Патріотичне виховання: теорія і практика

Тип матеріалу: 

Патріотичне виховання: теорія і практикаІщенко Валентина Петрівна,
заступник директора з виховної роботи
Родниківської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів імені Т. Г. Шевченка
Уманської районної ради Черкаської області

 

 

Анотація

У статті розглядаються теоретичні засади патріотичного виховання школярів; методи, засоби і форми становлення громадянина-патріота.

Ключові слова: виховання, патріотизм, патріот, інноваційні методики.

Актуальність теми. Патріотизм в країні, яка порівняно нещодавно здобула незалежність і зараз захищає її, постає дуже гостро. «У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і свою територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді» [3].

В Українській державі, що сповідує європейські цінності, патріотичне виховання має бути спрямоване на формування у молодого покоління національної свідомості, любові до України, турботи про благо українського народу, вміння цивілізованим шляхом відстоювати права й свободи громадян, сприяти громадянському миру та злагоді в суспільстві.

Патріотичне виховання має бути залучене до формування і розвитку такої особистості, якій буде притаманна висока національна самосвідомість, готовність до виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, незалежності та цілісності України, утвердження національного суверенітету держави.

Пріоритетними засадами державної політики у сфері освіти є:

  • виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;
  • формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;
  • формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;
  • формування громадянської культури та культури демократії [2].

Мета статті. Розглянути теоретичні аспекти відомих українських вчених у галузі виховання І. Д. Беха, К. І. Чорної та педагога-практика В. О. Сухомлинського щодо патріотичного виховання, а також методи, засоби і форми формування патріотичних переконань, почуттів у школярів.

Теоретичні засади патріотичного виховання. Видатний український вчений, спеціаліст у сфері методології, теорії, технології виховання, доктор психологічних наук, професор І. Д. Бех вважає, що «патріотизм – складне і багатогранне поняття, один з найважливіших компонентів індивідуального та суспільного способу життя» [5, с. 7]. «На особистісному рівні, – висловлює думку він, – патріотизм є стійкою характеристикою людини, що проявляється в її свідомості, моральних ідеалах та цінностях, в реальній поведінці та вчинках. Це звичайний моральний стан життя людини. Він виявляється не лише в незвичайних ситуаціях, а й у повсякденному виконанні особистістю своєї роботи, яка приносить користь і людині, і суспільству» [5, с. 7].

Кандидат педагогічних наук К. І. Чорна переконана, що «патріот це не той, хто говорить красиві слова про Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє суспільно-політичну ситуацію в країні і світі, проте не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, не збирається тікати, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни» [1, с. 11].

«Бути патріотом – означає духовно піднятись, усвідомити в Батьківщині безумовну цінність, яка дійсно й об’єктивно їй притаманна, приєднатись до неї розумом і почуттями», – зазначає І. Д. Бех [5, с. 7].

Знаний український педагог В. О. Сухомлинський підкреслював, що «патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується» [6, с. 131]. «У вихованні людини дуже важливо бачити головне, провідне, вирішальне» [7, с. 559], – наголошував він. Школа повинна так виховувати учня, щоб «дорожчою за все йому повинна бути Вітчизна – її свобода, незалежність, честь і гідність» [7, с. 560], а завдання педагога, «щоб кожною клітинкою свого серця і мозку він (учень) увібрав у себе велике і святе – інтереси Вітчизни, щоб у його особистому людському світі понад усе було суспільне, громадянське» [7, с. 560].

Однак В. О. Сухомлинський застерігав: «Самі по собі слова дитини, підлітка, юнака про те, як він любить Батьківщину і готовий жертвувати заради неї, не завжди є справжнім критерієм патріотичної вихованості» [6, с. 132]. Визначальною рисою патріотизму має бути його дієвість.

Практик-педагог В. О. Сухомлинський був переконаний: «Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань нерозривно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим, ідейно-світоглядним, естетичним, емоційним становленням особистості» [6, с.131].

На думку В. О. Сухомлинського: «Азбука патріотичного виховання полягає в тому, щоб утвердити в людській душі багате, яскраве, незабутнє дитинство, закарбувати в ньому образи рідної природи, які хвилювали б усе життя» [6, с. 134].

В. О. Сухомлинський вважав: «Завдання вихователя полягає в тому, щоб відкрити перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться могутнє почуття любові до Батьківщини. Це й природа рідного краю, і мати з батьком, і рідне село, місто, підприємство, де працюють батьки, і славне минуле Вітчизни, її героїчна історія» [6, с.134].

Як ніколи, наразі є актуальними слова В. О. Сухомлинського: «Не можна забувати, що особливо сильно і яскраво патріотичні почуття і переконання виражаються в силі духу, у волі людській тоді, коли Батьківщина в небезпеці, в годину найтяжчих випробувань» [6, с. 131].

Методи, засоби і форми патріотичного виховання. Патріотичне виховання здійснюється в начальній, позакласній, позашкільній діяльності, а також в сім’ї. У навчальній роботі формування патріотичних почуттів, переконань здійснюється на уроках природознавства, географії, історії, української літератури, української мови, художньої культури.

Дієвість патріотичного виховання у позакласній діяльності значною мірою залежить від методів, засобів та форм виховної роботи.

У «Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх закладів України» кожен педагог знайде вичерпну інформацію про особливості виховної діяльності у школі: про вікові особливості учнів, форми діяльності, виховні досягнення, орієнтовні теми для виховної діяльності. Багатство та різноманітність форм роботи з патріотичного виховання дає можливість педагогам, окрім традиційних методів: бесіда, вікторина, година класного керівника, виховна година, класні збори, свято тощо, використовувати методи, які сприяють розвитку ініціативності, творчості, самостійності, активності учнів, це – ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, колективне творче панно, групова справа, операція-рейд, добродійна акція, виставка-ярмарок, – для учнів початкової школи [4].

З учнями основної школи варто практикувати такі форми роботи як відверта розмова, просвітницький тренінг, КТС (колективна творча справа), проект, акція (милосердя, благодійна), «мозковий штурм», конкурс-інсценізація, інтелектуальна гра, колективне ігрове спілкування і т. п.

Із старшокласниками слід планувати наступні форми роботи: брифінг, складання індивідуальних програм саморозвитку, етичний тренінг, експедиція (фольклорна, краєзнавча), проектна діяльність, волонтерський рух учнівської молоді, поетична вітальня тощо.

На наш погляд, ефективними є:

  • доброчинні акції «Напиши листа захиснику України», «Спільними зусиллями»;
  • форми і методи військово-патріотичного виховання: зустрічі з учасниками бойових дій; ігри «Котигорошко», «Джура» («Сокіл»), «Козацький гарт»;
  • фестиваль патріотичної пісні «Українська моя родина»;
  • відзначення пам’ятних дат: День захисника України, День пам’яті Герої Крут, День українського добровольця, День пам’яті та примирення;
  • уроки пам’яті, уроки мужності: «Дорогами війни», «Хоробрі серця», «Наша вулиця носить ім’я воїна АТО»;
  • зустрічі з ветеранами Другої світової війни;
  • форми роботи, пов’язані з вивченням історії України: відзначення Дня Державного Прапора України, Дня Незалежності України, Дня Гідності та Свободи, Дня Пам’яті жертв голодоморів, Дня Соборності України, Дня Героїв Небесної Сотні;
  • засоби, які виховують любов до рідної мови: тиждень української мови; День української писемності, Міжнародний день рідної мови;
  • родинні свята до Дня матері, Міжнародного дня сімї;
  • форми і методи виховання правосвідомості – тиждень правових знань, зустрічі з працівниками правоохоронних органів; День Конституції України;
  • проект «Що я зроблю, щоб Україна процвітала;
  • уроки толерантності до Міжнародного дня толерантності;
  • відзначення Всесвітнього дня вишиванки;
  • виховання дбайливого ставлення до природи: проект «Збережемо первоцвіти», виступ екологічної агітбригади;
  • виховання засобами праці розширення зеленої зони біля школи, впорядкування та догляд за подвір’ям; організація акції «Посади дерево».

            Варто не забувати і про такий важливий засіб патріотизму як краєзнавство. Адже знання про історію, людей, природу рідного краю є тим необхідним інструментом, за допомогою якого ми можемо формувати у школярів патріотичні почуття та переконання.

            Особливу увагу педагогам слід звернути на:

  • форми роботи, пов’язані із природою рідного краю: прогулянки (до ставка, до річки, до лісу, в поле), екскурсії (на ферму, стайню, тік); підготовка фотовиставок, малюнків, картин, творчих робіт учнів за матеріалами прогулянок та екскурсій;
  • історичне краєзнавство: створення проектів «Сторінками історії нашого села», «Ваш світлий подвиг незабутній», «Славетні земляки», «Екологічними стежками»;
  • пошукова робота – зустрічі з очевидцями і учасниками Другої світової війни, воїнами-афганцями, учасниками антитерористичної операції, родичами загиблих захисників Вітчизни;
  • участь у Всеукраїнській краєзнавчій експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна»;
  • зустрічі з письменниками рідного краю;
  • знання та дотримання народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят: вивчення щедрівок, колядок; складання історії свого роду (створення родинного дерева); експедиції (етнографічна, фольклорна);
  • виховання поваги до культурної спадщини, зокрема на прикладі спадщини Т. Г. Шевченка.

Педагог повинен пам’ятати, що сама по собі інформація (знання про Вітчизну, свій народ, народні та державні символи України, рідну мову і т. ін.) без емоційного сприйняття її дитиною і використання нею у своїй діяльності, виховного результату не матиме.

Висновки. Таким чином, щоб патріотичне виховання дітей та учнівської молоді було результативним, необхідно:

  • здійснювати роботу з патріотичного виховання школярів постійно і цілеспрямовано;
  • враховувати емоційну сприятливість дітей при підборі матеріалів з патріотичного виховання;
  • поряд із традиційними формами й методами роботи: бесіди, свята, розповіді, перегляд кінофільмів, конкурси, – використовувати інноваційні: ігрові методики, метод проектів, КТС, пошукова робота, участь в акціях (доброчинних, екологічних), експедиціях (краєзнавчих, фольклорних);
  • використовувати активні, творчі, пошукові форми роботи, які б сприяли формуванню у школярів креативності, ініціативності, самостійності, розвивали б критичне мислення; розширювали б кругозір, формували б власне ставлення до подій сьогодення;
  • застосовувати краєзнавство як один із ефективних засобів патріотичного виховання;
  • вводити в практику таку форму організації діяльності з патріотичного виховання, як спільна діяльність учнів зі своїми родинами;
  • поєднувати патріотичне виховання з естетичним, моральним, трудовим, екологічним, розумовим вихованням.

Окрім цього, слід враховувати у роботі наступне:

  • патріотичне виховання буде успішним, якщо впливатиме на почуття, переконання та діяльність учнів;
  • визначальною рисою патріотичного виховання має бути його дієвість;
  • особистість вчителя повинна бути взірцем для учнів громадянина-патріота.

Список використаних джерел

  1. Виховання громадянина, патріота, гуманіста. Науково-методичний посібник.

/ К. І. Чорна. – К., 2003. – 60 с.

  1. Закон України про освіту від 28.09.2017. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: osvita.ua/legislation/law/2231/
  2. Лист МОН №1/9-614 від 27.11.14 «Про методичні рекомендації з патріотичного виховання» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: osvita.ua/legislation/pozashk_osv/44204/
  3. Наказ №1243 від 31.10.11 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/
  4. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін: навчально-методичний посібник / авт. кол.: Бех І. Д., Журба К. О., Киричок В. А. та ін. – К.: Пед. Думка. – 2011. – 240 с.
  5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. Т. 1. – К.: Радянська школа, 1976. – 654 с.
  6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. Т. 4. – К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович