Сценарій відкритої виховної години на тему: «А жінка в світ приходить для любові»

Голуб О.А.,
викладач Черкаського комерційного технікуму

Мета: Прищеплювати любов і повагу до жінки – матері, бабусі, сестри, подруги. Виховувати в студентів естетичний смак, навички морально – етичної поведінки, любов до поезії. Зміцнювати колектив класної родини.

Обладнання: мультимедійний проектор, мультимедійна дошка, комп’ютер, апаратура для озвучення.

Класний керівник:

Доброго дня, шановні викладачі та гості. Вітаємо вас на відкритій виховній годині під назвою «А жінка в світ приходить для любові» присвяченій святу Весни та 8 березня. Дозвольте представити усім наших сьогоднішніх гостей – мам наших студентів: Валентина Володимирівна Яцько, Валентина Михайлівна Полторацька, Зоя Олексіївна Клименко та Ганна Іванівна Козка.

Ми зібралися  сьогодні для того, щоб висловити любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – матері, бабусі, сестри, доньки, подруги, дружини, бажання допомогати їм, нагадити собі про те, що ми всі маємо бути чемними, уважними, шанобливо ставитись до жінок та дівчат; розширити духовний світ, розвинути любов до прекрасного та до поезії.

 Царство жінки – це царство ніжності, тонкості і терпіння. І наше завдання – не зруйнувати його, а захистити від усіх можливих життєвих негараздів.
Ось прийшла весна, знову починається краса… Краса в усьому: краса розквіту землі, кохання, краса у ніжності дівчат, у чарівності та загадковості жінок. І хоча зима все ще не здає своїх позицій, весна вже в нашій душі, в наших серцях.  Свято Весни є символом усього найкращого, що є у нас в житті, - сердечності, доброти, кохання, радості і тепла. У нас є головний жіночий талант – віддавати себе, свої найкращі якості близьким людям. Жінка дає чоловікові сили, допомагає стати кращим, добрішим, впевненішим в собі. Для цього необхідний особливий жіночий такт, інтуїція, терпіння, витримка, напруження душевних сил – ті дивовижні якості, яких часто так не вистачає чоловікам.

Ведучий:

Так хто така жінка? Подруга, дружина, мати чи, можливо, щось більше?

 До Вашої уваги невеличка добірка визначення слова ЖІНКА:

Ведуча:

Жінка завжди була таємницею. Розгадати, зрозуміти цю дивну істоту чоловіку не дано.

Ведучий:

Жінка - це турбота і ніжність, надія і любов, вірність і терпіння, усмішка і смуток, кокетство та смиренність...

Ведуча:

Жінка - це незбагненна і непізнана таємниця душі...

Ведучий:

Жінка — це спрага!

Ведуча:

Жінка – це захоплюючий роман, придуманий самим життям!

Ведучий:

Жінка - це майбутнє чоловіка.

Ведуча:

Жінка – це полуниця з риболовецьким гачком всередині.

Ведучий:

Чоловік і жінка - це дві ноти, без яких струни людської душі не дають правильного і повного акорду.

Ось така вона, жінка.

Ведуча:
Жінка – це загадка природи. Одвічно стоять поруч слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина.
Жінка – приклад моральності, добра, любові і вірності, терпіння і миротворчості. Це сонце – бо сонячність її душі тримає людство на землі. Це муки жінки дають нове життя, а безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків.

Ведучий:

Клянусь тобі, мати роду людського, ім’я якій – жінка.
Миру і щастя дому твоєму, сім’ї твоїй, роду твоєму.
Миру і щастя землі, по якій ти ідеш – Жінко!
Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися жінці – матері.

Ведуча:

Кожна людина, кожен народ має свої святині. До таких святинь насамперед належить любов до матері, до тієї жінки, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Для усіх матусь звучить ця пісня:

(звучить пісня Оксани Білозір «Рідна Мама»)

https://www.youtube.com/watch?v=ye2HRerUvKc

Класний керівник:

Руки матері колихали нас у колисці, коли ми були маленькими, мама зігрівала нас своєю ласкою, душевним теплом.

Невтомні материнські руки….Немає справи, яку б вони не могли зробити. І хоч сьогодні доля не завжди прихильна до всіх нас, ми разом знайдемо можливості, щоб вона стала щедрішою і прихильнішою перш за все до жінки, матері, дружини – берегинь нашого сімейного вогнища та душевного спокою. Як мало і в той же час, як багато значить ваш поцілунок для мама.

Ведуча:

Перші поняття про щастя добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – образом матері. А мамина колискова пісня звучатиме найніжнішою музикою і тоді коли посрібляться наші скроні.

Попович В.:

Я дуже люблю свою матусю і це надихнуло мене на написання вірша, присвяченого найріднішій у світі людині - мамі.

(звучить авторський вірш Попович Владислави «Мамо»)

Ведуча:

Божа матір, мати – Україна, рідна ненька – це три матері, що освічують наше життя. В образі Матері осягаємо розумом своїм рідну вишневу Україну, оспівану тисячами жіночих материнських сердець. І нарешті, Мати – родовідниця, котра зі своїм молоком, зі своєю журливою колисковою влила в наші душі прекрасне чуття українського народу. А зараз до вашої уваги легенду про Матір.

(Попович В. читає  легенду про силу материнської любові під музичний супровід)

Легенда про матір

Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.

Ведуча:

Мама… Це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждання і горя. І кожен несе в серці любов. Кожен скаже: «Найкраща мама – моя мама»

 Краще й мудріше за народ, мабуть, ніхто ще не сказав про матір! Ось як діти звертаються до матері в народній пісні.

Полторацька М.:

 Мамочко, моя пчілочко,
 Мамочко, моя ластівочко,
Соловеєчко моє вірнеє,
Зозулечко моя лугова,
 Сонечко моє яснеє,
Ручечки мої пишнії,
Ніжечки мої подушечки.

Ведучий:

Або ось прислів’я та приказки:

Ведуча:

 - Нема того краму, щоб купити маму.

Ведучий:

- Матері ні купити, ні заслужити.

Ведуча:

- Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і ріднішого – над матіночки.

Ведучий:

- Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде, та скоро розтане.

Ведуча:

- Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Ведучий:

- На сонці тепло, а біля матері добре.

Ведучий:

Сухомлинський писав: «Це просто дурниця – вважати, що від чоловіка начебто бере початок більш сильний, вольовий вплив і в цьому полягає мужність виховної сили чоловіка – батька, а від жінки – матері – більш ніжний, витончений, благородний вплив…

Справжня жінка – мати ніжна, як пелюстки щойно розквітлої квітки, і тверда, мужня. Незламна, непримиренна до зла, нещадна, як справедливий меч».

Ведуча:

Воістину, любов до жінки – це невичерпне вічне джерело як саме життя. Сила кохання облагороджує, робить людину добрішою і кращою,  спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Ведучий:

Кажуть, що про любов сказано все, але не всім. У житті обов’язково кожен «пише» свою неповторну історію кохання.

Хавроненко О.:

А жінка в світ приходить для любові:
Любити маму – поки ще мала
Любити ляльку – поки підросла.
А коли вперше вийшла за поріг –
Любити небо і м’який моріг,
Дім батьківський і квіти чорнобриві,
Бо жінка в світ приходить для любові.

Грицай О.:

Росте вона, росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії.
І по землі вона не йде – несеться,
Сторожко прислухаючись до серця,
Що в дзвоні міст чи шелесті дібров
Підкаже їй: - Прийшла твоя любов!

 

Олексієнко О.:

Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, ніж сотня сонць сія!
Вона твоя! Вона лише твоя!
Тобі її на сотню років стане!
Це ж та любов, що перша і остання.

Ведуча:

Жінка - не розгадана таємниця і ключ до неї потрібно шукати у справжньому покликанні жінки. Згадайте давню легенду.

Хавроненко О.:

Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, з чого робити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. Але, не бажаючи відмовити у проханні своєму улюбленцю, після короткого роздуму став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граціозності газелі, ласкавого тепла хутра, притягальної сили магніту.

Він змішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості віслюка, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості  пантери, кровожерливості п’явки, отруйності змії, дурману опію та безпощадності стихії. Цю жінку Бог передав чоловікові, промовивши при цьому: «Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Ведучий:

Ця легенда – жарт. Але в ній є частина істини, адже жінка – це одвічна втіха і одвічний біль. Вона може перетворити життя на рай і на пекло. Від її любові чи нелюбові залежить дуже багато. А краса її підносить чоловіка до найвищого блаженства. Чоловіки заради своїх леді здатні на будь-які вчинки. Вони дарують їм найвибагливіші квіти, найкоштовніші подарунки.

Котик О.:

Хто планету олюднює? – Жінка!
Людства рід продовжує? – Жінка!
Дім тримає надійно? – Жінка!
Щастя й радість дарує? – Жінка!
Кого боготворимо? – Жінку!
Кому гімни складаємо? – Жінці!
Нетерпляче ждемо кого? – Жінку!
З сонцем, зіркою зрівнюєм? – Жінку!
Хто дарує безсоння нам? – Жінка!
Муки пекла приносить? – Жінка!
Хто нас поглядом знищує? – Жінка!
Хто вбиває байдужістю? – Жінка!
Хто на подвиги кличе нас? – Жінка!
 Хто натхненням окрилює? – Жінка!
Надиха на звитяги нас? – Жінка!
І героями робить нас? – Жінка!
Хто навчає добру нас? - Жінка!
Хто шляхетними робить? – Жінка!
Хто життя нам продовжує? – Жінка!
Тож вклонімося низько Жінці!

Ведуча:

Жінка – чарівне слово.
Жінка – життя прикраса.
Жінку віншуємо знову
І непідвласна жінка часу.

Ведучий:

Жінка – кохана й мати.
Жінка – сестра і бабуся.
Жінка – життєве свято.
Свято, що вічно в русі!

Ведуча:

Жінка завжди була для чоловіка найбільшою таємницею. І та звичайна, хатня робота, що так легко виходить з-під рук жінки, доволі часто стає непосильною для чоловіка.

Ведучий:

Спільною для всіх жінок є турбота про сім’ю, дітей, про тих людей, що знаходяться поряд.

Яцько Л.:

Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати не згода
Та будеш захищати як в бою,
Оту, домашню роботу свою,
Хоч сум торкає очі і вуста
І хоч пливуть літа, літа, літа…

Котик О.:

Але якби все те прочитав знов….
Адже той борщ щоденний – то любов,
Сорочка, чисто випрана – любов,
І ночі, що не спала ти – любов,
І квіти, що посіяла – любов,
І очі правнуків ясні – любов,
Вся Україна – то твоя любов.
Все було б, якби почати знов.
Жіноча доля в світі – це любов

Козка А.:

Жінка… ніжна, талановита,
Зоряна, поетична,
Мрією оповита,
Лагідна симпатична.
Жінка – душа співуча,
Пісня, що має крила,
На найкрутішу кручу
Злетіти їй під силу!

Ведуча:

В усі часи епохи ваша краса і довершеність, любов та вірність давали чоловікам силу, мужності та відваги, надихали на великі звершення. Робили нездоланними.

(звучить пісня Злати Огнєвич «Пристрасть»

https://www.youtube.com/watch?v=pDnEyaPCqqI)

Ведучий:

Кажуть, в Парижі найкращі жінки,
Але це скоріше, мабуть, навпаки.
Найкращі жінки у нас тут працюють,
Мов справжні цариці, усіх нас чарують.
Давно вже пора їх в скульптурі створити,
У Луврі з Венерою в ряд помістити.
Усіх затьмарять красою вони.
Згодні зі мною, мабуть, тут усі?

Класний керівник:

Ніжна, красива, працьовита,  добра, розумна, вродлива, щедра, чиста душею, все це – вона – Жінка. Жінки можуть все! Але ким би вони не були, які рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками. І довічно стоятимуть поруч слова жінка – мати, жінка – дружина, жінка – сестра. В кожному з цих слів кожен з нас знайде найдорожче, найрідніше. Так було, є і буде в усьому світі і в усіх народів.  Жінка – це восьме чудо світу, муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки. Жінка! Така ж вічна і незбагненна, як зоряне оточення нашої планети. Скільки б ми не вдивлялися в зоряне небо, ми завжди відкриваємо в ньому непомічену раніше зірочку. Так і жінка – скільки б ми не спілкувалися, завжди відкриваємо для себе в кожній з них щось нове.

Тож давайте не забувати подзвонити мамі зайвий раз, поцікавитись, чи не потрібна допомога бабусі, чи може подруга хоче поділитися з нами щастям або тугою, яка лежить в неї на серці, і пам’ятаймо, що жінка в світ приходить для любові. Ми хочемо побажати, щоб на свої печалі ви дивилися у мікроскоп, а на радощі – у телескоп. Щоб у пустелі вам завжди таланило на оазис, а в морі – на острів. Щоб руки, простягнуті до вас, завжди були дружніми, а вуста коханими. Щоб ваш сон був глибоким, життя легким, а гаманець важким.

На цьому наша виховна година дійшла кінця, але не забуваючи, що за вікно весна, пора любові та ніжності, а отже, Всесвітнє свято жінок, ми хотіли б привітати нашу жіночу половину гостей та висловити свою подяку і любов.  

Полторацька М.:

Руки ласкаві цілують –
Скільки з них випито сили:
Жали вони і косили,
Прали і тісто місили
Скільки з них випито сили!
Руки красиві цілую….

Котик О.:

За все найкраще у житті,
За ваші руки золоті,
За ваші лагідні серця-
Ми всі вам вдячні без кінця!

Хавроненко О.:

Якби зібрати всі слова земні,
Ми вибрали прості і не високі,
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі.

Козка А.:

Щоб не знали незгод у дорозі.
Щоб стрічало добро на порозі,
Щоб щедрість та радість крилата,
Не виходили з вашої хати.

Яцько Л.:

Щиро зичимо світлої долі,
Нехай радує хлібнеє поле,
Та веснянії теплії зливи,
Щоб були ви здорові й щасливі.

Олексієнко О.:

Хай не спішать літа на ваш поріг,
Хай повсякчас здоров’я прибуває.
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм!

Усі студенти:

Зі святом Вас!

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Нові матеріали

60 354 абітурієнти отримали рекомендації на бюджет. Що робити далі?
Українські виші отримають 100 млн грн на базове фінансування науки
Використання заводських матеріалів в курсовому проектуванні з дисципліни «Планування та організація діяльності підприємства». Методична розробка
Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич обговорила перспективи вищої освіти з тернопільськими педагогами
У МОН визначились з кандидатурою освітнього омбудсмена
За перший тиждень вступної кампанії абітурієнти створили майже 120 000 електронних кабінетів
Документи про середню освіту є дійсними без печатки школи, - роз'яснення МОН
Обсяги державного замовлення на підготовку фахівців у 2019 р.
Автору підручника з історії України рекомендували замінити термін російсько-українська війна на "гражданский конфликт"
Лілію Гриневич не пустили в школу

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович