Твір на тему: "U.S.A." / США

Тип матеріалу: 
Предмет: 
Навчальний рівень: 

An Episode from the History of the USA

The most prominent episode from the history of the USA is the formation of the state itself. The growing independence and economic strength of colonies disturbed Great Britain. The colonies were viewed as a source of raw materials and a market for England alone. After the Seven Years' War (1756-1763) the British Government increased its pressure on the colonies and put all possible obstacles in the way of their independent industrial development and trade. It imposed new taxes and duties, which affected the interests of the colonists. As a result in Philadelphia in 1774 merchants, ship-owners, lawyers and others revolted and decided to stop trade with Britain an boycott the British goods.
A prologue to the War for independence in the North America was the "Boston tea-party" (1773), as it was called. The British Government granted the East India Company the right of tax-free export of tea to the colonies. It caused indignation among the colonists, and especially the merchants involved in the sale of tea. In December 1773 a group of members of the organization called the "Sons of Liberty" boarded the British ships in the port of Boston and dumped the whole cargo of tea into the harbour. Soon after that the port was closed, all kinds of public gatherings were prohibited. All these measures further sharpened the conflict between Great Britain and the colonies.
The War for Independence of the American colonies began with a battle of colonists against British troops in April 1775 at Concord and at Lensington not far from Boston. On July 4, 1776, the Continental Congress declared the united colonies to be independent of Great Britain. The new state was called the United States of America and the 4th of July became its national holiday. The Congress adopted the Declaration of Independence Proclaiming the equality of all People. Thomas Jefferson, a follower of the British philosophers, was the author of the Declaration.
The battle at Saratoga (1777), when the Americans forced a large British army to capitulate, was a turning point in the long, hard War for Independence. The Americans were supported by France. In 1783 Britain finally and formally recognized American independence.
George Washington was elected the first president of the new republic. Later on his name was given to the capital which was built in the federal District of Columbia.

Епізод з історії США

Найвидатніший епізод історії США – це утворення самої держави. Зростаюча незалежність і економічна сила колоній турбувала Великобританію. Колонії розглядалися як джерело сировини і ринок збуту для Англії, і тільки для неї. Після Семирічної війни (1756-1763) британський уряд посилив свій тиск на колонії і ставив всілякі перешкоди на шляху їх незалежного промислового розвитку й торгівлі. Він встановлював нові податки й обов'язки, що торкалися інтересів колоністів. У результаті в 1774 р. у Філадельфії купці, власники судів, адвокати й інші повстали і вирішили припинити торгівлю з Британією і бойкотувати британські товари.
Прологом до Війни за незалежність у Північній Америці стало так зване «бостонське чаювання» (1773). Британський уряд надав право Східно-індійській компанії на безмитний експорт чаю в колонії. Це викликало обурення серед колоністів, і особливо серед купців, що займалися продажем чаю. У грудні 1773 р. група з організації під назвою «Сини Волі» піднялася на борт британських кораблів у порту Бостон і спустила у гавань весь вантаж чаю. Незабаром після цього порт був закритий, усі види суспільних зборів заборонені. Усі ці заходи ще більше загострили конфлікт між Великобританією і колоніями.
Війна за незалежність американських колоній почалася з битви колоністів проти британських військ у квітні 1775 р. поблизу Конкорду і Ленсингтону неподалік від Бостона. 4 липня 1776 р. Континентальний Конгрес оголосив незалежність з'єднаних колоній від Великобританії. Нова держава одержала назву Сполучені Штати Америки, і день 4 липня став національним святом. Конгрес прийняв Декларацію незалежності, що проголошує рівність усіх людей. Томас Джефферсон, послідовник британських філософів, був автором Декларації.
Битва під Саратогою (1777), коли американці змусили велику британську армію капітулювати, стала поворотним моментом у тривалій і важкій війні за незалежність. У цій війні американців підтримувала Франція. У 1783 р. Британія остаточно і формально визнала американську незалежність.
Джордж Вашингтон був обраний першим президентом нової республіки. Пізніше його ім'ям була названа столиця, побудована у федеральному окрузі Колумбія.

Discovery

"In 1492 Columbus sailed Ocean Blue". This little rhyme many American children learn to remember the date when Christopher Columbus "discovered" America. Was Christopher Columbus really the first person to discover the continent and return home to tell about it? Probably not, but he was the first to return to Europe and tell all about what he believed to be a new route to Asia.
Most people in Columbus' days thought that the earth was flat, and they did not believe that a route to the India across the Atlantic would be shorter and safer than a route around Africa. He did not have the money to buy ships and hire sailors. At first Columbus asked the king of Portugal to pay for his voyage. The king asked his advisers, and after their report he denied to help Columbus. Then Columbus travelled to Spain to ask Queen Isabella and King Ferdinand for help. Six years later Isabella gave Columbus three caravels: the "Santa Maria", the "Nina", and the "Pinta". Columbus's crew last saw land on the eastern horizon on the 9th of September, 1492. On the 12th of October, 1492, when everybody was very tired and anxious, the lookout on the "Pinta" saw something like a white cliff shining in the moonlight. Columbus named the land he had reached San Salvador. He thought they landed in Asia. On the 15th of March, 1493, Columbus was back to Spain with two of his ships. He brought parrots, an alligator, a few pieces of gold jewelry, some unusual plants, and six American Indians.

Відкриття

«У 1492 р. Колумб переплив блакитний океан». Цей маленький вірш вчить багато американських дітей, щоб запам'ятати дату, коли Христофор Колумб «відкрив Америку». Чи був Колумб дійсно першою людиною, що відкрила континент і повернулася додому, щоб розповісти про нього? Можливо, ні, але він був першим, хто повернувся в Європу і розповів усім про новий шлях, як він сподівався, в Азію.
Більшість людей у часи Колумб» думала, що земля плоска, і не вірили, що шлях в Індію через Атлантику буде коротшим і безпечнішим, ніж шлях навколо Африки. У нього не було грошей, щоб купити кораблі і найняти екіпаж. Спочатку Колумб попросив короля Португалії оплатити його подорож. Король запитав своїх радників і після їхньої доповіді відмовив Колумбу в допомозі. Потім Колумб поїхав в Іспанію і звернувся по допомогу до королеви Ізабелли і короля Фердинанда. Через 6 років Ізабелла дала Колумбу 3 каравели: «Санта-Марію», «Ніну» і «Пінту». Востаннє екіпаж Колумба бачив землю на східному обрії 9 вересня 1492 р. 12 жовтня 1492 р., коли всі були дуже стомлені і стурбовані, кормовий на Пінті побачив щось схоже на білу скелю, що виблискує у світлі місяця. Колумб назвав землю, якої вони досягли, Сан Сальвадор. Він думав, що висадився в Азії. 15 березня 1493 р. Колумб повернувся в Іспанію з двома кораблями. Він привіз папуг, крокодила, золоті прикраси, незвичайні рослини і 6 американських індіанців.

The Colonies

European people came to the New World for many reasons. Some, like Columbus, came looking for new trade routes, others were seeking fortune, many of them were missionaries who wanted to convert the Native Americans. The most well-known first settlers were 'he Pilgrims. The Pilgrims came seeking religious freedom. They founded the Plymouth colony in Massachusetts in 1620.
The Pilgrims originated from England. The trip across the ocean was terribly unpleasant. They had little food and fresh water. They arrived at the Mayflower" in the winter of 1620, in the north east of America. The Pilgrims learned from the Native Americans how to live in this New World. The Native Americans had a ceremony thanking nature for the food they received from the harvest. Today Americans continue to celebrate Thanksgiving with their family and friends. There were also other religious groups, such as the Quarkers, who founded the colony Pennsylvania. Other group is the Shakers, known for their beautiful wood work, and the Irish Catholics who settled in the colony of Maryland.

Колонії

Європейці прибували в Новий Світ з багатьох причин. Деякі, як Колумб, їхали в пошуках нових торгових шляхів, інші шукали свою долю, багато хто були місіонерами, що хотіли обернути корінних американців у свою віру. Найбільш відомими поселенцями були пілігрими. Пілігрими приїздили в пошуках релігійної волі. Вони заснували Плімутську колонію в Массачусетсі в 1620 р.
Пілігрими походять з Англії. Подорож через океан була жахливо неприємною. У них було мало їжі і свіжої води. Вони прибули на північний схід Америки на борту «Мейфлауер» («Травнева квітка») узимку 1620 р.
Пілігрими училися у корінних американців, як жити в цьому Новому Світі У корінних американців був ритуал подяки природі за їжу, що вони одержали від врожаю. У наші дні американці продовжують святкувати День Подяки зі своїми родинами і друзями. Були також і інші релігійні групи такі як квакери, що заснували колонію Пенсільванія. Інша група – шейкери, знамениті своїми прекрасними роботами з дерева, і ірландські католики, що оселилися в колонії Меріленд.

The Civil War

The purpose of the Civil War was to restore the Union of the Individual states and to preserve the Constitution. However, Congress was determined to make emancipation (freeing of the slaves) the primary issue of the war. Just before the outbreak of the Civil War, two issues faced the nation. The first was the freeing of the slaves, which the Southerners believed was a loss of property. The second issue was the right of secession (the withdrawal of a state from the Union). The Constitution was an agreement between the states, so therefore each state had the right to leave the Union when they pleased. These issues divided the nation. In February of 1861, the Confederation states of America was formed.
It consisted of South Caroline, North Carolina, Virginia, Tennessee, Georgia, Florida, Alabama, Mississippi, Louisiana, Arcansas and Texas. On the 1st of January, 1863, President Lincoln issued the Emancipation Proclamation, declaring the freedom of slaves. However, the actual end of slavery did not come until 1865.
The Civil War came to an end on the 1st of April, 1865. With the end of the war came the concept that the United States is not a group of states but rather one nation. With the emancipation of the slaves, new issues, such as civil rights, appeared.

Громадянська війна

Метою громадянської війни було відновлення Союзу окремих штатів і збереження Конституції. Проте Конгрес вирішив зробити емансипацію (звільнення рабів) основним питанням війни. Безпосередньо перед тим, як вибухнула Громадянська війна, два питання виникли перед нацією. Першим було звільнення рабів, що, як вважали жителі півдня, означало втрату майна. Другим питанням було питання про право на самовиз¬начення (право будь-якого штату на вихід із складу союзу). Конституція була угодою між штатами, тому кожен штат мав право залишити союз, коли побажає. Ці питання розділили націю. У лютому 1861 р. була сформована конфедерація штатів Америки.
Вона складалася з Південної Кароліни, Північної Кароліни, Вірджинії, Теннессі, Джорджиї, Флориди, Алабами, Міссісіпі, Луїзіани, Арканзасу і Техасу. 1 січня 1863 р. президент Лінкольн видав Декларацію про емансипацію і проголосив волю рабам. Проте остаточне рабство було ліквідовано в 1865 р.
Громадянська війна закінченням 1 квітня 1865 р. Із закінченням війни прийшли до концепції, що Сполучені Штати не група штатів, а, скоріше, одна нація. Зі звільненням рабів піднімалися нові питання, такі як цивільні права.

World War I

When the war broke out in Europe in 1914, Americans declared neutrality.
However, this proved to be a difficult policy. Several events led to the involvement of America in the war, including the sinking of the British passenger liner Lusitania on May 7, 1915 by the Germans, resulting in the deaths of 128 Americans and long strikes against American ships in 1917. President Wilson asked Congress for a declaration of war against Germany. Congress declared war four days later on April 6, 1917.
Beside American troops, the alies needed naval forces, ammunition, industrial goods, and food. The American Expeditionary Force under the leadership of General John Pershing arrived to France in 917, and in July 1918, along with French troops, drove the Germans back close to their border. Eventually, Germany agreed to consider a peace plan, and a ceasefire was signed on November 11, 1918.

Перша світова війна

Коли війна вибухнула в Європі в 1914 р., Америка оголосила нейтралітет.
Проте, це виявилося складною політикою. Кілька подій привело до залучення Америки у війну, включаючи затоплення британського пасажирського лайнера «Луситанія» німцями 7 травня 1915 р., результатом чого стало 128 смертей американців, і продовжені страйки проти американських кораблів у 1917 р. Президент Вільсон запросив Конгрес про оголошення війни Німеччині. Конгрес оголосив війну чотирма днями пізніше, 6 квітня 1917 р.
Крім американських військ, союзники мали потребу в морських силах, обмундируванні, промислових товарах і продуктах. Американський експедиційний корпус під головуванням генерала Джона Першинга прибув до Франції в 1917 р. і в липні 1918 р. разом із французькими військами відкинув німців назад до їхніх кордонів. Зрештою Німеччина погодилася розглянути мирний план, і перемир'я було підписано 11 листопада 1918 р.

The Northeast

The skyscrapers of New York City, the steel mills of Pittsburgh, the automobile assembly lines of Detroit... these symbols of industrial America belong to this region. Millions of Europeans immigrated to this industrial area.
More than any other part of the country, this region reflects European culture, and traditions. This great area was wilderness three centuries ago. As soon as permanent settlements were made in the new land, changes occurred in the people. Faced with the problems of a new unknown land, these settlers had to give up many of the traditional behaviour patterns of Europe. They developed a cooperative and democratic life style that laid the foundations of the American political system and pragmatic philosophy.
Today a visitor sees wooded hills and factory chimneys, fields and concrete roads, farm-houses and office buildings. It is a country of many brooks, of low mountain ridges, of hills, of orchards, and wild forests in the northern part of the state of Maine. Most of the farms are devoted to one type of farming: dairy cattle, vegetables, chickens. Most specialize in products that can be delivered fresh to the cities nearby.
The agricultural production meets the needs of the region's industrial economy. The area is a good market, because there is an industrial and agricultural population financially able to buy clothing, goods, equipment, services, and food products.
Proximity to the sea is one of the most important reasons for this region to become a centre of heavily developed trade and industry.

Північний Схід

Хмарочоси Нью-Йорка, сталеливарні заводи Пітсбурга, автомобільні складальні лінії Детройта... – це символи промислової Америки, що належать цьому регіону. Мільйони європейців емігрували в цю промислову область.
Більше, ніж інші частини країни цей регіон відбиває європейську культуру й традиції. Три сторіччя тому цей великий район був дикою місцевістю. Як тільки на новій землі з'явилися постійні поселення, люди теж змінилися. Зіштовхнувшись з проблемами нової невідомої землі, ці поселенці повинні були відмовитися від традиційної моделі поведінки в Європі. Вони розвинули спільний і демократичний спосіб життя, що привів до утворення американської політичної системи і прагматичної філософії.
Сьогодні гість бачить лісисті пагорби і фабричні труби, поля і бетонні дороги, ферми і будинки офісів. Це країна безлічі струмків, низьких гірських хребтів, пагорбів, фруктових садів і диких лісів у північній частині Мейна. Більшість ферм займаються одним видом фермерства: молочне скотарство, овочівництво, птахівництво. Багато хто спеціалізується на продуктах, що можуть бути доставлені свіжими в найближчі міста.
Сільськогосподарське виробництво відповідає потребам регіональної промислової економіки. Ця область – гарний ринок, тому, що тут є населення промислових і сільськогосподарських районів, фінансово спроможне купувати одяг, товари, устаткування, послуги і продукти харчування.
Близькість до моря є однією з найбільш важливих чинників того, цей район став центром добре розвинутої торгівлі і промисловості.

Cities of the Sea

The sea means much to the industrial northeast. The coast northward from Long Island borders on one of the world's "fish bowls", and the area rich in the tiny plants and animals that support a fish life.
Along this coast there are many little fishing towns and several busy fishing ports. The sea also means white sand beaches to which millions of city people go for summer holidays. The largest seaports of the region are Boston, New York, Philadelphia, and Baltimore. These four cities are not only important ports but also leading industrial centers.
On the map Philadelphia appears to lie inland, but it is on the wide, deep tidewater of the Delaware River mouth and is a good harbour for the large ocean-going vessels. Yearly, about 6,000 vessels move into Baltimore's natural harbour. Timber, ores, crude oil, and raw materials from all over the world are unloaded to American industry in change for grain and machinery. World trade helps to make Baltimore America's sixth largest port.

Приморські міста

Море значить дуже багато для промислового північного сходу. Узбережжя до півночі від Лонг Айленда межує з однієї зі світових «рибних чаш», з областю, багатою дрібними рослинами і тваринами, що забезпечують життя риб.
Уздовж узбережжя знаходиться багато маленьких рибацьких містечок і кілька портів для риболовецьких суден. Море – це також пляжі з білим піском, до яких мільйони міських мешканців ідуть на літні відпустки. Найбільшими морськими портами є Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія і Балтімор. Ці чотири міста не тільки важливі морські порти, але і ведучі промислові центри.
На карті Філадельфія здається розташованою усередині країни, але вона знаходиться в широкому та глибокому під час припливу гирлі ріки Делавер, і є гарною гаванню для великих океанських суден. Щорічно близько 6000 кораблів проходять через природну гавань Балтімора. Лісоматеріали, руда, сира нафта і сировина з усього світу поставляються для американської промисловості в обмін на зерно і механізми. Світова торгівля допомагає зробити Балтімор шостим за величиною портом Америки.

New England

Boston is located in a region which early became an important centre of industry. It was primarily an import and export city for the northeastern corner of the country.
This stormy land became the "workshop of the nation". Today it makes many machine tools and heavy electrical motors, looms for weaving cloth, and other precision instruments.
Farms along the Connecticut River specialize in tobacco growing.
In thinly populated Maine, potato farming is combined with lumbering or fishing.
Throughout the whole of New England, there is also a widely developed tourist industry which invites holiday-makers to the forests, mountains, and sea both in cool summers and snowy winters.

Нова Англія

Бостон розташований у районі, що давно став важливим промисловим центром. Спочатку це було місто, що спеціалізується на імпорті й експорті в північно-східній частині країни.
Ця земля стала «майстернею нації». Сьогодні вона виробляє багато верстатів і важких електромоторів, ткацьких верстатів й інших точних інструментів.
Ферми уздовж ріки Коннектикут спеціалізуються на вирощуванні тютюну.
У малонаселеному штаті Мен вирощування картоплі поєднується із заготівлею лісоматеріалів чи рибальством.
У Новій Англії у всіх відношеннях також широко розвинута туристична індустрія, що запрошує відпускників у ліси, гори і на море як у прохолодне літо, так і в сніжну зиму.

The Base of Industry

The greatest part of Americas heavy industry depends upon three resources: iron ore from the Lake Superior area, coal from western Pennsylvania, and transportation across the Great Lakes District. Steel making is basic, but there are many other related industries in this area, too: glass, nonferrous metals, chemicals, rubber, and machine-building industries. Pittsburgh is the first of the great steel cities. The other great steel-making centres are Chicago, Detroit, Youngtown, Cleveland, Toledo, Erie, Buffalo. Detroit is the heart of the automobile industry. It began as a wagon-making town. The cargo tonnage which passes between Lake Superior and Lake Huron almost equals the combined capacity of the Panama and Suez Canals.

Основа індустрії

Велика частина важкої промисловості Америки залежить від трьох ресурсів: залізної руди з району Верхнього Озера, вугілля з заходу Пенсільванії і транспорту уздовж Великих Озер. Виробництво сталі – це основа, але існує також багато інших споріднених галузей індустрії: скляна, кольорових металів, хімічна, гумова і машинобудівна. Пітсбург є першим з великих міст зі сталеливарною промисловістю. Інші великі центри по виробництву сталі це Чикаго, Детройт, Янгтаун, Клівленд, Толедо, Ері і Буффало. Детройт – це серце машинобудівної промисловості. Він починався з маленького містечка по виробництву візків. Вантажоперевезення, що проходять між озерами Верхнє і Гурон, майже дорівнюють загальному об'єму Панамського і Суецького каналів.

Administration. The Executive Branch of the Government

The U.S. Constitution defines a federal system of government in which certain powers are delegated to the national government; other powers fall to the states. The national government consists of executive, legislative and judicial branches that are designed to check and balance one another; all are interrelated and overlapping yet each is quite distinct.
Since the Constitution was ratified in 1788, there have been 26 amendments to it. The first 10, known as the Bill of Rights, established a number of liberties. Notable among the other amendments are the 13th, 14th and 15th, which abolished slavery and declared former slaves citizens with the right to vote; the 17th, which provided for the direct election of U.S. senators; and the 19th, which effected women's suffrage.
Amending the Constitution requires a proposal by a two-thirds vote of both houses of Congress or by a national convention.
The executive branch of the government is headed by the president, who must be a natural-born citizen of the United States, at least 35 years old and a resident of the country for at least 14 years. The formal responsibilities of the president include those of chief executive, treaty maker, commander in chief of the army and head of state. In practice, they have grown to include drafting legislation, formulating foreign policy, personal diplomacy and leadership of his political party. The members of the president's Cabinet – the secretaries of State, Treasury, Defence, Interior, Agriculture, Commerce, Labour, Health and Human Services, Housing and Urban Development, Transportation, Education, Energy and Veterans Affairs and the attorney general – are appointed by the president with the approval of the Senate.

Державне управління. Виконавча гілка влади

Конституцією Сполучених Штатів установлена федеральна система уряду, у якій визначені повноваження делегуються національному уряду; інші повноваження належать штатам. Національний уряд складається з виконавчої, законодавчої і судової влади, що були створені для здійснення контролю одна над одною і збалансованої спільної роботи; вони пов'язані між собою і частково збігаються, але в кожної своє визначене завдання.
З моменту прийняття конституції 1788 р. було прийнято 26 поправок. Перші 10, відомі як «Білль про права», установили ряд свобод. Найбільш значними серед поправок вважаються 13,14 і 15, у яких скасовувалося рабство, а колишні раби були оголошені громадянами, які мають право голосу; 17 поправка передбачала прямі вибори сенаторів США; 19 поправка надавала жінкам виборче право.
Для внесення поправок в конституцію потрібно схвалення проекту двома третинами голосів обох палат Конгресу або національної конвенції.
Виконавча влада уряду очолюється президентом, який повинен бути уродженцем Сполучених Штатів, віком не менш 35 років і постійним жителем країни, щонайменше, 14 років. Формальні обов'язки президента включають обов'язки глави виконавчої влади, відповідального за висновок міжнародних договорів, головнокомандуючого армією і глави держави. На практиці коло його обов'язків розширилося до складання законопроектів, визначення зовнішньої політики, особистої дипломатії і керівництва своєю політичною партією. Члени кабінету президента – держсекретарі, міністри фінансів, оборони, внутрішніх справ, сільського господарства, торгівлі, праці, охорони здоров'я і послуг, архітектури і містобудування, транспорту, освіти, енергетики, міністр у справах ветеранів і генеральний прокурор – призначаються президентом при схваленні Сенату.

Administration. The Legislative Branch of the Government

The legislative branch of the government is the Congress, which has two houses: the Senate and the House of Representatives. Powers granted Congress under the Constitution include the power to levy taxes, borrow money, regulate interstate commerce, declare war, seat members, discipline its own membership, and determine its rules of procedure.
With the exception of revenue bills, which must originate in the House of Representatives, legislative bills may be introduced in and amended by either house; a bill – with its amendments – must pass both houses and be signed by the president before it becomes law. The president may veto a bill, but a veto can be overridden by a two-thirds vote of both houses.
The House of Representatives is chosen by the direct vote of the electorate in single-member districts in each state, the number of representatives allotted to each state being based on population and the overall total never exceeding 435. Members must be 25 years old, residents of the states from which they are elected, and previously citizens of the United States for at least seven years.
It has become practically imperative, though not constitutionally required that they be inhabitants of the districts that elect them. They serve for a two-year period. The speaker of the House, who is chosen by the majority party, presides over debate, appoints members of select and conference committees and performs other important duties. The parliamentary leaders of the two parties are the majority floor leader and the minority floor leader.
Bills introduced by members in the House of Representatives are received by the standing committees, which meet in private executive session and can amend, expedite, delay or kill the bills. The committee chairmen traditionally have attained their positions on the basis of seniority, but this practice has been challenged. The Rules Committee, traditionally conservative, has great power to determine which bills will be brought to the floor of the House for consideration.
Each state elects two senators at large. Senators must be at least 30 years old, residents of the state from which they are elected, and previously citizens of the United States for at least nine years. Each term of service is for six years, and terms are so arranged that one-third of the members are elected every two years.
The Senate has 16 standing committees, among which the most prominent are those on Foreign Relations, Finance, Appropriations and Governmental Affairs. Debate is almost unlimited and may be used to delay the vote on a bill indefinitely. Treaties made by the president with other governments must be ratified by a two-thirds vote of the Senate.

Державне управління. Законодавча влада

Законодавча галузь влади уряду – це Конгрес, який складається з двох палат: Сенату і Палати представників. Повноваження, якими конституція наділила Конгрес, містять у собі право стягувати податки, позичати гроші, регулювати між штатами тор¬говельні відносини, оголошувати війну, призначати членів і підтримувати дисципліну усередині організації, установлювати регламент.
За винятком податкових законопроектів, які повинні виходити з палати представників, законопроекти і поправки до них можуть бути представлені обома палатами; законопроект – з поправками – повинен бути представлений на розгляд обом палатам і бути підписаним президентом перш, ніж стати законом. Президент може накласти вето на законопроект, але вето може бути переборено двома третинами голосів обох палат.
Палата представників обирається прямим голосуванням виборців в одномандатних виборчих округах у кожному штаті, кількість представників від кожного штату залежить від чисельності населення, але загальне число делегатів не повинно перевищувати 435. Члени не повинні бути молодшими 25 років, повинні жити в штаті, від якого обираються, і на момент виборів бути громадянами США не менше семи років.
Зараз з'явилася ще одна обов'язкова умова, не закріплена, проте, конституційно: кандидати повинні жити в округах, які їх обирають. Вони працюють два роки. Спікер палати, який обирається партією більшості, керує дебатами, призначає членів спеціаль¬ного і єднального комітетів, а також виконує інші важливі обов'язки. Парламентські лідери двох партій – лідери більшості і лідери меншості.
Законопроекти, представлені членами палати представників, направляються в постійні комітети, які збираються на закритих засіданнях і можуть переробити, просунути, затримати або зняти законопроекти. Голови комітету традиційно одержували свої посади на основі старшинства, але доцільність цієї практики поставлена під сумнів. Комітет із процедурних питань, традиційно консервативний, має великий вплив у визначенні, який законопроект буде висунутий на розгляд у палаті.
Кожний штат обирає не більше двох сенаторів. Сенаторам повинно бути не менше 30 років, вони повинні бути постійним мешканцями штату, від якого обираються, і на момент виборів бути не менше 9 років громадянами Сполучених Штатів. Сенатори обираються терміном на 6 років, причому кожні два роки переобирається третина сенату.
У сенаті 16 постійних комітетів, серед яких найбільш відомі комітети міжнародних відносин, фінансів, асигнувань і урядовий. Нескінченні дебати можуть використовуватися для затримки голосування по законопроекту. Договори підписані президентом з іншими урядами, повинні бути ратифіковані двома третинами голосів сенату.

Administration. The Judicial Branch of the Government

The judicial branch of the federal government is headed by the U.S. Supreme Court, which interprets the meaning of the Constitution and of federal laws. It consists of nine justices (including the chief justice) appointed for life by the president with the consent of the Senate. It has appellate jurisdiction for the lower federal courts and from state courts of last resort if a federal question is involved. The court has original jurisdiction over cases involving foreign ambassadors, ministers, consuls and cases to which a state is a party.
Three types of cases commonly reach the Supreme Court: cases involving litigants of different states, cases involving the interpretation of federal law and cases involving the interpretation of the Constitution. The court can take official action with as few as six judges joining in deliberation, and a majority vote of the entire court is decisive; a tie vote sustains a lower-court decision. Often the minority judges write a dissenting report.
The Supreme Court has often been criticised for its decisions. In the 1930s, for example, a conservative court overturned much of President Franklin D. Roosevelt's New Deal legislation. In the area of civil rights it has received criticism from various groups at different times. After a 1954 ruling against school segregation, Southern political leaders attacked it harshly. Later, they were joined by Northern conservatives. A number of decisions involving the pre-trial rights of prisoners also came under attack on the ground that the court had made it difficult to convict criminals.
Below the Supreme Court are the U.S. courts of appeals. Special courts handle property and contract damage suits against the United States (U.S. Claims Court), review customs rulings (U.S. Court of International Trade), and apply the Uniform Code of Military Justice (U.S. Court of Military Appeals). Each state has at least one federal district court and at least one federal judge. District judges are appointed for life by the president with Senate consent. Appeals from district-court decisions are carried to the courts of appeals.

Державне управління. Судова влада

Судову владу федерального уряду очолює Верховний Суд, який трактує значення конституції і федеральних законів. Він складається з дев'яти суддів (включаючи головного суддю), які призначаються на довічний термін президентом за згодою сенату. Він має право переглядати рішення нижчих федеральних судів і судів останньої інстанції штатів з питань, які відносяться до федеральної компетенції. Суд має первинну юрисдикцію у справах, що стосуються іноземних послів, міністрів, консулів і справах, де держава є однією із сторін у судовому процесі.
Звичайно справи трьох типів доходять до Верховного Суду: справи за участю сторін з різних штатів, справи із трактування федерального закону і справи з трактування конституції. Суд може виконувати свої обов'язки у складі не менше шести суддів, які беруть участь в обговоренні, рішення приймається більшістю голосів суду; у випадку, якщо голоси розділилися нарівно, підтверджується рішення суду нижчої інстанції. Часто судді, які опинилися в меншості, заявляють у письмовій формі про свою незгоду з винесеним рішенням.
Рішення Верховного Суду часто критикують. 1930 р., наприклад, консервативний суд відхилив більшість законопроектів «Нового курсу» президента Франкліна Рузвельта. В області цивільних прав суд неодноразово зазнавав критики різних груп населення. 1954 р., після рішення суду по скасуванню шкільної сегрегації, політичні лідери Півдня підда¬ли його нищівній критиці. Пізніше до них приєдналися і консерватори Півночі. Ряд судових рішень прав підсудних, справи яких перебувають у стадії попереднього слухання, також піддалися нападкам на підставі того, що суд не дає можливості засудити злочинців.
У підпорядкуванні Верховного суду знаходяться апеляційні суди США. Спеціальні суди займаються справами, порушеними проти Сполучених Штатів по факту нанесення збитку власності (претензійний суд США), розглядають питання про дотримання митних правил (зовнішньоторгівельний суд США) і застосовують кодекс військової юстиції (військово-апеляційний суд США). У кожному штаті є, щонайменше, один федеральний окружний суд і хоча б один федеральний суддя. Окружні судді призначаються на довічний термін президентом при згоді сенату. Апеляції з рішень окружних судів передаються в апеляційні суди.

Administration. State and Municipal Government

The governments of the 50 states have structures closely paralleling those of the federal government. Each state has a governor, a legislature and a judiciary. Each state has its own constitution.
All state legislatures but one have two houses, Nebraska's being unicameral. Traditionally, state legislatures have been dominated by rural representatives who may not always be sympathetic to the needs of growing urban areas. Most state judges are elected.
State governments have a wide array of functions, encompassing agriculture and conservation, highway and motor vehicle supervision, public safety and corrections, professional licensing, regulation of intrastate business and industry, and certain aspects of education, public health and welfare. These activities require a large administrative organisation, headed by the governor. In most states there is also a lieutenant governor, not always of the same party as the governor, who serves as the presiding officer of the Senate. Other elected officials commonly include a secretary of state, state treasurer, state auditor and attorney general.
Municipal governments are more diverse in structure than state governments. There are three basic types: mayor-council governments, commission governments and council-manager governments. In the first type, the mayor and the council are elected; although the council is nominally responsible for formulating city ordinances, which the mayor enforces, the mayor often controls the actions of the council. Boston, New York City, Philadelphia, Chicago, and Seattle, Wash., are among those cities having the mayor-council type of government.
In the commission type, voters elect a number of commissioners, each of whom serves as head of a city department; the presiding commissioner is generally the mayor. Tulsa, Okla., and Salt Lake City, Utah, are included among the cities with commission governments. In the council-manager type, an elected council hires a city manager to administer the city departments. The mayor, elected by the council, simply chairs it and officiates at important functions. Des Moines, Iowa, and Cincinnati, Ohio, have council-manager governments.

Державне управління. Уряд штатів та муніципальний уряд

Уряди п'ятдесятьох штатів мають структуру, яка точно повторює структуру федерального уряду. У кожному штаті є губернатор, законодавчий орган і судова влада. У кожного штату є своя конституція.
За винятком однопалатного штату Небраска, законодавчі органи всіх штатів мають дві палати. Традиційно, у законодавчих органах штатів домінують представники сільських регіонів, що не завжди ставляться з розумінням до нестатків урбанізованих областей, які розростаються. Більшість суддів штатів обираються.
Функції урядів штатів поширюються на сільське господарство й охорону природи, контроль над магістралями й автотранспортними засобами, суспільну безпеку й виправні установи, професійні ліцензії, регулювання бізнесу й промисловості усередині штатів, деякі аспекти освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення. Для виконання цих функцій необхідна велика адміністративна організація, яка очолюється губернатором. У більшості штатів є також помічник губернатора, що не завжди належить до партії, членом якої є губернатор, який служить у сенаті. У число інших керівників, які обираються, звичайно входять секретар штату, скарбник штату, аудитор штату і головний прокурор штату.
Муніципальні уряди мають більш різноманітну структуру, ніж уряди штатів. Існує три основних типи: управління «мер-рада», правління комісії і управління «рада-керівник». У першому випадку обирається мер і рада; хоча рада формально відповідає за формування керівництва, яке здійснюється мером, мер найчастіше контролює дії ради. Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Чікаго, Сіетл (шт. Вашингтон) відносяться до міст, якими керує уряд типу «мер-рада».
У випадку правління комісії, виборці обирають кілька членів комісії, кожний з яких служить главою міського відомства; комісією звичайно керує мер. Талса (шт. Оклахома) і Солт-Лейк-Сіті (шт. Юта) серед міст, керованих комісією. При керуванні типу «рада-керівник» обрана рада наймає керівника міста, що керує міськими відомствами. Мер, обраний радою, є просто головою ради і керує важливими функціями. Де-Мойн (шт. Айова) і Цинцинаті (шт. Огайо) керуються за такою системою.

July 4th – Independence Day

On July, 4, 1776, a group of Americans representing the thirteen British colonies on the Atlantic coast of North America signed a document stating that these colonies had the right to be free and independent. This document is known as the Declaration of Independence. July 4 is celebrated by Americans as a national holiday– Independence Day. There is a building in Philadelphia, Pennsylvania, which is called independence Hall. Here the Declaration was signed. On the building there is the famous Liberty Bell which rang to tell people in the streets that a new country had been born. But Britain did not recognise this fact until 1783, when the American colonists were victorious in the war of Independence with Britain. June, 14 is Flag Day in the USA. On that day in 1777, the Americans adopted their own flag. No one really knows who sewed the American flag but many Americans believe that it was made by Betsy Ross in her own home. You can see Betsy Ross sewing the flag on an American stamp.
4 липня – День Незалежності
4 липня 1776 р. група американців, що представляли тринадцять британських колоній на Атлантичному узбережжі Північної Америки, підписала документ, який заявляє, що ці колонії мають право бути вільними і не залежними. Цей документ відомий як Декларація незалежності. 4 липня святкується американцями як національне свято – День Незалежності. У Філадельфії (штат Пенсільванія) є будинок, що називається Залом незалежності. Тут була підписана Декларація. На будинку є знаменитий дзвін волі, що сповістив людям на вулицях про народження нової країни. Але Англія не визнавала цей факт до 1783 р., поки американські колоністи не перемогли Англію у війні за неза¬лежність. 14 червня – День прапора в США. У цей день у 1777 р. американці заснували свій власний прапор. Ніхто в дійсності не знає, хто зшив американський прапор, але багато американців думають, що це зробила Бетсі Росс у власному будинку. На американській марці ви можете бачити Бетсі Росс, що шиє прапор.

July 4th – Independence Day

The Fourth of July is the biggest national holiday of the USA. It is celebrated as the birthday of the country. On July 4, 1776, when the American colonies were fighting against Britain, the legislative assembly of the colonists, the continental Congress, adopted a resolution which has come to be known as the Declaration of Independence. The resolution was drafted by Thomas Jefferson (1743-1826). The Declaration of Independence was a letter from the Continental Congress to the King of Great Britain. Thomas Jefferson wrote to the King that the people in America did not want to pay taxes if they were not allowed to decide how to spend the taxes. But the Declaration was just a letter, it did not make the American people independent of Britain, the people had to fight for their independence.
Though the Declaration of Independence had been adopted on July 4, it was not signed by the members of the Congress until August 2, 1776. The Congress held its meetings in Philadel¬phia, Pensylvania. When the people of Philadelphia heard that the Congress had voted to send the Declaration of Independence to the King, they rang a big bell in the tower of Independence Hall and celebrated their first "Fourth of July". It has become a tradition to celebrate the Fourth of July with speeches about the "American democracy", the "American system", the "American way of life".

4 липня – День Незалежності

4 липня – найбільше національне свято в США. Він відзначається як день народження країни. 4 липня 1776 р., коли американські колонії боролися проти британців, законодавчі збори колоністів і Континентальний конгрес прийняли резолюцію під назвою «Декларація незалежності». Резолюція була складена Томасом Джефферсоном (1743-1826). Декларація незалежності – це лист від Континентального конгресу королю Великобританії. Томас Джефферсон писав королю, що народ Америки не хоче платити податки, якщо їм не дозволяють розпоряджатися ними. Але Декларація була тільки на папері, і вона не давала американському народу незалежності від Британії, люди повинні були боротися за свою незалежність.
Хоча Декларація незалежності була прийнята 4 липня, вона не була підписана членами Конгресу до 2 серпня 1776 р. Конгрес провів збори У Філадельфії, штат Пенсільванія. Коли народ Філадельфії почули, що Конгрес проголосував за те, щоб послати Декларацію незалежності королю, вони дзвонили у великий дзвін на вежі Залу незалежності і святкували своє перше «Четверте липня». Стало традицією святкувати четверте липня промовами про «американську демократію», «американську систему», «американський спосіб життя».

Memorial Day

Celebrated on the fourth Monday of May, Memorial Day honours the dead.
Although it originated in the aftermath of the Civil War, it has become a day on which the dead of all wars, and the dead generally, are remembered in special programs held in cemeteries, churches, and other public meeting places.

День пам’яті

Це свято, що відзначається у четвертий понеділок травня, вшановує всіх померлих.
Хоча він з'явився після Громадянської війни, він став днем, у який загиблі у всіх війнах і взагалі всі померлі поминаються в спеціальних службах, що проводяться на цвинтарях, у церквах та інших громадських місцях.

Labour Day

The first Monday of September is the national holiday that honours national working people, typically with parades. For most Americans it means the end of the summer vacation season, and for many students it is the beginning of academic year.
День праці
Перший понеділок вересня – це національне свято працюючих людей, що звичайно проходить з парадами. Для більшості американців він пов'язується з кінцем сезону літніх відпусток, а для більшості студентів це – початок навчального року.

Columbus Day

On October 12, 1492, Italian navigator Christopher Columbus landed in the New World.
Although most other nations of the Americans observe this holiday on October 12, in the United States it takes place on the second Monday of October.

День Колумба

12 жовтня 1492 р. італійський мореплавець Христофор Колумб висадився в Новому Світі.
Хоча більшість інших націй відзначає це свято 12 жовтня, у США воно припадає на другий понеділок жовтня.

Veterans Day

Veterans Day is originally called Armistice Day.
This holiday was established to honour Americans who had died in World War I. It falls on November 11, the day when that war ended in 1918, but it now honours veterans of all wars in which the United States has fought.
Veterans' organizations hold parades, and the president customarily places a wreath on the Tomb of the Unknowns at Arlington, National Cemetery, across the Potomac River in Washington, D. C.

День ветеранів

День ветеранів насправді називається Днем перемир'я.
Це свято було встановлено для вшанування американців, що загинули в Першу Світову війну. Воно випадає на 11 листопада – день, коли ця війна закінчилася в 1918 р., але зараз він вшановує ветеранів усіх воєн, у яких брали участь США.
Ветеранські організації проводять паради, а президент за традицією покладає вінок до могили Невідомого Солдата на Арлінгтонському національному цвинтарі, на іншому березі ріки Потомак у Вашингтоні.

President’s Day

Until the mid – 1970s, the February 22, the birthday of George Washington, the hero of the Revolutionary War and the first president of the United States, was a national holiday. In addition, the February 12, the birthday of Abraham Lincoln, the president during the Civil War, was a holiday in most states. The two days have been joined, and the holiday has been expanded to honour all former presidents. It is celebrated on the third Monday in February.

День президента

До середини сімдесятих років день 22 лютого, день народження Джорджа Вашингтона, героя революції і першого президента США, було національним святом. Крім того, 12 лютого – день народження президента Авраама Лінкольна, під час Громадянської війни було святом у багатьох штатах. Два дні були об'єднані, і свято покликане вшановувати всіх попередніх президентів. Він святкується в 3-й понеділок лютого.

Martin Luther King Day

The Reverend Martin Luther King, Jr., an African-American clergyman, is considered a great American because of his tireless efforts to win civil rights for all people through nonviolent means.
Since his assassination in 1968, memorial services have marked his birthday on the 15th of January.
In 1986, that day was replaced by the third Monday of January, which was declared a national holiday.

День Мартіна Лютера Кінга

Афро-американський священик Мартін Лютер Кінг вважається великим американцем, тому що він доклав багато зусиль для перемоги громадянських прав усіх людей ненасильницькими засобами.
З часу його віроломного убивства в 1968 р. поминальні служби відзначають його день народження 15 січня.
У 1986 р. цей день був перенесений на 3-й понеділок січня, котрий був проголошений національним святом.

Ice Hockey

Ice hockey is one of the most action-paced of sports, demanding skillful skating, expert stick-handling, and masterly Puck control.
The game developed in the frozen expanses of North America, and a hundred years ago became the national winter sport of Canada. It also became very popular in the northern states of the United States, and later spread to Europe, Japan, and even to Australia.
The game probably arose from boys playing on the ice. The kids probably fashioned pucks from frozen "horse apples" and adapted tree branches as hockey sticks, and played on cleared stretches of frozen lakes and rivers, and backyard rinks. Soon it was inevitable that teams began to play against each other and leagues were formed. The earliest mention of the team ice hockey game is a newspaper description of the game played at the Victoria Skating Rink in Montreal in 1875.
Originally the leagues and national competitions in Canada were amateur. In 1917 the first professional league was formed, the National Hockey League (or NHL), with four clubs – Montreal Canadians, Montreal Wanderers, Ottawa Senators, and Toronto Arenas. Later clubs were formed in American cities, and the NHL spread to the United States. In 1972 a rival professional organisation was formed, the World Hockey Association (or WHA).
In 1893 Lord Stanley, the Governor-General of Canada, presented a silver trophy, the Stanley Cup to the winners and play-offs for the Stanley Cup began, which then became the symbol of professional hockey supremacy.
Canadian-style ice hockey spread rapidly in Europe between the two World Wars. In the northern countries it had to compete against bandy.
Hockey is a team game played on an ice surface, known as a rink. Six players – a goalkeeper, two defence-men, and three forwards – constitute a side.
The game is divided into three periods, each lasting twenty minutes of actual playing time with 10-minute intervals. There are five spots whereby the puck is dropped by the referee between the sticks of two players. After a goal is scored, the puck is brought back to center ice for another face-off.
The playing area (rink) is 188 to 200 feet long, and about 85 feet wide. The playing area is subdivided into three zones – defensive, neutral and attacking – by two blue lines (called off-side lines). A team's defensive zone is that zone where the goal cage, which it is defending, is located. The zone at the opposite end of the rink is known as the team's attacking zone. The area between is known as the neutral zone and is divided at the centre by a red line. This line plays an important role in the game's body checking regulations. Players are subject to a variety of penalties leading to their dismissal from the ice for two minutes or more, thus giving the other team a one-man advantage for the duration of the penalty or until a goal is scored.

Хокей на льоду

Хокей на льоду – один з найбільш популярних видів спорту, що вимагає умілого катання на ковзанах, досвідченої гри із ключкою, і майстерного управління шайбою.
Гра розвивалася в замерзлих просторах Північної Америки, і сотню років тому стала національним зимовим спортом Канади. Він також став дуже популярним в північних штатах Сполучених Штатів, і пізніше розповсюджувався до Європи, Японії, і навіть до Австралії.
Гра, ймовірно, з'явилася від гри хлопчиків на льоду. Діти, ймовірно, виліплювали шайби із замерзлих «кінських яблук» і пристосували гілки дерева як хокейні ключки, і грали на очищених поверхнях замерзлих озер і річок, і на катках в дворі. Скоро стала неминучою гра команд одна проти одної, і були сформовані ліги. Найбільш рання згадка про гру в хокей на льоду – газетний опис гри, зіграної на катку Вікторія в Монреалі в 1875 р.
Спочатку ліги і національні змагання в Канаді були любительськими. В 1917 р. була сформована перша професійна ліга, Національна Хокейна Ліга (або НХЛ), з чотирма клубами – Монреаль Кенедіанс, Мандрівники Вандерерс, Оттава Сенаторе, і Торонто Аренас. Пізніші клуби були сформовані в американських містах, і НХЛ розповсюджувалася на Сполучені Штати. В 1972 р. була сформована конкуруюча професійна організація, Світова Хокейна Асоціація (або СХА).
У 1893 р. Лорд Стенлі, Генерал-губернатор Канади, представив срібний трофей, Кубок Стенлі для переможців у вирішальних іграх за Кубок Стенлі, який потім став символом професійної хокейної ліги.
Хокей на льоду канадського стилю швидко поширився в Європі між двома Світовими війнами. У північних країнах йому довелося конкурувати проти хокею з м'ячем.
Хокей – командна гра, в яку грають на крижаній поверхні, відомій як каток. Шість гравців – воротар, два захисники і три форварди – складають команду.
Гра ділиться на три періоди, кожен триває двадцять хвилин фактичного ігрового часу з 10-хвилинними інтервалами. Є п'ять зон, де шайба вкидається рефері між двох клюшок гравців. Після того, як гол забито, шайбу повертають у центр катка, щоб розіграти.
Область гри (каток) складає від 188 до 200 футів завдовжки і близько 85 футів завширшки. Область гри підрозділяється на три зони – захисну, нейтральну і передню – двома блакитними лініями (так звані лінії поза грою). Зона оборони команди, це зона, де розміщені ворота, які вона відстоює. Зона на протилежному боці катка відома як зона нападу команди. Область між ними – нейтральна зона і ділиться в центрі червоною лінією. Ця лінія грає важливу роль у грі команди. Гравці підлягають різноманітним покаранням, що приводять до їх звільнення з льоду протягом двох хвилин або більше, цим надаючи іншій команді перевагу на одну людину, доки не мине час покарання або поки не заб'ють гол.
Religious Groups
The U.S. government has never supported church, and the diversity of the population has discouraged any tendency toward uniformity in worship. Well over 1,200 religious bodies thrive within the country. Some are the products of native development – among them the disciples of Christ (founded in the early 19th century), Church of Jesus Christ of Latter-day Saints (Mormons; 1830), Seventh-day Adventists (officially established 1863), and Jehovah's Witnesses (1872).
Others had their origins in the Old World, but even these have taken distinctive American forms. Roman Catholics (about a third of the U.S. population) look to Rome for guidance; but some national parishes recognise local distinctions, and there are variations in practice from diocese to diocese. Some 6,000,000 lews are affiliated with three national organisations (Orthodox, Conservative, and Reform) as well as with many smaller sects. Most Protestant denominations also have European roots, the largest being the Baptists, Methodists, and Lutherans. Among other groups are Pentecostals, Presbyterians, Episcopalians, various Eastern churches (including Orthodox), Congregationalists, Reformed, various Brethren, Unitarians and the Friends (Quakers). More recently, substantial numbers of Americans, native and immigrant, have been drawn to Islam and to Buddhism.

Релігійні групи

Уряд США ніколи не підтримував церкву, а різнорідність населення перешкоджала будь-яким тенденціям до одноманітності у віросповіданні. Більше 1200 релігійних організацій успішно діють у країні. Деякі з них зародилися усередині країни – серед них «Апостоли Христові» (заснована на початку XIX ст.), «Церква Христова святих останнього дня» (мормони; 1830 р.), «Адвентисти сьомого дня» (офіційно заснована 1863 р.) і «Свідки Ієгови» (1872 р.).
Інші конфесії коренями ідуть у Старий Світ, але навіть вони набули чітко американських форм. Римські католики (близько третини населення США) шукають наставлянь з Рима; але деякі національні приходи визнають місцеві особливості, тому існують розбіжності у встановленому порядку від єпархії до єпархії. Близько шести мільйонів євреїв є членами трьох національних організацій (ортодоксальної, консервативної і реформістської) і ряду менших сект. Європейські корені мають і більшість протестантських сект, найбільшими з яких є секти баптистів, методистів і лютеран. Серед інших груп такі, як п'ятдесятники, пресвітеріани, члени єпископальної церкви, різні східні церкви (включаючи ортодоксальну), конгрегаціоналісти, реформісти, різні братства, унітарійці і «Друзі» (квакери). Останнім часом значна кількість американців як корінних, так і іммігрантів, перейшли в іслам або в буддизм.

Transportation

The economic and social complexion of life in the United States mirrors the Nation's extraordinary mobility. A pervasive transportation network has helped bring together in the vast geographic expanse of the country a surprisingly homogeneous and close-knit social and economic environment. This freedom to move explains in large measure the dynamism of the U.S. economy. Mobility has made possible vast metropolises, spreading suburbs, a lengthening radius of commuter travel, dispersal of business and industry, and the growing millions of nonfarm rural residents who constitute a new kind of urbanization without a strong centre. Mobility has also had destructive effects. It has accelerated the decay of older urban areas, intensified pollution of the environment, and helped to undermine public transportation systems.
Nearly 90 per cent of all households own at least one automobile or truck, and many own two or more. The majority of home-to-work travel in the rush hours is by public carrier in such large centres as New York City, Chicago, Philadelphia, and Boston. At the same time, most city transit systems have undergone a sharp decline: bus and subway rides have generally decreased despite a large increase in the urban population of some areas.
Although railroads once dominated both freight and passenger traffic in the United States, government regulation and increased competition from trucking substantially reduced their role in transportation. Railroads now move about one-third of the nation's intercity freight traffic, the most important items carried being coal, grain, chemicals, and motor vehicles. Many rail companies had given up passenger service by 1970, in which year Congress created the National Railroad Passenger Corporation to take over passenger service. Amtrak operates a 24,000-mile system serving nearly 500 stations across the country.
Navigable waterways are extensive and centre upon the Mississippi River system in the country's interior, the Great Lakes-St. Lawrence Seaway system in the north, and the Gulf Coast waterways along the Gulf of Mexico. Barges carry more than two-thirds of domestic waterborne traffic, the major products moved being petroleum products, coal and coke, and grain. The country's largest ports in tonnage handled are New York City; New Orleans, La.; Valdez, Alaska; and Houston, Texas.
Airplane traffic has experienced spectacular growth in the United States since the mid-20th century. From 1970 to 1985, for example, passenger traffic on certified air carriers increased 126 per cent. There are nearly 500 public airports, the busiest being Chicago and Atlanta.

Транспорт

Економічні та соціальні особливості життя США відображають національну надзвичану рухливість. Свобода руху відображається більшою мірою у динамізмі американської економіки. Рухливість надала можливості вирости метрополісам, передмістям, збільшити радіус між станціями приміського сполучення, розкиданими бізнесом та промисловістю, і міліонами зростаючих сільських ферм, які представляють новий вид урбанізації без чіткого центру. Рухливість також має і руйнівний ефект. Вона сприяє розпаду старих міських територій, посилює забруднення середовища, сприяє розпаду громадської транспортної системи.
Близько 90% сімей володіють не менше, ніж одним автомобілем чи вантажівкою, а багато і більше, ніж одним. Головним чином дорога на роботу-додому у годину пік долається громадським транспортом у таких великих центрах як Нью-Йорк, Чікаго, Філадельфія, Бостон. У той же час у багатьох містах транспортна система зазнає занепаду: автобуси та метро майже зникли, незважаючи на великий приріст населення у деяких містах.
У залізничному транспорті США переважають як вантажні, так і пасажирські перевезення, державне регулювання і зростаюча конкуренція вантажних перевезень значною мірою зменшує їх роль у транспортуванні. Залізниці зараз охоплюють одну третину державних міжміських вантажних перевезень, найважливіші перевезення вугілля, пшениці, хімікатів, автівокв. Багато залізничних компаній відмовились від пасажирського обслуговування з 1970 р., цьому році Конгрес заснував Державну залізничну пасажирську корпорацію, яка охопила пасажирське обслуговування.
Водні сполучення доволі розгалужені і зосереджені у басейнах річки Міссіссіпі, Великих озер – Сант-Лоренса на півночі, Мексиканському проливі. Баржі переправляють більше ніж дві третіх приватних перевезень по воді, основна продукція, яка переправляється, – вугілля, кокс, пшениця. Найбільші вантажовмісні порти Нью-Йорк, Новий Орлеан, Аляска, Х'юстон, Техас.
Повітряний рух пережив значний зріст у США з середини XX ст. З 1970 по 1985 р., наприклад, пасажирський потік зріс на 126%. Існує близько 500 громадських аеропортів, найбільш навантажені Чікагський та Атланти.

Plant Life

The United States is rich in the variety of its native forest trees, some of which, as the species of sequoia, are the most massive known. More than 1,000 species and varieties have been described, of which almost 200 are of economic value.
A coniferous forest of white and red pine, hemlock, spruce, and balsam fir extends interruptedly in a narrow strip near the Canadian border from Maine to Minnesota and southward along the Appalachian Mountains. There may be found smaller stands of tamarack, spruce, Paper birch, willow, alder, and aspen or Poplar. Southward, a transition zone of nixed conifers and deciduous trees gives Way to a hardwood forest of broad-leaved trees. This forest, with varying mixtures of maple, oak, ash, locust, linden, walnut, hickory, sycamore, beech, once extended uninterruptedly from New England to Missouri and eastern Texas.
Pines, palmettos, and live oaks are replaced at the southern tip of Florida by the more tropical palms, figs, satinwood, and mangrove.
The alpine tundra, located in the conterminous United States only in the mountains above the limit of trees, consists principally of small plants that bloom brilliantly for a short season. Sagebrush is the most common plant of the arid basins and semideserts west of the Rocky Mountains, but juniper, nut pine, and mountain mahogany are often found on the slopes. The desert, extending from south-eastern California to Texas, is noted for the many species of cactus, some of which grow to the height of trees, and for the Joshua tree and other yuccas, creosote bush, and acacias.

Рослинний світ

США багаті на природні ліси, деякі з них такі, як секвойні, найбільш відомі. Більше ніж 1000 трав було описано, з них майже 200 мають економічну важливість.
Хвойний ліс білої канадської сосни і дугласової пихти, туги, ялини і пихти бальзамічної простягається вузькою перерваною смугою біля канадського кордону від Мена до Мінесоти і до півдня уздовж Апалацьких гір. Південніше знаходиться перехід¬на зона між хвойними і листяними деревами, за якою йде ліс дерев листяної породи. Колись цей ліс, у якому росли клен, дуб, ясен, ріжкове дерево, липа, горіх, гікорі, платан і бук, простягався безперервно від Нової Англії до Міссурі і східного Техасу.
Сосни, пальметто і дуби у південній частині Флориди змінюються тропічними видами пальм, фігових, атласних і мангрових дерев.
Альпійська тундра складається головним чином з невеликих рослин, які яскраво цвітуть протягом короткого часу. Полинь – найрозповсюдженіша рослина в засушливих районах напівпустель до заходу від Скелястих гір, на схилах яких часто можна зустріти ялівець і сосну італійську. Пустеля, яка простягається від південно-східної Каліфорнії до Техасу, відома різноманіттям кактусів, деякі з яких доростають до розміру дерев, а також деревом Ісуса і дикими юкками, кущем креозота й акаціями.

Animal Life

The animal geography of the United States, however, is far from a natural pattern, for European settlement produced a series of environmental changes that grossly altered the distribution of animal communities.
First, many species were hunted to extinction or near extinction, most conspicuously, perhaps, the American bison, which ranged by the millions nearly from coast to coast but now rarely lives outside of zoos and wildlife preserves.
Second, habitats were destroyed throughout most of the country – forests cut, grasslands ploughed and overgrazed, and migration paths interrupted by fences, railroads, and highways. Third, certain introduced species found hospitable niches and, like the English sparrow, spread over huge areas, often preempting the habitats of native animals. Fourth, though their effects are not fully understood, chemicals such as DDT were used for so long and in such volume that they are believed at least partly responsible for catastrophic mortality rates among large mammals and birds. Fifth, there has been a gradual northward migration of certain tropical and subtropical insects, birds, and mammals, perhaps encouraged by gradual climatic warming.
In consequence, many native animals have been reduced to tiny fractions of their former ranges or exterminated completely, while other animals, both native and introduced, have found the new environment well suited to their needs, with explosive effects on their populations. The coyote, opossum, armadillo, and several species of deer are among the animals that now occupy much larger ranges than they once did.

Тваринний світ

Географія розповсюдження тварин в США далека від природної моделі, оскільки поселення європейців спровокували ряд змін навколишнього середовища, які серйоз¬ним чином змінили розповсюдження груп тварин.
По-перше, багато тварин були повністю або частково винищені у процесі полювання, серед цих тварин найбільш відомий американський бізон, поголів'я якого на¬раховувалося мільйонами, а ареал розповсюдження охоплював практично всю територію країни, а тепер його можна побачити лише у зоопарках чи заповідниках.
По-друге, практично по всій країні природне середовище мешкання було порушено – вирубування лісів, виорювання луків і шосе на територіях міграцій. По-третє, прижились деякі завезені види, такі, як англійський горобець, який розпов¬сюдився по великій території, часто займаючи ареали мешкання аборигенних тварин. По-четверте, незважаючи на те, що вплив препаратів не був вивчений повністю, хімічні препарати, такі, як ДДТ застосовувалися протягом довгого часу й у великій кількості, що тепер їх вважають однією з причин катастрофічного рівня смертності великих ссавців та птахів. По-п'яте, деякі види тропічних і субтропічних комах, птахів і ссавців поступово мігрували на північ, можливо, у результаті поступового потепління клімату.
У результаті, численність багатьох аборигенних тварин різко зменшилася, а деякі види повністю зникли, тоді як інші тварини, аборигенні і завезені, знайшли нове оточення придатним для життя, що стало причиною різкого збільшення їх численності. Койот, опосум, броненосець і декілька видів оленів у числі тварин, які займають зараз набагато більші ареали, ніж у минулі часи.

The Supercities

The unprecedented outward sprawl of American urban settlement has created some novel settlement forms, for the quantitative change has been so great as to induce qualitative transfor¬mation. The conurbation – a territorial coalescence of two or more sizeable cities whose peripheral zones have grown together – may have first appeared in early 19th century Europe. There are major examples in Great Britain and Germany, as well as in Japan.
Nothing elsewhere, however, rivals in size and complexity the aptly named megalopolis, that supercity stretching along the Atlantic from Portland, Maine, past Richmond. Other large conurbations include, in the Great Lakes region, one centred on Chicago and containing large slices of Illinois, Wisconsin and Indiana; another based in Detroit, embracing large parts of Michigan and Ohio and reaching into Canada; and a third stretching from Buffalo through Cleveland and back to Pittsburgh.
All three are reaching toward one another and may form another megalopolis that, in turn, may soon be grafted onto the seaboard megalopolis by a corridor through central New York state.
Another example of a growing megalopolis is the huge southern California conurbation reaching from Santa Barbara, through a dominating Los Angeles, to the Mexican border. Quite exceptional in form is the slender linear multicity occupying Florida's Atlantic coastline, from Jacksonville to Miami, and the loose swarm of medium-sized cities clustering along the Southern Piedmont, from south-central Virginia to Birmingham. Also of note are the Texas cities of Dallas – Fort Worth, Houston and San Antonio, which have formed a rapidly growing – though discontinuous – urbanised triangle.
One of the few predictions that seem safe in so dynamic and innovative a land as the United States is that, unless and I painful controls are placed on land use, the shape of the urban environment will be increasingly megalopolitan: a small set of great constellations of polycentric urban zones, each complexly interlocked socially and physically with its neighbours.

Суперміста

Безпрецедентне розростання американських міст стало причиною появи принципово нових форм поселень, оскільки кількісні зміни були настільки значними, що спричинили за собою якісні перетворення. Конурбації – територіальне злиття двох і більше великих міст, передмістя яких зрослись, – можливо, з'явилися вперше на початку XIX ст. в Європі. Як приклад можна назвати Великобританію, Німеччину або Японію.
Найвідоміший регіон зі скупченням міст, одне більше за інше, вдало названих мегаполісами, простягаються уздовж узбережжя Атлантичного океану від Портленда (шт. Мен) до Ричмонда. Конурбації значних масштабів у районі Великих озер включає, одну з центром у Чікаго, що охоплює велику частину Іллінойсу, Вісконсина й Індіани; іншу з основою в Детройті, що охоплює великі райони Мічигану й Огайо і простягається до території Канади; і третя, що тягнеться від Буффало через Клівленд і назад у Пітсбург.
Ці три конурбації розростаються по напрямку одна до одної і можуть створити новий мегаполіс, що, у свою чергу, може згодом злитися з прибережним мегаполісом через коридор у центральних районах штату Нью-Йорк.
Ще один приклад мегаполіса, що розростається, у великому скупченні міст на півдні Каліфорнії – простягається від Санта-Барбари через домінуючий Лос-Анджелес до мексиканського кордону. Відрізняється за формою ряд міст, який витягнувся тонкою лінією уздовж атлантичного узбережжя Флориди, від Джексонвілла до Майамі, і скупчення розкиданих міст середнього розміру уздовж південного Підмонта, починаючи від півдня центральної Вірджинії до Бірмінгема. Заслуговують на увагу і техаські міста Далласа – Форт-Уерт, Х'юстон і Сан-Антоніо, що сформували урбанізований трикутник, який швидко розростається.
Один з деяких правдоподібних прогнозів для такої динамічної і новаторської країни, як Сполучені Штати, – якщо не буде здійснюватися контроль над використанням земель, у країні залишаться в основному міста-гіганти: кілька великих сузір'їв поліцентричних міських зон, комплексно, соціально і фізично пов'язаних із сусідами.

Political Parties

There are two major political parties, the Democratic Party and the Republican Party. Other parties have occasionally challenged these two but without permanent success. One reason for their failure is that in order to win a national election, a party must appeal to a broad base of voters and a wide spectrum of interests.
The two major parties thus tend to be moderate in their programs, and there may often be little difference between them on some issues. Each has a conservative wing, and each has a wing that is considered liberal. The conservative Democrats tend to be more conservative on racial issues, for example, than their Republican counterparts; the liberal Democrats are more-radical on economic issues than the liberal Republicans.
The national parties contest presidential elections every four years.
In elections for president and vice President, voters actually choose among electors committed to the support of a particular candidate, a system called the Electoral College. Each state is allotted one electoral vote for each senator and representative in Congress.
At the state level, political parties reflect the diversity of the population. Large urban centres are more likely to support a Democratic ticket, whereas rural areas, small cities and suburban areas tend more often to vote Republican. In many states rural areas and smaller towns control the state legislatures, even though the more populous city areas provide the greater proportion of tax revenue. A Supreme Court ruling in 1964 sought to remedy this situation by ordering states to reapportion their legislatures.
Some states have traditionally given majorities to one particular party. Until the mid-20th century, for example, the 11 Southern states of the old Confederacy voted almost solidly for Democratic candidates; in other states, such as Maine and South Dakota, Republicans are more likely to win.
Municipal political parties have a pyramidal structure based, at the lowest level, on districts or precincts. The leaders of these units are responsible to ward leaders, who form the governing body of the municipal party. All of these party functionaries are responsible for getting their voters to the polls at election time, often on the basis of a return for services rendered. It is to them, after all, that voters have gone with requests for better municipal services, jobs and assistance in minor difficulties.
As society has become increasingly urban, politics and government have become more complex. Many problems of the cities, including the problems of transportation, housing, education, health and welfare, can no longer be handled entirely on the local level. Since even the states do not have the necessary resources, cities have often turned to the federal government for assistance.

Політичні партії

Існують дві основних політичні партії: демократична і республіканська. Інші партії час від часу конкурували з ними, але їх успіх не був постійним. Однією з причин їхніх невдач можна назвати той факт, що для перемоги на національних виборах, партія повинна орієнтуватися на широке коло виборців і торкатися широкого кола інтересів.
Програми двох лідируючих партій характеризуються помірністю, найчастіше в їхніх позиціях по якому-небудь питанню немає помітної різниці. У кожної з цих партій є консервативне крило і крило, що вважається ліберальним. Консервативні демократи виявляють більший консерватизм у расових питаннях, ніж, наприклад, їхні суперники – республіканці; ліберальні демократи більш радикальні в економічних питаннях, ніж ліберальні республіканці.
Партії протиборствують кожні чотири роки на президентських виборах.
На виборах президента і віце-президента, виборці обирають членів колегії вибірників, що підтримують певного кандидата – система колегії виборців. На кожний штат приділяється по одному голосуванню виборців за кожного сенатора і представника в Конгресі.
На рівні штату політичні партії відображають різнорідність населення. Великі міські центри схильні підтримувати демократичний мандат, тоді як сільські райони, маленькі міста і передмістя частіше голосують за республіканців. У багатьох штатах сільські регіони і маленькі міста контролюють законодавчі органи штату, хоча більш густонаселені райони міст приносять більше податкових надходжень. Постанова Верховного Суду від 1964 р. була спрямована на виправлення цієї ситуації шляхом перерозподілу законодавчих органів штатів.
Деякі штати традиційно віддавали більшість голосів одній певній пар¬тії. До середини XX ст., наприклад, одинадцять південних штатів старої Конфедерації голосували практично одностайно за кандидатів від демократичної партії; в інших штатах, таких як Мен і Південна Дакота, більше шансів на перемогу мають республіканці.
Муніципальні політичні партії мають структуру піраміди, основою якої є виборчі й адміністративні округи. Лідери таких округів відповідають за підтримку політичних діячів, які складають урядовий орган муніципальної партії. Усі посадові особи партії повинні забезпечити прихід своїх виборців на голосування під час виборів у відповідь на зроблені послуги. Саме до них зверталися виборці з проханнями про поліпшення муніципальних служб, про працевлаштування і з питань рішення менш серйозних проблем.
З урбанізацією суспільства політика й уряд стали більш комплексними. Багато проблем міст, включаючи транспортні, житлові, проблеми освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення вже не можуть вирішуватися винятково на місцевому рівні. У зв'язку з тим, що навіть на рівні штатів не вистачає необхідних ресурсів, міста звертаються до федерального уряду по допомогу.

The Motion Picture

In some respects the motion picture is the American art form par excellence, and no area of art has undergone a more dramatic revision in critical appraisal I since the 1970s. Throughout most of the 1940s and ‘50s, serious critics, with a few honourable exceptions, even those who considered the motion picture seriously as a potential artistic medium, took it for granted that the Hollywood movie was, judged as art, hopelessly compromised by commerce.
New studies and appreciation of such Hollywood filmmakers as John Ford, Howard Hawks and William Wyler resulted, and, eventually, this new evaluation worked its way back into the United States itself: another demonstration that one country's low art can become another country's high. Imported back to the United States, this reevaluation of Hollywood motion pictures changed and amended preconceptions that had hardened into prejudices. The new appreciation of the individual vision of the Hollywood film was to inspire a generation of young American filmmakers, including Francis Ford Coppola, Martin Scorsese, and George Lucas, to use the commercial film as at once a form of personal expression and a means of empire building, with results that were, predictably, mixed.

Кіно

У деяких відносинах кіно можна назвати переважно американським видом мистецтва, і жодна інша сфера мистецтв не зазнала такої значної переоцінки критиків з часів сімдесятих. Протягом сорокових і п'ятидесятих років серйозні критики, за рідким, гідним поваги, виключенням, навіть ті, хто бачив серйозний потенціал кіно як художнього середовища, беззастережно вважали голлівудські фільми мистецтвом, безнадійно комерціалізованим.
Нові дослідження й оцінка таких голлівудських кінорежисерів, як Джон Форд, Говард Хокс і Вільям Уайлер привели до визнання, що, зрештою, обернулося визнанням і в Сполучених Штатах: от ще один приклад того, як рядове мистецтво однієї країни може стати високим мистецтвом іншої. Повернувшись назад у Сполучені Штати, ця нова оцінка голлівудських картин змінила на краще упереджену думку. Нова оцінка індивідуального бачення голлівудського кіно повинна була надихнути покоління молодих американських режисерів, у числі яких Френсис Форд Коппола, Мартін Скорсезе і Джордж Лукас, на використання комерційних фільмів як форму особистого самовираження і засіб побудови імперій, що, як і очікувалося, може взаємно доповнюватися.

Волкова О.Ю., Погожих Г.М. Усі розмовні теми. English. - Х.: Торсінг плюс, 2013. - 608 с.

Додати новий коментар

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.