Твір на тему: «Живописний портрет міста в романі Ф. Достоєвського «Злочин і покарання»

Навчальний рівень: 
Петербург... Місто зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокляття, він виношує свою жахливу ідею.
Дія роману «Злочин і покарання» розгортається не на площі з фонтанами і палацами і не на Невському проспекті, що був для сучасників свого роду символом достатку, тривкого становища в суспільстві, пишності і величі. Петербург Достоєвського – це огидні нетрі, брудні трактири і будинки терпимості, вузькі вулички і похмурі завулки, тісні подвір'я- колодязі і темні задвірки. Тут задушливо і нічим дихати від смердоти й бруду; на кожному розі трапляються п'яні, голодранці, продажні жінки. У цьому місті постійно відбуваються трагедії: з моста на очах у Раскольникова п'яна жінка кидається у воду і тоне, під колесами чепурної панської коляски гине Мармеладов, на проспекті перед каланчею кінчає життя самогубством Свидригайлов, на бруківці стікає кров'ю Катерина Іванівна, а на бульварі Раскольников зустрічає молоденьку дівчину, яку «десь напоїли, обдурили, і так і пустили на вулицю». Петербург Достоєвського хворий і хворі більшість персонажів його творів - хто морально, хто фізично. Характерною рисою, за якою ми впізнаємо обстановку і людей, яких дістала хвороба, є дратуючий, нав'язливий, нездоровий жовтий колір. Жовті шпалери і меблі жовтого дерева в кімнаті старої лихварки, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта, «схожа на шафу або скриню» кімнатка Раскольникова, жінка-самогубець із жовтим обличчям, жовтуваті шпалери в кімнаті Соні, «меблі з жовтого відполірованого дерева» в кабінеті Порфирія Петровича, перстень із жовтим каменем на руці Лужина. Ці деталі відбивають безвихідну атмосферу існування головних дійових осіб твору, стають провісниками недобрих подій.
Очі Раскольникова та й інших уже звикли «до міської пилюки, до вапна і до величезних, що тіснять і давлять, будинків». Огидні не тільки вулиці, мости і подвір'я, але й житло героїв роману – злиденне, принизливе й образливе. Гнітюче враження справляють на читача численні і докладні описи кривих східців, низьких сходових кліток і сірих кімнат-клітин. У такій темній комірчині, більше схожій на «труну» або «шафу», де «от-от стукнешся головою об стелю», злидарює головний герой. Не дивно, що тут він відчуває себе задавленим, забитим і хворим, «тварюкою тремтячою».
У самому повітрі Петербурга немов розчинена якась згубна й нездорова пристрасть. Атмосфера безвихідності, зневіри й розпачу, що панує тут, набуває зловісних рис у збудженому мозку Раскольникова, його переслідують образи насильства й убивства. Він – типове породження Петербурга, він, як губка, усотує отруйні випари смерті і тління, і в душі його відбувається розкол: у той час, як його мозок виношує ідею вбивства, серце переповнює біль від страждання людей. Він, не задумуючись, віддає останню копійку Соні й Катерині Іванівні, що потрапили в біду, намагається допомогти матері й сестрі, не залишається байдужим до незнайомої проститутки на вулиці. Проте розкол у його душі занадто глибокий, і він переступає межу, яка відокремлює його від інших людей заради того, щоб «зробити перший крок» в ім'я «загального щастя». Раскольников, уявивши себе надлюдиною, стає вбивцею, як колись стало вбивцею і катом саме це місто, чудові палаци якого стоять на кістках десятків тисяч людей, їхні передсмертні стогони і прокльони застигли в його вишуканій архітектурі.
Традиції зображення Петербурга були продовжені такими чудовими поетами, як А. Ахматова і О. Мандельштам. Але в кожного з них своє місто. У творах Ахматової її улюблене місто представлене гарним і величним, як у Пушкіна. Петербург Мандельштама – моторошно-чорний, ближчий до того, яким його зобразив Ф. Достоєвський:
Ты вернулся сюда, так глотай же скорей 
Рыбий жир ленинградских речных фонарей. 
Узнавай же скорее декабрьский денек. 
Где к зловещему дегтю подмешан желток.
 
1800 кращих творів медалістів з української та зарубіжної літератури для 5-11 класів / Укладач С.В.Музичук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003. – С. 593-595.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ