Конспект уроку на тему: «Талант любові Анатолія Рекубрацького»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

Романенко Тетяна Олександрівна,
вчитель української мови
Білоцерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Комиш-Зорянської селищної ради
Більмацького району Запорізької області


Конспект уроку на тему: «Талант любові Анатолія Рекубрацького»

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю поета Анатолія Рекубрацького; розкрити його непересічний талант; виховувати в учнів гордість за наших національних митців, почуття любові до рідної землі.

Тип уроку: урок-літературний портрет.

Обладнання: виставка літератури «Митці Запоріжжя», мультимедійна дошка, компютер.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  1. Запропонувати учням згадати імена письменників і поетів Запорізького краю.
  2. Виступ шкільного бібліотекаря з оглядом літератури «Митці Запоріжжя».

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вчитель:

Сьогодні ми проводимо незвичайний урок – урок Памяті одного з найкращих письменників нашого краю, журналіста, перекладача Анатолія Захаровича Рекубрацького. Він завжди жив з великою любовю і вірою. У цей день, 7 жовтня 2011 року, перестало битися його палке серце.

(Учениця запалює свічку перед портретом Анатолія Рекубрацького)

Учениця:

Не догорить свіча по Україні,

 Молодші прийдуть нову запалить.

Вчитель: Запишіть, будь ласка, тему уроку та слова поета, що послугують сьогодні епіграфом:

Я вірю, з колін Україна зведеться,

Бо ніколи народу козацька душа не вмира…

А. Рекубрацький.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Вчитель: Яким був поет? Чим жив? Які мелодії проймали його творчість? Відповідь на ці та інші питання – у презентаціях дослідників творчості митця.

( на мультимедійній дошці демонструються фотографії  протягом уроку.

  1. Презентація І групи «Серцем лину до столиці по імені Комиш – Зоря»

Учениця:   … Життя тоді, у 1944 році, крутило колесом – радість перемішувалася із смутком і надіями. Батько Захар повернувся у 1944 році у рідне село Зеленопілля, страждаючи від іще не загоєних ран, так і не дійшовши до Берліну. Мати завагітніла, і, як звичайно у таких випадках, пішла на пораду до сільської баби-повитухи. Та була категоричною: « Не смій позбуватися цієї дитини, твій син стане видатною людиною». Тож із такого «благословення» і народився 21 листопада 1945 року майбутній поет Анатолій Захарович Рекубрацький. Згодом родина переїздить до селища Комиш-Зоря.

Учень:

Коли вночі мені не спиться,

                                          Чи спогад роки одміря,

                                          То серцем лину до столиці

                                             По імені Комиш – Зоря.

Учениця:   Сім’я, у якій народився Анатолій, була робітнича. Батько, Захар Якимович, працював до війни на залізниці на станції Рученково; мати, Наталя Павлівна, була домогосподаркою. Коли батько повернувся з важкими ранами з фронту, пішов працювати у Комиш-Зорянську школу сторожем, мати – техпрацівницею.

Учень:   Важкі часи випали на долю матері Анатолія –  1907 року народження. З дитячих літ вона мріяла стати вчителькою, найкраще навчалася в школі, тому вчителі часто говорили дідусеві, щоб « не закопав талант онучки». Але почалася революція, потім смерть матері, і на плечі дівчини лягла турбота про п’ятьох дітей. Тому Наталя Павлівна хотіла, щоб власні діти втілили у життя її мрію – стали вчителями. Це зробили Раїса і Анатолій. Довгими зимовими вечорами, коли мати щось в’язала дітворі, батько читав малечі книги – Шевченка, Пушкіна, сучасних авторів.

Учениця:Дитинство у полатаних сорочках, у вогкій землянці на вулиці Залізничній, де немає даху і долівка помазана глиною. А через двері – сараєць з такою-сякою худобою. Ішла осінь. Батько лежав у госпіталі. Даху на хаті не було і мати попобігала, попопросила своїх і чужих людей, щоб захистити свою родину від холодних осінніх дощів. Так і прожила сім’я  у ветхій землянці з 1945 по 1947 рік, і уже потім неймовірними зусиллями звели новий добротний будинок.

Учень:   Серед ігор найбільше подобалося гуляти «у школу». А вчителькою, звичайно ж,  була сестра Раїса. Сидять брати і сестри, і сусідські діти і опановують складне навчання. А Анатолію на той час тільки три роки, так і він разом з усіма сідає на стільчику, слухає, навіть щось відповідає на питання суворої вчительки. А у чотири роки уже читає по складах.

Наука Анатолію давалася легко і просто. Тому у першому класі він сумував на уроках, коли уже справжня вчителька терпляче вивчала з учнями букви алфавіту. Добре,що захопив із дому книгу А.Гайдара, тож є чим зайнятися. Варвара Федорівна подумала, що Анатолій розглядає малюнки у цьому виданні, тому її вчительське самолюбство було уражене:

-   Діти, у нас, мабуть, найрозумніший є Рекубрацький! Ану, що ти там читаєш?

Анатолій швидко підхопився і прочитав цілий абзац книги А. Гайдара. Всі були вражені. З тих пір першокласники наполегливо вчили алфавіт, а Анатолій безперешкодно читав улюблені книги.

Учениця:   Потяги на залізничній станції Комиш – Зоря швидко йшли, вистукуючи ритм, що потім допоміг малому Анатолію відчути такт і мелодику поетичного римування.

Учень:

Усе тут небуденно звично,

І поглядом  - завжди сюди,

Де так дитинно – романтично

Щемлять у Юність поїзди.

Учениця:   І вже у третьому класі він публікує перший вірш у районній газеті. Потім, ні з ким не порадившись, відправляє свої «творіння» у піонерську газету       «Зірка», де їх публікують.

 … Восьмикласник Анатолій, його однодумці і товариші Артур, Людмила і Микола сидять на Старому ставку, спираючись на похилу вербу, влаштовують своєрідні змагання з римування – експромтом складають вірші, які, підхоплені степовим вітром, піднімаються над хвилями і несуться нестримно безмежними просторами. Це – перша літературна школа майбутнього поета.

Учень:

Там вчителів моїх неспокій,

А батько готував пасок,

Бо ми, забувши про уроки,

Втікали на Старий ставок.

Артур, Людмила і Микола,

Не стримать рими у собі,

Літературна перша школа

 На тій похиленій вербі.

Учениця:Пізніше, уже дорослим, Артур видасть свою поетичну збірку, Микола друкуватиме вірші у районній газеті, а доля Людмили друзям не відома - вона кудись виїхала із селища з батьками.

Учень:   Парадокс, але в атестаті А. Рекубрацького з української літератури стоїть промовисте «3». Вчителька, що викладала цей предмет, закінчила вчительський інститут і страшенно не любила, коли учень Рекубрацький доповнював її прояснення, а ще гірше – виправляв неточності при цьому. Запам’яталося, як Анатолій розповідав біографію одного з письменників щось хвилин 15. Усі слухали зацікавлено: «Сідай, трійка!» - пролунав вчительський голос, як вирок. « Чому?» - вирвалося несамохіть. « Розповідав не за підручником», - була категорична відповідь.

Наступного дня на уроці української літератури була присутня методист з районного відділу освіти. І вчителька знову розповідала про того ж письменника те, що запам’ятала із розповіді Рекубрацького.

Зате при вступі у Запорізький педінститут члени комісії були вражені глибиною знань комиш-зорянського абітурієнта. Лише одним поцікавилися: « А чому три з української літератури в атестаті?» « Бо знав більше, ніж вчителька!» - не розгубився Анатолій.

Учениця:   У ті роки, коли майбутній поет закінчував школу, Комуністична партія закликала молодих випускників « Усім класом - на підприємства, у колгоспи!». Скликалися збори, виносилися рішення, страхали непокірних і змушували підтримати заклик партії. Так було і у Комиш-Зорянській школі. Напередодні комсомольських зборів Анатолій радився з однокласниками – усі хотіли реалізувати свою мрію, вступити до омріяного закладу. Та коли представники комітету комсомолу почали на зборах «тиснути» на молодь, у залі стала мертва тиша. Неначе і не було тих попередніх розмов. І тут виступив випускник Рекубрацький: «Я думаю, що коли залишуся у колгоспі, тракторист із мене буде поганий, а журналіст, вважаю, вийде хороший. Тож буду там, де принесу найбільше користі Батьківщині».

І однокласники не стрималися – після цього сміливого виступу кожний висловив свою думку.

Учень:   Коли Анатолій навчався в педінституті, часто навідував рідне селище. Потім – служба в армії. Демобілізувався – високий, ставний, красивий. «Мабуть, скоро весілля гулятимемо!», - милуючись сином, говорила мати. А він – тільки відмахувався. І раптом взимку заявив: « Приїду з Надією!». Тут, у Комиш-Зорі, зібравши родичів, і відгуляли невелике весілля.

Конспект уроку на тему: «Талант любові Анатолія Рекубрацького»

«Розігнали тишу буднів весілля та й весілля»

Учениця:   Почали приїздити до бабусі і дідуся онуки. Найбільше часу проводив тут онук Анатолій – усі канікули. Анатолій Захарович приїздив до матері з колегами-письменниками, старенька пригощала їх смачними соленими у діжці помідорами і дуже любила розмовляти з приїжджими, уміла сказати при нагоді влучне слово, образно описати буденне, щось на зразок виразу «Це відбувалося тоді, коли дерева були великі» ( тобто, у дитинстві). Петро Ребро при цьому зауважив: « У тебе мати розумна і начитана жінка».

Учень:Анатолій Захарович був частим гостем у рідному селищі. Його книги з дарчими написами зберігаються у сільській і шкільній бібліотеці. Фотографії зустрічей бережуть про письменника світлу пам’ять.

Просто Комиш-Зоря була пристанню душі Анатолія Захаровича, найдорожчим куточком на землі, де він відчував себе по - справжньому щасливим.

  1. Друга група літературознавців підготувала презентацію «Роки становлення»

Учень: Анатолій Рекубрацький почав писати і друкуватися з дитинства.   І вже у третьому класі він публікує перший вірш у районній газеті. Потім, ні з ким не порадившись, відправляє свої «творіння» у піонерську газету       «Зірка», де їх публікують.

Учениця:  Поетичні спроби Рекубрацького помітили і схвалили старші товариші  Петро Ребро і Микола Лиходід.

З другого курсу педінституту іде до армії. Саме на цей період припадає перша «доросла» публікація – у журналі «Дніпро» за 1964 рік (№ 12)

«А. Рекубрацький до великої літератури увійшов, а точніше увірвався одним – єдиним віршем, який опублікував дев’ятнадцятилітнім спочатку в «Запорізькій правді», а потім у журналі «Дніпро», - писали журналісти «Запорізької правди». Поезія «Проводи» дійсно здійняла цілий бум: її переписували, розповсюджували, вчили напам’ять. Радіостанція «Юність» передала добірку поезій Анатолія у перекладі російською, а вірш «Проводи» - українською. Моолодий автор отримав цілу купу схвальних листів – відгуків від своїх шанувальників з усього колишнього радянського союзу.

Учениця: За цю поезію Анатолій, молодий солдат, дістав три доби арешту, відстоюючи своє авторство, бо усім призовникам вона так сподобалася, що кожен називав автором себе.

Після цього випадку навіть старшина, коли робив перевірку, називав Рекубрацького не інакше, як Поет, що надзвичайно подобалося Анатолію.

Учень: 1975 рік – перша збірка поета «Сурми». Потім побачили світ видання: «Люди моєї пам’яті», « Поверни мені той листопад», «Наснись мені», «Не судилося» та ін. У 2004 році вийшов І том «Не догорить свіча по Україні» (поезія), у 2006 – ІІ том «Боли мені, Вкраїнонько, боли…» (проза). До укладачів Анатолій Захарович поставив одну- єдину вимогу – вибрати твори, що «працюють» між людей.

  1. Презентація ІІІ групи «Світ поезії Анатолія Рекубрацького у творах народних майстрів»

Учениця: Народні майстри  черпають натхнення із творів Анатолія Захаровича. Як результат такої діяльності – високохудожні роботи: вишивки, вернісажі, аплікації, фотоетюди, пісні, відеофільми. Нині відомо більше 200 таких робіт на еми поезій Анатолія Рекубрацького (на мультимедійній дошці демонструються роботи митців)

Учень: Харлова Валентина Гаврилівна – автор персональної виставки « Світ поезії А. Рекубрацького у вишивках» 2002-2003 рр. Сюжети поезій Анатолія Захаровича, світ кохання і мрій, яскраві барви, чудесне марево і птиці у польоті – все це у вишивках неперевершеної майстрині. Недаремно поет оспівав її самобутній талант у поезії «Птиці Харлової».

Учениця:

В небі свілому,

Поза хмарами,

Сиві крилоньки шурхотять.

Птиці Харлової,

Птиці Харлової,

Птиці Харлової летять.

Конспект уроку на тему: «Талант любові Анатолія Рекубрацького»

Учень: Неможливо байдуже розглядати  аплікації із соломи Н. С. Марюхи, автора пересувної постійнодіючої виставки «Поезія А. Рекубрацького – політ моєї душі». У її апікаціях оживає перше кохання, завмирає природа у вічному спокої і горить негасима свіча надії…

Учениця: Фотохудожник О.О. Бубровський співпрацював з А. Рекубрацьким довгі роки. Він створив за мотивами його поезій чимало високохудожніх фотоетюдів: «Над Бердою» (пейзажі Куйбишевського району), «Не судилося», «І тільки ти не вийшла проводжати» та ін.

Учень: Як генетичний код пам’ять закарбована у відеоуроках за творчістю А. Рекубрацького, створених Заслуженою вчителькою України Гавриленко Л.А. для вчителів України, щоб ті, у свою чергу, несли слово поета до дітей.

Учень: А ще люди різних професій виготовляють неймовірно красиві речі у жанрах: видувка із скла, тиснення зі шкіри, вернісажі тощо за мотивами поезій нашого земляка. Мабуть, у цих творах є щось таке, незбагненне, що змушує людей творити цю небачену красу.

Учень: Зворушують і пісні на слова А. Рекубрацького (музика і виконання А.Сердюка), який в одному з інтерв’ю сказав: «Ніколи в житті не відчував такої енергетичної підзарядки, як на Майдані Незалежності під час «помаранчевої революції», коли виконував пісні Григорія Лютого «Ми з тих ясних зір» і А. Рекубрацького «Неподільна булава». Уявіть, майже півмільйона людей не слухає, а співпереживає слова»

Конспект уроку на тему: «Талант любові Анатолія Рекубрацького»

  1. «Я не боюсь залишити, я не залишить боюсь…» - презентація ІV групи.

Учень: у поезіях А. Рекубрацького бачимо любов у всіх її проявах. Як одна з провідних тем лірики – любов до України, турбота за її майбутнє:

Бо, я вірю, з колін Україна зведеться,

Бо ніколи народу козацька душа не вмира.

Ми вирішили розказати вам про життєву позицію поета його ж словами.

(Учні цитують уривки з поезій)

  1. Ще не вмерла й не вмре!

Ми не голі, не босі, не ниці!

 Підставляйте плече,

Дужий розум напружуйте свій.

 Нам нести в майбуття

Синє небо і жовту пшеницю.

 І якщо вже не нам –

Дітям жить в Україні новій.

/ «Третій марш»/

  1. Як ніде жить – живіть тоді у людях.

Грошей нема – багатство в душах є.

/ «І ми ще слово скажемо своє»/

  1. Чи мостами, чи хлібами, чи дорогами

Підемо за обрій на спочин,

А за нами- довго чи недовго –

Хтось-таки услід та помовчить.

/ «Дума про час»/

  1. Люди моєї памяті.

Хто я – без вас – на світі,

Ким ти, Єси, Людино,

Без тих, хто знає тебе?

/ «Люди моєї памяті»/

  1. Я б не хотів нагадувать про те,

Що в світі
Лиш одна земля
Не бреше:
У неї, що посадиш,
 Те й зросте
 / «Клич землі»/

  1. Якщо на могилах квіти ростуть,

   Нової війни не буде.

/ «Монолог з постаменту»/

  1. Ніщо так не болить, як Україна,

Ніщо так не пече, як рідний край.

Сам Бог звелів розпрямити коліна,

Тож хто веде у пекло, а не в рай?

/ «Свіча надії»/

  1. Презентація V групи «Енергетика творів А. Рекубрацького».

Учень: Перед вами – газетний знімок статті, де говориться про цілющу силу слова  А. Рекубрацького, підтверджену численними прикладами із життя.

Учениця: Легенда це чи правда – не знаємо, але так стверджують енциклопедії Росії, США, Англії та Франції. Анатолій Захарович започаткував новий термін «віршолікування» (дані інтернету). Сам поет на це говорив: «Гарантую, що шкоди мої вірші не завдали нікому»

Учень: Народна майстриня В. Харлова розповіла під час одного з інтервю: «Ось уже майже 30 років я встаю о 4-й годині ранку. Молюся Богу і прошу його, щоб дав натхнення для роботи. Потім читаю вголос кілька поезій Анатолія Рекубрацького. Зявляється настрій і я починаю прцювати». Ось така позитивна енергетика творів А. Рекубрацького.

ІV. Підсумки уроку.

Вчитель:

 Це лише декілька граней творчості талановитого митця. Ми ще будемо «відкривати» його як неперевершеного сатирика, журналіста, проникливого прозаїка. Нехай сьогоднішній урок стане даниною памяті цій прекрасній, світлій людині, що жила на землі з ЛЮБОВЮ…

V.Домашнє завдання. Занотувати свої враження від уроку у вигляді твору-мініатюри.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -