Літературно-музична композиція «Т.Г.Шевченко - художник-портретист»

Додаткові бали до ЗНО

Навчальний рівень: 

 

 

Н.І. Іскрицька,

вчитель української мови

та літератури ЗОШ №7

(м.Коростень, Житомирська область)


Зала прибрана вишитими рушниками, на стінах репродукції картин Т.Г.Шевченка, учнівські стінні літературні газети, виставка творів поета.

(На сцену виходить Шевченко і читає поезію «Доля».

Повільно підходить до столу, сідає, розкладає малюнки, розглядає їх, починає малювати.)

Ведучий І: Тарас Шевченко. У кожного він свій. Образ найщирішого лірика і гнівного бунтаря, поета, художника, людини, духовного батька відродження української нації постає перед внутрішнім зором сучасника завдяки поетичним, прозовим і малярським творам митця.

Учитель

Упродовж свого творчого життя Шевченко створить близько 1200 живописних робіт. Особливе місце в його творчій спадщині займають портрети. Понад 40 малярських та графічних автопортретів написав художник: від романтичного юнака (ранній автопортрет 1840 р.) до збагаченої досвідом, але хворої та виснаженої людини, яка прожила нелегке життя (автопортрет 1961р.)

Ведучий І: Викуп Шевченко з кріпацтва 1838 року буквально осяяв його життя. Неважко уявити собі стан 24-річного юнака, який нарешті здобув жадану волю. Того ж 1838 року, 21 травня (через місяць після викупу з кріпацтва), Шевченко, як ми уже говорили, стає учнем Академії мистецтв- одного з найавторитетніших вищих мистецьких закладів у Європі. Професор Карл Брюллов, художник із світовим ім’ям, розкриває йому таємниці мистецтва малярства. Вже навіть той факт, що Шевченко потрапив до класу Брюллова, свідчить про його неабияке художнє обдаровання. Хист Тараса в рисунку й малярстві на час його вступу до Академії розкрився настільки, що рада Академії, розглянувши подані Шевченком малюнки, одразу зарахувала його на навчання до четвертого класу (усіх класів курсу малювання було шість), поминувши перші три класи-копіювання гравюр та гіпсових голів.

Ведучий ІІ: Величезною працелюбністю, систематичною самоосвітою позначені його роки навчання в Академії. Творче зерно, яке пригнічувала доля, тепер дало щедрі сходи.

У холодному імлистому Петербурзі Шевченка часто огортала туга за рідними за Україною. Але усвідомлення того, що він , син закріпачених селян і сам недавно кріпак, тепер вільний громадянин і вчиться на професійного художника у прославленій Академії, у прославленого професора-художника, зігрівало душу, вселяло надії, примножувало сили.

1838-1840-й роки – час, коли у Шевченка виростали творчі крила. Він багато і плідно працював як поет і художник, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, заповнюючи прогалини у загальній освіті, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші.

Ведучий І: Вже після першого року навчання в Академії – у травні 1839 року – Шевченко здобув срібну медаль ІІ ступня за рисунок за натури. Наступного року – знову срібна медаль за картину «Хлопчик жебрак, що дає хліб собаці». 1941 року рада Академії присудила Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка-ворожка».

Екскурсовод І: Саме в період духовного і творчого піднесення Шевченко вирішив намалювати автопортрет. Вихованці Петербурзької академії мистецтв полюбляли автопортрети. Декотрі з них щороку - на день народження або на день іменин – зображували себе. Мабуть, і Шевченко приурочив автопортрет до свого 26-річчя ( 9 березня 1840 року).

(Шевченко піднімається і говорить)

Шевченко :Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окреме Бога, - велике щастя бути вольним чоловікомОце зробив собі подарунок до дня народження, написав портрет. Покажу Карлу Павловичу. Чи сподобається? Здається, всі його поради взяв до уваги.

Екскурсовод ІІ: Автопортрет Шевченка, будучи твором романтизму, далеко не такий одноплановий. У ньому ліричне поєднується з драматичним, замріяність – з тривогою, добросердечність – із сумом, бадьорість – з легкою втомою. Гарний, сповнений гідності й граціозності поворот голови до глядача – і ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя – все інше тане, ховається в напівпрозорих тінях.

Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окреме Бога, - велике щастя бути вольним чоловіком…

Тарас Шевченко

Що ж усе-таки спонукало Шевченка часто малювати власні «поличчя»? Мабуть, художник прагнув глибше збагнути себе, бо через самопізнання він ішов до художнього пізнання інших конкретних людей і людини взагалі.

Екскурсовод І: Навесні 1845-го по закінченні Петербурзької академії мистецтв Шевченко, повен надії і творчих задумів, знову повернувся в Україну. Шевченків портретний образ 1845 року значно відрізняється від попереднього. Іншою була психологічна ситуація, в якій перебував митець, і це зумовило своєрідність композиційного вирішення й дещо іншу графічну формулу. Портрет для «кумасі» майже цілком позбавлений репрезентативності: зовнішня динаміка поступилася місцем відносній статичності.Акцент перенесено на світ внутрішнього споглядання. Спокійне, рівномірно освітлене Шевченкове обличчя з довірою звернене до глядача. Увага зосереджується на великих, широко розкритих очах поета-художника, переповнених нерозтраченою духовною енергією, яка, здається, ось-ось оживить його вуста словами, проникливими і щирими.

Я любить, я жити хочу

 Серцем, не красою…

Тарас Шевченко

Екскурсовод ІІ:Офорт виконано в Петербурзі на пізніше серпня 1860 року. В основу гравюри покладено малюнок, створений Шевченком теж ще 1845 року в Україні, в пору його високого поетичного натхнення.

Встане Україна

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить…

              Тарас Шевченко

   В руці митця – піднята вгору запалена свічка. Світло ж традиційно асоціюється з духом. Воно є також символом творчої сили, а сама свічка, що горить, уособлює індивідуальну творчість.

  Яскравий спалах осяває поетове чоло, кидає полиски на зіниці затінених очей і, пригаснувши, висвітлює майже в сувій згорнений аркуш, на тлі якого завмерло поетове перо.

Ведучий І:Але  не судилося Шевченкові вільно пожити і попрацювати.

Сценка 1

   (Зявляються жандарми. Заарештовують Шевченка. Заходить слідчий, сідає за стіл. Шевченко стоїть, біля нього з обох боків жандарми.)

Слідчий: Прізвище?

Шевченко: Тарас Григорович Шевченко

Слідчий:Вас заарештовано. У вірші під назвою «Сон» ви гудите його імператорську величність і государиню імператрицю… Ви своєю просторічною мовою зневажаєте її величність. У своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч, як це там.. не можу пригадати: смеркалось.. огонь.. огнем…

Шевченко: Я нагадаю!

                     Смеркалося.. Огонь огнем

                     Кругом запалало, -

                     Аж злякавсь я… «Ура!Ура!

                     Ура!» - закричали.

Слідчий: Припинити! (читає наказ). Государ імператор височайше звелів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус, з правом вислуги під найсуворішим наглядом із забороною писати і малювати…

   (Жандарми виводять Шевченка)

Ведучий ІІ: 1847 р. поета заарештували і заслали рядовим солдатом в Оренбурзький окремий корпус. Незважаючи на заборону, він малював. Доказ цього – автопортрет, що його він надіслав Лизогубу з тим самим листом від 1 грудня 1847р.

(У формі солдатаШевченко повільно виходить на сцену і читає листа Лизогубу, а потім вірш «Думи мої…».)

«Ви питаєте, чи покину я малювати. Рад я покинути, так не можу, я страшно мучуся, бо мені заборонено писать і малювати. А ночі, ночі! Господи, страшні та довгі!.. та ще й у казармах. Прошу вас, надішліть мені свій етюдничок із фарбами, чистий альбом і хоч би один пензлик».

 «Думи мої, думи мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб’ята

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.»

Не забувайте щирого свого і безталанного

Тараса Шевченка

Це широковідомий автопортрет у солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці, на околишні якого напис «3.Р.» - в Орській фортеці Шевченко служив у 3-й роті 5-го батальйону Оренбурзького окремого корпусу. Автопортрет невеликого розміру, навіть менший від поштової листівки – 12х 9,8 см, виконаний олівцем.

Екскурсовод І: В останні роки свого життя митець особливу увагу звертав на відтворення власного графічного і живописного образу. З 1857 по 1861 рр. він написав одинадцять автопортретів. Ось деякі з них:

Чи не покинуть нам, небого,

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувати,

Та заходиться риштувать

Вози в далекую дорогу…

Тарас Шевченко

Орю

Свій переліг – убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись-то будуть…

Тарас Шевченко

Подай же й нам, всещедрий Боже!..

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба –

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

Тарас Шевченко

  Тепер я в Нижнім Новгороді,

 На волі, - на такій волі,

 Як собака на привязі…

Тарас Шевченко

Ти любиш дітей, і я вже не раз

Казав їм, що в мене є давній друг,

Схожий на св. Петра,

Який дітей дуже любить…

Броніслав Залеський

Популярний автопортрет Т. Шевченка в шапці й кожусі 1860 р. (слайд «Автопортрет в кожусі»)

Минули літа молодії,

Холодним вітром од надії

Уже повіяло. Зима!

Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти,

Ані порадитись. Нема…

Тарас Шевченко

Екскурсовод ІІ:«Автопортрет» 1860 р. вражає глибиною, цілісністю характеру. Недарма він набув такої популярності. Характерно, що мемуаристи, котрі близько знали Т. Шевченка, вважали цей автопортрет найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень митця. Та й він, мабуть, надавав цьому портретові особливого значення. Це портрет людини, яка пройшла довгий життєвий шлях. Спокоєм і мудрістю світиться проникливий погляд глибоких, вологих, ніби пройнятих сльозою очей (Шевченко майстерно передавав у офорті блиск очей). Штрихування вкриває цього разу не тільки тло навколо голови, а й усе зображення, перегукуючись із енергійним штрихом, яким виконано смушкову шапку і комір кожуха, надаючи автопортретові суворості.

Екскурсовод І:Крім автопортретів, Шевченко писав портрети своїх друзів, знайомих, жінок, яких кохав. Портрети найсильніші своїм значенням серед малярської спадщини Шевченка.

(Демонструються слайди з портретами друзів)

Ведучий І: Можна з впевненістю твердити, що малярство не шкодило Шевченковій поезії, а поезія не шкодила праці Шевченка-маляра. Періоди, коли Шевченко найбільше творив як поет, були найпродуктивнішими і в області малярства; періоди, найбільш продуктивні в малярській творчості, були часами напруженої поетичної праці. Отже, поезія й малярство ніколи не стояли на перешкоді одне одному, і Шевченко ніколи не знав колізії між покликанням поета й маляра, - навпаки, ці покликання гармонійно зрівноважувалися в його творчих піднесеннях.

 

Додати новий коментар

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Маріупольський державний університет

Ректор 
Балабанов Костянтин Васильович - 
доктор політичних наук, професор,
член-кореспондент Національної 
академії педагогічних наук України,

Популярний заклад відпочинку в Україні