Конспект уроку на тему: «Принципи українського правопису. Тренувальні вправи»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

 

Рекомендовано студентам. Матеріал також може бути використаний для навчання учнів 11 класу.

 

Тема заняття: «Принципи українського правопису. Тренувальні вправи».

Мета заняття:

Дидактична – Познайомити  з основними нормами української вимови, навчити студентів грамотно використовувати принципи українського правопису

Виховна – Виховувати  патріотичні почуття до рідної мови.

Розвиваюча – Розвивати грамотність

Вид заняття: Практичне заняття

Форма проведення заняття: Слухання, аудіювання

Методичне забезпечення: картки, опорні конспекти

Література

Обов’язкова

1.     Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. 1997.

2.     Пазяк О.М., Українська мова і культура мовлення.-К.,1995 Український правопис.-К.,1994.                     

Додаткова

3.     Збірник диктантів.-Д.,1999.

4.     Беляєв О.М. Українська мова/Підручник для 10-11 кл.-К.,1998.

5.     Орфографічний словник української мови. - К., 1999.

Технічні засоби навчання: комп’ютер

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.   Організаційний момент

1.1 Привітання студентів. Перекличка.

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2.   Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття

Епіграф : "Хто не любить своєї рідної мови,

                                                       солодких святих звуків свого дитинства,

                                                       не заслуговує на ім’я людини."

                                                                                                         Й.-Г.Гердер

3.   Мотивація навчання

4.   Актуалізація опорних знань (повторення вивченого)

Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними, властивими даній мові правилами, законами.

Звуки в словах та реченнях організовуються так, щоб їх було легко вимовляти і щоб вони були розбірливі для того, хто слухає Це одна з найважливіших умов милозвучності мови.

Цій вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко не завжди їй відповідають запозичені слова. Щоб перекона тися в цьому, досить вимовити вголос українське і запозичене слова: повітряний і аероіонізатор (з грецької), спонукання і інстинкт (з латинської), крапка і пункт (з німецької), охорона і ар'єргард (з французької), розбійник і гангстер (з англійської).

1.        Українська мова уникає збігу голосних: вона йде (пор. він
іде), буду ввечері (пор. був увечері), павук (пор. рос. паук), руїна
(пор. рос. руина).

Збіг голосних в українських словах допустимий лише на межі префікса і твірної основи: виорати, приозерний, пере­інакшити.

2.        Українська мова уникає важкого для вимови збігу приголосних:

а) запорозький (запорож + ський), французький (француз + ський), кравецький (кравець + ський), ткацтво (ткач + ство);

б) їжджу (а не «їзджу»), щепа (а не «счепа»), козаччина (а не «козацьчина»);

в) радісний (радість + ний), проїзний (проїзд + ний), дошка (а не ждощка»);

г) свято [с'в'ато] (а не «св'ято» [свйато]), цвях [ц'в'ах] (а не «цв'ях» [цвйах]);

д) щастя (а не «щасття»), Поволжя (а не «Поволжжя»), жовчю (а не «жовччю» і не «жовч'ю»);

3. Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом
приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо збіг голосних
(хай навіть при цьому виникне збіг приголосних): росте вглиб
і вшир (з не «росте углиб і ушир»), вірю в справедливість (а не
«вірю у справедливість»).

Проте допускається збіг голосних, якщо між ними є пауза (то­ді пауза важить, що й приголосний), а вони — утікати; а ти — іди додому; роман І. С. Тургенева «Батьки і діти» (після слова батьки робиться пауза, бо ці поняття протиставляються); але: поема Миколи Бажана «Батьки й сини» (після слова батьки нема паузи).

4. Відхилення від цих правил допускається лише в художній
літературі, де це зумовлюється вимогами ритму: 1. Яка упевненість
вході швидкій гримить. (В. Сосюра.) 2. Курява на вулицях вляг-
лась. (І. Нечуй-Левицький.}

Але й тут порушення милозвучності мови небажане.

Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1)       фонетичним (пишуться так, як і вимовляються): випробувати, підрозділ, дата, бланк;

2)       морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий, зчитувати;

3)       історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок, рівень, меншості, зосереджений, черговий;

4)       смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам’ять – на пам’ять, Кривий Ріг – кривий ріг.

5.   Коментар відповідей та робіт  студентів

6.  Повторення та закріплення вивченого  матеріалу:

Принципи правопису значущих частин слова

Значущі частини слова — префікс, корінь, суфікс, закінчен­ня  — нерідко пишуться за різними правилами.

1. У написанні префіксів дотримуємося виключно морфологіч­ного принципу: [роскутий] розкутий, [рожжувати] розжувати, (рошшук) розшук, [росада] розсада.

Виняток становить лише префікс з-, який у певних випадках відповідно до звучання позначається буквою с: зіпхнути, але спихнути; здерти, але стерти; проте: [ссипати) зсипати, [шшити) зшити, [жжати] зжати.

2.   У написанні ж коренів і суфіксів поряд з морфологічним принципом досить поширений і фонетичний: варязький (варягу + ський), козацтво (козак + ство), піщаний (піск + аний), крі. паччина (кріпацьк + ина), пісний (піст + ний), гарячий (хоч го. ріти).

3.   Правопис закінчень у кожної частини мови — іменників прикметників, числівників, займенників і дієслів — має свої особливості.

1. Запишіть слова у дві колонки залежно від того, за яким принципом написано виділену частину слова: 1) за морфологічним; 2) за фонетичним.

Спалах, гуркіт, невістчин, просьба, птаство, туристський, руш­ником [орудний відмінок], зморшка, перекіс, допомагає, бряжчав, зсипати, розсіл, шістнадцять, тітчин, виднокіл, сердешна, складі нігті, їжджу, міщанин, розкіш, розжувати, виїзна [нарада], спад, покіс, студентський, козацтво, одесит, братство, біб, солдат­ський, товариство, роз'їжджаю.

Ключ. З останніх букв прочитаєте вислів давньоримського філософа Сенеки.

2. Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.

Радію, праця, рідня, дзюркіг, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об'їзд, сім'я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.

Ключ. 3 перших букв повинен скластися вислів Максима Горького.

3. Слова запишіть повністю буквами в дві колонки: 1) ті, у яких транскрибова ні звуки позначаються за принципом «пиши, як чуєш»; 2) ті, у яких ці звуки позначаються за морфологічним принципом.

Турецький — Туре [ч] чина, доріжка — (на) дорі[з']ці, оче­видець—очеви [ц] ця, літає — льо[ч]чик, юшка — (в) ю[с']ці, дудка — ду [юк] частий, оснастити — осна [шч] ений, ляск — ля[шч]ати, юнак+ський — юна [ц'] кий, електричка— (в) електри[ц'] ці, брязк — бря [ж] чати, об'їзд — об'ї [ж] джати, йдуть — йде[ц'}ся, вереск — вере [шч] ати.

Ключ. З перших букв прочитаєте до кінця вислів В. Сухомлинського «Найпре красніше почуття — ...».

4. У ліву колонку випишіть слова з вставленою буквою и, у праву з встав­леною буквою е.

Бл..зенько, ос..литися, справедливий, директор, греб..лька, Зш..вати, дал..ч, непримиренний, звичайний, сп..нити, квіт..нь, дж..рело, кр..ниця, зн.хти, В'єтнам..ць, заст..лати, ущ..мити, зат..кти, оцинкований, оследець, ст..лити, відд..рати, дят..л.

Ключ. Підкресліть у кожному слові другу від початку букву. 3 цих букв прочитаєте вислів Ю. Фучика.

5. Випишіть підряд у колонку словосполучення: І) спочатку ті, у яких нічого не треба виправляти; 2) потім ті, у яких виправите порушення милозвуч­ності мови.

Справа йде на лад, лунає у вухах, рятуватись втечею, ідуть в ногу, оце й усе, в усій красі, далось взнаки, над всяке сподівання, в глибині душі, один в один, мірялись силою, а мені і невтямки, піді мною, так і сказали би, раз у раз, з щирою душею, от тобі й маєш, раніше і тепер.

Ключ. З перших букв виписаних словосполучень прочитаєте назву вір­ша М. Рильського.

7. Закріплення знань студентів:

ВПРАВА  6

Творча робота. Пояснити основну думку вірша. Затранскрибувати другу строфу поезії.

Найдорожче

Що ж, нарешті, найдорожче для людини

від колиски до цвинтарної пітьми?

Те, без чого не прожить людині днини,

те, без чого люди не були б людьми.

Тільки не життя, як твердити навикли,

бо живе й комаха в шпарці на вербі.

Хоч життя людське дається раз навіки,

та воно не найдорожче в боротьбі.

То чого ж тоді героєм звуть людину,

котра те не найдорожче віддає,

та й м.’я її повік не знає тліну,

прикладом для інших поколінь стає?

Хай життя і найдорожче для людини,

та все’дно людина в битві і в труді

віддає його за волю Батьківщини.

Що ж для неї найдорожче є тоді?..

                                               В. Забаштанський

Словник будівельника

Автостоянка - спеціально обладнане місце для припаркування  автотранспорту, яке визначене на підставі містобудівної документації органом місцевого самоврядування для стоянки автотранспорту, позначене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, має тверде покриття (асфальт, бетон тощо), розмітку місць стоянки автотранспорту може мати огорожу, в тому числі тимчасову.

Археологічний об’єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об’єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки старовинних поселень, стоянки, укріплення, військові табори, виробництва, іригаційні споруди, шляхи, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскедьні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов’язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Архітектурно-планувальне завдання - документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об’єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам’яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об’єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Балкон - відкрита площадка, яка виступає у вигляді консолі на фасаді будинку чи в інтер’єрі, огороджена перилами.

Блокований будинок - будинок, розташований на земельній ділянці таким чином, що одна або більше його бічних стін безпосередньо контактує з бічною стіною іншого будинку.

Будівельні роботи - земляні, монтажні, опоряджувальні та інші роботи з виконання нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів містобудування, розширення і технічного переоснащення виробництва.

8. Домашнє завдання: укласти словник будівельника з тексту:

Однією з головних умов надійної звукоізоляції перегородок виступає усунення в них щілин та нещільностей. Через це установлення перегородок на перекриття здійснюють на розчинному шві або пружній прокладці, а у місцях сполучення перегородок із стінами та стелею передбачають зазори товщиною 10-15 мм з старанним їх проконопаченням та зашпаруванням з обох боків гіпсовим розчином.

 

Муравльова Оксана Володимирівна

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.