Поняття і терміни: «цивільне право», «цивільна правосуб'єктність», «право власності», «позовна давність», «правочин», «цивільний до­говір», «спадкове право», «спадкодавець», «спадкоємець», «цивільно-правова відповідальність».

Обладнання уроку: підручник, Цивільний кодекс України, картки із завдан­ням для роботи в парах, картки із завданням для ро­боти в групах, схеми «Цивільні правовідносини», «Сис­тема цивільного права», «Право власності», таблиця «Цивільна дієздатність фізичних осіб».

Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Аналіз виконання контрольної роботи

Учитель знайомить учнів з результатами виконання контрольної роботи.

Бесіда на повторення

1. Які галузі належать до приватного права?
2. Що таке право власності?
3. Якими правами наділені неповнолітні власники?

III.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА.

Робота в парах

Українські юристи, аналізуючи у 2003 р. на сторінках журналу «Право України» тільки-но ухвалений Цивільний кодекс України, зауважили: «За­стосування його положень приведе до значних суспільних зрушень. Він буде сприяти розбудові в Україні громадянського суспільства і зростанню добро­буту її громадян, оскільки безправний не може бути заможним».

Як ви вважаєте, чому юристи так високо оцінили призначення Цивільного кодексу і його роль у суспільному розвитку?

Цивільне право — це галузь права, що врегульовує цивільні правовідно­сини, тобто майнові та особисті немайнові відносини між юридично рівними учасниками.

Бесіда на повторення

Що таке предмет і метод правового регулювання?

Предметом цивільно-правового регулювання є особисті немайнові й май­нові відносини.

Робота зі схемою

Учитель пропонує учням розглянути та прокоментувати схему.

Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:

• юридичною рівністю сторін, майновою самостійністю і вільним воле­виявленням учасників, тобто кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов'язків і не підпорядкована іншій;
• диспозитивністю сторін, що передбачає право сторін визначати свої вза­ємовідносини повністю або частково на власний розсуд у межах, перед­бачених чинним законодавством;
• особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками ци­вільних правовідносин (через загальний суд, арбітражний або третей­ський суд);
• наявністю майнової відповідальності сторін.

Завдання для роботи в парах

Ознайомтесь із статтею 2 Цивільного кодексу України та вкажіть учасни­ків цивільно-правових відносин.

Цивільний кодекс України

Стаття 2. Учасники цивільних відносин

1.   Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).

2.  Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Система цивільного права складається з двох частин — Загальної та Осо­бливої. Загальна частина містить норми, які застосовуються в регулюванні всіх цивільно-правових відносин. Ці норми є основоположними для всіх ін­ститутів цивільного права. До Особливої частини входять правові інститу­ти, які, базуючись на положеннях Загальної частини, регулюють конкретні особисті немайнові і майнові відносини. Складовими Особливої частини є та­кож підгалузі (речове право, зобов'язальне право, спадкове право). У свою чергу, зобов'язальне право включає інститути купівлі-продажу, міни, дару­вання, довічного утримання, підряду, майнового найму. Субінститутом до­говору купівлі-продажу є договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі. (Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)

Найважливішим актом цивільного законодавства є Конституція України. Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 р., детально регламентує всі сфери сучасного суспільного життя — об'єкти і суб'єкти ци­вільних прав та обов'язків, право власності й особисті немайнові права осо­би, право інтелектуальної власності та зобов'язальне право, види зобов'язань і спадкове право.

Відповідно до Цивільного кодексу України актами цивільного законодав­ства України також визнаються:

• інші закони України, які ухвалюються відповідно до Конституції Укра­їни та Цивільного кодексу України;
• акти Президента України, що ухвалюються у випадках, установлених Конституцією України;
• постанови Кабінету Міністрів України, що відповідають положенням Цивільного кодексу України та поточним законам України;
• нормативно-правові акти інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини, які можуть видаватися лише у випадках і в межах, установлених Консти­туцією України, Цивільного кодексу України та поточними законами України;
• чинні міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНОЇ ПРАВОСУБ'ЄКТНОСТІ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.

Бесіда на повторення

Що таке правосуб'єктність?

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідною є наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільна правоздатність закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і кожного, незалежно від походження, соціального і майнового :тану, расової та національної належності, статі, освіти; мови, релігійних поглядів, роду і характеру занять, місця проживання тощо. Жодний грома­дянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздат­ності, але може бути обмежений у ній.

Допускаються два види обмеження цивільної правоздатності — добро­вільний і примусовий. Одним із прикладів добровільного обмеження цивіль­ної правоздатності можна визнати випадок, коли особа, яка стала ченцем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав. Примусове обмежен­ня цивільної правоздатності є допустимим лише тоді, коли воно передбаче­не законом (обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, адміністративний нагляд, позбавлення права керувати транспортним засобом тощо). Такі обмеження реакцією держави на протиправну поведінку особи або заходом профілактики та лікування небезпечних захворювань.

Цивільну дієздат­ність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності виникає не одразу після народження, а по­ступово, у міру досягнення певного віку, і залежить від психічного здоров'я фізичної особи. Цивільний кодекс України встановлює обсяг цивільної ді­єздатності, який може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, установленому законом.

Учасниками цивільних правовідносин можуть бути і юридичні особи.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридичною особою є організа­ція, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути по­зивачем та відповідачем у суді.

Крім того, юридичні особи мають рахунок у банку, свій статут або поло­ження, на основі якого діють, свою печатку тощо.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) май­на. Юридичні особи, залежно від порядку їхнього створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

У юридичних осіб правоздатність і дієздатність виникають одночасно з мо­менту їхньої державної реєстрації.

Юридична особа може мати такі самі цивільні права і обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. До таких прав, що можуть належати тільки фізичній особі, віднесено право на життя, право на охорону здоров'я, право на свободу тощо. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

3. ПРАВО ВЛАСНОСТІ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ. ВИДИ ВЛАСНОСТІ. ПІДСТАВИ НАБУТТЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

Власність — це відношення особи до належної їй речі як до своєї, що ви­ражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усунен­ні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку

Іпоширюється влада власника.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування і розпорядження майном.

Об'єкт власності — це річ (майно), на яку поширюється право власності.

Суб'єктами права власності є фізичні та юридичні особи, держава Украї­на, територіальні громади, а також український народ.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) та юридичні особи є суб'єктами права приватної власності. Об'єктами приват­ної власності є житлові будинки, квартири, предмети домашнього вжитку, худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби вироб­ництва, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, інше майно, при­значене для споживання чи виробництва, а також результат інтелектуальної праці.

Об'єктами власності народу України визнано землю, її надра; атмосферне повітря; водні та інші природні ресурси, які розташовані в межах території України; природні ресурси її континентального шельфу, виключної (мор­ської) економічної зони. Від імені українського народу права власника здій­снюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в ме­жах, установлених Конституцією України. При цьому кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності українсько­го народу відповідно до чинного закону.

У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Об'єктом комунальної власності є майно, що належить відповідній терито­ріальній громаді. Управління цим майном здійснюють безпосередньо терито­ріальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Завдання для роботи в парах

Ознайомтесь із статтями Цивільного кодексу України. З'ясуйте, як законодавець визначає підстави набуття й припинення права власності.

Цивільний кодекс України

Глава 24. Набуття права власності

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встанов­лена судом.

Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права 1. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.          

Глава 25. Припинення права власності

Стаття 346. Підстави припинення права власності

1.   Право власності припиняється у разі:

1. відчуження власником свого майна;
2. відмови власника від права власності;

3)   припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4. знищення майна;
5. викупу пам'яток історії та культури;
6. викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7)   викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8. звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9. реквізиції;
10. конфіскації;
11. припинення юридичної особи чи смерті власника.

2.    Право власності може бути припинене в інших випадках, установлених законом.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Самостійна робота

Заповнити таблицю «Форми права власності в Україні»

V.     ПІДСУМКИ УРОКУ

Бесіда за методом уявного мікрофона «Сьогодні на уроці...»:

• Я навчився (лася)....
• Мені сподобалося ....
• Я дізнався (лася)....

VI.    ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Записати в зошити визначення понять: «цивільне право», «цивільна правосуб'єктність», «право власності».
2. Підготувати есе. Імовірно, вам доводилось чути неофіційну назву Цивіль­ного кодексу України, який деякі фахівці називають «економічною кон­ституцією держави». Чи погоджуєтесь ви з цим? Свою думку обґрунтуйте та викладіть у формі есе, назву якому доберіть самостійно.

Завантажити презентацію