Конспект уроку літератури рідного краю на тему: "Пісенне перехрестя. Творчість поета - пісняра Олега Попова"

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

Стародубцова Оксана Іванівна, Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів І - ІІІ ступенів № 2 м. Кропивницького Кіровоградської областіСтародубцова Оксана Іванівна,
Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів І - ІІІ ступенів № 2
м. Кропивницького Кіровоградської області


Мета: ознайомити з творчістю письменника-земляка, формувати вміння аналізувати поезії; сприяти усвідомленню ролі літератури як духовної, моральної, культурної цінності народу; удосконалювати навички виразного читання та аналізу поетичного твору, розвивати мовлення учнів, пам’ять розвивати вміння працювати в групі, обґрунтовувати власні відповіді, думки, міркування і висновки; сприяти вихованню краси і сили художнього слова, любові до Батьківщини, патріотизму, виховувати естетичні смаки.
Обладнання: портрет письменника, фотографії, виставка збірок, мультимедійний проектор, дидактичний матеріал
Міжпредметні зв’язки: музика, етнографія,українська мова
Теорія літератури: ліричний вірш, пісня, символ, художні засоби.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.
ІІ. Мотиваційно – психологічний момент.
Учитель.                                                                                                                            

- Тиша. І ось цю тишу раптово пронизують звуки ніжної мелодії. (Звучить лірична мелодія). Оживає душа ніби від загадкового щему музики, ти ніби потрапляєш у загадковий світ людської душі, де володаркою є українська пісня.
- Хто ж є її творцем? (Талановиті сини й доньки України.)
ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
- Тож сьогодні ми поговоримо про велич духовної краси і сили, про феноменальне багатство України – пісню. Поринемо у творчий світ поета – пісняра рідного краю – Олега Попова.
IV. Сприйняття та осмислення навчального матеріалу.
1. Вступна розповідь – огляд.
- Мешканці нашого міста знають ім’я Олега Попова як викладача кафедри літератури, заслуженого працівника культури України, а чи здогадувалися ви, що це талановитий піснетворець?
2. Виступ групи дослідників біографії О. Попова.
- Народився 1 січня 1953 року в м. Олександрії Кіровоградської області. Виховувався  у вчительській сім’ї, які сповідували справжні людські цінності. Космонавт Леонід Попов – це троюрідний брат поета («…є схожість: обоє чорняві, світяться радістю і добром»). Навчався в Кіровоградському педагогічному університеті, тут же почав і викладати українську літературу, фольклор, українознавство. Те, що було закладено генами ( «…наші чубчики, усіх трьох – мій, моїх братів Володі та Андрія мати закопувала під грушею», - згадує поет) – пісенна душа й добротворення – проявилося в зрілому віці, коли вже визначаєшся з справжніми цінностями в житті. Так Олег прийшов до мудрого рішення – створити радіотелепередачу «Пісенне перехрестя», де презентував пісні наших «степівчанських поетів». Став членом літературного об’єднання «Степ». Автор поетичних збірок «Коли вже з осінню на ти» (2009 р.), «Солодкий щем» (2010 р.), пісенника «Пісні на крилі» (1999 р.), презентація якого була справжнім дійством в обласній філармонії, новорічні вистави для дітей «Пригоди святого Миколайчика», «Золоте зернятко», створені за його сценаріями та наповнені його піснями. Вдалою спробою в прозі була книжка «Спогад на майбутнє».
3. Виступ журналістів.
Інтерв’ю з поетом – піснярем.
Ж. – Олеже, коли ви відчули, що пісня і ви – невід’ємні частини?
А. – Пісню, особливо народну, я любив з дитинства. Просто йшло кількісне накопичення. Все це мені дала родина. Бабуня Груша (по батькові) знала стільки народних пісень! А бабуся Катерина (по матері) стільки народних обрядів знала! Дитинство й народна пісня – це в мене одне ціле. Тому я залишився, пишучи тексти й мелодії, в традиційній українській пісні.
Ж. – Що найбільше вас цікавить у пісні?
А. – Мене у пісні цікавить думка. Та й подивіться, що залишилося у фольклорі за кілька століть? Те, що з думкою, з почуттями.
Ж. – Що народжується спершу – слова чи музика?
А. – Найчастіше йде разом: ритмічний початок, на який налягають слова. Але буває й так, коли до віршів добирається мелодія.
Ж. – А скільки часу необхідно для появи нової пісні?
А. – Іноді година. А буває, що пісня сидить в тобі дуже довго. Необхідно впіймати мить її народження. Якщо поспішатимеш – порушиш цей процес. Останнім часом почав дуже багато віршів віддавати іншим композиторам. Хочу пісні «змінити кров». Неймовірно задоволений, коли моє бачення твору суголосне творчим пошукам інших авторів.
Ж. – Слухаючи ваші пісні, можна дійти висновку, що головною їх темою є кохання? Що для вас означає це почуття?
А. – Стосовно кохання сповідую мудрість Григорія Сковороди: «Якщо я хочу щоб мене любили, я люблю сам.» Але важливіше, щоб не тільки любили, але й розуміли. На мій погляд, пісня тоді популярна, коли вона співпадає з камертоном душі іншої людини: тоді у неї є майбутнє.
Ж. – Чи серед написаних пісень – улюблена?
А. – Кожна улюблена пісня до наступної улюбленої. Наймиліша та, над якою працюєш зараз.
Ж. – Яке ваше кредо?
А. – Щиросердно засівати через слово, через музику добром людські душі.
Ж.  – Дякуємо вам за цікаву розповідь.
4. Захист міні – проекту «Із простору степів у простори світів»
Враження від творчості Олега Попова – неймовірно теплі. М’яким ліризмом дивує нас, читачів, його навчальні посібники з народознавства. А згодом – першим пісенником «Пісня на крилі», який редагувала Антоніна Корінь. А у 1999 році відбувся творчий вечір у філармонії, де зібралися поети та музиканти нашого краю. 26 лютого 2009 року пройшов другий творчий вечір «Я пісню дарую вам», де на суд глядача свій пласт творчого надбання 50% нових пісень автора, в яких теплі рядки про родину, про вічні цінності людини. Гордістю автора є те, коли по обласному чи столичному радіо почує виконання «Матіолової печалі», «Незабутніх слів» «За порогами Січ», «Кохай одну» та інші.
У цих піснях засвідчено рідкісний гармонійний стан душі поета, яка в ладу зі світом і природою, бо все живе тримається на трьох «китах» - любові, красі, доброті. Його вірші насичені почуттями радості відкриття світу – в усій його багато вимірності.
Як мало для щастя треба:
Безхмарний краєчок неба,
Веселки круту доріжку
І сонця ясну усмішку.
А ще – дощову краплину
На поле, на кущ калини.
А ще добре слово тата
І мами пісні крилаті.
Олег Попов залишається з читачем щиро довірливим, люблячим світ. Він теж, як промінь сонця, щедро золотить у слові віхи власної долі тих, для кого вважає свої вірші оберегами. Щедро дістається його любов олександрійській землі, селам Кіровоградщини, та Одесі, де тепер живе.
Біжить хлопчина, соняхи цілує,
Лунають в небі жайвора пісні.
Неначе все за щирі «алілуя»
Із пам’яті вертається мені.
З акації стручка потішний пищик,
В бурштинах клею вишеньки кора.
І сонця промінець, що на горищі
Крізь шпарку золотить дитинства грань.
- Для чого він так старається заворожити нас словом? Мабуть, тому, що відчуває, «як почерствіли навкруги світи». Що ж нехай добре і мудре слово Олега Попова пом’якшує ці черстві світи, в яких ми живемо і творимо.
5. Виступ дослідників нагород поета «Я тепер – маланюківець!»
Лауреат премій: обласної журналістської імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2001), обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2003, 2012), обласної літературної імені Євгена Маланюка в номінації «Художня література» (поезія) за збірку «Солодкий щем» (2012).
Відмінник освіти України (1997), «Заслужений працівник культури України» (2006), має відзнаку Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2007).
 Член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (1973).
(Виступ лауреата обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка Олега Попова)
«Стати лауреатом для мене, як для кожного земляка – літератора, велика честь. Тому й молитва моя урочиста і світла. Звертаюсь до Всевишнього, прошу щасливої долі Україні – матері і рідному краю, народу, родині. Я гордий тим, що є українцем, що маю щастя думати й писати саме українською, наймилозвучнішою мовою, однією з найбагатших мов світу. Щиро вклоняюся співакам – землякам народним артистам України Антоніні Червінській та Миколі Свидюку, заслуженим артистам України Сергію Дьоміну, Семену Торбенку за популяризацію моїх творів.
Назване вище: І край, і люди – то мої джерела натхнення. Це ви творили з мене поета й пісняра.
Знаю одне: відшумить свято і вже завтра слід ставати під розчохлене знамено любові до рідної землі Євгена Маланюка, бо я ж тепер маланюківець!»
6. Робота над аналізом пісні «Яблуневий аромат»
Прослуховування твору (виразне читаня напам’ять поезії учнем)
Обмін враженнями від прочитаного.
Бесіда за змістом твору (Вправа «Мікрофон»):
       - Чи схвилював вас вірш? Чим і чому?
- Який настрій твору? (Сумний, відзначається глибиною ліризму та мелодійністю).
-  Про що автор хоче сказати? ( Найсолодший аромат  - аромат дитинства, рідної хати).
Художні образи та картини
- У пісні постають картини українського села з білими хатками та пишними садками. Дані картини вимальовуються за допомогою поетичних зорових образів: «два віконця, бабуні хата, сад, яблука. волошки;
слухових образів: рипне хвіртка, почую кроки.
Тропи:
- метафори: дитинство казкових мрій, величають роки, пахнуть яблуками дороги;
- епітети: куток старий, сад крислатий, яблунева душа, самотній равлик.
Автор дає назву пісні «Яблуневий аромат», тому що рідна хата завжди пахне чимось незабутнім, рідним – запахом дитинства.
Асоціативна зорова схема

Конспект уроку літератури рідного краю на тему: "Пісенне перехрестя. Творчість поета - пісняра Олега Попова"

- Які рядки є змістово насиченими?  Чому?                                               
(Пахнуть яблуками дороги,
що в дитинство вертають нас.
Дай надихатися тобою, рідний сад,
Я сильнішаю з тобою у житті.)
7. Аналіз пісні «Лелеки над селом»
Учитель.
- Сьогодні на нашому уроці буде звучати ще одна пісня про те, що є найріднішим для кожного з нас, найдорожчим у нашому житті і найближчим до нашого серця. Це рідна земля, рідна домівка, рідний поріг, рідна пісня.
- Чи доводилося вам коли-небудь відлучатися від рідної домівки і довгий час перебувати десь у чужому краї?
- Продовжіть речення: «Перебуваючи далеко від дому, я відчував (ла) …
- За ким або за чим ви найбільше сумували? Чому?
- Коли поверталися додому, кого (що) найшвидше хотіли побачити?
Перегляд відеопісні  «Лелеки над селом» у виконанні Антоніни Червінської.
- Що ви відчували, коли звучала пісня?
- Які образи постали у вашій уяві?
- Що символізують лелеки в творі?
- Що ви знаєте про цього птаха з народознавчих джерел?
(Лелека в Україні — птах священний, птах-символ. Він має багато назв. І з ним пов’язана велика кількість повір’їв, легенд та казок. Лелека приносить дітей, щастя, дбає про врожай — основу добробуту селянина. Тому його треба оберігати, піклуватися про нього.
- Чи є зв’язок твору з усною народною творчістю?
(Загалом Олег Попов – поет «фольклорної хвилі»: образи його добре впізнавані, немов зійшли до нас із української пісенності, втім, не втративши при тому свіжості, поетичності та привабливості.  Мова його віршів рясніє фольклоризмами та етнографізмами, які, здається, навічно зникли з нашого щоденного вживання.)
- Розкрийте роль епітетів у творі?
- Передайте ставлення автора до своїх батьків. За що поет вдячний їм?
- Що символізує шматочок рідної землі?
- Чим відрізняється одна-єдина дорога до рідного села від усіх інших? Доповніть цей образ своїми епітетами.
    Висновок. Читаючи цей вірш, розумієш, що життя – це не просто плин часу, а глибокий зміст, наповнений любов’ю, вірністю, любов’ю до рідного краю.
Пошукова робота
(Учні знайомлять з творами інших поетів, які розкривають тему любові до рідної землі)
- Говорити про мовну палітру творчості можна досить багато, можна і позаздрити автору, який здатний на високе почуття – любити рідну землю, тиху свою батьківщину. Та мені хочеться запросити вас познайомитися з поезією Валентини Сурової, аби збагнути, як розуміла  цю тему саме ця поетеса.
У її творах відображено минуле і сьогодення, звучить щире вболівання за долю неньки – України.
(Звучить пісня «Смерекова хата» (слова П. Дворського, музика М.Бакая).
1. Читання  поезії «Поріг дому» Валентини Сурової.
Я так люблю, люблю її –
Маленьку, рідну батьківщину,
Я кожен день на чужині
До неї подумки я лину.
І повертаюся не раз
До свого босоніжного дитинства,
До тих осель, що прийняли все ж нас
В щасливу мить та пору материнства.
Це так було давно. Можливо, ні?
Можливо, це наснилося мені?
Але я бачу зримо вдалині
Батьків моїх щасливі силуети.
Та що це? Ні!
Це з плит гранітних лише їх портрети.
Візьму шматочок рідної землі,
Доземно вам, батьки мої, вклонюся,
Бо знаю в час вечірньої імли
(Коли вже від життя доріг стомлюся),
До вашої домівки повернуся.
Не забарюся.
Серед усіх доріг.
На світі є одна-єдина.
Це дому отчого поріг.
Де ти ступила ще дитиною.
Обмін враженнями від поезії.
- Які почуття і настрій передає цей вірш? За допомогою яких художніх засобів автор досягає цього?
- Про які святині йдеться у вірші?
- Поміркуйте, чим близькі твори, які ми розглядали на уроці?
- Що спільного в цих поезіях у творенні образу рідного краю?
У яких образах постає  мала батьківщина в уяві ліричного героя?

  • Доповніть (письмово) перелік святинь тими, які є у вашому серці.

Мікрофон. До яких роздумів вас спонукає твір?
(Валентина Сурова живе своєю малою батьківщиною, «святинями отчого порогу», вболіваючи за все, що її оточує.)
Підсумок уроку.
Прийом «Займи позицію» (Учні висловлюють свої думки)
- Що нам дає вивчення літератури рідного краю?
- Над чим змусила задуматися пісенна творчість Олега Попова?
(Секрет популярності його пісенної творчості полягає у правдивому емоційному, психологічно виваженому розкритті душевного тепла людини, її невмирущого прагнення до справедливості й добра, любові до матері й затишної домівки, яка гріє душу спогадами про дитинство, перше кохання, пісні юності, мелодії яких закарбувалися у пам’яті на все життя.)
Метод « Незакінчене речення»
Учням пропонується продовжити речення « Сьогодні на уроці я…»
- Дізнався нового…
- Зрозумів …
-  Навчився…
-  Отримав…
-  Не знав, але тепер знаю …
VІІ. Домашнє завдання

  • Виразно читати поезію Олега Попова.
  • Написати лист до автора твору, висловлюючи думку щодо прочитаних поезій: І варіант – захоплення, ІІ варіант – подяку, ІІІ варіант – пораду.

Заключне слово вчителя.
Додатки
1. Життєпис поета – пісняра
Попов Олег Володимирович - поет-пісняр, педагог, громадський діяч. Народився 1січня 1953 р. у м. Олександрія Кіровоградської області.
    Закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна (1974) та Київську Вищу партійну школу (1989).     Працював у навчальних закладах Онуфріївського, Олександрійського районів Кіровоградської області, у м. Олександрії (1974-1985).
    З 1985 по 1991 р. – на партійній роботі. З 1985 по 2005 р. мешкав у Кіровограді. Працював завідуючим кабінетом народознавства обласного інституту удосконалення вчителів (1991-1992); викладачем, доцентом кафедри української літератури, заступником декана факультету філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1992-2005).
    Автор посібників з народознавства: «Стежина» (1995), «Перевесло» (1996). Автор поетичних збірників: «Пісня на крилі» (1999), «Коли вже з осінню на ти» (2009), «Солодкий щем» (2010), «На Покуті душі» (2012); художньо-публіцистичної повісті «Спогад на майбутнє» (2007).
    Автор буклетів: «Кіровоградська обласна філармонія» (2004, 2009), «Калиновий спів» (2007), «Молюсь за тебе, Україно» (2008).                
    Редактор, автор програм обласного радіо «Пісенне перехрестя», «Пісенний вирій» (2000 -2008), автор та організатор обласного фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької пісні «Пісенне перехрестя».
    Лауреат премій: обласної журналістської імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2001), обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2003, 2012), обласної літературної імені Євгена Маланюка в номінації «Художня література» (поезія) за збірку «Солодкий щем» (2012).
    Відмінник освіти України (1997), «Заслужений працівник культури України» (2006), має відзнаку Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2007).
     Член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (1973).
     З 2005 р. мешкає в Одесі.
2. Пісня «Яблуневий аромат» (присвячено Антоніні Червінській)

На підгірок ступаю рідний,
У дитинство казкових мрій.
Чи впізнають мене сусіди,
Чи признає куток старий?!
В два віконця бабуні хата,
Ті ж волошки і спориші…
Розчинюсь у саду крислатім,
В яблуневій його душі.
   Приспів:
Яблуневий, яблуневий аромат,
Не лишай мене одну на самоті.
Дай надихатись тобою, рідний сад,
Я сильнішаю з тобою у житті.

Вже на «Ви» величають роки,
    Та сумую я між людей.
Рипне хвіртка – почую кроки,
А бабуня стрічать не йде.
Блудить в травах самотній равлик,
І болить, як мені, йому:
Натрусило додолу яблук,
Та збирати нема кому.

Проведуть за куток сусіди,
Проведе за село рідня.
Обіцяю, що я приїду
Ще колись вихідного дня.
А в самої в очах волога…
Та згадаю – всміхнуся враз:
Пахнуть яблуками дороги,
Що в дитинство вертають нас.

3. Пісня «Лелеки над селом»
Рідне зернятко проб’ється навесні,
Крізь натруджену долоню чорнозему.
Знов і знов цвіте село у кольоровім сні,
Явори мені вклоняються доземно.
Приспів. Лелеченьки, лелеченьки, лелеки над селом
               Кружляють над гніздом, і я, забувши втому,
                Беру  з собою пісню на крило,
                З лелеками вертаюсь я додому.
Я тутешній, в цьому краї тут я свій,
Під вишневою зорею моя хата.
По степу учився силі голосній.
У лелек учився високо літати.
Приспів.
Повертаюся в село, де рід живий,
Повертаюся до рідного коріння.
В ньому мамині на щастя молитви,
В ньому батька на добро благословіння.
 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -