Конспект уроку на тему: «Іван Франко – поет, прозаїк, драматург, громадський діяч, перекладач, літературний критик і перший галицький учений»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

 Менделюк Тетяна Михайлівна,
 викладач  української мови та літератури
Любешівського технічного коледжу
Луцького національного технічного університету

Мета:

- ознайомити учнів з етапами життєвого і творчого шляху письменника;

- розкрити жанрове й тематичне розмаїття титанічної діяльності митця, зацікавити його творчістю, визначити його роль у розвитку української літератури, спонукати учнів до читання;

- розвивати навички пошуку потрібної інформації, складання повідомлень, сприйняття матеріалу на слух, висловлювання власної думки з приводу прочитаного;
- виховувати цілеспрямованість, активну громадянську позицію, любов до праці, книги, повагу до здобутків українських митців слова.

Обладнання: портрет, комп’ютер, ілюстрації до творчості письменника, твори  Івана Франка.

Тип уроку – урок конференція.

Хід уроку            

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Вчитель

Сонет Д. Павличка «До Франка»
Учителю, стою перед тобою,
Малий, вчарований до німоти.
Хто ще умів любити так, як ти,
Хто кликати умів ще так до бою,
Кого ще так боялися кати,
Оті бадені з пихою тупою,
Кого ще так, придавлений журбою,
Любив народ у царстві темноти?...

Івана Франка називають титаном думки і праці. Він був і визначним ученим, літературознавцем, критиком, фольклористом, етнографом, полум’яним публіцистом і громадським діячем. До кінця життя вірив у силу людського духа.

Яким же було життя поета? Як працював Іван Франко, до чого прагнув, чого бажав народу? Ці та інші питання ми з ясуємо на уроці

Всі учні отримали завдання і працювали у різних творчих групах за такими напрямами:

1.Біографічні відомості.
2.Політична діяльність.
3. Жінки в житті І.Франка
4.Творча спадщина митця.
5. І. Франко і народна творчість
6. І.Франко і світова культура. Претендент на здобуття Нобелівської премії.

Ви будете відповідати, доповнювати , але разом з тим  потрібно протягом уроку заповнити таблицю " Життєвий і творчий шлях І.Франка"(Додаток 1)

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Повідомлення 1. Біографічні відомості

Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нечуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

«Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  - коваль. Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, щоб Іван продовжував навчання.

У 16 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

Мамо, голубко! Зарання в могилі
Праця й недуга заложили тебе.
Пісня ж твоя невмираючий силі
В мойому серці ясніє, живе.                 

Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Він заробляв собі на життя, давав однокласникам із багатих родин платні уроки з математики, іноземної мови, історії.

26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. 

До Львова Франко приїхав в кінці вересня 1875 року. Місто справило на юнака велике враження. Порівняно з Дрогобичем це був справжній центр культурного й лі­тературного життя. Львів – місто Франка, де він прожив 40 років з 60. Можна з упевненістю сказати, що  місто Львів – місто Івана Франка. Тут у жовтні 1875 року Франка зарахували студентом філософського факультету Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя.

Івана Франка з 1877 по 1889 рр. заарештовували тричі.

У січні 1881 р. Франко починає видавати журнал "Світ". Проте ця робота не рятувала від злиднів. Журнал мав 150 передплатників, тож прибутку вистачало лишень на оплату типографії. Сам Франко знімав тоді куток у передмісті Львова.

У липні 1886p., після розриву з редакцією "Зорі", де він працював близько двох років, Франко мусив піти, як він сам казав, у "найми до сусідів" – стати редактором польської соціал-демократичної газети "KurjerLwowski". Ця посада давала певну матеріальну незалежність, змогу вільно висловлювати свої думки, не рахуючись із позицією галицьких партійних ватажків.

1891р. йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет. у Львові та Чернівцях відмовляють у написанні та захисті І.Франком дисертації. Тому пише її “Варлаам і Йосааф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія” у Відні. В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.

1894 року І.Франко пробував посісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великим успіхом прочитав він пробну лекцію, але до кафедри його не було допущено.

У 1894 – 1897pp. Франко видавав журнал "Житє і слово", а в 1898-му виступив фундатором та одним із редакторів "Літературно-наукового вісника" – журналу, який на чверть століття став справжньою громадською і мистецькою трибуною України.

На початку 1897 р. після хвороби Франко майже втратив зір. Того ж року він пішов із "KurjeraLwowskiego", але не лишився без підтримки. Молодь зібрала двісті гульденів на видання збірки віршів "Мій Ізмарагд".

На початку XX ст. ім'я Франка набуває широкої популярності за межами Галичини й України. "Академія в одній особі" – називали його сучасники. 1905р. його обирають членом Чеського наукового товариства, 1906р. Харківський університет приймає рішення "о возведениигалицийского учёного исследователяИвана Франко в степень доктора русскойсловесности", а 1916-го Російська академія наук присуджує йому премію за працю "Студії над українською народною піснею".

У 1908р. він захворів на нервову хворобу – контрактуру рук і пальців. Лікування давало тільки тимчасове полегшення. Та Франко не покинув ні творчої, ні наукової роботи. Свої праці він диктував синові Андрієві.

У 1912 році Франко почав видавати журнал "Міжнародна бібліотека", де друкував свої наукові та публіцистичні праці, а також переклади художніх творів з інших мов.

У 1913 році Франка спіткало велике горе. Помер його син Андрій, який багато допомагав батькові у творчій і науковій роботі.

Почалася війна 1914 року. Сини мобілізовані до армії, психічна хвороба дружини. А незабаром сам Франко тяжко захворів плевритом, одночасно терплячи велику матеріальну скруту.

28 травня 1916 року о 16.00 годині перестало битися серце великого Каменяра. Студентська молодь, прогресивна інтелігенція, робітники і селяни провели в останню путь улюбленого письменника, свого ідейного вождя і натхненника, який вчив боротися за правду. Помер він на чужих руках. А оскільки був "такий бідний, як цілий наш народ", ховали І.Франка 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій вишиваній сорочці та єдиному старенькому костюмі в "позиченій" ямі на шість домовин... Лише через десять років упокоївся поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.

Повідомлення 2  Політична діяльність.

Після переїзду до Львова заглиблюється в громадсько-політичну діяльність міста. Стає членом "Академічного гуртка".

Днями просиджував за книгами. Стає одним із організаторів і учасників робітничого та селянського руху в Галичині. Бере участь у виданні журналу "Друг".

Починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Ці твори приносять йому "скандальний успіх". Починається конфлікт з австрійською владою.А незабаром поліція на квартирі Івана Франка зробила обшук, і його та його однодумців з редакції студентського журналу "Друг" було заарештовано.

Протягом дев'яти місяців, проведених в тюрмі, продовжував писати поезії та статті, в яких рішуче виступав проти справжніх злочинців, що тримають за ґратами ні в чому невинних людей:

За що мене в пута скували?
Зо що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі,
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх –

Се весь і єдиний мій гріх.

Після звільнення з тюрми ще активніше включається в робітничий і селянський рух Галичини. В поезіях підкреслює, що найголовніше в житті є боротьба за щастя людей, і що він готовий віддати всі свої сили. Так Франко розпочав організацію нового журналу – "Громадський друг". Цензурні утиски, конфіскація видань, судові переслідування змушують міняти назву журналу на "Дзвін", потім – "Молот". Стає редактором газети "Прага", перетворює її на орган всіх робітників Львова.

У березні 1880 року він був удруге заарештований – за підозрою у причетності до селянських заворушень, які відбулися напередодні поблизу Коломиї. Він пробув за ґратами три місяці й був висланий до Нагуєвичів у супроводі поліції.

1889р. Франка знову заарештували, цього разу на два з половиною місяці, позбавивши можливості впливати на результати вересневих виборів до сейму. В 1890 році за участі Івана Франка організована Українсько-руська радикальна партія, яка ставила своїм завданням боротись за права трудящих, вимагала загальних і прямих виборів, свободи зборів, друку, зниження податків тощо. Органом партії був журнал "Народ".

Напередодні 1894 року вийшов з друку перший номер фольклористичного журналу "Житє і слово", заснованого Іваном Франком. До участі в його роботі були запрошені прогресивні українські і російські письменники. Це було перше в Галичині видання, яке мало революційно-демократичне спрямування.

В цей же період галичани тричі висували сина пересічного українця до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було. 1898р. приніс іще одне розчарування — розкол у партії радикалів, до якої входив Франко. Він мусив вийти з партії.

Повідомлення 3.      Жінки в житті І.Франка.

Девіз його життя «Лиш боротись – значить жить!»

 Все життя поета пройшло під цим девізом. А що в особистому житті було в поета? Іван Франко казав: «Тричі являлася мені любов». Найбільше підкосила молодого поета особиста любовна драма: батько коханої Ольги  Рошкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер: це 1877 р.

 У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами Владиславом Дзвонковським, Феліксом та Ігнацієм Дашинськими. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він написав вірш

«Не схиляй своє личко»
Не схиляй своє личко прекрасне,
Не затулюй повіками віч,
Із котрих то мигоче, то гасне,
Луч надії в життя мого ніч.
Розгнівавши всі сумніви й муки,
Ти цілим мене мужем зроби.
Щоб з тобою я жив рука в руку,
Для людей, для добра, для борби.

 Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко вже мабуть знав про хворобу Юзефи (сухоти) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Листування з Юзефою Франко підтримував до початку 1885 р. далі сліди Юзефи в житті Франка губляться. Усього 30 років вона прожила 1862 – 1892 р., ці дати на плиті її могили. «Не спитавши броду» - ця повість багато в чому автобіографічна. Юзефу називали літературні критики після появи повісті Франкове Беатріче.

Франко пережив ще одне кохання - найтяжче до Целіни Журовської. Вона не відповіла йому взаємністю він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети із синіми очима. Прізвище не подобалось, не мав солідного становища, грошей і надій на них.

У 1885 – 1886 рр. нелегально відвідує Київ з метою поглибити співпрацю інтелігенції Західної і Східної України. Налагоджує стосунки з

М. Лисенком, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким, іншими знаними діячами. Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Ольгу приваблювала популярність його, як політичного діяча і письменника. Любовних віршів Франко не писав, але того ж року одружився з Ольгою.

Повідомлення 4.      Творча спадщина митця.

Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський »(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor».

Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок, внісши вагомий вклад в українську науку про театр. Їх читацька аудиторія  - багатолюдна: друкувались вони в українській, російській, польській, чеській, німецькій періодиці. До того ж, Франко переклав багато драматичних творів - з російської і зарубіжних літератур. Найважливішими працями про театр драматургію є «Руський театр у Галичині», «Наш театр», «Руський театр», «Русько-український театр історичні обриси».

Збірник творів М. Л. Кропивницького «Писання І. П. Котляревського в Галичині», «Буря» О. М. Островського,  «Іван Тобілевич» (Карпенко Карий). Франко був поборником народного театру. Свої вимоги до театру Франко висловив чітко у програмній статті «Наш театр». Він писав: «Коли театр має бути школою життя, то мусить нам показувати те життя, будити в слухачах критику свого життя. Театр котрий піддає критиці деякі дрібненькі явища, покриває брехнею основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою».

Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори

О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

Твори І. Франка польською мовою видавалися неодноразово.

Павло Загребельний сказав: «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

Повідомлення 5 І. Франко і народна творчість.

Дослідник народнопоетичної творчості

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із збирання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та приказок, які серед усіх народнопоетичних скарбів чи не найсильніше його приваблювали. І не дивно: в особі

Франка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної народної мудрості. Усі жанри народної творчості були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематизацією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника.

Фольклор у художній творчості І. Франка

Психологізм і ліризм народної пісенності, які так глибоко вражали І. Франка ще в дитинстві, пов’язані з його ніжною любов’ю до матері, з її «сумненькою піснею», які так відлунювали в його серці, сповненім кохання до О. Рошкевич, у часи написання «Лесишиної челяді»,— уперше знайшли яскраве творче засвоєння в образі Анни. Пізніше психологізм народної пісні й глибокі особисті переживання поета стали поштовхом до створення чудового жмутку «Зів’ялого листя», натхненних рядків про пісню в опо-

віданні «Дріада», у вступі до поеми «Мойсей» та ін.

Народна творчість, будучи складовою частиною того вогню, запас якого Франко ще дитиною взяв від трудових мас, уже в ранній період його літературної діяльності пробивалася яскравим променем крізь густі нашарування галицької літературної тра-

диції, що тяжіла над Франком-початківцем.

Усебічне й постійне засвоєння у творчості І. Франка народнопоетичних надбань художнього слова трудових мас впливало й було обумовлене самою реальною дійсністю, яку відображав письменник, його суспільною діяльністю й естетичним світоглядом

Повідомлення 6 Франко і світова культура. Претендент на здобуття Нобелівської премії.

Франко увійшов в історію світової літератури не тільки як видатний письменник, поет, прозаїк, драматург, літературний критик, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, а й як учений-публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф, економіст, перекладач, журналіст і видавець, як організатор передового літературного руху на Україні, один із найвизначніших політиків Галичини кінця XIX — початку XX століття.

Окреме місце в літературній спадщині Франка займають його дослідження з світової літератури. Перекладацькою діяльністю Іван Франко прагнув зробити літературу різних країн частиною української культури. За обсягом перекладених творів народів світу різного часу і епох Франко не має рівного собі перекладача в жодній літературі.

Діяльність Франка є цінним внеском у справу єднання народів світу, у справу створення культурних цінностей, близьких всьому прогресивному людству.

Минуло небагато часу, і ім'я сина українського народу стало відоме на всіх континентах нашої планети. За рішенням Всесвітньої Ради-Миру в 1956 році 100-річчя з дня народження Івана Франка відзначали всі прогресивні люди світу.

Як ви знаєте, Нобелівська премія є однією з найвищих та найпрестижніших нагород у світі. Як це пов’язано з І.Франком, послухаймо уривок з листа австрійського професора, доктора філософії до комітету з присудження Нобелівської премії.

Лист до нобелівського комітету написаний 26 листопада 1915 року: «Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35-мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, ані в Східній Україні … тому я дозволю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, у нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози, як критик, історик літератури, етнограф тощо, працював так, що втратив зовсім своє здоров’я.

… Він є справді найвизначнішим письменником сучасної Європи.

Жалюгідне становище нації не дозволило видатному письменникові стати доступним широким культурним масам.

Тепер він лежить тяжко хворий. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів.

Це видатний поет і прозаїк, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при цьому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету. Нагородження Івана Франка Нобелівською премією буде мати величезне значення не тільки для самої України, але також для Східної і Західної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 року.
Професор, доктор філософії Застирець Йосип».

Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольма вже тоді, коли список лауреатів Нобелівської премії був затверджений. У 1916 році кандидатура І.Франка не розглядалася, оскільки в травні цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І.Франка було серед претендентів на здобуття Нобелівської премії свідчить про велич Каменяра.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Репродуктивна бесіда та аналіз таблиці

-Чим прислужився І.Франко українській культурі?

-Чи можна Івану Яковичу адресувати його ж слова: « талант се властиво більша вразливість нервова на певні враження і більша спосібність задержати ті вражіння і викликати їх заново»?

- Чи можна ім’я Івана Франка поставити серед імен геніїв?

2. Складання асоціативного куща

Конспект уроку на тему: «Іван Франко – поет, прозаїк, драматург, громадський діяч, перекладач, літературний критик і перший галицький учений»

3. Літературне лото

До правої колонки дібрати відповідник з лівої колонки.

1 Село, в якому народився І.Франко  1  «Южно-русская литература»
2  В гімназії якого міста навчався 2 «Житє і слово»
3 Збірка «Баляди і роскази» присвячена 3  Дрогобич
4  Збірка «Звершин і низин» присвячена 4 «Друг»
5 Скільки арештовували разів Франка 5 4
6 Скільки в нього було дітей   6  Львів
7  У 1893 році І. Я. Франко захищає дисертацію 7 Нагуєвичі
8 Скільки збірок поезій видав Франко за час своєї діяльності 8 Ользі Рошкевич
9 Великий розділ про українську літературу називався 9 7
10  Часопис, який Франко видавав разом з дружиною  10 3
11 Львівський студентський журнал, де вперше друкуються вірші Франка 11  Ользі Хоружинській
12 Помер у місті  12 “Варлаам і Йосааф – старохристиянський духовний роман і його літературна історія”

Ключ:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
7 3 8 11 10 5 12 9 1 2 4 6

V. Підбиття підсумків уроку.

V1. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал підручника.

" Життєвий і творчий шлях І.Франка"(Додаток 2)

Дата

Подія

27 серпня 1856

Іван Якович Франко народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (Львівщина) в родині коваля.

1862–1864

Навчання в початковій школі села Ясениця-Сільна.

1864-1867

Навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі.

1871

Франко написав свій перший вірш про смерть батька.

1874

Вірш «Народна пісня» опублікували у львівському журналі «Друг».

1867- 1875

Навчання в Дрогобицькій гімназії.

1875

Cтудент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу «Друг»

Червень 1877

Івана Франка заарештовано (на 9 місяців)

1878

Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі».

1880

Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…».

1882

Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут».

1883–1885

Працював у газеті «Діло».

1886

Одружився з Ольгою Хоружинською

1887–1897

Був співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин».

1889

Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника.

1890

За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму,

1891

Франко завершує навчання в Чернівецькому університеті.

1893

Соціально-психологічна драма «Украдене щастя».

1896, 1897

Збірка «Зів’яле листя».Збірка «Мій Ізмарагд».

1899

Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію.

1900

Збірка «Із днів журби»

1904

Полишив активну участь у політичному житті.

1905, 1906

Поема «Мойсей». Програмова збірка «Semper tiro»

26 листопада 1915 року .

українська громадськість Відня висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії (отримати завадила смерть)

28 травня 1916

Іван Франко помер, він похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

" Життєвий і творчий шлях І.Франка"(Додаток 1)

Дата

Подія

27 серпня 1856

 

1862–1864

 

1864-1867

 

1871

 

1874

 

1867- 1875

 

1875

 

Червень 1877

 

1878

 

1880

 

1881

 

1882

 

1883–1885

 

1886

 

1887–1897

 

1889

 

1890

 

1891

 

1893

 

1896, 1897

 

1899

 

1900

 

1904

 

1905, 1906

 

26 листопада 1915 року .

 

28 травня 1916

 

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Нові матеріали

Методи і форми роботи з розвитку творчих можливостей студентів на занятті з української літератури. Методична робота за творчістю Лесі Українки
Проект Закону "Про повну загальну середню освіту" вже на розгляді у ВР України: яких новацій чекати найближчим часом?
"За рік навчання я переконалася, що ТНПУ – університет високого рівня", - Тетяна Базилевська
Конспект уроку на тему: «Ефективне спілкування». Презентація
У 2019 р. виділять 200 млн грн на природничо-математичні кабінети у школах
Відома програма тестування вчителів для пілотної сертифікації
ДПА-2019 у 9 класі: поетапно про найголовніше
​​​​​​​На ЗНО-2019 зареєструвалося понад 185,5 тис учасників - а це близько половини від очікуваної кількості
Триває голосування за підручники для учнів 2-го класу НУШ
"Я дуже рада, що лише навчаюсь другий рік, тому що ці емоції переживу ще не один раз", - студентка ТНПУ ім.В.Гнатюка Олена Спяк про навчання в університеті

Популярний ВНЗ

Національний фармацевтичний університет у м.Харкові

ФАРМАЦІЯ СЬОГОДЕННЯ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД МАЙБУТНІМ
Ректор університету
Черних В. П. Черних
Валентин Петрович –