Твір на тему: «Чорнобильський реквієм (За поемою І. Драча «Чорнобильська мадонна»)» II варіант

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 
Ще зовсім недавно дзвоном тривоги відгукнулася в наших серцях чорнобильська трагедія. Чорним крилом пролетіли 15 років після неї над нашою зболеною землею. Минуть ще роки й десятиліття, а цей трагічний день усе одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об'єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. І наші майстри слова не могли й не мали права не відгукнутися на цю зловісну катастрофу. По-різному трактують чорнобильську трагедію, її причини й наслідки в нас у країні і за рубежем.
І. Ф. Драч, як людина надзвичайно вразлива, один з перших спробував проаналізувати страшні події в поемі «Чорнобильська мадонна» .
Поема «Чорнобильська мадонна» – це скорботна пісня народу, прозріння, це поема-трагедія, докір, спокута, розпач...
Осмислюючи все, що сталося, І. Драч пише:
Важко пишу, зболено розмірковую,
 словами гіркими наповнюю аркуш. 
Хай і гарячими, хай і пекучими... 
Важко вимовити те, що побачив. 
На серці журба, безнадія, туга: 
Я заздрю всім, у кого є слова. 
Немає в мене слів. Розстріляні до слова. 
Мовчання тяжко душу залива.
Але людині треба виговоритись, «хай жестами, але сказати мушу» .
Мадонна... Свята Мати богородиця.
 Все упованіє моє 
На тебе, мати, возлагаю.
 Святая сило всіх святих, 
Пренепорочная, благая! –
так починає І. Драч поему, із прологу-переспіву уривка поеми «Марія» Т. Г. Шевченка. У кожного мадонна своя й сіяє на століття: «від Рубльова до Леонардо да Вінчі, від Вишгородської ладонни і до Сікстинської, від Марії Оранти і до Атомної японки...» Автор намагається писати про неї, але вона пише ним... Його хвилює питання: чому так трапилось? Чому? І просить материнської душі: «Будь плачем, стань голосінням, вирви над Прип'яттю паморозь сиву бузку посивілого і порадій у Рудому лісі...» Будеш «проклятим, родом і плодом поганьбленим будеш» , коли злякаєшся. Мусиш сказати правду – так вирішує поет.
Солдатська мадонна... «Більше року сотається любов молода, ненависна, – ненависна, бо звідки візьмеш любові, коли ненависть ходить по крові» .
Засипають ліквідатори стовбури дерев, пропащу білизну двометровим шаром піску. Але чи сховаєш у могилу ти ненависть таку?
Мертве місто. Безлюдна німа зона. Тільки слідочок босої жіночої ноги на піску, а потім на снігу і зеленому льодку. Звідки він? Чий? Генерал відкриває таємницю:
Матір я взяв із села,
 А вона мені з Києва 
Третій раз уже боса втекла.
Хіба не змусять оці рядки задуматись державних мужів над їхніми «діяннями»?
Наступний розділ поеми «Варіація на банальний київський сюжет, або ж Баба в целофані – наша мати» , на мій погляд, сприймається як болісний крик душі, докір. Облітаючи на вертольоті заражену зону, де «сосни дощами спалені» , в очі лізе лиха іржа, коло хати запримітили її, мадонну вісімдесятих. А може, це пришельці з космосу? Ні!
Один космонавт – це стара в целофані. 
А другий – корова на задньому плані. 
Як диво космічне, суне в тумані,
 Лиш роги пробились з накидки таки... 
А взута корова в старі кирзяки...
Сміятись чи ридати «при зустрічі з такою картиною» ? Поет шукає правди, істини. Найстрашніше те, що люди не готові протидіяти атому, не можуть збагнути страшенних наслідків бо їх миттєво простим оком і не помітиш, як на війні. Але радіаційні наслідки в стократ страшніші.
У зв'язку з аварією в Чорнобилі різко зросло розчарування наукою. Хіба можна було на піщаному березі річки будувати таку атомну споруду? Адже з преси нам відомі тридцять два порушення і відступи від проектування й будівництва АЕС. Саме таких «світил» – кар'єристів, безгосподарників і примітивних керівників картає автор:
Все зекономив? Совість?! Честь?!
 Зумів забалагурити самі Верховні Вуха...
Вони, на думку автора, – «знак Виродження, а не Відродження, такий підложний вирід» ...
«Хрещатицька мадонна» – це пекучий біль поета, трагічна пісня поеми про матерів, які народжують мертвих дітей, або зовсім не можуть народити, бо «молоко було в тобі гірке, бо всюди й скрізь дороги було мало» . Скорботне мовчання. Мадонна дивиться на своїх синів, палить їх очима до дна; вірить, що в них ще крапля совісті на дні. Але чи мучить совість кого-небудь із винуватців трагедії? Чи в цій Матері-мадонні впізнають вони своїх матерів? Матерів, які з мільярдом поганьблених дітей несуть долю світову, які затуляють ваших онуків, босі йдуть вони на вогонь кривомудрий. Мадонна вічна, бо Вода вона є і Земля. Її погляд вогненний за чорнобильський злочин ще довгі роки пронизуватиме винуватців трагедій.
Поема «Чорнобильська мадонна» – це не констатація жахливого факту з життя країни, а заклик до всіх живих, до всіх майбутніх поколінь: «Бережіть свою планету, і вона потрійною материнською любов'ю заплатить вам за це».Ми  зобов'язані вслухатися в їх смисл. Може, це допоможе передбачити інші трагедії на нашій планеті Земля.
 
1800 кращих творів медалістів з української та зарубіжної літератури для 5-11 класів / Укладач С.В.Музичук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО» , 2003. – С. 812-814.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ