Твір на тему: "British Universities" / Британські університети

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 
British Universities
For seven hundred years Oxford and Cambridge universities dominated the British education. Scotland had four universities, all founded before A. D. 1600. Wales only acquired a university in the 20th century; unlike the others it is a loose federation of four university col¬leges located in different cities (Cardiff, Swansea, Bangor, and Aberystwith). The first English university after Oxford and Cambridge (sometimes referred to as Oxbridge) was Durham, in the North of England, founded in 1832. The University of London was founded a few years later in 1836.
During the nineteenth century institutions of higher education were founded in most of the biggest industrial towns, like Birmingham, Manchester, Leeds, Sheffield (sometimes called the Redbrick Universities). At first they did not have full university status but were known as university colleges; since 1945, however, all have become independent universities, and in recent years a number of other universities have been founded: Sussex, Essex, Warwick, and others.
In the middle 60s there was a further new development. Some of the local technical colleges maintained by local authorities had gained special prestige. By 1967 ten of these had been given charters as universities. Many of them are in the biggest cities where there were already established universities; so now we have the University of Aston (Birmingham), Salford (close to Manchester), Strathclyde (Glasgow), Herriot-Watt University (Edinburgh), Brunei University (London).
When we add all these together we find that the number of universities in England increased within ten years from nineteen to thirty-six, and in Scotland from four to eight.
Oxford university is a sort of federation of colleges, and it is impossible to understand its structure unless one first understands the nature and function of these colleges, which have no resemblance whatever with the institutions called "colleges" in America.
Oxford has twenty-three ordinary colleges for men, five for women. All these are parallel institutions, and none of them is connected with any particular field of study. No matter what subject a man proposes to study he may study at any of the men's colleges.
Each college has a physical existence in the shape of a dining-hall, chapel, and residential rooms (enough to accommodate about half the student membership, the rest living in lodgings in the town). It is governed by its Fellows (commonly called "dons"), of whom there are usually about twenty or thirty. The dons are also responsible for teaching the students of the college through the tutorial system. The Fellows elect the Head of the college (whose title varies from college to college).
The colleges vary very much in size and extent of grounds and buildings, and also in eminence.
Colleges choose their own students, and a student only becomes a member of the University by having been accepted by a college. Students are chosen mainly on academic merit, but the policy of colleges in this respect varies from college to college. Some tend to be rather keen to admit a few men who are very good at rugby or some other sport, or sons of former students or of lords, or of eminent citizens, or of millionaires.
The colleges and university buildings are scattered about the town, mostly in the central area, though the scientific laboratories and the women's colleges are quite a long way out.
The university teachers are mostly Fellows of colleges, who may at the same time hold university appointments as lecturers or professors. Part of the teaching is by means of lectures, and any student may attend any university lecture. At the beginning of each term (there are three terms in the Oxford academic year) a list is published showing all the lectures being given during the term within each faculty, and every student can choose which lectures he will attend, though his own college tutor will advise him which lectures seem likely to be more useful. Attendance at lectures is not compulsory, and no records of attendance are kept.
Apart from lectures, teaching is by means of the "tutorial" system, which is a system of individual tuition organized by the colleges. Each Fellow in a college is tutor in his own subject to the undergraduates who are studying it. Each student goes to his tutor's room once every week to read out an essay which he has written, and for an hour he and the tutor discuss the essay. A student does not necessarily go only to his own tutor but may be assigned to another don in his own college or in another college when he is studying some particular topic which is outside the special interest of his own tutor.
Британські університети
Протягом семисот років Оксфордський і Кембріджський університети домінували у британській освіті. Шотландія мала чотири університети, всі засновані до 1600 р. н. е. Уельс заснував університет тільки в XX ст.; на відміну від інших це – вільна федерація чотирьох університетських колегій, розташованих в різних містах (Кардіфф, Свонсі, Бангор і Аберіствіз). Перший Англійський університет після Оксфорда і Кембріджа (іноді їх називають Оксбрідж) був Дюрхем на півночі Англії, заснований в 1832 р. Лондонський Університет був заснований декількома роками пізніше в 1836 р.
Протягом дев'ятнадцятого сторіччя вищі освітні установи були засновані в найбільших індустріальних містах, подібно до Бірмінгема, Манчестера, Лідса, Шеффілда (іноді їх називають Університети Редбрік). Спочатку вони не мали повного університетського статусу але були відомі як університетські коледжі; починаючи з 1945 р., проте, всі стали незалежними університетами, і останніми роками ряд інших університетів був заснований: Сассекс, Ессекс, Варвік та інші.
Усередині 60-х рр. був подальший новий розвиток. Деякі з місцевих вищих технічних учбових закладів, підтримуваних місцевими органами влади, набули особливого престижу. До 1967 р. десятьом з них були надані привілеї як університетам. Багато з них знаходиться в найбільших містах, де були вже встановлені університети; так зараз ми маємо Університет Астон (Бірмінгем), Салфорд (поряд з Манчестером), Стратклід (Глазго), Університет Херріот-Ватт (Едінбург), Університет Брунея (Лондон).
Коли складаємо все це разом, ми розуміємо, що число університетів в Англії зросло за десять років від дев'ятнадцяти до тридцяти шести, і в Шотландії від чотирьох до восьми.
Оксфордський університет є чимось подібним до федерації коледжів, і неможливо зрозуміти його структуру, не розуміючи природу і функцію цих коледжів, які не мають ніякої схожості з установами під назвою «коледжі» в Америці.
Оксфорд має двадцять-три звичайні коледжі для чоловіків, п'ять для жінок. Усі вони – паралельні установи, і жодна з них не сполучена з будь-якою специфічною областю науки. Який би предмет людині не запропонували вивчати, вона може вчитися в будь-якому з коледжів.
Кожен коледж має їдальню, каплицю і житлові кімнати (достатньо, щоб поселити половину студентів, решта живе на квартирах в місті). Ним управляють члени ради коледжу (викладачі), яких там зазвичай десь двадцять або тридцять. Вони також відповідальні за навчання студентів коледжу по консультативній системі. Члени ради вибирають главу коледжу (чий титул змінюється від коледжу до коледжу).
Коледжі дуже відрізняються за розміром і протяжністю земель і будівель, а також своєю іменитістю.
Коледжі обирають своїх студентів і студент стає членом університету тільки після прийняття до коледжу Студенти вибираються переважно за академічними заслугами, але політика коледжів в цьому відношенні змінюється від коледжу до коледжу. Деякі прагнуть прийняти декілька людей, які дуже вправні в регбі або якомусь іншому виді спорту, або синів колишніх студентів або лордів, або видатних громадян, або мільйо¬нерів.
Коледжі і університетські будівлі розсипані по місту, здебільшого в центральній області, хоча наукові лабораторії і жіночі коледжі досить далеко від центру.
Університетські викладачі – здебільшого члени ради коледжів, які, можливо, одночасно мають університетські посади як лектори або професори. Частина навчання – це лекції, і будь-який студент може відвідувати будь-яку університетську лекцію. На початку кожного семестру (є три семестри в навчальному році в Оксфорді) публікується список, що показує всі лекції, що надаються протягом семестру в межах кожного факультету, і кожний студент може вибрати, на які лекції він ходитиме, хоча його власний наставник коледжу радитиме йому, які лекції, ймовірно, корисніші. Присутність на лекціях не обов'язкова, і ніякі записи присутності не ведуться.
Окрім лекцій викладання ведеться за допомогою консультаційної системи, яка є системою індивідуального навчання, організованого коледжами. Кожен викладач в коледжі – наставник зі свого предмету для студентів останнього курсу. Кожний студент йде до свого викладача один раз на тиждень, щоб прочитати вголос есе, яке він написав, і протягом години він і наставник обговорюють його. Студент не повинен обов'язково відвідувати тільки свого викладача, але може бути приписаний до іншого в своєму або іншому коледжі, коли він вивчає якусь конкретну тему поза межами інтересів свого викладача.
Волкова О.Ю., Погожих Г.М. Усі розмовні теми. English. - Х.: Торсінг плюс, 2013. - 608 с.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович