Мета: розглянути земельне право як галузь системи права Укра­їни; розвивати навички учнів аналізувати поняття, працю­вати з джерелами інформації, навички критичного читання, удосконалювати вміння учнів висловлювати ставлення до проблеми та надавати обґрунтування власної позиції.

Базові поняття і терміни: «земельне право», «право власності на землю», «власники земельних ділянок», «землекористувачі».

Обладнання уроку: Земельний кодекс України.

Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Презентація результатів дослідження

Повідомити однокласникам на прикладі власної родини, як реалізується в нашій державі право на житло.

Самостійна робота за завданнями

1. Порівняйте поняття, виділивши в них спільне й відмінне,

А)

 Б)

2. Продовжте речення.

а)    До джерел Сімейного права належать: ... .

б)    До джерел Житлового права відносять: ... .

Бесіда на повторення

1. Що таке право власності?
2. Які форми власності існують в Україні?
3. Що визначено Конституцією України основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА.

Завдання для роботи в парах

Ознайомтесь із положеннями Постанови Кабінету Міністрів України. На реалізацію якого права громадян вона спрямована? Яких заходів щодо реалізації цього права прийняв рішення вжити уряд? Які органи залучають­ся до цієї роботи? Як ви вважаєте, чому такі серйозні кроки зроблено урядом саме в реалізації цього права?

Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 p.: Постанова Кабінету Міністрів України №844 від 5 серпня 2009 р.

З метою захисту конституційних прав громадян України на землю Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 р. державних актів на право власності на земельні ділянки;

Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.

<...>

6. Державному комітету фінансового моніторингу разом із Державним комітетом із земельних ресурсів визначити у десятиденний строк порядок проведення моніторингу інформації про прийняті органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування рішення, надані погодження та видані документи, пов'язані з передачею у власність земельних ділянок, з метою уне­можливлений використання схем їх незаконного отримання та відчуження.
7. Рекомендувати сільським, селищним, міським радам сприяти ді­яльності територіальних органів Державного комітету із земельних ре­сурсів та державних підприємств, що належать до сфери його управління, пов'язаній з організацією безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки за місцем їх розташування, зокрема, шляхом залучення до такої діяльності інженерів-землевпорядників сільських, селищних і міських рад.
8. Державному комітету із земельних ресурсів подати протягом місяця Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо спрощення та здешевлення процедури виготовлення і узгодження документації із землеустрою, необхід­ної для прийняття органами виконавчої влади та органами місцевого само­врядування рішень про передачу у власність громадянам України земельних ділянок.
9. Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севасто­польській міським державним адміністраціям забезпечити інформування щомісяця до 10 числа наступного періоду Кабінету Міністрів України про виконання цієї постанови.

Систему земельного права складають земельно-правові норми, які об'єднуються в інститути земельного права. Прикладом земельно-правового інституту є інститут державного земельного кадастру. Земельно-правові ін­ститути, у свою чергу, об'єднуються в загальну та особливу частини земель­ного права.

Загальна частина містить норми, які регулюють правовий режим викорис­тання та захисту усіх земель, визначають принципи земельного права, склад учасників земельних правовідносин, їхні права та обов'язки тощо.

В особливу частину земельного права об'єднані інститути, які містять нор­ми, що регулюють питання правового режиму використання земель окремих категорій: сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку, оборони та іншо­го призначення, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель лісового фонду, земель водного фонду,земель запасу.

2. ВИДИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ. ФОРМИ ТА СУБ'ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ.

Залежно від призначення земель визначається правовий режим їх ви­користання.

Особливістю права власності на землю є накладення обмежень на влас­ників землі. Такі обмеження поділяють на постійні та тимчасові. Постійні обмеження прав власника — це закріплені в законодавстві обов'язки вико­нувати вимоги раціонального використання і охорони земель; не порушувати своїми діями права й законні інтереси інших власників, користувачів землі, виконувати особливі умови використання особливо охоронюваних територій, охоронних зон. До тимчасових обмежень належать обмеження на здійснен­ня купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, ведення будівництва з відхиленнями від існуючих норм і правил та без про­екту забудівлі.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Об'єктом права власності на землю є земельна ділянка, тобто частина зем­ної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з ви­значеними щодо неї правами.

3. СПОСОБИ НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ.

Розповідь учителя

• Право державної власності на землю набувається і реалізується держа­вою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

4. КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ: ПОНЯТТЯ, СУБ'ЄКТИ, ВИДИ.

Крім права власності на земельні ділянки, українське законодавство вста­новлює на земельні ділянки й інші права. Найважливішими є право користу­вання земельними ділянками та право земельного сервітуту.

Право користування земельною ділянкою поділяється на право постій­ного користування земельною ділянкою, право оренди, право концесіонера на земельну ділянку.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною оренда­реві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В Україні можуть встановлюватись такі земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, право прокладати на свою зе­мельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу зе­мельну ділянку тощо.

5. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК І ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧІВ.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Завдання для роботи в групах

Опрацювавши наведені статті Земельного кодексу України, розкрийте зміст добросусідства землевласників та землекористувачів. Як наведені пра­вові норми співвідносяться з моральними нормами нашого суспільства? Про що це свідчить?

Земельний кодекс України Стаття 103.

Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, непри­ємні запахи, шумове забруднення тощо).
2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не ви­користовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільо­вим призначенням (неприпустимий вплив).
3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані спів­працювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержан­ням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація тери­торій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових, знаків тощо).

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ді­лянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати при­пинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може при­звести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок

1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також пло­ди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.
2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.
3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, по­винен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовля­ється від своїх прав на дерева.
4. 4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

V.     ПІДСУМКИ УРОКУ

Підбиття підсумків роботи в групах.

VI.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Записати в зошити визначення понять: «земельне право», «право власнос-тіна землю», «власники земельних ділянок», «землекористувачі».
2. Подати у вигляді схеми види земель в Україні.
3. Провести міні-дослідження за темою «Приватизація землі в Україні: міф чи реальність». «Для пересічного громадянина України приватизація зе­мельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації скоріше міф, ніж реальність» — такі висновки, на жаль, часто можна почути з вуст жур­налістів, юристів, посадовців. Висловте власне ставлення до проблеми, використавши знання нормативно-правових актів та відомі вам із ЗМІ, із життя своїх родичів та знайомих приклади їх реалізації.