Твір на тему: "Oleksandr Potebnia" / Олександр Потебня

Тип матеріалу: 
Предмет: 
Навчальний рівень: 
Oleksandr Potebnia
Oleksandr Potebnia, born September 22,1835, on his family's khutir near Havrylivka (now Hryshyne), Poltava gubernia, died December 11, 1891, in Kharkiv. Linguist, folklorist, and literary scholar; from 1875 a corresponding member of the Russian Imperial Academy of Sciences. He studied law, history, and philology at Kharkiv University (Ph D, 1874). In the early 1860s he was active in the Ukrainophile Kharkiv Hromada, wrote a Ukrainian primer for Sunday schools, and took part in folklore expeditions in Poltava and Okhtyrka counties. In 1874 he was appointed professor of Russian language and literature at Kharkiv Historical-Philological Society (1877-90) and was a member of the Czech Scientific Society (from 1887). In the 1880s he began a Ukrainian translation of Homer's Odyssey.
As a linguist Potebnia specialized in four areas: the philosophy of language, the historical phonetics of the East Slavic languages, etymology, and Slavic historical syntax. His major works on the philosophy of language are Thought and Language, From Notes on Russian Grammar, and Language and Nationality.
Regarding language as an individuals or a nation's only possible means of Perceiving the world and of thinking, Potebnia protested vehemently against denationalization in general and the Ossification of Ukrainians in particular, arid equated this process with spiritual and intellectual disintegration.
Potebnia viewed the history of a language as the history of its dialects and used the concept of phonetic law, although he often tried to find a psychological basis for the concept.
From the 1870s Potebnia concentrated on the study of the historical syntax of the Slavic languages against a comparative Indo-European background.
Potebnia was far ahead of his contemporaries. In 1945 Institute of linguistics was named after Potebnia. Collections of his works on accentology (1973) and esthetics and poetics (1976, 1985) have been published.
 
Олександр Потебня
Олександр Потебня, народився 22 вересня 1835 р. на його родинному хуторі біля Гаврилівки (зараз Гришине) Полтавської губернії, помер 11 грудня 1891 р. в Харкові. Лінгвіст, фольклорист і літературний вчений; з 1875 р. член-кореспондент Російської Імперської Академії Наук. Він вивчав закон, історію і філологію в Харківському університеті (кандидат наук, 1874). На початку 1860-х рр. він діяв у Громаді харківських українофілів, написав український буквар для недільних шкіл, і взяв участь в експедиціях фольклору в Полтаві і Охтирському повіті. У 1874 р. він був призначений професором російської мови і літератури в Історико-філологічному товаристві (1877-90) Харкова і входив до складу Чеського наукового товариства (з 1887 р.). У 1880-х рр. він почав український переклад "Одіссеї" Гомера.
Як лінгвіст Потебня спеціалізувався в чотирьох областях: філософії мови, історичній фонетиці східнослов'янських мов, етимології і слов'янському історичному синтаксисі. Його головні роботи з філософії мови "Думка і мова", "З приміток про російську граматику" і "Мови і національності".
Щодо мови як персонального або національного засобу сприйняття світу і мислення, Потебня сильно протестував проти денаціоналізації взагалі і русифікації українців зокрема, і прирівняв цей процес до духовного і інтелектуального розпаду.
Потебня розглядав історію мови як історію її діалектів і використовував поняття фонетичного закону, хоча він часто намагався знайти психологічну основу для поняття.
З 1870-х рр. Потебня зосередився на вивченні історичного синтаксису слов'янських мов у порівнянні з Індоєвропейським підґрунтям.
Потебня був далеко попереду своїх сучасників. У 1945 р. Інститут лінгвістики був названий на честь Потебні. Були видані збірки його робіт з акцентології (1973), естетики і поетики (1976, 1985).
Волкова О.Ю., Погожих Г.М. Усі розмовні теми. English. - Х.: Торсінг плюс, 2013. - 608 с.

Додати новий коментар

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.