Конспект уроку на тему: «Усний відгук про твір мистецтва - архітектурну пам'ятку» Розвиток зв’язного мовлення.

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

Мета:

  • ознайомити учнів з поняттям відгуку як жанру публіцистики;
  • навчити складати відгуки про мистецькі твори;
  • удосконалювати логічне та образне мислення, уміння обґрунтовувати свої думки;
  • збагачувати словниковий запас;
  • виховувати толерантність до чужих переконань та поглядів.

Тип уроку: удосконалення комунікативних умінь та навичок.

Обладнання: зразки відгуків, мультимедійний центр, презентація історії створення Михайлівського Золотоверхого монастиря, ілюстрації давніх архітектурних пам'яток, музичний супровід.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу

2. Вступне слово вчителя

— Свідками формування історичної самосвідомості нашого народу, його героїзму та духовності є стародавні пам'ятки архітектури та мистецтва. До них належать давні замки, фортеці, палаци, культові споруди, громадські будівлі. У давнину монументальні архітектурні споруди будували на замовлення руських князів, бояр, купців, гетьманів (Іван Самойлович, Іван Мазепа, Данило Апостол, Іван Судима та і н . ) , багатої козацької старшини (Петро Калнишевський, сотник Іван Гонта та ін. ) .

Усі ці пам'ятки споруджували наші обдаровані предки, втілюючи в них народні ідеали. На превеликий жаль, багато архітектурних споруд Київської Русі ( Х - ХП ст.) загинуло під час монголо-татарської навали. Та найбільшої шкоди зазнали наші святині в XX ст., коли точилася запекла боротьба з релігією та храмами. І досі не складено точного реєстру архітектурних споруд, які зруйнувалися або були знищені в минулому. На мистецтво храмобудування Київської Русі значний вплив мала після прийняття християнства Візантія, яка успадкувала здобутки архітектури Стародавньої Греції та Риму. Значні зміни в архітектурі України відбувалися в період визвольних воєн другої половини XVI – першої половини XVII ст. Українські церкви каменярі, цеглярі, теслі, різьбярі майстерно прикрашають неповторними рослинними і геометричними орнаментами, різьбленими на дереві й камені, мереживною білокам'яною різьбою.

Імена талановитих майстрів часів Київської Русі майже нам невідомі. Щоправда, «Печерський патерик» згадує блискучого майстра-іконописця, ченця Печерського монастиря Алімпія. На думку вчених, його пензлеві належать ікона Богоматері «Велика Панагія» (намальована близько 1114 року, зберігається в Третьяковській галереї), мозаїки Михайлівського Золотоверхого монастиря, зокрема мозаїчна ікона Святого Дмитрія (Третьяковська галерея).

3. Повідомлення теми та мети уроку (запис у зошитах)

4. Робота з навчальним матеріалом

Визначення жанрів публіцистики, у яких подано думки й оцінки щодо певного предмета чи явища.

Анотація — коротка характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо.

Відгук — критична стаття, що містить оцінку кого- або чого-небудь.

Рецензія — стаття з оцінкою художнього, наукового або іншого твору із зауваженнями, пропозиціями та порадами.

Учень зачитує визначення і дає роз'яснення відгуку порівняно з іншими видами роботи. Якщо рецензія — це кваліфікований аналіз твору мистецтва, оцінка професійної майстерності автора, висловлення аргументованих практичних зауважень, висвітлення допущених у ньому помилок та недоглядів, відзначення досягнень, точне визначення суспільно-політичної або літературно-художньої вартості твору, то відгук — це висловлення глядачем (слухачем) безпосередніх вражень від сприйнятого твору.

Відгуки часто можна почути під час глядацьких або читацьких конференцій, на презентаціях тощо. Якщо ж відгук оприлюднено у ЗМІ, йдеться про відповідний жанр публіцистики.

Мета відгуку — висловлення власної оцінки твору, особливостей його індивідуального сприйняття.

Складання відгуку на твір мистецтва не потребує фахової підготовленості, володіння спеціальною термінологією.

Особливості відгуку:

  • оперативність, актуальність, лаконічність, відвертість;
  • не потребує фахової підготовленості;
  • щирий і доброзичливий тон висловлювання;
  • розповідь від першої особи;
  • тактовність, толерантність, ненав'язливість суджень.

Обмінюючись враженнями про мистецький твір, глядачі й слухачі зазвичай стисло передають його зміст (або складають опис) і дають творові обґрунтовану оцінку. До речі, така оцінка далеко не завжди є об'єктивною, оскільки передає особистісне ставлення до твору.

Таким чином, відгук — це оцінювання мистецького твору, вироблене глядачем або слухачем безпосередньо після ознайомлення з ним. За своїм щирим і доброзичливим тоном відгук має нагадувати ліричний відкритий лист. Враження й думки здебільшого передають від першої особи.

Обов'язковим є тактовність, толерантність, ненав'язливість суджень.

Відгук має такі композиційні частини:

  • зачин (спонукає ознайомитись із твором і скласти йому оцінку);
  • стислий переказ змісту мистецького твору (або його опис);
  • короткий підсумок, у якому висловлено обґрунтовану оцінку й передано особисте до нього ставлення (О. П. Глазова. Рідна мова. 10 клас. Плани-конспекти. — К. , 2010. — С. 131-132).

5. Робота в групах

Клас поділено на три групи. Кожна група отримує текст для роботи. Потрібно з'ясувати: відгук це чи рецензія?

Думку довести.

Текст 1. Про фільм «Вогнем і мечем»

Нещодавно я переглянув по телебаченню фільм польського режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», поставлений за однойменним романом Генріха Сенкевича. Цей фільм викликав у мені бурю позитивних і негативних емоцій.

Богдан Ступка в ролі Богдана Хмельницького ("Вогнем і мечем")Мені довелося прочитати роман Генріха Сенкевича, тому я можу зіставити книгу й фільм. Нагадаю лише, що в романі та фільмі подається польська версія подій Визвольної війни 1648—54 років. Сенкевич писав свої твори за часів польської бездержавності — для патріотичного «підкріплення сердець», тому вивів українців на сторінках роману як не вельми симпатичний люд. У свою чергу, Єжи Гофман працював, орієнтуючись на історичне примирення двох народів. Та головною у фільмі, як на мене, стала лірична

лінія — боротьба гонорових парубків — українця Богуна (його зіграв Олександр Домогаров) та поляка Скжетуцького (Міхал Жебровський) за руку й серце прекрасної панянки Гелени (Ізабела Скорупко). Цей любовний герць точиться на тлі Визвольної війни.

Прекрасна гра акторів робить фільм надзвичайно вдалим. Богдан Ступка в ролі Богдана Хмельницького просто магнетичний. Він зовні і внутрішньо рухливіший за своїх польських візаві — Анджея Северина (у ролі Вишневецького) і Марека Кондрата (у ролі короля Яна Казимира). Богун (Домогаров) — несамовитий, але в ньому стільки пориву й вітальної сили, що Скжетуцький (Жебровський) поряд з ним стає, на мою думку, блідим героєм. Утім, Гелена (Скорупко) тягнеться до останнього, бо вона Богунові як особистість просто не рівня. Актори своєю грою, власне, і підкреслили все це.

Музичне оформлення фільму надзвичайно вдале.

Особливо щемними є українські мелодії, якими майже повністю супроводжено фільм. Чудові костюми допомагають нам відчути ту героїчну епоху, за якої відбувається дія у кінострічці.

Вважаю, що фільм дуже актуальний і в наш час, особливо для українців. Ми повинні вчитися на помилках минулого й ніколи більше їх не повторювати.

Особисто я зрозумів завдяки фільмові, що найшляхетнішу мету вбиває підлість і зрада. На мою думку, фільм «Вогнем і мечем» — виняткова подія у кіномистецтві XX ст.

Текст 2. Про виставку Андрія Чебикіна

У галереї «Персона» репрезентовано виставку «Неповторне — малюнок» Андрія Чебикіна, художника-графіка, професора, ректора Української академії мистецтв.

Безумовно, виставка цікава не тим, що створена ректором УАМ , а тим, що Андрій Чебикін є творцем відомої графічної школи, а малюнок як жанр можна зараз побачити хіба що в музеях. Бо сучасний малюнок як самостійний творчий продукт зник і перетворився на допоміжний робочий елемент і загубився по майстернях. До того ж, ця виставка цікава тим, що репрезентує не «важкий» академічний малюнок, а легкі графічні аркуші начеркового характеру.

Можливо, графіка Чебикіна декому може видатися дещо легковажною, такою собі пустотливою в часи важких пошуків нової концепції: малюнки просто олівцем чи пером на папері здаються занадто простими. Але це вже право майстра.

Малюнок Андрія Чебикіна — ненав'язливий синтез станкової графіки та книжкової ілюстрації. Ці візії могли б бути, наприклад, ілюстрацією до поетичного збірника. Чебикін зображує переважно жінок, його «музи» — щось легке, невагоме, трохи неземне, хоча тілесне, матеріальне.

Плинна лінія одним рухом передає складний ракурс гнучкого тіла, зібганої прозорої тканини, крила птаха.

Щось у цих роботах нагадує класичні малюнки-начерки Пікассо. Принаймні напрям пошуків окреслений чітко. На мою думку, мати щось спільне чи навіть бути схожим на Пікассо — не соромно, ба навіть цікаво, особливо в тому середовищі, коли всі намагаються бути схожими на програмний продукт Біла Гейтса.

Легкий невимушений малюнок чоловіка, котрий не боїться бути жіночним та трепетним у своїй творчості, здається «білою вороною» на тлі важкої сучасної «генеалогії кольору». Та вони, малюнки, і справді білі, бо аркуш заповнений лише лінійно, прозоро, без світлотіні та натяку на об'єм. Несерйозна усмішка, лукавий натяк, за демонстративною легкістю та стилізацією — міцна школа та майстерність. Тобто Чебикін знову якщо не в моді, то в стилі. Гадається, зараз знову настав час для такої графіки. Нині таке мистецтво — оригінальне і помітне. Головне — тримати свій стиль.

Це, принаймні, викликає повагу.

Текст 3. Про п'єсу «Дай серцеві волю, заведе в неволю»

Виставу п'єси Марка Кропивницького «Дай серцеві волю, заведе в неволю» в Театрі імені Шевченка сприймаєш як барвистий концерт.

Звичайно, це сприйняття — суб'єктивне. Але я не можу інакше висловити враження, яке справила на мене ця вистава злагодженістю акторського ансамблю, оформленням. Режисер увів у п'єсу багато пісенного й музичного матеріалу. Скажімо, сцени весілля в автора немає, це вже додав театр. Утім, ця сцена є доволі органічною в структурі п'єсу та загалом всієї вистави. Музика і спів — то не лише тло, що на ньому відбувається дія. Вони пронизують п'єсу, як тонка золота нитка прошиває чудесну тканину, розгорнуту перед глядачем. До речі, музика композитора Б. Крижанівського заслуговує на окрему відзнаку, до того ж і оркестр під його керуванням звучить чудово. Ми, глядачі, схиляємось перед режисером Мар'яном Крушельницьким (він же виконує роль Івана Непокритого). Але ми знаємо і не маємо права не відзначити, що легкість і виразність вистави — то результат наполегливої праці, упертих мистецьких шукань. Вистава давно скінчилася, ходжу, обмірковую її вулицями Києва. Мистецтво завжди із народом як неподільна частка його долі, його щастя і горя, його життя...

Завдання

Дати відповіді на запитання.

1 ) Чи є аргументованою подана автором оцінка мистецького твору?

2) У чому полягає відмінність відгуку від складеної фахівцем рецензії?

3) Пояснити, з якою метою складають відгуки, хто їх зазвичай складає і хто є їхніми адресатами.

6. Ознайомлення з тематичним матеріалом

Інформація про обставини створення Михайлівського Золотоверхого храму з використанням мультимедійної презентації (виступ 2 учнів).

11 липня 1108 року Святополк, онук Ярослава Мудрого (під час хрещення отримав ім'я Михаїл) заклав у місті Ізяславі монастир на честь свого патрона Михаїла.

Місія монастирів полягає в тому, щоб життям продемонструвати реальність євангельського вчення.

Життя монастиря було складним і драматичним.

У XIII столітті Київ захопила монголо-татарська орда, і місто практично втратило свою незалежність і могутність. У XV столітті Київ спустошив кримський хам Менглій Гірей. У цей час Михайлівський Золотоверхий монастир, як і багато інших храмів, потерпав через навали завойовників.

З XVI століття Київ переходить під владу Литовсько-Польської корони і починається покатоличення українських земель. У ті роки Михайлівський Золотоверхий монастир володів великими земельними наділами. Придбані монастирем і подаровані багатими шляхтичами разом із селами, нивами, млинами і людьми, що працювали на них, ці землі дали можливість монастирю укріпити свої позиції в державі. І тому після прийняття Унії Михайлівський собор залишився оплотом українського православ'я, навіть богослужіння проводили тут за своїм, відмінним від інших монастирів уставом.Михайлівський Золотоверхий монастир

За підтримки П. Сагайдачного та козаків Михайлівський собор не потрапив до рук уніатів (на жаль, це сталося із Софією Київською). 1654 року до Києва приїжджає патріарх антіохійський Макарій. Його син, літописець Павло Алепський залишив спогади про цю подорож: «У Михайлівському монастирі всі будівлі дерев'яні за винятком великої вишуканої церкви, збудованої з каменю і вапняку, на якій високий і блискучий купол, всередині вона з усіх боків освітлена вікнами». Патріарх Макарій вклонився мощам святої Варвари, визнав їх святість і попросив часточку мощів для себе.

Друга половина XVII століття — час розквіту храму. Упродовж цього періоду Михайлівський Золотоверхий отримує великі меценатські дари і землі від Б. Хмельницького, Многогрішного, Виговського. XVII ст. — початок XVIII ст. відзначено подальшою розбудовою Михайлівського монастиря: біля храму зводять трьох'ярусну дзвіницю. На кошти гетьмана І. Скоропадського в центральній частині собору встановлюють величний різьблений з позолотою п'ятиярусний іконостас, а на фронтоні головного храму монастиря — визолочений горельєф архістратига Михаїла. Монастир набуває особливо пишних форм. У ті часи його називали козацьким, або мазепинським, бароко.

Михайлівський Золотоверхий обдаровують і російські вельможі (Петро I). За ці кошти було споруджено (1720) Катеринський приділ, тоді ж над приділами було зведено додатково шість визолочених бань.

  • 1918 р. — Михайлівський Золотоверхий обстріляли більшовицькі гармати, у будівлях собору розміщуються різні партійні організації.
  • 1930 р. — усе майно монастиря було конфісковано, найдорожче вивезено до Москви, ченців виселено.
  • 1934 р. — задля збудування великої площі в Кремлі було прийнято рішення знести монастир.
  • 14 серпня 1937 р. — собор було підірвано.
  • Майже 60 років Михайлівський Золотоверхий монастир не існував.
  • 1991 року відбувся приїзд патріарха Київського і всія Русі Мстислава, який освятив те місце, де колись стояв Михайлівський монастир. Тут він встановив звичайний дерев'яний хрест. Відтоді починається відродження Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.
  • У липні 2008 року Михайлівський Золотоверхий монастир святкував своє 900-річчя. Тепер у стінах храму триває звичне життя.

7. Ознайомлення з орієнтовним планом змісту відгуку

1) Коли, за яких обставин я дізнався про цю архітектурну пам'ятку? Хто її звів? З якого матеріалу збудовано споруду? У якому стилі її зведено?

2) Мої враження від зовнішнього вигляду храму та його внутрішнього оздоблення.

3) Як вписується споруда в сучасний дизайн площі?

4) Які почуття, настрої, роздуми викликає споруда?

Композиційні частини відгуку

1) Зачин (що спонукає ознайомитись із твором й оцінити його).

2) Опис об'єкта споглядань.

3) Підсумок (містить обґрунтовану оцінку й відтворює особисте враження від витвору мистецтва).

8. Підбиття підсумків. Домашнє завдання

Завершити роботу над відгуком, підготуватися до озвучення його у класі.

Словничок

Антаблемент — верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оформлених частин: карниза, фриза і архітрава.

Аттик — стінка над карнизом, що завершує споруду, найчастіше арку тріумфальну; поверх, розмішений над головним карнизом, що завершує споруду (аттиковий поверх).

Арка — дугоподібне склепіння. Нею перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки. Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Тріумфальну арку будують з нагоди певної важливої події.

Аркада — низка арок, що спираються на стовпи або колони; галерея з арок; аркатура — низка однакових несправжніх глухих арок на фасаді будівлі або на стінах внутрішніх приміщень.

Архітектура — мистецтво проектування спорудження й художнього оздоблення будов. Розрізняють стильову (монументальну, професійну) і народну (забудова сіл, містечок тощо) архітектуру.

Архітрав — головна балка, що перекриває проліт між колонами; нижня частина антаблемента.

Атланти — колони у вигляді чоловічих постатей, що підтримують частини-виступи на будівлі.

Балюстрада — поручні балконів, галерей та ін., утворені з ряду фігурних стовпчиків або колонок, з'єднаних зверху перекладинами.

Галерея — критий чи відкритий коридор, що з'єднує два або кілька приміщень, також довгий балкон уздовж будинку.

Зруб — у дерев'яній архітектурі спосіб зведення стін будинків або споруд з колод чи брусів, які укладають горизонтальними рядами, а в кутах і в місцях перетинання з'єднують врубками; будь-яка споруда, побудована в такий спосіб.

Капітель — верхня частина колони, пілястра або стовпа, на яку спирається балка або архітрав.

Каріатиди — вертикальні підпори, що мають вигляд жіночих постатей.

Карниз — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального пояса. Захищає стіну від води, що стікає з даху. В античній архітектурі є складовою частиною

антаблемента.

Колона — архітектурно оброблена вертикальна опора, зазвичай кругла в поперечному перерізі, має базу (основу), завершується капітеллю.

Колонада — ряд колон, об'єднаних загальним перекриттям. Колонада може бути частиною (часто портиком) будівлі або галереї.

Наличник — накладна планка, що обрамляє вікно або двері.

Пілястр — плаский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа.

Портал — архітектурно оформлений вхід до монументального будинку, переважно громадського призначення.

Портик — розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами.

Торець — бокова коротка сторона прямокутного у плані будинку, споруди.

Фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю; кожен із зовнішніх боків будівлі (бокові фасади).

Фриз — 1) середня горизонтальна частина антаблемента, що розміщена між архітравом і карнизом;

2) декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни, килим тощо.

Фронтон — верхня частина фасаду будинку, портика, колонади, що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом.

Ярус — однотипна частина будівлі, яка повторюється по вертикалі.

 

Хавруняк К.А. Усний відгук про твір мистецтва - архітектурну пам'ятку. Розвиток зв’язного мовлення. 10 клас. // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. – №3.– С.22-26

К. А. Хавруняк, учитель української мови та літератури, Дніпровська 30Ш І-ІІІ ст., Білозерський р-н, Херсонська обл.

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Ректор університету
Крижанівський
Євстахій Іванович –