Твір на тему: "Розтоптані пелюстки" Євгена Маланюка"

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 
 
Євген Маланюк виразно автобіографічний поет. Кожен рядочок його творів пропущений крізь серце. Часто не розуміли, критикували його ідеї і різні висловлювання. Із виходом кожної нової збірки у читача утверджувався образ Маланюка як «гладіатора нещадних рим», завжди напруженого й похмурого, закованого в броню «тверезого варяга». І під цими латами важко було побачити людину, яка була дуже самотньою і беззахисною. Адже справді успішною в житті може бути тільки той, хто має в серці кохання і кого теж кохають. Визнання творчості може дати наснагу, різка критика викличе біль і злість, а ось упевненість у собі, віру у немарність життя дає справжнє кохання.
Поряд з Євгеном Маланюком ішли по життю такі жінки, яких він любив, які любили його, але в останню хвилину свого життя він був сам: нікому було подати склянку води, викликати лікаря, вислухати останнє «прости». Не було поряд любої дружини, сина, онука. Вони залишилися у згадках і віршах.
Тема сімейного щастя у поезії Маланюка розкривається неоднозначно: 
І рай земний — сліпа пустеля...
 Гнітючим небом — хатня стеля.
В іншому вірші, присвяченому дружині, поет звіряється: 
Не таким воно нам уявлялось 
По романах, по веснах, по снах.
Не склалося життя, як «бажалось», і провину за це Маланюк кладе й на себе, визначаючи, що був «поетом глухим, в музику власну заслуханим». Але ж були в його житті моменти, коли відступало в тінь власне «его», і тоді народжувалися твори, які стали зразком інтимної, навіть еротичної лірики:
Як іонійськая колона,
 Рожевіє дівочий сніг, 
Ховаючи опуклість лона 
В лілеях рук, лілеях ніг.
Яке жіноче серце устояло б проти такого зізнання?
Єдина! Не ображу зором — 
Двійник Мадонни на землі.
Ці рядки свідчать, що по природі своїй Маланюк був ліриком, але життєві обставини змусили поета повністю розкрити себе як «залізних імператора строф», а ліричні, інтимні почуття заховати глибоко в душу. Тільки на схилі літ відкрилося друге «я» поета. Із його особистості падолистом опали позолочені кільця кольчуги, яка досі його захищала, і на світ народилася своєрідна покора перед життям і перед невблаганною смертю. Поет відчуває прихід старості і зізнається:
Зо мною ангели не розмовляють більш. 
Дух відлітає, тяжеліє тіло 
І тягне до землі...
Він усвідомлює, що «Надходить час скоритися й примириться...», і тільки тепер розуміє, що ні перед ким не мусить виправдовуватися і соромитися своїх почуттів. Поет помічає, як «...Земля справляє з сонцем шлюби», «Як квіти родяться і як розплющують барвисті очі... Як пахнуть пестощі дівочі...», у ньому оживає закоханий у життя юнак: Душа простором радісно говіє, Я знов Гоген незнаного Таїті.
Можливо, на схилі життя поет зрозумів, що не треба було так довго задавлювати в собі той потужний ліричний струмінь, який іноді знаходив вихід через нагромадження «залізних строф». І може, не виникло б тоді Щемливого почуття якоїсь неправильності прожитого життя: І все шукав, але не те, що треба. Все пізнавав, але недовідоме, І не зважав, що під зухвалим кроком Розтоптані лишались пелюстки.
 
Найкращі твори. Українська мова. Українська література. Світова література. 5 – 11 класи: Поради, плани, доповіді, твори, реферати, зразки творів до ЗНО. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – С. 468-469.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Ректор університету
Крижанівський
Євстахій Іванович –