Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»

Петулько Катерина Сергіївна, комунальний заклад «Тернівська загальноосвітня школа I – III ступенів з класами вечірньої форми навчання №4 Тернівської міської ради Дніпропетровської області»Петулько Катерина Сергіївна,
комунальний заклад «Тернівська загальноосвітня школа IIII ступенів
з класами вечірньої форми навчання №4

Тернівської міської ради Дніпропетровської області»
 

Мета: ознайомити із життям і творчістю української поетеси та активної громадської діячки Олени Теліги; здійснити спробу зрозуміти витоки могутньої величі і незламності вірної дочки України, а також джерела її нетлінної поезії; удосконалювати вміння виразно декламувати поезію; розвивати уміння давати оцінку складним історичним подіям, формувати власну життєву позицію, розвивати зв’язне мовлення; виховувати високі моральні цінності на основі загальнолюдських цінностей, почуття патріотизму, гордості за власний народ, свідому громадянську позицію.   

Тип заходу: музична історико-літературна композиція з використанням елементів театралізації, художнього слова.

Обладнання: фотоматеріали; презентація до заходу, книжкова виставка.

Хід заходу

Учитель. Сьогодні літературно-музичну композицію ми присв’ячуємо пам’яті Олени Теліги української поетки, активної діячки Організації Укранських націоналістів. Ім’я цієї героїчної жінки викликає захоплення у кожного, кому дорогі усі ті, хто віддав за Україну своє життя.

Можна тільки дивуватись, як в одній людині сплелись безмежна жіночність, розум, краса, талант, сила патріотичного духу та його незламність.

Своїм творчим життям і героїчною смертю Олена Теліга стала символом невмирущості української нації.

Олена Теліга повернулась на батьківщину після багатьох років забуття, на землю, яку так палко любила, про повернення на яку мріяла, за визволення якої віддала своє життя 21 лютого 1942 року.  Олена Теліга повертається на Україну своїми віршами.

На сцені — виставка, присвячена Олені Телізі, її портрет. Виходять ведучі.

Звучить В. Дубровіна - Дом ( фортепіано)

Читець: Благословенна будь країна і землиця,
Чорноземна на берегах Дніпра-ріки,             
Де родиться, росте, така, як гай, пшениця,
Де в давнину в степах боролись козаки.
Де ще і тепер нащадки їхні, внуки,
В бій з ворогом ідуть із городів, осель,
А часом і жінки хапають зброю в руки.
Запише літописець у історію, у книгу
Одну з таких жінок, і, певно, не один
Кобзар, поет, прославить у віках Телігу,
Натхенницю борців, поетку їх дружин.

1 ведучий. У Бабиному Яру, що на околиці Києва, поруч з пам'ятником жертвам геноциду євреїв стоїть християнський хрест. Ця скромна відзнака символізує жертовну смерть тисяч українців, які в часи Другої Світової війни загинули від рук окупантів.

2 ведучий. Саме тут, у Бабиному Яру, 21 лютого 1942року, знайшла свій останній притулок видатна українська поетка Олена Теліга, яка під загрозою смерті не погодилася покинути окупований ворогами Київ. На відзначення 50-ої річниці від дня її загибелі був встановлений цей хрест.

Читець (із тризубом в руках)
Чи на рідних полях.
Чи в чужій стороні,
Осінило чи ні
Святохреснеє рам'я,
Вам усім, хто поляг,
За тризубовий стяг, -
Вічна пам'ять!                                                            

1 ведучий. Українська жінка… Вона не лише мати і дружина, не тільки берегиня роду, але й всієї України, її незламного духу…

2 ведучий. Ім’я Олени Теліги, яка віддала своє недовге (лише 35 років!) життя за Україну,  повертається до нас. Більше ніж півстоліття Україна майже нічого не знала про свою легендарну дочку…

1 ведучий. Хто вона така, Олена Теліга?  Чи не слід звернутися до самої Олени?

Олена. Сучасникам

“Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”.
Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

2 ведучий. Зірка життя Олени Теліги спалахнула 21 липня 1906 року у північній столиці Російської імперії — Санкт-Петербурзі в родині українських інтелігентів Шовгенових. Дитинство Олени було доволі безтурботним. Батьки жили заможно, а тому діти: Олена і її брат - мали все необхідне, щоб здобути добре виховання й освіту.

1 ведучий. Культурне середовище, читання книжок, відвідування театрів спонукало дівчину взятися за перо. Правда перші спроби були незграбними, й про них говорила Олена лише жартома. Батько майбутньої поетеси Іван Шовгенів родом з-під Слов’янська на Донеччині, відомий фахівець з гідротехніки, обіймав поважну посаду в російському міністерстві.

2 ведучий. Перед революційними подіями 1917 р. інженера Івана Шовгенова запрошують до Києва на роботу. Він стає професором Київської політехніки. До Києва перебирається і Олена й опановує науку в одній із гімназії столиці.

1 ведучий. Все змінилося через декілька років, коли батько і старший брат як активні учасники української революції, змушені були емігрувати за кордон, а мати з Оленою Телігою до 1923 року залишалися в Києві, але перед очевидною загрозою репресій – зважилися вдвох нелегально перейти польський кордон. Приходять голод, злидні й щоденна боротьба за виживання…

Звучить «Мелодія Баха» (гітара А. Фролов)

Читець. П’ятнадцята осінь
І чула я: мої дитячі дні
Тікають швидко, мов малі ягнята,
Злітають вділ, ховаються на дні,
А я не хочу бігти й доганяти.
Немов рослина в сонячнім вікні,
Яка неждано вигнулась стрільчасто,
Я відчувала стрункість власних ніг
І гнучкість рук, що хочуть взяти щастя.
Незнана радість і незнаний сум,
Не розплеснувшись, — колихнули повінь.
Не буря ще — її далекий шум,
Ще не любов — передчуття любові.
… Здавалось все — і ліс, і я сама,
І це багаття в заграву злилося.
Ти мала дивний і сосновий смак,
Моя п’ятнадцята прекрасна осінь!

2 ведучий. Навесні у 1923 році  випала нелегка дорога вигнанців — у Прагу, до батька. Сім’я Шовгенових переселилась до Чехословацького міста Подебради. Тут був один із осередків культурного життя української еміграції, куди активно включилась й Олена.

1 ведучий. Батька Олени призначають ректором Української господарської академії, а сама Олена записується на курси, щоб згодом вступити до історико-філологічного факультету Українського педінституту у Празі.

2 ведучий. Вона запитувала батька, чому він нічого не говорить про Україну. А він відповідав: "Тут Україну кожен носить у серці таку, яку собі викохав, яку собі виборов у важких змаганнях зі світом і собою."

1 ведучий. Саме тут, у Подебрадах, поступово в Олени почало викристалізовуватися українське "Я". Олена поступово звикла до життя в Подебрадах серед української молоді, вивчала українську мову, прислухалась до розмов товаришів на курсах, до палких дискусій про минуле України. Одного разу стався випадок, який кардинально змінив співвідношення майбутньої поетки.

На сцену виходить учениця в образі О. Теліги

Олена. Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи за столиком, пили каву, жартували. Невідомо хто і з якого приводу почав говорити про нашу мову як про «собачий язик». Всі з того реготали. А я враз почула в собі гострий протест. У мене дуже швидко наростало обурення. І я не витримала – миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова – моя мова. Мова мого батька і моєї матері! Я вас більше не хочу знати!». Я повернулась і не оглядаючись вийшла і більше до них не вернулась. З того часу я почала говорити лише українською.

2 ведучий. Олена шукає свою Україну. Вона для неї не тільки земля, але й нація. А нація - це не лише сучасне покоління. Нація - це мертві, живі й ненароджені, об'єднані кров'ю, минулим, боротьбою за сучасне та майбутнє. Велика мета потребує сильного характеру. Його й формувала в собі Олена. І хотіла бачити такий же характер у тому, хто йтиме поруч у житті.

1 ведучий. (звертається до Олени): Пані Олено, як відомо, ви зачаровували чоловіків лише самим фактом своєї появи.

Олена (всміхаючись): Колись на мене у варшавському журналі був шарж із написом: «А за мною молодою ходять хлопці чередою». Знаєте, на що я образилася? Не за череду хлопців…А за те, що капелюшок був намальований криво. А я ж завжди носила капелюшок, як справжня варшав’янка…

2 ведучий. На одній із вечірок Олена знайомиться з Михайлом Телігою, високим, вродливим юнаком.

На сцену виходить Михайло. Замислившись, співає пісню «Ой у лузі червона калина похилилася»

Олена слухає.

Олена: Спасибі сердечне за вашу пісню! Ви, звичайно, галичанин?

Михайло: Ні, я кубанець. Колишній старшина армії УНР.

Олена (подаючи руку): Будьмо знайомі! Олена Шовгенова.

Михайло: Дуже приємно! (Цілує їй руку). Михайло Теліга.

1 ведучий. Знайомство Олени й Михайла переросло в кохання й незабаром вони одружилися 1 серпня 1926 року. Відтоді дороги їхні поєдналися в одну, якою вони пройшли до кінця свого життя.

Олена (до Михайла): Михайлику, єдиний, зустріч моя найсвітліша! Яке ж щастя, що я зустрілася з вами… Тільки така любов гарна, як у нас, коли вона не обов’язок, а світле, радісне, вільне щастя! Любов неможлива без повного цілком довір’я, і я вам вірю безмежно! Тільки будьте завжди щирими, а я знаю, що я для вас — єдина!

2 ведучий. Безумовно, Михайло Теліга відігравав велику роль у тому, що з російськомовної панночки Лєночки Шовгенової постала визначна українська поетеса і патріотка Олена Теліга. А ще згодом Олена присвятить Михайлу одну із кращих своїх поезій. 

Читець. Чоловікові
Не цвітуть на вікні герані -                             
Сонний символ спокійних буднів.
Ми весь час стоїмо на грані
Невідомих шляхів майбутніх.
І тому, що в своїм полоні
Не тримають нас речі й стіни,
Ні на день в душі не холоне
Молодече бажання чину.
Що нам щастя солодких звичок
У незмінних обіймах дому!
Може, завтра вже нас відкличе
Канонада грізного грому!
І напружений погляд хоче
Відшукати у тьмі глибокій -
Блискавок фанатичні очі,
А не місяця мрійний спокій.

1 ведучий. У 1929 р. помирає мати Олени й вона разом з чоловіком переїздить до Варшави. Починаються нелегкі емігрантські будні. Олена працювала в школі для українських дітей, з’явились перші публікації її віршів.

2 ведучий. Почалась активна співпраця з журналом «Вісник». Вона стає складовою «вістниківської квадриги», до якої входили Маланюк, Ольжич, Мосендз і Теліга. Ця четвірка на переконання редактора і читачів журналу спроможна була витягнути з болота національний український дух

1 ведучий. Її цікавила кожна звістка, яка приходила з поневоленої України. З болем у серці вона прийняла повідомлення про загибель двох українських патріотів Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Відразу відреагувала на цей факт віршем.

Читець. Засудженим
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати - не битись, а спать
В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти - у шість двадцять п'ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі -
А тепер наші душі і топчуть, і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову, спаливши життя.
І мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю - зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

2 ведучий. Коли нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. розпочалась Друга світова війна і перші бомби впали на голови варшав’ян, Олена Теліга була серед них. 

1 ведучий. Під вогнем випробовувала свою силу волі, підбадьорювала оточуючих, бо не можна було сидіти склавши руки, коли весь світ утягується у боротьбу. Можливо, для України це останній шанс вибороти незалежність. Треба було остаточно вибрати своє місце в боротьбі.

2 ведучий. І Олена Теліга, яка давно вже сповідувала національну ідеологію, все частіше схилялась до думки, що настав час стати членом Організації Укранських націоналістів (ОУН), і вона зробила свій вибір.

1 ведучий. У Кракові Теліга очолила мистецьке товариство "Зарево", яке гуртувало навколо себе творчу молодь. Говорили, що, незважаючи на дискомфорт, труднощі життя, - вона була завжди гарною, елегантно одягнутою, ''входила в життя, як у безжурний танок".

Звучить А. Шнітке – Танго (скрипка А. Кухаренко + гітара А. Фролов)

Читець. Танго
І знов з'єднались в одну оману, -
О дивне танго, - і сум, і пристрасть;             
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань.
І б'ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п'янім вирі;
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре!
Чекає прірва на кожнім схилі,
Та сум і пристрасть манять, мов п'яну,
Пливти все далі, віддавшись хвилі, -
Зрадливе танго, - твого туману.
Та потім вранці, під перший промінь,
Мені не пристрасть туманна сниться -
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О світла ніжність, твоя криниця.

2 ведучий. Згадка про Україну ніколи не залишала Олену Телігу, краяла її серце, а мрії про повернення були такими солодкими і разом з тим лякали – що там на неї чекає? У 1940 році в ОУН стався розкол. Теліга важко переживала розбиття організації.

1 ведучий. Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз в 1941 р. Олена Теліга твердо вирішила – вона мусить повернутись до Києва, боротись за свою державу, за рідну культуру, скільки буде сили і можливості, розділити зі своїм народом долю.

2 ведучий. Тим часом ОУН активно готувалася до війни. Центром підготовки був Краків. У липні 1941 р. в складі однієї з похідних груп ОУН О. Теліга разом з Уласом Самчуком перейшли Сян і вирушили до Львова.

1 ведучий. Улас Самчук згадує, як їхні серця переповнювала радість, бо вони поверталися додому, на землю предків, яку любили боляче і трагічно. А коли перейшли "на той бік", попадали на свіжу траву, дивились у синє, вже українське, небо і співали.

Звучить пісня Як у нас на Україні – К. Бужинської. Спів - Дробот С. Гітара – Власенко Т.                                                                                    

2 ведучий. Але Львів зустрів їх неприязно, тому майже місяць, поки йшли бої за Київ, перебувала у Рівному. Олена поселилася у Рівному в Уласа Самчука. 22 жовтня 1941 року Теліга вже була у Києві.

1 ведучий. Як Олена і передбачала, саме в "осінній день прозорий" вона з чоловіком Михайлом, друзями і соратниками по боротьбі — членами ОУН, повернулася до Києва, до свого пораненого міста. Повернулася через вісімнадцять років, щоб зблизитися зі своїм народом, щоб спільними силами й великим вогнем любові розпалити ті почуття, які ніколи не згасали.

На сцену виходять читці – Олена та члени ОУН.

Олена. Поворот

Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість, -
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини - гострі і щасливі!

1-й член ОУН:

Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо до свого міста!
Захоплять владно зголодніли люди
Своє повітря, тепле та іскристе.
Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,
Щоб кинуть серце в крижаний протяг:
Усе нове… І до старої вишні
Не вийде мати радісно навпроти.

2-й член ОУН:

Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі — зимні чи ворожі —
І всі глибокі поміж ними межі.
І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за груди стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем,
Зависне інша, незнайома пісня.

3-й член ОУН::           

Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти дорогою одною.
Заметемо вогнем любові межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом!

2 ведучий. Олена Теліга стає головою Спілки українських письменників, починає редагувати літературно-мистецький альманах "Літаври", "Українське слово". За короткий час довкола Спілки згуртувалося чимало творчої інтелігенції.

1 ведучий. У Києві активізувалося громадське й політичне життя. Було організовано мережу професійних спілок, відновлено роботу Київського університету, Української академії наук.

2 ведучий. Уперше за багато років у місті залунала українська мова, замайоріли синьо-жовті прапори, стали виходити українські газети та журнали, бо працювала Спілка українських письменників, яку очолювала О. Теліга…

Читець.

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,        
Думки, мов нероздмухані вогні,
Бажання — в запорошених оковах.
Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —
І варто буде жити чи вмирати!
Не бійся днів, заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків.
Хай ріже час лице — добром і злом!
Хай палять серце — найдрібнійші ранки!
Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця.

1 ведучий. Зрозуміло, що активність ОУН у Києві не могла довго бути поза увагою німецьких властей.

Смертельна небезпека нависла і над О.Телігою. Проте, вона категорично відмовляється покидати місто, і всі зусилля сконцентровує на роботі Спілки письменників.

2 ведучий. На початку лютого 1942 р. почались арешти інтелігенції, членів ОУН. Олена Теліга нехтувала цим попередженням. На пораду не йти до Спілки, бо була загроза арешту, Олена відповіла відмовою.

1 ведучий. В суботу 7 лютого 1942 року в Києві німці заарештували кількасот інтелігентів. Олена Теліга нехтувала цим виразним попередженням і навіть не змінила місця свого помешкання. 9 лютого її перестерігали не йти до Спілки, але вона відмовилася.

Інсценівка уривку п’єси К. Штуль «Поворот».

1-й член ОУН (до Олени): Пані Олено, у зв’язку з поширенням гітлерівцями репресій, вирішено евакуювати всіх членів ОУН, які діють легально. До них, насамперед, належите і ви.
Олена: Ну, пробачте. Мене не беріть до уваги. Я залишуся на своїй посаді до кінця.
2-й член ОУН: Кінець може бути трагічним. А ви розумієте, що вас не можна ніким замінити? Це — наказ, ви розумієте?
Олена: Ні, ні… Ніхто не змусить мене виконати цей наказ. Я вдруге з Києва не виїду. Надто довго чекала я на це повернення і надто палко його бажала.

2 ведучий. Вранці 9 лютого 1942 року О. Теліга пішла до Спілки українських письменників, де вже була засідка гестапо. За годину туди прийшов чоловік - Михайло

Входить Михайло.

Михайло: Добридень всім. Як добре, що я не спізнився, що ще застав усіх вас.

Олена: Ах, Михайлику. І не міг ти сьогодні не прийти по мене? Заплатиш гірко за свою вірність, мій дорогий.

Михайло: Готовий платити навіть і на тім світі. Я потерпав за тебе. Але, як бачу, ти відважна, як завжди.

Олена: Так, я на все готова.

Усі, крім Олени, тихо йдуть зі сцени. Безсило сідає за стіл. Говорить тихо, наче марить.

Олена. І в павутинні перехресних барв

Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть — а не зимне умирання!

1 ведучий. Олену, її чоловіка Михайла, а також чимало інших активних діячів ОУН було заарештовано, відправлено до гестапо. У своїй в’язничній камері 35-річна поетка залишила на стіні такі передсмертні слова, викарбувавши над ними тризуб: “Тут сиділа і звідси йде на  розстріл Олена Теліга”

Звучить З.Фібіх – Поема (фортепіано В. Дубровіна). До портрета О.Теліги підносяться  квіти

Читець.

Вона загинула, заквітчана в словах,
Які весною тільки проростають,
Коли від щастя голова тяжка
I шийку дітям легко смерть ламає.
Її забили, бо вона поет.
Помазаники перші йдуть на жертву,
В тюрмі за стінкою голосить кулемет
За тих живих, що ждуть своєї черги.

2 ведучий: Після численних допитів Олену розстріляли разом з чоловіком Михайлом 21 лютого 1942 року. Один з катів поетеси, вражений мужністю Олени Теліги, сказав: “Я не бачив ще мужчин, щоб так героїчно вмирали, як ця гарна жінка.”

1 ведучий. Понад 100 тис. чоловік знайшли останній спочинок в той день. Прошу всіх встати і вшанувати хвилиною мовчання пам'ять загиблих в результаті розстрілів у Бабиному Яру.

Читець:    

За волю рідного свого народу, краю,           
Їх щастя і добро в змаганні, на війні,
Найкращі із борців, найліпші умирають,
Тому й Теліга вмерла, згинула в борні.
Княгині Ольги край і спадщина нетлінна,
Бо в змінах всіх століть, подій і поколінь,
Живе в нас дух князів у кожному мужчині,
А у серцях жінок живе ще дух княгинь.

2 ведучий. Проживши лише 35 років, ця мужня і прекрасна жінка подарувала нащадкам яскраву поетичну спадщину, що свідчить про самобутній і могутній талант, який за сприятливих історичних обставин міг розвинутися і досягти світових вершин

1 ведучий. Творча спадщина О.Теліги, яка дійшла до нас, не така вже й велика, але навіть те, що вціліло від пожеж воєнного лихоліття  і прийшло сьогодні до нас засвідчує, що Олена Теліга – найбільша жіноча постать в українській літературі. Своїм творчим життям і героїчною смертю вона стала новим символом невмирущої української нації.

2 ведучий. Справжнє повернення Олени Теліги ще попереду, коли в Україні вийде друком уся її творча спадщина і коли на одному з київських майданів постане в бронзі та граніті ця незламна відвойовниця України.

1 ведучий. 21 лютого традиційно ми вшановуємо пам’ять героїв, які, піднявшись на нерівний бій, проти двох могутніх сил, що роздирали тіло рідної землі, віддали життя за рідну Україну, за її незалежність. Серед них – Олена Теліга, поетеса, патріотка, яка одійшла у вічність, щоб навіки злитись зі своїм народом, і навіки залишитись у його вдячній пам’яті.

Звучить пісня Білоножко Віталій - Боже, дай Україні волю! (Слова - Володимир Шовкошитний; Музика - Олександр Осадчий)

Вихід усіх учасників заходу. 
Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»

Презентація. Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»
Завантажити презентацію

Презентація. Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»

Презентація. Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»

Презентація. Літературно-музична композиція до 75-річчя від дня смерті Олени Теліги «Не треба слів. Хай буде тільки діло...»

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -