Літературно-музична вітальня «Пригорнусь душею до Вкраїни»

Мацарська Василина Борисівна,
викладач української мови та літератури
Коледжу Подільського державного
аграрно-технічного університету

Кам'янець-Подільський, Хмельницька область


Напрям: національно-патріотичне виховання студентської молоді.

Мета: викликати у студентів відчуття патріотизму та любов до річної землі; виховувати повагу до захисників нашої держави; розвивати акторські здібності студентської молоді.

Сцена прикрашена квітами, які символізують Україну та прапором України, рушниками та орнаментами.

На сцені по обидва боки стоять хлопці-козаки

Відкриваються штори на сцені

Звучить Гімн України.

Виходить ведучий:

Україно! Наша рідна, дорога, сильна та кохана земле! Важкі часи настали для тебе…Та твої сини вірні не віддали тебе в руки ворога! Вони своїм тілом та кровю кожну хвилину відстоюють твою волю та незалежність!.. Твої дочки моляться за тебе і в день і в ночі!..

Звучить пісня «Прокинься моя Україно»

Ведучий:

Шановні гості, студенти, ми раді вітати вас у стінах Коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету, який упродовж дев’яноста чотирьох років є осередком аграрної освіти на Поділлі.

Наш навчальний заклад є не тільки джерелом професійних знань, але й чарівна майстерня студентських душ. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості молодої людини.

Запрошуємо у нашу літературно-музичну вітальню «Пригорнусь душею до Вкраїни»

Виходить студентка-українка:

Балада про Україну
або «родинонька»

Вже пройшло багато років,те дано минуло.
Як родилась ця Дівчина,всі уже забули.
Як зростала,піднімалась,як її губили,
Як шарпали,забирали,як її ділили.
Мала Дівка купу браття,сестер та підмоги,
Та чомусь як стало важко-кинули під ноги.
Як угледіли ті рідні всі сестри багатства,
То забули за родину,забули про сватства
Все забули,бідолахи,як ся родичали,
Бо того,що було в дівки,те вони не мали

Взяли сестру,поділили,напилися крові,
Повбивали її діток,пустили по волі…
Поплакала Чорнобрива та й  погорювала,
Випросталася на ноги  і знов цвісти стала…
Пройшло знов багато років,квітне Кароока,
А брати і сестри знову задивляють з боку:

- Чого ж сестра знов багата?Чого ж вона сильна?
Чого ж діти знову мужні, робочі, вродливі?..
Взялись браття за ломаки,пішли знов ділити.
Як же вам,та рідні мої,по світу ходити?
Як та совість не проснеться та глузду не має?
Хай сестрі собі живеться,нехай розцвітає…
Рідні мали б помагати та мали б любити,
А не дітей забирати та серце ділити.

Все забрали рідні браття,усе позгортали.
Та нехай би вас,небоги,Небо покарало!
Знову горем чоло вкрито,знову Дівка плаче.

А над її калиною чорний ворон крячи.

- Не сумуй,дитино мила,я не зло приношу.
Я тим рідним головоньки піду тай покошу!..
Чикає собі потиху Дівка чорнобрива,
Ніхто не йде, не поможе…не чекати дива.

Ведучий: - Не журися Україно, наша рідна нене! Ти маєш вірних дітей, які віддали своє життя за тебе, які присвятили себе тобі…

Виходить хлопець у військовій формі:

Я не помер,країно рідна!
Життя тобі я присвятив!
Ти лиш найкращих синів гідна,
Я це тобі сказать хотів.
Я не помер, я є з тобою!
Я у братах своїх живу.
В душі моїй багато болю
За мою рідну сторону.
Я не помер, я присвятився
Тобі, народу й матерям.
Я радий, що тобі згодився.
І міг би-душу б я віддав.

Виходить  хлопець:

Вірш «Моя матусю, рідна нене»

Виходять хлопець і дівчина:

Хлопець:

Тебе кохана мушу покидати.
Бо йду я Батьківщину захищати.
Чекай мене, прошу, ти лиш чекай,
І так як і сьогодні ти мене кохай.
Ти ще не знаєш:я не повернуся.
Я в полі кров проллю і залишуся
Навіки там, де наші полягли…
Але ти жди…прошу тебе…ти жди…

Дівчина:

Ти знаєш, так у грудях щось пече…
Болить душа, і плаче за тобою.
Ти ще зі мною тут сидиш, а щем
Такий, мов серце вирвали…до болю…
Кричати хочу тут на ввесь цей світ!
І плакати, ридати, розриватись!
Ти підеш зараз, і залишиш слід.
А я буду до нього повертатись.
Я щохвилини ждати тебе буду.
Кохати більше ніж своє життя.
Ніколи я про тебе не забуду.
Ти світ мій, ти – моє буття.

Звучить пісня «Капронові банти»

Виходить солдат:

Коли я вперше друга поховав…
Як поховав? Помер він від гармати.
Мені здалося, що ввесь світ стогнав
Від болю й страху…Що й казати.
О, мамо рідна! Й ти моя дівчино.
Як страшно тут, і як пекельно.
Тепер я вже боюся, що загину.
Та краще б ранило мене смертельно.
Бо бачив я і інші біди:
Як хлопці залишалися без ніг.
І як тепер додому він поїде…
А ось і випав перший сніг…
А знаєш, мамо,тут без рук лишались.
А я боюся залишитися без рук.
Ми потім так всього лякались.
Нас в піт кидало за найменший звук.
Ти знаєш мамо, хочу так додому.
У двір до друзів, до дівчат, чи у спортзал…
Чи просто до різдвяного я столу
Усіх сусідів зараз би позвав…
Коли я вперше друга поховав…
Як поховав? Помер він від гармати.
Мені здалося, що ввесь світ стогнав
Від болю й страху…Що й казати.

Звучить пісня: «Їхали козаки»

Поезія «До українців»

Пісня «Хай живе надія»

Виходять усі учасники заходу і по черзі говорять слова: «Україно!!! Вставай!Терпи!Живи! Борись! Будь вільна! Будь незалежна!»

Разом «Ми любимо тебе, Україно!»

Мелодія

Закриваються куліси

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ