Проблеми формування ціннісних орієнтацій сучасної молоді

Тип матеріалу: 

Сосонна Олена Анатоліївна,
вихователь КЗ «Богодухівський СНВК»
ХаркОлена Анатоліївна Сосонна, вихователь КЗ «Богодухівський СНВК» Харківської обласної радиівської обласної ради


Цінності - це те, що людина вважає важливішим за все, і життя доводить, що головними цінностями кожної людини повинні бути сім'я, свобода, праця, творчість, друзі, відповідальність, чесність, вихованість.

Маючи досвід роботи з особливими дітьми і проаналізувавши складні і неоднозначні організаційні і виховні моменти своєї роботи можу зауважити, що головні цінності повинні закладатися в дитинстві, трансформуватись у підлітковому віці для подальшого становлення особистості і відшліфовуватись у період дорослого, самостійного життя.Але, на жаль, зараз ці цінності не дуже актуальні у підлітків і, особливо, у сучасної молоді. Раніше цінували працю, сім’ю і чесність, а зараз -  гроші, владу і гарні зв’язки в належних колах. От і маємо невтішний результат.

 На жаль, зараз, коли серед молоді критично впали показники духовності, більшість дорослих пасивно спостерігає, не замислюються для чого взагалі потрібні цінності і які вони мають бути. Можливо краще не забивати дитині голову такими «дрібницями», без них і життя буде кращим, і зручніше буде йти до поставленої мети. От звідки сучасні підлітки і молодь мають таке зневажливе ставлення до головних життєвих цінностей.

Останні соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій переконують, що у свідомості сучасної молоді формується тип особистості, яка насамперед цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті і т. п. залежать саме від неї (характерний для західного суспільства). З одного боку, це непогано, адже орієнтація на власні сили, розум, здібності при досягненні життєвих цілей вимагає роботи над собою, наполегливого оволодіння знаннями тощо. Утім найголовніше, щоб при виконанні цих завдань не формувалась людина-егоїст, яка зможе переступити через усе заради досягнення своєї мети.

Отже, я намагаюсь у своїй роботі робити все можливе, щоб корегувати трансформацію ціннісних орієнтацій і підлітковому віці, щоб спонукати молодь на переоцінку своїх цінностей у бік сім'ї, свободи, праці, творчості, друзів, відповідальності, солідарності, чесності, вихованості у всіх соціальних сферах.

Специфіка роботи вихователя вимагає тримати руку на пульсі життя. А це в свою чергу стимулює до постійного перегляду, переоцінки своїх поглядів на оточуючий нас світ, своїх вимог до життя.

Погодьтеся, що саме суспільство дає перевагу тим чи іншим цінностям виробляючи зразок моральної поведінки, до якого повинні прагнути всі, вважаючи його прийнятним і комфортним.

Проаналізуйте кожен себе, свою юність, коли, нехтуючи досвідом і порадами дорослих, намагались будь-що відстояти свої ідеали. Так тепер і наші діти відстоюють свої власні цінності. Але питання лише в тому, що цінності і ідеали у нас були різні.

Чи зможемо ми сьогодні піти на компроміс зі своїми ідеалами і "своїм" баченням ідеалів наших дітей. Мені знадобилось кілька років, щоб зрозуміти причину своїх промахів у роботі, причину незбалансованої взаємодії і контакту з вихованцями. А виявляється, щоб заслужити їх довіру, право не просто говорити, а бути почутим, і отримати у відповідь вдячність, турботу і співпереживання потрібно вміти ризикувати чимось своїм в ім’я їх інтересів, потрібно тримати своє слово не коли це зручно чи потрібно, а скрізь і завжди, потрібно жити так, щоб те, чому ти вчиш дітей, відображалось у твоєму власному житті. Потрібно виховувати власною вихованістю: не примушувати - а переконувати, не керувати - а організовувати, не обмежувати - а надавати право вибору.

Знання моральних норм, принципів, категорій формує ціннісну базу. Тому змістом моєї роботи як вихователя, є формування у дітей стійкої системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки. Звичайно, з кожним днем світ змінюється, ми поспішаємо за ним, швидко звикаємо до всіх інновацій. Але діти сприймають і пропускають через себе всі зміни на порядок швидше від нас, вважаючи все звичайне застарілим і недосконалим.

Формування ціннісних орієнтацій в нашому комплексі здійснюється по системі за   6 напрямками, які включають заходи з  національно-патріотичного виховання, громадянського, правового, превентивного, морально-етичного, гендерного, екологічного, санітарно-гігієнічного та багатьох інших в різних видах діяльності і формах проведення.

У своїй роботі застосовую не просто сучасні методи виховання, а їх варіативні поєднання, які дають стійкий позитивний результат, враховуючи особливості психічного розвитку своїх вихованців. Віддаю перевагу методам кругової взаємодії (нетрадиційні заняття, тренінгові вправи, години роздумів, тематичні вечори, години духовності, заняття обміну думками,…) з  використанням ІКТ, атмосфері співробітництва у позитивній, невимушеній обстановці. Використання цих прийомів  формує комунікативні навички, вміння взаємодіяти, вирішувати життєві проблеми, обирати цінності. Головне навчити вихованців чути, розуміти, співвідносити, приймати рішення і нести за це відповідальність.

Над проблемою формування ціннісних орієнтацій підростаючого покоління безпосередньо працюю лише два роки, але зацікавилась  нею давно, з моменту, коли була переведена вихователем  учнів 9 класу нашого комплексу (зараз це мої випускники другого курсу училища). Я не розуміла, чому після проведення великого об’єму різнопланової виховної роботи маю невисокий кінцевий результат по соціалізації і адаптації дітей. Справа в тому, що діти мали слабку ціннісну базу, основа якої закладалась у підлітковому віці. Ціннісний рівень збіднілий, примітивний і через це виникали труднощі у період переосмислення пріоритетів на основі власних зусиль і життєвого досвіду та вироблення особистої стійкої життєвої позиції.

Виявляється, підлітковий вік є визначальним у формуванні основи і структури ціннісних орієнтацій. І ми, педагоги, в цей період повинні переносити пріоритетну увагу з навчальної діяльності (розширення знань) на виховну – цілеспрямований розвиток духовної і соціальної сфери особистості. Всі розвиваючі виховні методики на цьому етапі будуть ефективними і доцільними не у випадку їх застосування самих по собі, а у контексті особистісно-значущих, проблемних, взаємодоповнюючих полів виховного впливу.  Наприклад, в обраній мною темі виховного заходу «Справжня любов чекає…»  намагаюсь максимально розкрити всі аспекти можливих напрямків виховання: морально-етичного, санітарно-гігієнічного,правового, гендерного…

Тож зрозуміло, що дітям постійно пояснюють, як треба чинити в більшості випадків, вчать бути великодушними, проявляти співчуття. Наголошують, що моральним принципом є альтруїзм - прагнення допомогти іншим, вчать переживати чуже горе, як своє, розвивають готовність пожертвувати своїм спокоєм, достатком, а можливо, і своїми інтересами задля інших. І головне, це не просто теорія, а доцільне поєднання відео інформації, аналізу життєвих прикладів і реалій власного досвіду дітей.

Сформованість цих ціннісних якостей, в подальшому впливає на життєву спрямованість особистості, на її характер і майбутню долю. Але в житті ідеальних результатів не буває і трапляються прояви егоїзму, байдужості, авторитаризму. І ми, дорослі, повинні розуміти, що прояви цих та інших негативних моральних якостей можуть бути результатом адаптації до змінених умов життя. А воно на сьогодні не просте. Розуміння цього дасть відповідь і можливість уникнути, передбачити і корегувати небажані наслідки поведінки. Діти не народжуються злими, і випадково (без впливу зовні) ніхто не стане хорошим.

Стикаючись з хамством, зневагою, байдужістю потрібно спонукати вихованців до дій, які допоможуть їм самостійно проаналізувати, розібратись і виправити ситуацію. Спочатку суть цих дій може бути й незрозуміла.

Наприклад, спільне виконання певного виду робіт колективом групи, співробітництво і переживання, аналітична робота над результатами, індивідуальні стратегії розвитку, волонтерська допомога … це все реально, корисно і можливо. Але чи є впевненість в тому, що проблему вирішено?

Шукаючи причину негативних проявів, необхідно розгледіти, що ховається за злобою, безсердечністю, адже під жорстокістю може ховатись беззахисність, під страхом – мужність, під дурістю – творчий розум, тобто треба навчитись бачити іншу сторону проблеми. Чому саме такими стали наші діти? Яка причина? Дітям треба тільки допомогти повірити в те, що добро перемагає, навіть після того, як вони зіткнулись з випадками, коли на їх добро відповідали злом. Треба дати зрозуміти (і навести конкретні приклади), що кожна людина може впливати на свою долю, коли вірить в успіх, в перемогу, в позитивний результат будь-якої своєї діяльності, що не розходиться з нормами і законом права і моралі.

Головне – наше бажання, а діти – це завжди діти, якого віку вони б не були: вони легкі на підйом, їх можна завжди зацікавити, підвести, надихнути на вагомі в їх житті рішення. Головне вірити в них і дати їм відчути підтримку,  довіру, а іноді потрібно і просто піти за ними.

Наші вихованці соромляться милосердя, добродійності, доброзичливості, вважаючи, що то слабкість, яка принижує їх в очах однолітків. Переконати, що ці якості не принижують людської гідності, а навпаки збагачують особистість, допомагають жити достойно, долати страхи і  самотність, не просто.

Доброзичливість, співчуття, довіра, скромність, терпимість, мужність і милосердя тоді стануть для них нормою життя, коли будуть усвідомлені як моральний обов’язок перед рідними, друзями і товаришами (старшими і меншими), перед навчальним закладом і тими, хто в ньому піклується про них.

 «Сучасна молодь звикла до розкошів. Вона погано вихована, зневажає авторитети, не поважає старших. Діти сперечаються з батьками, жадібно ковтають їжу та до розпачу доводять вчителів». Здавалося б, ці слова стосуються сучасної молоді, але вони, як не дивно, належать Сократу і його часу.

Ціннісні орієнтації підростаючого покоління відмінні від наших, серед них розповсюджуються свої смаки, традиції, жаргон. Відбуваються зміни і в моралі.

У сучасному суспільстві панівна система морального виховання спрямована на нав’язування людям егоїзму, моральної вседозволеності, лицемірства, гордості, блюзнірства, відсутності ідеалів. Переконатись в тому, що молодь (і наше майбутнє) знаходиться в моральному запустінні, можна будь-де: в магазині, в кіно, на вулиці, в школах, в університетах. Воно виражається у непристойній поведінці, привселюдному палінні, вживанні спиртних напоїв, злодійстві, розкутості та ін. І не досить просто це підкреслювати, виявляти, забороняти чи наказувати, як робити правильно. Треба зуміти поглянути на проблеми і турботи молоді з їх точки зору. А ще краще проаналізувати себе, свої критерії моралі, свої вчинки, показати власний приклад. Але зробити це толерантно, без "позиції сили". Завжди потрібно пам’ятати, що виховувати потрібно власною вихованістю.

Справжньою бідою підлітків є вживання у своїй мові нецензурних слів.     Особливо огидно вони звучать від молодих дівчат. І, переважно, їх використовують не з метою образити, а лише заповнити паузи.

Для значної частини вихованців характерні бідність лексики, слабкий розвиток вербального інтелекту, неграмотна побудова фраз, невміння чітко сформулювати основні тези, розгорнути логічну аргументацію. Тому вони, свідомо чи підсвідомо, користуються лайливим звукосполученням, з метою виграти час для процесу формулювання думки, який протікає з труднощами та характеризується бідністю словникового запасу.

Це пов’язано ще з однією великою проблемою, яка останнім часом набула розмаху і характеру епідемії – це небажання вчитись. І ось тут намагаюсь аргументувати, що людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути не зацікавленою в можливості отримати ці знання, розвивати свої здібності. Необхідно вчитись.

Підсумовуючи все вище сказане, хочеться згадати реальні результати дослідження цінностей-цілей, як моральних орієнтирів у формуванні та реалізації життєвої стратегії дітей нашого комплексу. Вихованці виділяють три абсолютно прийняті для них цінності-цілі: здоров'я, любов та щасливе сімейне життя. Відсоток вибору цих цінностей високий, переважає над іншими. Цінності, які ігнорували діти - рівні можливості для всіх, самостійність (незалежність у судженнях та оцінках), творчість та впевненість у собі. Це говорить про те, що у дітей шкіл-інтернатів є певна залежність від людей і обставин, не має усвідомлення своєї неповторності і унікальності, присутня невпевненість у собі і, як наслідок, слабка самостійна життєва позиція.  І нам є над чим працювати.

Цікаво, що ніхто з вихованців не відкинув таку цінність, як цікава робота, і це підтверджує, що саме це є важливим і значущим для вихованців нашого закладу на даному етапі життя. Середні позиції у випускників займають такі цінності як наявність хороших і вірних друзів, можливість розширення своєї освіти і пошук однодумців, здатних розділити їх життєві погляди, шукання.

Отже, при формуванні і корекції ціннісний орієнтацій і моральних якостей дітей, треба орієнтуватись на єдність індивідуального та суспільного морального вдосконалення, аби уникнути групового егоїзму, який може призвести до конфліктів. Треба бачити кінцеву мету –і впевнено йти до неї: виховання у підростаючого покоління справедливості, чесності, доброти, толерантності, відповідальності, самоцінності, самовизначеності.

Тому у своїй роботі намагаюсь зробити все від мене залежне, щоб вихованці зробили переоцінку своїх цінностей, і прийшли до висновку, що такі цінності як сім'я, свобода, праця, творчість, друзі, відповідальність, солідарність, чесність, вихованість - найголовніші!  

Працюю для того, щоб, згодом, побачити своїх колишніх вихованців, які твердо стоять на ногах і відчути, що в кожному з них є часточка моєї душі і материнського серця.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович