Електронні ґаджети у школах: що на практиці?

Інтерактивна дошка, goodfood.com.auЗ кожним роком впровадження технологій для освіти тільки збільшується, і ставлення до них стає все більш позитивним. Думка, що технології та ґаджети заважають навчанню, ще притаманна деяким батькам, але ті, хто вирішив ризикнути та проекспериментувати із залученням в навчальний процес освітніх технологій та програм, задоволені.

Безумовно, не можна виключати, що для школярів молодших класів певні  пристрої можуть розцінюватися як пристрої для розваг — першокласникам важко не відволікатися, а використання у навчанні, скажімо, ноутбуків або планшетів навіть лише з освітнім ПО є недоцільним. Не зважаючи на це, функціонує дуже багато шкіл, де формуються так звані комп'ютерні класи, навчання у яких супроводжується обов'язковим використанням комп'ютерів. Основний мінус такої програми - вплив комп'ютерів на стан зору у малюків. Навіть дозоване використання комп'ютера у віці 6-8 років може вплинути негативно на стан очей учня. І якщо у дитини є схильність до короткозорості, такі сучасні заняття із комп'ютером обов'язково спровокують погіршення зору. Медики рекомендують берегти очі  школярів молодших класів, які достатньо й вдома отримують навантаження на очі, граючи на планшетах та дивлячись телевізор — ці електронні пристрої є майже у кожної сім'ї.

Правильніше використовувати у початкових класах інтерактивні дошки та проектори, адже наочний матеріал у цьому віці досить ефективний, а дошки із сенсорною панеллю сприяють заохоченню виконувати різноманітні вправи. Ноутбуки та інші портативні пристрої, мабуть, все ж таки стануть у нагоді більше для старшокласників. Адже виконувати завдання в електронному вигляді набагато краще, особливо коли багато предметів, а час на підготовку обмежений.

Втім, усі ґаджети, технології та електронні пристрої досить не дешеві, а далеко не кожна школа отримує достатньо коштів на відповідне технічне забезпечення. З якої причини бюджети багатьох шкіл мізерні — це окреме питання. Керівництво навчальних закладів вимушене звертатися до батьків, щоб ті за власні кошти допомагали школі, в якій навчаються їхні діти. У кращому випадку батьки особисто шукають та знайомляться із ринком, вибираючи кращу ціну, наприклад, на сайті price.ua. Використання запиту “купити телефон на дві сім-карти” у пошукових системах виявилось не продуктивним. Спеціалізовані сайти виконують задачі користувачів - шукають вже у відібраних онлайн-магазинах та пропонують товари у певних категоріях для зручного пошуку. Але ж такий карт-бланш дій може бути не у кожній школі. У певних навчальних закладах батькам пропонують якогось вже готового постачальника техніки, у якого нібито можна вигідно зробити закупівлю потрібного. Звісно ж, такі тендери мають “темну історію” й прискіпливі мами-татусі пізніше виявляють, що техніка якщо й не дорожча, проте значно застаріла, й ціна є часто неадекватною. Таких схем, на жаль, багато. Можливо, саме це і вносить певний вклад у негативне ставлення батьків до впровадження технологій та особливих програм у навчання.

Якби всім цим забезпечувала держава, все було б по-іншому. Сучасні батьки розуміють, що електронні пристрої можуть робити навчання значно цікавішим та ефективнішим — питання у тому, які самі будуть найкориснішими та чи готові самі школи брати на себе відповідальність, обираючи напрямок комп'ютеризації та впровадження сучасних технологій. Поки що немає підсумків навчання за допомогою електронних ґаджетів, але з часом ми оцінимо ефективність та глибину знань учнів, яких навчали за новими методиками. А це трапиться щонайменше через 5-6 років. Тому зараз нам залишається лише сподіватися, що планшети та комп'ютери дійсно допомагають.

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович