Система трудового виховання А. С. Макаренка (на матеріалі повісті «Прапори на баштах»)

Тип матеріалу: 

Ізергіна Наталія Володимирівна,  учитель зарубіжної літератури, української мови та літератури Роменської СЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. П. І. Калнишевського (м. Ромни Сумської області)Ізергіна Наталія Володимирівна,
 учитель зарубіжної літератури, української мови та літератури
Роменської СЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. П. І. Калнишевського
(м. Ромни Сумської області)

Анотація

У статті на прикладі творчого доробку А. С. Макаренка висвітлено специфіку формування в учнів позитивного ставлення до праці, розкрито особливості трудової виховної системи, втіленої педагогом у комуні ім. Ф. Е. Дзержинського.

Ключові слова: виховання, соціум, трудові навички.

Провідним для педагогічної науки завжди був і залишається характер розв'язання проблеми соціального й індивідуально-генетичного в розвитку людини. На цій основі ґрунтувалися суперечності, що супроводжували педагогічну науку в усі періоди її становлення. Екскурс в історію засвідчує, що суперечності нинішнього етапу аналогічні тим, які були характерні для 20-30-их рр. XX ст. – проблеми взаємодії біологічного та соціального чинників – «внутрішньої» і «зовнішньої природи» людини, що були пов'язані з матеріалістичним та ідеалістичним підходами до педагогічної науки [3, 2].

Кожна людина з певного віку розпочинає самостійну трудову діяльність, що потребує відповідної морально-психологічної готовності, сформованої звички працювати, прагнення реалізувати свій потенціал. Вироблення таких установок особистості забезпечує трудове виховання, яке є одним з головних обовязків сімї та школи. Набагато складніше реалізувати аспекти трудового виховання з «проблемними» дітьми, наприклад з неповнолітніми правопорушниками. Успішному розв’язанню цієї проблеми значною мірою сприяє вивчення й використання передових педагогічних ідей і педагогічного досвіду Антона Семеновича Макаренка. Зокрема, повість «Прапори на баштах» засвідчує ефективність педагогічної системи трудового виховання у роботі з соціально невлаштованою молоддю.

А. С. Макаренко не лише спробував створити елементи нових соціально-економічних відносин у фактично чужому соціально-економічному середовищі, але й з успіхом практично реалізував власну програмуПерехід А. С. Макаренка в комуну ім. Ф. Е. Дзержинського переконав його ще раз, що без продуктивної виробничої праці не лише перевиховання, а й виховання загалом – неможливе. Оскільки комуна була розташована на околиці Харкова і не мала сільськогосподарських угідь, йому довелось повністю відмовитись від звичного для нього стереотипу виживання в сільських умовах.

У виховному закладі А. С. Макаренка повною мірою реалізований принцип включення людини, яка розвивається, у процес продуктивної трудової діяльності, якою пронизаний весь життєвий ритм комуни. Саме це дозволяло їй існувати госпрозрахунковою, економічно самодостатньою одиницею.

Погоджуємося з думками Г. С. Карпенчук та Н. М. Носовець про доречність компромісного рішення щодо оплати праці комунарам. Виробники, з метою збільшення продуктивності праці, категорично наполягали на матеріальному ії стимулюванні. А. С. Макаренку вдалось домогтися, щоб основна частина заробітку накопичувалася на особистому рахунку кожного, з якого можна було брати заощадження лише після випуску з комуни або з дозволу адміністрації. Десята частина заробленого за загальною згодою йшла у розпорядження ради командирів для культурно-масових потреб та соціального захисту окремих вихованців. I, нарешті, незначна сума у кілька відсотків з кожного заробітку йшла на кишенькові витрати. Останнє розвивало у них навички поводження з коштами, привчало раціонально планувати свій скромний бюджет, давало їм змогу реалізувати своє право вибору в задоволенні якихось потреб. Отже, комунар при цьому не відчужувався від продуктів своєї трудової діяльності, одержуючи зарплату [1, 5; 3, 11].

Праця поступово перетворювалася на життєву потребу для вихованців А. С. МакаренкаОзнайомлюючись з працею педагога «Прапори на баштах», читаємо: «Вартовими зазвичай стояли малюки, ті самі малюки, які з вереском ганяли по парку, перекидалися в ставку, на апаратах у фізкультурному містечку. У них були різні обличчя і різні хода, різні голоси і звички, були між ними і «шкідливі» хлопчаки, зубоскалити і насмішники, вигадники і фантазери, у багатьох блукали в голові всякі вітри. Але як тільки такий хлопчак брав у руки гвинтівку, він одразу ставав схожим на Петьку Кравчука, що зустрів Ігоря в день його прибуття. Як Петька, вони ставали серйозні, підтягнуті, намагалися говорити басом і були сліпучі і офіційні. Обов'язки були нескладні: не впускати в будівлю сторонніх і стежити, щоб всі витирали ноги. Жодних пропусків ні для дорослих, ні для колоністів в колонії не було, вартові просто на око добре знали, кого можна пропустити, а кого не можна» [1, 32]Тобто, автор наголошує на тому, що «абсолютною зайнятістю» відзначалися всі і кожний, незважаючи на вік, уподобання, здібності. Кожний вихованець мав змогу спробувати свої сили в різних видах праці й виявити свої нахили, відтак закріпитися в тому підрозділі, до роботи в якому він виявив здібності. Якщо учень не вмів виконувати певний вид роботи, як, наприклад, Ванда Стадницька, старші товариші навчали, допомоги в освоєнні ремесла.

Так, поступово, у процесі праці бачимо моральне і фізичне змужніння вихованців: бунтівник Ігор Чернявін перетворюється в дисциплінованого і відповідального комунара, ексцентрична і занадто емоційна Ванда врешті-решт знаходить своє щастя і кардинально міняє долю, підступний і не щирий спершу Рижиков з кожним днем усвідомлює причини власних вчинків і з часом теж змінюється. Вихованці проходять шлях від соціальних маргіналів до високоморальних, принципових і впевнених у собі особистостей. Це засвідчують їх вчинки, поведінка та взаємоставлення наприкінці повісті.

Важливим аспектом виховання було створення ради бригадирів у колективі комуни. Не дорослі оцінювали продуктивність праці і поведінку учнів, а вони самі мали змогу самокритично, чесно і головне відкрито виражати свої міркування.

З виробленням трудових навичок у вихованців А. С. Макаренка формувалося відчуття відповідальності і толерантності. Зокрема, спостерігаємо, яким сильним є прагнення юнаків і дівчат сприяти побудові нового заводу – адже з ним почнеться нове життя. Невдачі і розчарування окремих учасників колективу і вчителі і комунари сприймають як власні, а отже здатні прийти на допомогу.

Досить актуальною на сьогодні є думка А. С. Макаренка про те, що трудовий процес, якщо розглядати його відокремлено, швидко й легко стає автономною механічною дією, що не включена в загальний потік психічного життя, чимось схожим на дихання чи ходу. За таких умов він позначається на психіці людини тільки тимчасово, але не конструктивно, тому його вплив на усвідомлення нових суспільних мотивацій стає зовсім мізерним. Систематичність і послідовність, аргументованість і усвідомленість – запорука успіху системи трудового виховання педагога. Виховна цінність праці залежить від її характеру. За умови, коли виробнича мета починає переважати педагогічну, праця стає руйнівником виховних основ коллективу. 

А. С. Макаренко розумів, що стимулом праці є потреба не в самій дії – «аби лише трудитись». Важливий процес праці, що створює можливості для самовияву, творчості, задоволення різних інтересів і прагнень. Причому, підкреслював він, слід потурбуватися про її творчий зміст, а для цього робота в цеху не повинна бути ланкою чудних одноманітних процедур, варто ставити завдання яке охоплювало б усіх і своїм значенням, і своїм технічним інтересом, і прямою користю у набуванні навичок. Потрібно виробляти творче ставлення до праці, що спостерігаємо у «Прапорах на баштах»: людина підходить до роботи з любов'ю, бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність, праця є формою вияву особистості і таланту.

Проблеми, що хвилювали А. С. Макаренка, охоплювали майже всі аспекти теорії та практики виховання, а тому його педагогічна система цілком рефлексується сьогодні. Педагогічні ідеї трудового виховання педагога-новатора щодо оптимістичного підходу до дитини, його  методика формування самостійності й волі у дітей та розвитку вмінь і навичок колективного співробітництва актуальності й на сучасному етапі розвитку виховної системи, завданням якої є виховання гармонійної, різносторонньо розвиненої, активної особистості, здатної до конкурентоспроможності і продуктивному співіснуванні у соціумі загалом.

Список використаної літератури

1. Карпенчук С. Г. Педагогічна технологія А. С. Макаренка в контексті сучасної педагогіки: автореф. дис. на здобуття доктора пед. наук: спец.: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / С. Г. Карпенчук. – К., 2003. – 16 с.

2. Макаренко А. С. Прапори на баштах / А. С. Макаренко; пер. з рос.О. І. Бандури. – К.: молодь, 1988. – 384 с.

3. Носовець Н. М. Гуманістична спрямованість системи трудового виховання молоді в педагогічній спадщині А. С. Макаренка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н. М. Носовець. – Х., 2004. – 16 с.

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Національний фармацевтичний університет у м.Харкові

ФАРМАЦІЯ СЬОГОДЕННЯ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД МАЙБУТНІМ
Ректор університету
Черних В. П. Черних
Валентин Петрович –