Cценарій літературно-музичної композиції: "Пісні рідного краю (презентація творчості поетів-піснярів Полісся )".

Додаткові бали до ЗНО

Предмет: 

Каленський Андрій Михайлович,

вчитель музичного мистецтва

Холосненської ЗОШ І-ІІІ ст. Коростенського району

Житомирської обл.


Мета:    Ознайомити учнів з творчим доробком поетів-піснярів Поліського краю: В.Матвієнка, М. Сингаївського та В. Юхимовича; розвивати  уміння  працювати з різними видами літературних джерел, інтерес до вивчення музичної спадщини; удосконалювати навички музичної діяльності школярів; виховувати патріотичні почуття до рідного краю, повагу до людей.

Обладнання:    виставка    книг    поетів    і    письменників    Житомирщини, мультимедійна система.

Місце проведення: святково прибрана актова зала.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ:

Лунає пісня-гімн міста Коростеня.

/мультимедійний супровід/

Музика Олеся Коляди

Вірші Лілії Бех

Із витоків древності і моноліту,

Віками освячений, кров’ю омитий,

Чужинцями топтаний, стомлений гнітом,

У величі Коростень звівся над світом!

Приспів:

Слава! Народу древлянському слава!

Слава землі наших мужніх батьків.

Цвіти! Розквітай, як окраса держави,

Град Коростень – велич і гордість віків!

Ти витримав зболені дні лихоліття,

І час не затьмарив нам роки тернисті,

Тож Коростень зводився в нове століття

З любові і радості вільно й врочисто!

         У краї поліському місто – перлина,

         Підводься будовами в небо могутньо,

         Дорогою світлою в добру годину

         Прямуй, місто Коростень, в краще майбутнє!

Ведучі: Наше місто – древнє і славне. Воно виплекало безліч талановитих і відомих людей. Слухаючи цю пісню, переймаєшся гордістю за рідний Поліський край та його людей.

         Гімн місту створила прекрасна жінка, педагог Лілія Бех.

Вчитель:

-         Яких відомих поетів-піснярів нашого краю ви знаєте?

Пісня – це звучання душі, а душа не буває німою. Пісня пробуджує смуток і радість, заспокоює або  викликає  біль.  Вона  –  віддзеркалення  розмаїтого  духовного  світу.  Вона  у  всьому. Сьогодні ми познайомимося з творчістю поетів, для яких  пісня стала життям.

1 учень:

         Микола Сингаївський.

Українська пісня! Коштовні й невичерпні скарби нашого народу. Щастя й горе, смуток, печаль, радість, натхнення, любов і страждання дзвенять у піснях. І недарма, бо українці — співучий народ, і лісні їх линуть по світу, зачаровуючи душу. «Я родом із пісні», — сказав якось відомий український поет Микола Федорович Сингаївський. З тієї ніжної пісні-колисанки, що наспівувала йому ще в дитинстві мати, веселої й жартівливої, а то й сумної, яку співали добрі співаки й музики — односельці поета. Ще з дитячих років навівала йому чудові мелодії чарівна краса Томського краю. Зелені луки й високі скелясті гори, веселі струмки й бурхливі гірські ріки, золоте житнє колосся й яскраві чарівні квітки будили уяву майбутнього поета.

         Рідний свій край — Полісся — він полюбив на все життя і так неповторно оспівував його у своїй творчості.

Нахил до віршування прокинувся в Миколи дуже рано. Ще у шкільні роки почав він друкувати перші свої вірші, які підтримали такі відомі українські письменники, як М. Рильський та М. Стельмах, який схвально відгукнувся про його першу поетичну збірку для дітей «Жива криничка».

         Поступово зростав і міцнів голос відомого поета. З того часу вийшло близько 40 поетичних збірок М. Сингаївського. У 1990 році він став лауреатом літературної премії імені Лесі Українки. Животворним джерелом у його творчості є фольклор, народна пісня. Ще з дитинства він записував пісні своєї матері, а одну зі своїх збірок так і назвав — «Я родом із пісні». Багато його поезій покладені на музику й співаються в народі. Це такі, як «В краю дитинства», «Синові в дорогу», «Тополина земля», «Полісяночка», «Ромашки», «Колискова матері», «Безсмертники», а «Чорнобривці» стала однією з улюблених пісень нашого народу.

Виконання пісні М.Сингаївського “Чорнобривці”. Муз. В.Верменича /Вокальна група, 8 кл./

Чорнобривців насіяла мати

у моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

бачу матір стареньку,

бачу руки твої, моя мамо,

твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю.

Бачив я і в чужій стороні

чорнобривці із рідного краю,

що насіяла ти навесні.

Як на ті чорнобривці погляну,

бачу матір стареньку,

бачу руки твої, моя мамо,

твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля

із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти, і доля

на моїй українській землі.

Як на ті чорнобривці погляну,

бачу матір стареньку,

бачу руки твої, моя мамо,

твою ласку я чую, рідненька.

Слайд-шоу до пісні /творча група 8 класу/

Повідомлення про Василя Юхимовича /творча група 7 класу/.

ЮХИМОВИЧ Василь Лукич народився 12 липня 1924 р. в с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України та Чувашії. З 1956 р. - член Спілки письменників.

Літературна премія імені Василя Юхимовича(Премія Юхимовича) — українська літературна премія, творча відзнака за вагомий внесок у розвиток української літератури, поезії, прози та літературної критики, була заснована головним редактором газети «Вечірній Коростень», членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України Віктором Васильчуком. Присуджується з 2007 року.

         Премія імені уродженця Коростенщини, поета, гумориста, журналіста, заслуженого діяча мистецтв України Василя Юхимовича за визначні твори в літературі присуджується щорічно письменникам за роботи, що відзначаються високим художнім рівнем у розкритті тем і образів, співзвучних настроям любові до рідного краю, виховання духовності й культури, національної свідомості, утвердження високих гуманістичних ідеалів, розбудови незалежної Української держави.

         Премія присуджується до Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову»(жовтень), що щорічно відзначається на Коростенщині.

Слухання пісні “А льон цвіте” І.Сльоти у виконанні Поліського ансамблю пісні і танцю “Льонок”.

Відеосупровід пісні.

http://www.youtube.com/watch?v=6KuCSmEBdfc&feature=player_detailpage

Вчитель:

         Кажуть, що коли Бог кладе на когось свій погляд, то обов’язково наділяє його не одним,  а  багатьма  талантами.  Мабуть,  так  воно  й  сталося  із  звичайним  собі  сільським хлоп’ям, народженим в родині Матвієнків  у казковому  краєві, приголубленого чарівною річечкою Уж, що на Поліссі. 

  Я думками лечу до села,

  Там дитинство моє за літами,

  Там любов і добро – два крила,

  Що мене підняли над світами.

                                   В.Матвієнко.

  Слово має свою землю, свій корінь. Яка ж вона, земля Матвієнка? Де його коріння? Звідки віще слово, іскрометне перо?

Виступ творчої групи чтеців /6 клас/

         Про біографію пісняра краще розповість поезія.

“Дорога спогадів моїх”

  Знов поліське село моє Білка

  Пригадалось, як щасна мить.

  Там дитинства мого сопілка 

  Ще всіма голосами дзвенить.

 

  Варшавська траса –

  шлях до Білки,

  Дорога спогадів моїх...

  Крило зорі і перепілки

  Та краєвидів лісових.

 Мозаїка краси і світу

  На серце променем лягла

  Та землю, в помислах зігріту,

  Несу від рідного села.

 

  Там і досі я в дружбі з вітрами –

  І за ними лечу навздогін...

  Вишумовує повінь ярами, -

  Аж у небі стоїть передзвін.

                         П.Матвієнко

Синова пісня

Поет-пісняр. Філософ і банкір.

  Герой – недолям всім наперекір.

  Людина слова і величних дій.

  З олжою в Храм його – не смій!

Означений і Долею. І Богом.

У вимірах усіх. Ще з рідного порогу.

Володар світу він. Свою планету має. 

І що по чім, як дебет-кредит, знає!

Це розум і могуть. Енергія і сила.

  Біда його не раз, не два, косила.

  Там древо батькове, з гірких століть,

  В сорочці вишитій на обрії стоїть.

 

  А поруч нього - вистраждана Пісня.

  Вона збудила світ. І все Полісся.

  Бо слово те – глибинне диво!

  Воно прухке, немов тятива.

  

  Як та стріла. Як вицвьох Долі.

  Як сойки зойк у чистім полі,

  Мов чайки глас гучний, ячить.

  Душа – співає! Не мовчить!

 

  В народну пісню кропиться,

  Живе! Бо закорінена – в живе.

  Для нього в світі є – один лиш рай.

  Ім'я йому – Поліський край.

 

  І “мати-журавка” приходять у сни.

  Співають про неї  древлянські сини.

  Тут все йому рідне. І все тут – своє.

  І кожен щасливий, що Пісня та – є!

                    Г. Булах

Виконання “Лелечої пісні”. Муз. Н.Матвієнко

/Сольне виконання. 6 клас

Слайд-шоу 8 клас/

  У лелеки власна пісня

І земля його полісся

Щовесни він прилітає

І живе у нашім краї.      | (2)

І батьки, і діти знають

Лелечата ж виростають

Тут і ми крилаті діти

На землі вчимося жити.

Приспів

Ти лелеко — лелеченько

Вернись у рідний край,

Неси тепло з далеченька   |

І нас не забувай.         | (2)

         Тут і небо і дорога,

         І ріка тече розлога,

         І знаходить кожна птиця

         Щось поїсти і напиться.   | (2)

Вчитель: Пісенний  доробок  Матвієнка  вже  налічує   понад  50  творів,  що  увійшли  до репертуару  народних  і  заслужених  артистів  України,  оперних  та  естрадних  співаків. Багато його пісень щодня звучать у програмах Укр. радіо і телебачення, на концертних майданчиках.  Він  лауреат  Всеукраїнських  фестивалів  і  конкурсів  “Шлягер”,  “Пісенний вернісаж”, “Пісня року”. Не зайво також додати, що побачили світ компакт-диски з піснями Матвієнка. І серед  цього  пісенного  розмаїття  я  хотіла  б  назвати  ті,  що  воістину  припали  до  душі мільйонам  наших  слухачів  –  шанувальникам  укр.  пісні.  А  це  передовсім  твори  “Поліські в’язи”,  “Люблю  я  свою  Україну”,  “Плакала  берізка”  на  музику  композитора  і  співака Василя  Волощука,  “Проводжали  матір”  –  музика  Володимира  Горбатюка,  “Чарівна мить”,  “Літо”,  “Величаві  Карпати”,  “Маки  червоні”  –  музика  Євгена  Пухлянка,  “Три весни”,  “Срібна  тополина”,  “Козацька  доля”  –  на  музику  Ірини  Лебедєвої. 

Наш  сьогоднішній  захід  –  це  відкриття.  До  нього  ви готувалися  завчасно  і кожен  з  вас  мав  шанс  на  відкриття.  Хтось  відкрив  для  себе  цікаві  сторінки  з  біографії наших  славетних  земляків,  хтось  – нові  пісні та поезії. Маю надію, що всі ви перейметеся почуттями краси й добра, які бринять у кожному творі славетних поліщуків.

Заключна пісня “Люблю я свою Україну”. Слова В. Матвієнка, музика В. Волощука. Хорове виконання

/7-8 класи/.

Люблю я свою Україну,

 Як матір, як неньку люблю.

 Ношу мов під серцем калину,

 Що квітне у ріднім краю.

 А мати — журавка в зажурі

 Крізь вічні турботи й жалі

 Навчала і в роки похмурі

 Робити добро на землі.

Приспів:

 Приходжу знов і знову до родини,

 Я з нею сум і радість розділю.

 Щодня іду на поклик до людини,

 Як матір, Україну я люблю.

Я заповідь мамину знаю,

 То совість моя у житті.

 То голос із отчого краю,

 Із ними я не в самоті.

 Збираю зерно до зернини,

 До сонця виношу з пітьми.

 На поміч спішу до людини,

 Живу у братерстві із людьми.

 

 

 

 

 

 

Додати новий коментар

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний заклад відпочинку в Україні