Сценарій родинного свята "Нашому роду нема переводу"

Гончаренко Марія Михайлівна, вчитель початкових класів Ірпінської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №12 з вивченням іноземних мов (школа лінгвістики) ім. З. АлієвоїГончаренко Марія Михайлівна,
вчитель початкових класів

Ірпінської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №12
з вивченням іноземних мов (школа лінгвістики) ім. З. Алієвої

Девіз: «Будьмо здорові, як вода,  багаті як земля, сильні духом, як повітря»

Мета. Ознайомити дітей з оберегами української родини. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту.

Виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей праці, гордості за майстерність родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Розвивати бажання наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі рідній Україні.

Обладнання.

1. Карта України, Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

2. Предмети побуту та обереги старовинної української сім'ї скомпоновано в етнографічну композицію у класній кімнаті (парти винесено, лавки встановлено біля стін).

3. На стінах фотографії родин учнів класу, рушники.

4. Виставка виробів ручного ткацтва та вишивок дорослих членів сім'ї та їхніх дітей.

5. Грамзаписи українських пісень.

Присутні вчителі, учні, батьки (деякі одягнені в українські національні костюми), їм роздали надруковані слова пісень, прика­зок та ін., які виконуватимуться на святі.

Хід свята

Учителька. Дорогі діти, сьогодні на наше святкове заняття завітали гості: бабусі, батьки, вчителі.

Учні проголошують вітальні слова, вивчені раніше:

1-й учень.

Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю і миром!

2-й учень.

Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.

3-й учень.

Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі!
Вручають хліб-сіль директору школи.

Вчителька. Шановні гості, просимо Вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду.

4-й учень. У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини

Вчителька. Як називається країна, в якій ми живемо? (Україна)

Отже, сьогодні ми будемо з вами говорити про Україну.

Учителька читає вірш:

Як же весело всім на подвір’ї шкільнім,
А усмішки цвітуть, наче квіти!
Скільки щастя дзвінкого і радості в нім –
Це до школи злетілися діти!
Знову сіли у класах за парти шкільні,
Щоб долати вершини науки.
Перед вами всіма – горизонти ясні,
Ви візьмете підручники в руки
І підете робити свої відкриття,
З книжки будете світ пізнавати.
А коли підростете, підете в життя
Україну свою будувати.
Бо батьки вам доручать Вітчизну свою,
Незалежність її, щастя, долю.
Як колись наші предки в нерівнім бою
Захищали, боролись за волю.
І тепер ви живете у вільнім краю.
Де героїки й слави – по вінця!
То ж всім серцем любіть Україну свою,
І гордіться, що ви – українці!

Учень. 16 липня 1990 року Верховна Рада України проголосила Декларацію про державний суверенітет нашої України.

Вчителька. 24 серпня 1991 року було прийнято Акт проголошення незалежності України.

На цей день чекали мільйони українців не лише в нашій державі, а у далеко за її межами: в Канаді і в Росії, в Австралії та в США, в Польщі та Аргентині. Адже там живуть наші земляки – українці.

Україна має свою державну мову – українську, свою державність. Свій Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн.

(Учителька показує, а діти називають).

Учень. Це означає, що Україна визнана в цілому світі, з нею рахуються всі країни, ведуть торгівлю, встановлюють та підтримують різні міждержавні зв’язки: фінансові, культурні, наукові, політичні, дипломатичні.

Учениця. Жити у вільній і незалежній державі – давня мрія нашого народу. Він завжди прагнув мати все своє: землю, хату, велику родину, свої традиції, культуру і найцінніше – волю.

Вчителька. Діти, які прислів’я ви знаєте про волелюбність нашого народу?

За рідний край життя віддай.
Де рідний край, там і рай.
Добре тому, хто в своєму домі.
Воля дорожча за життя.
Із своєї печі і хліб кращий.
- Про що говорять ці прислів’я?
- Як ви їх розумієте? (Відповідь дітей).

Учителька. А як ви ставитесь до своєї Батьківщини? Які почуття викликає у вас саме це слово Україна? (Відповіді дітей).

А зараз ви одержите перше домашнє завдання: напишіть на картках про свої хороші справи, які ви робили не тільки для себе, а й для майбутнього рідного краю чи його сьогодення. Хтось із вас допомагає доглядати тварин, хтось посадив з батьками садок, ліс або просто одне деревце. А протягом року ми дописуватимемо у цю картку хороші справи, які ви будете робити для свого краю. В кінці року ми підрахуємо, скільки хороших справ зробили учні.

Учителька. Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина - то найкращий край!

Учень. Де зелені хмари яворів
Зупинили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
- Всі народи бачив ти з висот, !
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де найкраще місце на землі?

Учениця. Сонце усміхнулося здаля:
Правда, все я бачу з висоти,
Всі народи рівні, а земля
Там найкраща, де родився ти!

Учень. Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя,
Хай лунає мова солов'їна,
Пісня неповторная твоя.

Учениця. Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи є на світі де країна,
Ще миліша за наш край?

Учителька. Щоб краще знати свій народ, творчу спадщину нашого народу українського, ми з вами вивчали український дитячий фольклор: колискові пісні, ігри-пісні, утішки, небилиці, скоромовки, лічилки, прислів'я, загадки, казки. Перевіримо, як ви запам'ятали вивчене: проведемо вікторину «З якої ми казки?». (Проводиться вікторина).

- А які скоромовки вам полюбились?

Був господар, був господар та й розгосподарився.

Був собі цебер та й розполуцебрився на полуцебренята...

- А які прислів'я про родину ви вчили?

Яке дерево, такі в нього й квіточки.

Які батьки, такі їхні діточки.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син...

Потім учитель пропонує пригадати мелодії вивчених українських пісень та ігор: «Подоляночка», «Ой єсть в лісі калина»,

«А ми просо сіяли», «Колискова», звучить грамзапис.

Учень. Пригадаємо веселі народні ігри-пісні: «Журавель» і «Ой на горі жито».

Учні в музичному супроводі виконують жартівливі пісні-ігри.

Вчителька. Гарний наш край, бо має і високі гори, вкриті зеленими лісами, і бистрі ріки, і безмежні урожайні поля, і заквітчані луги, мальовничі села і міста, і все, чого лиш душа бажає.

Учень. Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна!

Звучить пісня «Родина, родина… Від батька до сина».

- Згадаймо, що ж таке родина, згадаймо родове дерево.

Школярі розповідають, що вони - то листочки родового дерева, батьки їхні - гілки, дідусі і бабусі - стовбур, товстіші гілки, прародичі - коріння.

- Які головні слова родоводу? (Рід, рідний).

Ваше друге домашнє завдання: вивчити родове дерево.

- Чому Маринка в альбомі вмістила фотографію нашого класу? Хіба ми теж родина? Чому?

Дружні, допомагаємо один одному, піклуємось про тих, у кого щось не виходить, разом вчимося, відпочиваємо, у нас спільна мета, стали ніби рідними...

- Так, діти, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і клас наш, і школа, і весь народ український. Родина до родини - народ.

Ми з вами всі - український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел (а зруйнуй їх - і річка засохне), так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім'ями.

І хочеться, щоб річка була повноводною, щоб велика родина наша українська була красивою, щасливою?

Учень. Сучасні письменники і поети примножують скарбницю синівського слова до рідної землі.

Діти читають уривки з віршів:

1-й учень.

Я землі цієї паросток зелений.
Я цієї висі крапля дощова.
Заплелись у мене, приросли до мене
Жито і дерева, квіти і трава.

2-й учень.

Чи вітер, чи літня злива -
Усе мені рідне, миле.
Нема такого дива,
Немає такої сили,
Щоб сонце зуміла взяти
Та й понести з собою,
Щоб в серці моїм здолати
Любов до землі святої.

3-й учень.

Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно,
Моя Україно,
Білявко-хатино,
Пізнати тебе мені щастя дано.

Учителька. Справді, це щастя, що можемо торкнутись до джерела нашої культури, вивчати її, вивчати і знати свій родовід. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. А рід з родом родичається. Як у пісні співає Ніна Матвієнко: 3 роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти... Звучить грамзапис.

- Треба берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже? Хто ж берегиня роду?

Учень. В давнину старі люди говорили, що то хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім'ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом.

Вчителька. Головною берегинею родини була мати, її святою називали. Тарас Шевченко писав:

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.

- Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.

Учень. Матусин заповіт.

Раз мені казала мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх,
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!

Учителька. Ми з вами одержали в спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену, гнучку, красиву, мелодійну. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань.

Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення своєї рідної мови. Мова – наш вірний друг і помічник протягом усього життя.

Учениця.

Колискова пісня, колискова –
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом…
(М. Сингаївський).

Учителька. Пісня любові й дитинства в серці бринить, як струна…

У нашій класній родині є три матері, які мають по троє діток, добре їх виховують, люблять пісню, вміють вишивати, і все це передають діткам своїм.

Оксанко, ти чула, як матуся твоя співає?

Оксанка.

Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало, колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
Мама співає колискову пісню, дівчинка дякує їй, цілує матусю.

Учениця. Мати - всьому початок. Мати - берегиня роду, а ще раніше жінка-мати була берегинею вогню.

Учень. Ми відтоді початки лічим,
Як муж з камінням і паліччям
За звіром кидався вдогонь,
А жінка берегла вогонь.

Учителька. Поет А. Малишко та композитор П. Майборода створили пісню про матір і рушник, яку я пропоную заспівати всім разом.

Всі присутні виконують «Пісню про рушник».

- Так, був звичай на Україні, а в деяких родинах, селах залишився і на сьогодні: на щастя дарували рушники. їх називали оберегами людини. Було повір'я, що і сорочка, вишита й подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати. Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а людині особливо близькій, рідній: дитині, братові, женихові, чоловікові.

Демонструє вишиту дитячу сорочку.

- Діти, а кому з вас мама чи бабуся вишили сорочечку своїми руками?

Учні розповідають.

Учень. Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами, -
Сорочку мати вишила мені...

Учениця. Давайте заспіваємо цю пісню нашим дружним  незвичним хором.

Всі разом виконують пісню «Два кольори» О. Білаша.

Учителька. Мати не тільки берегла дітей, вона й навчала їх усього: охайності, працьовитості, бо в народі говорилось «Яка мама, така й сама...» Мати навчала дочку (разом з учнями):
Тримай хаточку, як у віночку,
Тримай хаточку, як у віночку,
І рушничок на кілочку;
Тримай відерця всі чистесенькі
І вошці повнесенькі.

Учениця. В іншій пісні запитують: «Ой чия ж це хата незаметеная?»

Дівчатка виконують танок «Ой лопнув обруч», дорослі підспівують.

Учителька запитує батьків: «Що цінилось найбільше в народі?».

Мати. Родина здавна цінилась працелюбством. Головною працею українців було хліборобство. Хліб - оберега сім'ї, родини, він святий. Тому влітку до схід сонця виходили в поле жито жати, косарі виходили косити раненько.

Хлопчики виконують танець «Вийшли в поле косарі», всі співають пісню.

Вчителька звертається до батьків:

- А яку пісню про жнива ви, шановні батьки, пригадали?

Мати. Ой у полі нивка,
Кругом материнка...
Там дівчина жито жала,
Гарна чорнобривка.
Жала ж вона, жала,
Сіла спочивати.
Їхав козак з України,
Мусив шапку зняти.

Учителька. У пісні говориться про пошану до дівчини, яка жито жала. Може, й наші діти вміють працювати в полі?

Дівчатка виконують танець-пісню «Дівка-Явдошка».

Мати. Збирали врожай, а зимовими днями і вечорами жінки і дівчата пряли, ткали, вишивали. В пісні говориться: «Вмію прясти, вмію шити, якось буду в світі жити...»

Покажу вам старовинне ремесло, як пряли нитку з конопель та вовни. (Пряде нитку, розповідає).

Учителька. Діти, сьогодні наш гість Володимир Богданович пригадав свою неньку рідну, хату смерекову. Ми попросимо його заспівати свою улюблену пісню, а ми гуртом підспіваємо.

Гість виконує пісню «Смерекова хата» -            сл. М. Бакая, муз. П. Дворського.

Наснились мальва, рута-м'ята,
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Яку давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт,
І найрідніша в цілім світі
Матуся сива на дворі.

Приспів:

Смерекова хата -
Батьківський поріг,
Смерекова хата -
На крутій горі.
Як прийду до неї,
Коліном припаду,
Грудочку землі своєї
До уст прикладу.

Діти підходять до намальованої української хати і декламують вірш І. Гнатюка «Наша хата».

Я люблю свою хату.
І подвір'я, й садок,
Де і сонця багато,
І в жару - холодок
Тихо й затишно, квіти
Коло хати цвітуть,
І невтомно все літо
Бджоли в цвіті гудуть.
Все для мене тут рідне:
Стіни - білі, як сніг,
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад...
...Всюди добре, а вдома
Краще, кажуть, стократ.

Учителька. А ваша рідна хата, домівка подобається вам? Чи знаєте ви, що в хаті? Спробуйте відгадати.

Загадки:

Б'ють мене ціпами,                                          Ходить, ходить,
Ріжуть мене ножами;                                       А в хату не заходить.
За те мене отак гублять,                                                       (Двері)
Бо всі мене дуже люблять.

(Хліб)

Підсмикане, підтикане                                    Що то за постіль,
Всю хату збігало,                                            Що висить на стелі?
Під припічком сховалося.                                                    (Колиска)

(Віник)

Людей годую, сама голодна,
Часом гаряча, часом холодна.
(Ложка і тарілка)

З землі робився,
На кружалі вертівся,
На огні пікся, На базарі бував,
Людей годував; Як упав, то й пропав,
Ніхто не поховав.

(Горщик)

Маю чотири ноги ще й чотири роги,
В полотно мене вбирають,
їсти й пити заставляють.

(Стіл)

Учителька. Давня українська хата... Піч-мати в хаті була головною, бо народжувала хліб. А хліб – то життя. На стінах та вікнах барвисті рушники, розмальована піч, скриня, стіл на покуті. На столі - хліб. Пахне травами. Приходить на думку пісня          А. Пашкевича на слова Д. Луценка «Хата моя, біла хата».

Нехай прозвучить ця пісня.

Хата моя, біла хата,
Рідна моя сторона.
Пахне любисток і м'ята,
Мальви цвітуть край вікна.
Хата моя, біла хата,
Казко тепла й доброти.
Стежка від тебе хрещата
В'ється в далекі світи.
В хаті спокійно й затишно,
Вечір десь бродить в гаю.
Мати задумливо й ніжно
Гладить голівку мою.
Мамо, чого зажурились?
Дайте тепла ваших рук.
В хаті на згадку лишились
Болі й тривоги розлук.

Вчителька. Ось і доторкнулись ми до посвіту свого роду. Чи віриться вам, що нашому українському роду не буде переводу? Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо української білявки-хатини, українських традицій. Будьмо патріотами своєї держави, учімося, працюймо для її і нашого добробуту і щастя.

Спасибі Вам, люди добрі, за Вашу щирість, за участь у нашому святі.

Діти. Ходіть всі до хати, страви наші куштувати!
З жита та пшениці гарні паляниці.
Всіх ми почастуєм. Ще й затанцюєм!
Ой гоп, гопака, ще і затанцюєм!
Учні виконують танець «Гопак».

Вчителька. А що ж нам мати-піч наварила-напекла?

Відкриває піч і рогачем виймає горщик з варениками, приказуючи:

- Ми в окропі кипіли, велику муку терпіли;

Хоч усі нас хвалять, та не всі нас варять.

Вчителька. А наші мами не розучились варити вареники, вони нас почастують, а ми спасибі їм скажемо.

Самі ж візьмемо ще корисні домашні завдання: навчитись варити вареники, а також майстерності вишивати.

Учень. (До гостей).

Хай біда і горе минають Ваш дім.
Доброго здоров'я зичим Вам усім.

Звучить запис пісні «Щоб ви і ми щасливі були».

Матері частують всіх варениками, іншими ласощами.

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Національний фармацевтичний університет у м.Харкові

ФАРМАЦІЯ СЬОГОДЕННЯ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД МАЙБУТНІМ
Ректор університету
Черних В. П. Черних
Валентин Петрович –