Конспект уроку позакласного читання на тему: «Твій образ вічно буде жити в серцях праправнуків твоїх…. Т. Г. Шевченко у творчому доробку поетів - земляків»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

тародубцова Оксана Іванівна, вчитель української мови та літератури  загальноосвітньої школа І – ІІІ ступенів № 2 м. Кропивницького Кіровоградської області

Стародубцова Оксана Іванівна,
вчитель української мови та літератури
 загальноосвітньої школа І – ІІІ ступенів № 2
м. Кропивницького Кіровоградської області

Мета: продовжити знайомство учнів з постаттю геніального українського поета Т.Г.Шевченка, його життєвими стежками та багатогранною мистецькою натурою; ознайомити учнів з творами поетів – земляків, присвячених Кобзареві, вчити сприймати, розуміти та аналізувати творчість Шевченка як поета,  мислителя, гуманіста і патріота; розвивати декламаторські вміння, дослідницькі здібності учнів, виховувати любов до літератури рідного краю, належну шану та повагу до постатей, що стали національними символами.

Обладнання: комп’ютер, проектор, екран, ілюстративний матеріал, презентація сторінок усного журналу, плакат «Чому я читаю Шевченка?», картки для учнів.

Форма проведення: урок – дослідження

                                                                                 Синіє степ, шепочуть трави,

                                                                                 І час не стишуючи крок,

                                                                                 Співцеві в ореолі слави

                                                                                 Кладе нев’янучий вінок

                                                                                                                 Олена Журлива      

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вступне слово вчителя.

- Доброго дня, дорогі діти, шановні вчителі, батьки! Ми раді бачити вас у дружньому колі на нашому уроці – дослідженні. Сьогодні – це ще й урок нашої з вами пам’яті та шани вірному сину України- Тарасу Григоровичу Шевченку, і я сподіваюся, ви не залишитеся байдужими до того, про що ми говоритимемо.

Щасливою є та нація, котра має своїх геніїв, людей, що стали символами країни, культури, епохи. Україна отримала такого генія в постаті Великого Кобзаря.

9 березня 2016 року виповнилося 202 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України.

Наскільки необхідна нашому народу  постать Кобзаря сьогодні, в час лихоліття, війни? Та яким же був Тарас Шевченко для наших поетів - земляків? Спробуймо відповісти на ці запитання разом.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. «А ми усе про нього та про нього – сльозою, словом, вигуком руки…»

Забриніла душа многозвучними барвами слова,

Мов бандури струна залилася у трелях дзвінких,

Загриміла велично Тарасова, батькова мова

І сплела у вінок волелюбних думок колоски.

Актуалізація опорних знань учнів.

-А що ви знаєте про Тараса Шевченка з попередніх класів?

- Які поезії Великого Кобзаря вам подобаються?

- Ким є для вас Т. Г. Шевченко?

2. «Твій образ вічно буде жити в серцях праправнуків твоїх…»

Перегляд презентації

Коментар учителя. (Короткі біографічні відомості про Т. Шевченка )

Т. Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва. Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становищі школяра-«попихача». Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа. Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого панаЕнгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у м. Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайомиться він з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим. Є. Гребінкою та ін. 22 квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельгардта за 2500 крб. асигнаціями. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв.Починає навчання в Академії мистецтв, робить перші поетичні спроби. У 1840 р. виходить друком перша поетична збірка «Кобзар» (містила 8 творів), що отримала схвальні рецензії в газетах та журналах; у 1843 р. - вирушає в подорож Україною, згодом повертається до Петербурга, видає альбом малюнків «Живописна Україна». У 1845 р. Шевченко блискуче закінчує навчання, отримує звання некласного художника, повертається в Україну. У 1846 р. зарахований до складу археографічної комісії, збирає історико- етнографічний матеріал, замальовує історичні місця, багато подорожує, зближається з членами Кирило-Мефодіївського товариства, і в 1847 р. його заарештовують за участь у діяльності цього товариства, а також за твори, спрямовані проти самодержавства.

Отримав покарання: безстрокове заслання рядовим солдатом із забороною писати і малювати; місце заслання — Оренбурзька область, Орська фортеця. У 1848 р. бере участь у експедиції до Аральського моря; 1849 р. — Шевченкові дозволено виїхати до Оренбурга, там він займається обробкою матеріалів експедиції; 1850 р. заарештований за доносом і відправлений до Новопетровського укріплення, що на Каспійському морі. 1851 р.— бере участь у геологічній експедиції в гори Карпати; у 1856 р. виходить Коронаційний маніфест нового імператора Олександра ІІ, згідно з яким проведено амністію політичних в’язнів.

У 1857 р. поет отримує наказ про звільнення, дозвіл на виїзд, повертається до Петербурга, через декілька місяців починає працювати в Академії мистецтв; у1859 р. — поїздка в Україну. 1860 р. виходить «Кобзар» в перекладі російською мовою; Шевченка обирають академіком Петербурзької академії мистецтв за роботи в галузі гравюри.

10 березня 1861 р. Тарас Шевченко помирає в Петербурзі, згодом прах поета

перевезено в Україну і поховано на Чернeчій горі поблизу Канева..

Виступ творчої групи учнів (тематичні міні-доповіді про Т. Г. Шевченка)

1). Зовнішність поета.

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав.

Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

2). Особливості характеру.

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…",

"Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось, не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав.

У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

3). Талант.

Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.

Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишав по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося.

Шевченко був віртуозом сольного співу. Мав добрий слух, гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

4).Слава.

В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як французькою, очікували його появи з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити, ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

5).Останні дні поета.

Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, давлячи в собі біль, що його мучив.

У неділю, 10 березня, о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

Учитель.

- Дякуємо творчій групі за цікаві, яскраві та змістовні доповнення до біографії Т. Г. Шевченка.

- Що із почутого вам найбільше запам’яталося?

- Чи дізналися ви щось нове про Великого Кобзаря?

Рефлексія знань учнів.

Робота за презентацією (складання асоціативного куща, сенкану)

3. «Для нас він більше, ніж література…»

Робота над епіграфом уроку

Учитель. У нашому благословенному краї Т. Г. Шевченко не писав віршів, не малював, не залишив якихось творчих слідів, які б стали основою для нашої степової Шевченкіани, але на нашій Кіровоградщині виросло рясне родове дерево Шевченкового роду: від сестри Тараса Катерини та Антона красицького( м. Знам’янка). Та ще більше підстав говорити про Шевченіану степову дають нам твори  письменників, які народилися чи проживали у нашій області. Своє слово у вінок шани Великого Кобзаря вплело чимало наших земляків, поезії яких зараз презентуватимуть учні – дослідники

Виступ пошуково – дослідницької групи учнів

Робота в группах

І гр. - аналіз поезії Олени Журливої «Тарасу Шевченку»

Не спить поет. Перо вогнисте

Мережить пристрасні рядки,

І сонце правди, сонце чисте

Ясніє в помахах руки.

А серце ... Серце в грудях б’ється.

У рідний край летить, як птах, —

І ось Тарасові здається,

Що вже він ходить по ланах,

Де мати вільна і щаслива

Колише рідне немовля,

Де колосками дзвонить нива

І стала вільною земля.

Збулись слова твої пророчі,

Кобзарю рідний, подивись,

Як скрізь нове життя клекоче

І піднімається у вись.

Синіє степ, шепочуть трави.

І час, не стишуючи крок,

Співцеві в ореолі слави

Кладе нев’янучий вінок.

Бесіда.

-Який період життя  зображено в поезії?

- Що змінилося у наш час?

-Чим вразила вас поезія?

- Яким ми бачимо Шевченка у вірші?

ІІ гр. - аналіз поезії Тамари Журби «НАВЧИ ЛЮБИТИ»

Навчи любити

На довгім шляху,

На пекучому нашім розпутті,

Де правлять у світі нечисті

І падає в очі пітьма,

Хтось, раптом згадавши,

Ікону знайде на покуті

Та й б’є себе в груди,

Хоч в грудях нічого нема.

Той гладить побожно

Вождеві червоні лампаси,

Дитячу крівцю непомітно

Стираючи з них...

А я лиш до тебе молюся,

Великий Тарасе,

Навчи,  освіти нас,

Братів-гречкосіїв німих.

Стоїть Україна голодна,

розтерзана, боса.

І скапує в храмі

Надії остання свіча.

Скажи нам, Кобзарю.

Які несосвітенні“боси”,

Чиї то синочки

Зривають їй одіж з плеча...

Сміються лукаві

І сиплють на очі полуду.

А ми собі пісню

Мугичем під їхній мотив...

Скажи, як убити

У власному серці іуду.

Навчи нас любити,

Як ти Україну любив.

Бесіда

- Що тривожить поетесу?

- Чому поетеса звертається до Тараса Шевченка?

- Яка основна думка твору?

- Ваші враження від прочитанного твору

ІІІ группа – аналіз поезії В. Погрібного «До Шевченка»

Вклоняюсь низько у шанобі,

Вклоняюсь , батьку, до землі,

Чи більш мені ще хтось ізробить,

Як ти зробив. Моє тобі

Довір сина. Кожне слово

В душі осталось, ув очах.

І в мислі юній рідна мова

Зове до правди і добра.

Твоя сльоза в Дніпровім краї

На дно упала й проросла

Великим колосом зела.

Що землю цвітом одягає.

Коли б тебе не знав оце,

Чи знав би щирість я тоді?

Чи посадив би деревце?

На косогорі тім сухім?

Чи не навидів би лукавих,

Чи прагнув би незле робить,

Чи міг би я тоді любить

Любить Вкраїни горду славу?

До тебе люди йдуть і йдуть

Серця тобі несуть

Я і тобі своє кладу і до людей іду…

- Яким настроєм пройнята поезія?

- Що, на вашу думку, спонукало до її створення?

- Дайте характеристику ліричному герою.

- Які засоби поет використав у творі?

4.«Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш»

Виразне читання учнями  віршів кіровоградських поетів про Т. Г. Шевченка

5. «Співаємо пісні Тараса,  співаєм славу Кобзарю…»

- Багато віршів Т. Шевченка стали народними піснями, і це не дивно, адже своїм змістом та мелодикою вони близькі і зрозумілі народу. Послухаймо ж одну із пісень на слова Т. Г. Шевченка.

(звучить пісня «Зоре моя вечірняя…», автор музики – Гордій Гладкий)

4. «Живи, поете, в бронзі і граніті, живи, поете, в пам’яті людській…»

- Тарас Григорович Шевченко – геніальна постать української історії, культури, літератури. Колись  І. Франко, аналізуючи значення Шевченка для України, написав про нього так: «Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим». Український письменник-гуморист Остап Вишня без натяку на жарт стверджував: «Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю». А письменник Олесь Гончар, вбачаючи у Шевченку постать вселенського масштабу, сказав: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя».

- А чим для нас дорогий Шевченко? Чого вчать його твори? Чому слід читати «Кобзаря»?

- Спробуймо відповісти на ці запитання у формі гри.

(На дошці – плакат «Чому я читаю Шевченка?»; кожен учень отримує картки для запису власної відповіді; всі учні, зачитуючи написане, коментуючи свою думку, прикріплюють картки на дошку.)

- Тарас Шевченко – автор чудових віршів як для дорослих, так і для дітей. Ми ці вірші знаємо, любимо, читаємо та перечитуємо, бо кожен українець знаходить в них щось дороге та близьке серцю. Духовним заповітом для поколінь українців став «Кобзар» – наш скарб і наша гордість. Сьогодні в Україні та світі налічується більше 1100 пам’ятників Шевченку. Пам’ять про поета вічна.
- До своїх нащадків, до нас з вами поет звертався словами:

„І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом”.

Пам’ятають і кіровоградці свого Кобзаря, вшановують  його пам’ять: іменем Шевченка названо вулицю в центрі міста, гімназія носить ім’я Кобзаря, є пам’ятники поету.

IV. Підсумок уроку.

- Якій темі було присвячено сьогоднішній урок?

- Що нового ви дізналися?

- Яка інформація вас зацікавила?

- Що виявилось складним, викликало труднощі?

- Як ви зможете використати отримані знання і відомості надалі? Де вони стануть для вас корисними?

Геніальний творець. У безсмертних рядках «Заповіту»

Ти навіки живий полиновими травами мрій,

Твоє слово повік буде в пам’яті нації жити

Невгасимим вогнем, джерелом для майбутніх надій.

Нехай завжди оптимістично звучать слова Т. Шевченка :

«Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люде, наша слава,

Слава України!

(Виконання учнями пісні «Пісня солов’їна»)

Домашнє завдання: середній  рівень – читати виразно поезію про Т. Г. Шевченка,

 Достатній рівень -  написати відгук про творчість поетів – земляків,

 Високий  ріень. – зробити проект - дослідження «Тарас Шевченко і наш край»

- Дякую за активну роботу на уроці та чудові поетичні доповнення до теми уроку.

Додатки

ВОЛОДИМИР  БАЗИЛЕВСЬКИЙ

«Що дума Тарас Григорович»

Що дума Тарас Григорович

У канівських небесах?

Що бачить Тарас Григорович

З Тарасової гори?

Він думає думу праведну,

Задума його важка.

Він хоче збагнути правнука,

Та правнук його ляка:

Іде навпростець, не кається—

Сновида і нещадим.

Іде - й земля осипається

У прірву,  яка під ним

 

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -