Твір на тему: «Прости мене, що ти, така свята...» (За інтимною лірикою В. Стуса)

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 
Василь Стус писав вірші про кохання, Сказати так, – те саме, що сказати: «Пушкін написав вірші про пам'ятник Петру І» .
Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім'ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні страждання жінок виплеснувся у вірші на мотиви української народної пісні «їхали козаки» , в якій є такі рядки:
...прив'язали Галю до сосни косами,
розійшлись по лісу, назбирали хмизу,
підпалили сосну від гори до низу...
Полум'я, в якому горіла ніжна, довірлива дівчина, охопило серце поета. Свою провину перед жінкою він відчував особисто – і як провину усього людства перед коханою, матір'ю нареченою:
Прости мене, що ти, така свята,
 На тім вогні, як свічечка, згоріла. 
О як та біла білота боліла,
як боліла біла білота.
Василь Стус уявляє кохання як такі відносини, коли люди стають – одна душа, одне тіло, одна доля. Тільки взаємна щирість і жертовність роблять любов справжньою:
Віддай мені своєї смерті частку, 
візьми од мене часточку життя,
вдвох уникнем самоти, як пастки...
У неволі, у розпуці він береже спогади про щастя, яке тільки в снах повертається до нього:
Наснилося з розлуки, наверзлося, 
з морозу склякло, з туги – аж лящить. 
Над Прип'яттю світання зайнялося –
 І син біжить, як горлом кров біжить.
Клята жіноча професія – чекати чоловіка з моря, із шахти, із тюрми... Василь Стус із далечини очима душі бачить, як
у порожній кімнаті
біла, немов стіна,
 притомившись чекати,
 спить самотня жона.
Оте простонародне «жона» надає дуже особистого смислу поезії, мов щось суттєве намагається передати рідній людині поет – свій біль, тугу, співчуття.
Згодом тяжчають спогади й думки. Муки близьких людей додають ще більшого болю в засланні, і стають перед поетом постаті жінок, розлучених з ним:
Жінку лишив на наругу, 
маму лишив на біду. 
Рідна сестра, як зигзиця,
 б'ється об мури тюрми...
Безрадісна повість підходить до фіналу. Уже й поет готовий до смерті, з нею тепер буде шлюб. А сниться дім, сниться, як
Спить кохана. Мати спить.
 І навзнак,
по вечірній зморі впавши,
 син міцно спить.
Останнє прохання – «відпусти мене, ясновельможний: бачу Україну в тьмяних снах» – крає серце.
 
1800 кращих творів медалістів з української та зарубіжної літератури для 5-11 класів / Укладач С.В.Музичук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003. – С. 844-846.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ