Твір на тему: «Мотиви лірики П. Тичини»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 
 
Цей поет був настільки обдарованою людиною, стільки встиг зробити, що іншому б і половини вистачило на все життя. Тичина вільно володів п'ятнадцятьма мовами, був талановитим музикантом, композитором, записував народні пісні, малював гарні картини... Та в нашій душі він лишився перш за все великим поетом, одним із незрівнянних українських ліриків, відкривачем нових форм та тем.
Мотиви лірики Павла Тичини досить чітко групуються у декілька основних тем. Це природа України, її таємничий зв'язок з душею поета; кохання з його щастям та тривогою; доля понівеченої України й тривога за її майбутнє; цінність морально-етичних застав у душі людини; трагедія людяності у часи кривавих змін історії. На цих основах поет тче візерунки невимовної краси, пронизуючи серця всіх людей, чуйних до поезії.
У першій збірці «Сонячні кларнети» основним настроєм було оспівування нового життя, видіння світлого майбутнього, яке постає за димом та кров'ю боротьби, сонячними кларнетами гукає до людей, надихаючи їх надією. У віршах поет сміливо ламає звичні ритми, знаходить несподівані рими, добиваючись враження, як від музики:
Арфами, арфами –
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами перлами
Закосичена.
Змальовуючи нові часи, що настали для України, Тичина звертається до космічно-євангельських образів:
Ой що в Софійському соборі 
Заграли дзвони, затремтіли. 
Не білі голуби – янголи у небі пролетіли.
Ой там збиралися під прапори,
Під соняшні ще й сині:
Не буде більше пана у вільній Україні!
Романтика революції осмислюється поетом як космічна весна, велике оновлення людства. Гинуть герої, але їхня смерть світла, сповнена глибокого сенсу. У поезії «На майдані коло церкви...» простір розширюється, площа, невелика і запилена, стає місцем, де руками простих людей твориться історія.
Натхненно лунають і ці рядки:
Одкривайте двері – 
Наречена йде! 
Одкривайте двері – 
Горобина ніч!
 Коні, люди і хорали
 Стали...
Революція порівнюється з Нареченою, з Богоявленням, євангельські паралелі постійно зплітаються з буденністю.
Та недовго триває таке піднесене сприйняття революційних подій. Замість урочистого панування щастя й справедливості ллється кров, брат ріже брата, люди заплуталися у прапорах та гаслах, і невідомо, де правда. З болем бачить поет, що тепер
Звір звіра їсть.
Він благає:
Лежи, не прокидайся, моя мати!
Велика ідея потребує жертв.
Але хіба то є жертва, коли
Звір звіра їсть?
– Не прокидайся, мати...
Як не змінювалися погляди Тичини на історичні події того часу, турбувало його найбільше одне: доля України. У вірші «Скорбна мати» Богородиця іде полями українськими, шукаючи розп'ятого сина, і плаче над долею цієї святої землі:
Проходила по полю...
І цій країні вмерти?
Де Він родився вдруге, –
Яку любив до смерті?
Янголи на небі не чують плачу Матері, відвернувся зір небесний від України. Але не може вмерти ця земля, бо «вкраїнські прапори вгорі – мов сонце над степами».
Природа батьківщини дає спочинок утомленій, засмученій душі поета. Навіть до коханої не звертається він так пестливо-лагідно, як до дерев, квітів, туманів та зірок:
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
Коли кохання охоплює серце, усе навкруги співає, усе відгукується поетові: інтимна лірика Тичини сповнена відчуттям розчиненості у природі, єдності кохання із світовим перебігом життя. Один з найніжніших віршів, в якому Тичині вдалося відтворити самі звуки весняної ночі, це «Ви знаєте, як липа шелестить...» :
Кохана спить, кохана спить. 
Піди збуди, цілуй їй очі. 
Кохана спить.
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Тичина – один з основоположників сучасної української поезії. Він багато вніс у розвиток і оновлення поетичної техніки, збагатив поезію новими темами і новим поглядом на звичні речі. Найбільшим внеском була, є і буде людяність його лірики, високий гуманізм, що відбився у багатьох віршах, у таких, наприклад, рядках:
Ізнову беремо Євангеліє, філософів, поетів.
Людина, що казала: убивати гріх! 
– на ранок з простріленою головою.
 І собаки за тіло на смітнику 
гризуться.
Так не повинно бути, знає Тичина. Він, хто багато пережив і мислив, має право «замість сонетів і октав» сказати:
Прокляття всім, 
прокляття всім, 
хто звіром став!
 
1800 кращих творів медалістів з української та зарубіжної літератури для 5-11 класів / Укладач С.В.Музичук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003. – С. 530-533.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Ректор університету
Крижанівський
Євстахій Іванович –