Сценарій літературно-музичної композиції «Наш Кобзар».

Додаткові бали до ЗНО

Навчальний рівень: 

 

 

Міська гімназія,
методичне об’єднання
вчителів української мови та літератури
(м. Коростень, Житомирська область)


Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр широкий... " (стилізовані позивні).

Голос із мікрофона.

Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, його пророкові, який зупинив самознищення української нації, присвячується цей вечір.

На сцену виходить Шевченко (старшокласник у костюмі інтелігента XIX століття) і декламує.

Шевченко.     

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились, текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі.

 "Пророк"

Відходить убік і стає біля відкритої завіси.

1-й в е д у ч и й. Народжений від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, Тарас Шевченко був посланий на нашу землю...свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Його слово було таким гарячим, що обпікало серце кожного справжнього українця невидимим вогнем.

2-й в е д у ч и й, Коли Шевченко творив свого "Пророка", Україна німувала, знеможена тяжким ярмом і приспана власними лжєпатріотами, які на все це "дивились та мовчали. Та мовчки чухали чуби". Ці німії, подлії, раби, підніжки царськії, лакеї Капрала п'яного" не воліли прокидатися від рабського сну.

Шевченко.

Либонь, уже десяте літо,

Як людям дав я "Кобзаря",

А їм неначе рот зашито,

Ніхто й не гавкне, не лайне,

Неначе й не було мене...

...Для кого я пишу? для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?..

1-й в е д у ч и й. Такої гіркої правди, оголеної до самого нерва національної гідності, ніхто ще не висловлював. Гнів і ненависть Шевченка були від великої любові до України і невтишимого болю за неї.

Шевченко.

...Україно! Украйно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі.

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!.. Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!

2-й в е д у ч и й. Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкра¬щих його представників. Україна - це Шевченко. У ньому - наша історія, буття, наші болі і мрії.

1-й в е д у ч и й. Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він усією своєю романтичною і благородною душею, чуйністю вірного синівського серця закипів таким гнівом до всякого, особливо до духовного рабства і такою любов'ю до свого знедоленого народу, що цими почуттями українці живуть і житимуть завжди.

2-й в е д у ч и й. Шевченко – вершина родового українського дерева. Коли б волею якоїсь надзвичайної сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіх книжок вибрати дві, то він узяв би Біблію та "Кобзар" - Євангеліє від Тараса. Без першої був би неповноцінний духовно, а без другої - немислимий як народ.

1-й в е д у ч и й. Українці завжди стоятимуть перед Шевченком, як перед своєю совістю. А в душах житиме його Слово, сповнене любові і самопожертви.

Шевченко. 

 Я так її, я так люблю

 мою Україну убогу,

 що проклену святого Бога,

за неї душу погублю!

2-й в е д у ч и й. Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитинства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна таланту до поезії, які потім зійшли буйною порослю.

Інсценізація уривка з твору С.Васильчєнка "В бур'янах".

Дійові особи: Дід, Яринка, Тарасик, Кобзар.

Дід, як древній дуб, - кремезний та міцний, іде рівною ходою, ноги впевнено ступають по закуреному шляху. Тарас весь час бігає то праворуч, то ліворуч, то в ярок подивиться, то в кущі залізе. За дідом і Тарасом підтюпцем біжить маленька Яринка. Йдуть вони на прощу аж у Мотронинський монастир.

Тарасик. Діду, діду, що ви там усе шепочете? Розкажіть мені.

Дід. Як іду цими шляхами, так і згадую батька нашого Максима Залізняка, гайдамаків згадую. В оцих лісах вони збирались, отут панів проклятих били. Давно те було, як я ще молодим був. Ненависні пани ляські задумали нашу землю загарбати, всіх людей на свою віру навернути, всіх нас окатоличити. Знущалися - і сказати не можна як! Не стерпів народ, пішов у гайдамаки - боронити бідний свій край.

Тарасик. А що далі було, діду?

Яринка. Кажіть, діду, хоч і страшно! Чогось так страшно!

Д і д. У тому Мотронинському монастирі зібра¬лися до Максима запорожці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом - панів бити. Отаке було! Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Заліз¬няка - навіть жінки з рогачами в ліси до гайдамаків подалися.

Тарасик. А Ґонту ви бачили?

Д і д. Ні, синку, Ґонти не бачив, та кажуть, вір¬ним побратимом був Максимові, за Вкраїну життя віддав...

Тарасик. А потім?

Д і д. Що ж потім - зрадили гайдамаків. Цариця Катерина, її військо разом зі шляхтою задушили гайдамаків. Ґонту скатували, язика йому одрізали, четвертували. Максима в Сибір заслали та й пішли ловити гайдамаків по ярах та лісах, вішати, палити.

Тарасик (витирає сльози). Жаль гайдамаків. Так жаль. (Раптом.) Діду! Діду! Там кобзар! Ходімо!

Яринка. Дідусю! Попросіть, щоб заспівав!

Перегляд мультимедійної презентації. (пісня «Було колись в Україні»)

Ведучий. Рано померла в Тараса мати. Став він напівсиротою, а вже по¬етом сльозами виспівав долю української жінки - зганьбленої і зневаженої матері. Його героїні - Катерина, Оксана, Сова, Марина, Наймичка, Сліпая, Лілея, Відьма - значною мірою символізують саму Україну, пограбовану, принижену.

На сцену по черзі виходять дівчата в українському вбранні - героїні Шевченкових поем і читають уривки. Після прочитання кожна повільно йде за лаштунки.

Катерина (жінка з немовлям).

Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем;

Стоїть Катря серед поля,

Дала сльозам волю.

Утомилась завірюха,

Де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш немає...

Через пеньки, заметами,

Летить, ледве дише,

Боса стала серед шляху,

Втерлась рукавами.

А москалі їй назустріч,

Як один, верхами...

Попереду старший їде. "

Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!

Де ти так барився?.."

"Дура, отвяжися!

 Возьмите прочь безумную!"

"Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина"...

Кинула стремена

Та в хатину. Вертається,

Несе йому сина.

"Осьде воно, подивися!

Де ж ти? Заховався?

Утік!.. Нема!.. Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!.. Дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Возьміть за собою;

Не цурайтесь, лебедики:

Воно сиротина;

Возьміть його та оддайте

Старшому за сина.

Возьміть його... бо покину,

Як батько покинув,

Бодай його не кидала

Лихая година!

Гріхом тебе на світ Божий

Мати породила;

Виростай же на сміх людям!"

На шлях положила. "

Оставайся шукать батька!

А я вже шукала..."

Наймичка (жінка - селянка у стилізованому під старовину вбранні).

Тричі крига замерзала,

Тричі розтавала,

Тричі наймичку у Київ

Катря провожала,

Так, як матір; і в четвертий

Провела небогу

Аж у поле, до могили,

І молила Бога,

Щоб швиденько верталася,

Бо без неї в хаті

Якось сумно, ніби мати

Покинула хату.

Після Пречистої в неділю,

Та після першої,

Трохим Старий сидів в сорочці білій,

В брилі, на призьбі...

...Аж зирк - і наймичка ввійшла

На двір... "А Марко в дорозі?"

Ганна діда питалася.

"В дорозі ще й досі".

"А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка діждатися...

Так щось тяжко стало!.."

І внучатам із клуночка

Гостинці виймала...

Занедужала небога.

Уже й причащали,

Й маслосвятіє служили -

Ні, не помагало...

Болящая

Що день, що години

Ледве чути, питається:

"Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?"

...Ввійшов Марко в малу хату

І став у порогу...

Аж злякався. Ганна шепче:

"Слава... слава Богу!

Ходи сюди, не лякайся...

Вийди, Катре, з хати:

Я щось маю розпитати,

Дещо розказати...

...Марку, прости мене!

Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати!"

Римлянка (у стилізованому одязі)

Благословенная в женах,

Святая праведная

Мати Святого Сина на землі.

Не дай в неволі пропадати,

Летучі літа марне тратить.

Скорбящих радосте! Пошли,

Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий!

І слово розумом святим

І оживи, і просвіти!

І розкажу я людям горе,

Як тая Мати ріки, море

Сльози кровавої лила,

Так, як і ти. І прийняла

В живую душу світ незримий

Твойого розп'ятого Сина!..

Ти Матер Бога на землі!

Ти сльози Матері до краю,

До каплі вилила!..

...І тяжко, страшно заридала,

І помолилась в перший раз

За нас розп'ятому.

І спас Тебе розп'ятий Син Марії.

І ти слова його живії

В живую душу прийняла.

І на торжища і в чертоги

Живого істинного Бога

Ти слово правди понесла...

М а р і я (в білому вбранні Божої Матері).

...Розп'ялась                                    І їх униніє і страх

Твоя єдиная дитина!                       Розвіяла, мов ту полову,

А ти, спочинувши під тином,                Своїм святим огненним словом!

У Назарет отой пішла!..                  Ти дух святий свій пронесла

...Одна-однісінька! Такий               В їх душі вбогії! Хвала!

Талан твій латаний, небого!  І похвала тобі, Маріє!

Брати його, ученики,             Мужі воспрянули святиє.

Нетвердії, душеубогі,            По всьому світу розійшлись,

Катам на муку не дались,                І іменем твойого Сина,

Сховались, потім                            Твоєї скорбної Дитини

розійшлись,         ,                           Любов і правду рознесли

І ти їх мусила збирати...                 По всьому світу.

...І ти, великая в женах!        

Знову звучить мелодія пісні "Така її доля".

1-й в е д у ч и й. Десять років неволі-солдатчини перетерпів Тарас у сухих казахських степах, у ненависних казармах, але переконань своїх не змінив. "Караюсь, мучуся, але не каюсь", - таким було моральне кредо Шевченка.

У казематах батюшки-царя

Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні,

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів

То тільки звичний акомпанемент.

Інсценізація арешту Шевченка.

З’являються жандарми. Заарештовують Шевченка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами і поступово розходяться. З’являється слідчий, сідає за стіл. Шевченко стоїть, біля нього з обох боків жандарми.

Слідчий . У вірші під назвою «Сон» ви гудите його імператорську величність і государиню імператрицю… Ви своєю просторічною мовою зневажаєте її величність. У своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч, як це там… не можу пригадати : смеркалось … огонь… огнем…

Шевченко . Я нагадаю!

Смеркалося… Огонь огнем

кругом запалало,-

аж злякавсь я … «Ура!Ура!

Ура!»-закричали.

Слідчий . Припинити! (Читає наказ). Государ імператор височайше звелів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус, з правом вислуги під найсуворішим наглядом з забороною писати і малювати…

Жандарми виводять Шевченка

2-й ведучий. У далекому Казахстані він жив єдино Україною, її долею, горем свого поневоленого люду.

Шевченко.

Чигрине, Чигрине,                

Все на світі гине,         

І святая твоя слава,               

Як пилина, лине          

За вітрами холодними,

В хмарі пропадає.                 

За що ж боролись ми з ляхами?    

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами      

Московські ребра?? Засівали,       

І рудою поливали...     

І шаблями скородили.

Що ж на ниві уродилось??!  

Уродила рута... рута...

Волі нашої отрута.

Чигрине, Чигрине,

Мій друже єдиний,

Проспав єси степи, ліси

І всю Україну.

Спи, Чигрине, нехай гинуть

У ворога діти.

Спи, гетьмане, поки встане

Правда на сім світі

Перегляд мультимедійної презентації на фоні думи "Гетьмани", муз. М.Лисенка.

1-й ведучий (голос за лаштунками)

Всі муки й злигодні зійшлись

 В його селянське добре серце.

Хто краще нього знав, яка

Гірка й тяжка сльоза вдовина,

Чия давила нас рука,

 Чия ганьба, чия провина,

Що Україна, як мара,

В чужому чорному лахмітті,

"Дітьми" зневажена, стара,

Ходила, жебрачи, по світі!

Хто краще нього знав ціну

Словам учених лицемірів!

Хто так у волю осяйну,

Як ранок, неминучу, вірив!

Він був пророк великий наш,

Знав таємницю слова-грому.

Він слово гостре, як палаш,

Подав народові свойому

Шевченко (голос за лаштунками)

А може, тихо за літами          Сльозами тихо упадуть!

Слова, мережані сльозами,             І покиває головою,

І долетять коли-небудь                   І буде плакати зо мною,

На Україну... і падуть,           І, може, Господи, мене

Неначе роси над землею,                В своїй молитві пом'яне!

На щире серце молодеє

1-й ведучий.У 1859 році Шевченко востаннє приїхав в Україну. Ходив кручами Канева, мріяв оселитися біля свого улюбленого Дніпра. Не судилося.

По довгій неволі хотів тут віку дожити,

на княжій горі, над коханим своїм Дніпром.

Вже так натомився за краєм своїм тужити,

що вірші, здавалось, ридають уже під пером.

2-й  ведучий.

Сльоза закипає. Душа посварилася з Богом.

А небо, а простір, а це під горою село!

І так же тут любо! Дніпро під самим порогом.

І тільки порога... порога чомусь не було...

1-й   ведучий.

Отут, на руїнах княжого міста Родні,

над берегом чистим моєї святої ріки

на славі минулій стою у безславнім сьогодні,

з минулої слави дивлюсь у прийдешні віки!

2-й   ведучий.

О думи мої! І "Слепую" писав я, і "Тризну".

А вірші ридають... Отак і життя промине.

Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну!

Але у вітчизни ніхто не одніме мене.

На сцену виходить вокальна група. Звучить пісня "Думи мої, думи мої...".

1-й ведучий. Хай і нині обпікає примерзлі наші душі вогонь слова безсмертного Тараса.

2-й ведучий. Хай воскресне пророк у душі кожного українця і пребуде в помислах та діяннях його задля добра України.

1-й ведучий. Це заради всіх нас, мертвих, живих, і ненарожденних земляків в Украйні і не в Украйні він, ридаючи, благав у Господа:

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило,

І на Украйні понеслось,

 І на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини...

Звучить пісня  "Реве та стогне Дніпр широкий. .." у виконанні вчителів-предметників.

Додати новий коментар

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний заклад відпочинку в Україні