Спогад семиструнний

Спогад семиструнний. Гра на гітаріУ підлітковому віці всі чимось захоплюються. Хто танцює, хто співає, хто, на жаль, надає перевагу курінню та алкоголю, а кому подобається музика.

Зазвичай після 18-ти років більшість інтересів забуваються. Здавалось, так буде і в неї. А її історія ось яка.

Слухаючи, як її знайомий грає на гітарі, вона і задуматись не могла, що сама через чотири роки не зможе жити без цієї музики. Багато кому сама гітара асоціюється як велика компанія людей, багаття, хтось співає і грає на ній. Але мало хто розуміє, через які труднощі інколи проходить людина, котра тільки-но починає грати на будь-якому інструменті.

Її захопленням стала саме гітара. Дівчина ніколи не уявляла себе зірвиголовою в рок-групі. Навпаки, історія почалась не з зовсім щасливого моменту. Саме у юності, мабуть, живе у душі щире кохання. Скажете, банально?! Можливо. Але, гадаю, якби не кохання, то зараз безліч людей так би і не відкрили в собі чогось прихованого, потаємного.

Хлопчина, в якого вона була до нестями закохана, грав, наче заворожував, на гітарі, і голос в нього був такий, що годі й було наслухатися. Вона ніколи й подумати не могла, що щось таке зможе її зацікавити. Але він не відповів їй взаємністю, і на цьому все закінчилось, що так і не розпочалось. Та у кожного своя іронія долі.

Час йшов, сльози вона розгубила. І ось одного разу, повертаючись додому, вона натрапила на те місце, де вперше почула його голос і звук гітари. Спогад наче ожив . В її уяві він знову сидів з гітарою в руках, глянув на неї з-під лоба і грав свою мелодію. Саме тоді в голові дівчини пролунала мелодія, яка проникала у самісіньке серце і розривала душу на шматки. І от, щоб спогад залишився живим, сама того не усвідомлюючи, вона почала шукати  ту саму мелодію. З цього моменту зародилась мрія навчитись грати на гітарі.

Змоги придбати інструмент у неї не було. Не було можливості навіть потримати гітару в руках, не те, щоб навчитись грати на ній. Три роки промайнули непомітно. Їй вже мало вірилося, що доля подарує шанс, але бажання було сильнішим. Влаштувавшись на «літню» роботу, вона  з першої зарплатні придбала свою першу гітару, обрала не роздумуючи таку, як сама хотіла.

Після того час почав іти швидше, мелодія за мелодією, пісня за піснею. Зараз дівчина часто і охоче грає та співає друзям, знайомим або ж просто перехожим.

І хто б міг подумати, що зараз вже хобі - невід`ємна частина життя - почнеться зі спогаду, спогаду про вічне кохання, спогаду про чарівну мелодію, яка завжди і в її серці, і на струнах гітари на ім’я  «Адель».

Світлана Марчук

Нові матеріали

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович