Урок розвитку мовлення на тему: «Полтавський діамант. (Народна художниця з Полтавщини Катерина Білокур)»

Навчальний рівень: 

Копанєва Наталія ГеннадіївнаКопанєва Наталія Геннадіївна,
вчитель української мови та літератури
Навчально–виховного комплексу Новоайдарська школа – гімназія
Новоайдарської районної ради Луганської області

 

Урок розвитку мовлення на тему:
«Полтавський діамант. (Народна художниця з Полтавщини Катерина  Білокур)». Презентація

 

 

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю відомої української художниці Катерини Білокур; виховувати повагу до талановитих людей, їхніх надбань; розвивати естетичний смак, логічне мислення, пам’ять, зв’язне мовлення.

 

Обладнання:  запис пісні «Чи я в лузі не калина була», презентація  «Полтавський діамант. Народна художниця – Катерина Білокур», роздаткові картки – довідники.

 

Тип уроку: урок-занурення

ХІД УРОКУ

1.Організація класу.

2.Повідомлення теми і мети уроку. (Слайд)

Вступне слово.

   Шановні  гості, діти ! Сьогодні ми з вами мандруватимемо чарівним світом  життя і творчості  народної української художниці Катерини Білокур. У п’ятому класі   ми вже згадували про неї. Настав час, коли полтавська Богданівка стала мистецькою столицею К.Білокур. Звідси, з біленької селянської хати , рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей  її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, потім  вони з’явилися в Парижі. Вона мовби  розповідала світові, який талановитий її народ, як розвинуте в нього від природи естетичне почуття, яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті. Але шлях до слави був важкий і тернистий. Не відразу знайшла Катря своє місце під сонцем. Сьогодні ми з вами пройдемо стежками життя і творчості цієї людини.(Слайд)

Учень. 7 грудня 1900 року, в день святої великомучениці Катерини в бідній селянській родині народилася дівчинка, якій судилося увійти в історію мистецтва не тільки  вітчизняного, а й світового.

Учитель. Давайте запишемо у зошиті: Катерина Василівна Білокур – народна художниця.

  • Коли ми розшукували інформацію про  неї, то зверталися до інтернету, хто звернув увагу, скільки картин там розміщено? (53)
  • Запишемо у зошити: доробок – п’ятдесят картин.

Учень. Все життя цієї неординарної жінки пройшло у селі Богданівці на Полтавщині. У 1900 р. це було глухе село, від якого до Києва, як до Місяця. Коли дівчинка підросла, батько подарував їй буквар,  якого вона дуже швидко опанувала. Дивлячись на її успіхи, батьки вирішили: « Купимо їй ще один буквар та й хай помаленьку вчиться грамоти: їй все одно міністром не бути, досить з неї і цієї науки. Хай краще сідає за прялку, щоб добра господиня була».

Учень. Чорнобрива дівчинка маленькими рученятами виводила довгу нитку, а на колінах у неї лежала книжка. Оце й усе навчання.

Учень. Одного разу вона спробувала малювати вуглиною на шматку полотна. Ніщо в житті не приносило їй такої  радості. У неї не було ні фарб , ні паперу, ні олівців. Тихцем вона відрізала той шматок полотна і вуглиною малювала на ньому. Намалює з одного боку, намилується, переверне на інший бік, потім випере полотнину і знову малює.(Слайд)

Учень. З книг юна Катря дізналася, що є на  світі такі люди – художники. Це слово здалося їй тоді чарівним. «Ось я і сказала собі,- згадує Катерина Василівна,- що рано чи  пізно, хоч на старості літ, я буду Художником, буду – і все!»(слайд)

Учитель. Скажіть, про які риси характеру говорять ці слова?

(велике бажання малювати, цілеспрямованість, творча натура, впертість).

Давайте з’ясуємо. Як же розвивався її талант.

Учень. Малювала потайки від батьків тільки після того, як була виконана вся робота. Одного разу за цим заняттям її застав батько. Він був страшенно розлючений: «Що ти робиш? Та не дай Бог, чужі люди побачать за такою справою!» Її побили, а малюнок спалили. З цього часу батьки намагалися вибити «дурощі» з юної голівки своєї доньки, слідкували за нею, забороняли малювати. Але ніякі силові методи не діяли на дівчинку, бо малювання було смислом її життя.

Учень. Аж ось настало свято і на її вулиці: до їхнього села приїхали вчителі. Вони показали дівчині фарби, пензлі. У них вона побачила альбом з репродукціями художників Третьяковської галереї. Через деякий час учителі поїхали, і Катря знову лишилася без моральної підтримки.

Учень. Їй було боляче  знати  неприйняття її таланту  рідними і  чути від матері : «Покарав нас Господь такою дочкою! У людей діти в таких літах  уже заміж повиходили…»

«Сором – здорова дівка, а таким займається», - бідкався батько.

Учень.  Катря дуже страждала від нерозуміння, була чужа серед своїх, осуд односельців приводив її у відчай, бо чого тільки не говорили  про неї у селі: і що з нечистою силою знається, і що чортів малює.

Учитель. Від чого Катерина страждала найбільше? (Від людського непорозуміння).

Давайте подумаємо, з долею якого українського письменника і художника схожа доля К. Білокур? (Т. Шевченко).(слайд)

 А чим  же вони схожі? (з бідної сім’ї, вчилися самотужки, не було можливості вчитися малюванню).

Продовжимо подорож.

Звучить пісня  у виконанні  Оксани Петрусенко «Чи я в лузі не калина була»

Учень. У 1939 р.  по радіо  Катерина почула спів Оксани  Петрусенко. Це була пісня «Чи я в лузі не калина була». Спів запав у душу, і вона послала співачці листа, написавши: «Київ. Оперний театр. Оксані Петрусенко.». На диво, лист знайшов адресата. Дуже душевний, сповнений слів подяки, разом з малюнком на шматочку полотна він вразив співачку. Артистка не могла лишитися байдужою до долі «богданівської  чарівниці». З її допомогою була організована перша виставка художниці в Полтаві.

Учитель. Коли до Богданівки приїхали працівники Полтавського обласного будинку народної творчості, вони відкрили в К.Білокур художницю рідкісного обдарування, справжній самородок у морі народних талантів.

Учень. Про  К.Білокур заговорили. Відкрили її виставки у Полтаві та Києві. Тоді ж уперше в житті залишила вона рідне село, побувала в Києві та Москві. У 1941 р. у Полтавському краєзнавчому музеї була розгорнута велика персональна виставка квіткових панно, а також кількох автопортретів. На жаль, ця виставка загинула на початку війни. Від доробку 20-тих– 30-тих років уціліли лічені полотна, які художниця залишила дома у Богданівці.

Учень. Самоук за освітою. Вона уявлення не мала про ази живопису, не знала понять «малюнок з натури», «пейзаж». Не тільки фарби робила з буряка, бузини, калини, а й пензлі робила сама.

Учень. Пензлі були рівнесенькі, тонкі, однакової довжини, мов щойно застругані олівці. Їх було багато: для кожної фарби окремий пензель. Катерина робила їх сама  з волосинок  пухнастого хвоста домашнього кота, акуратно підбираючи для одного пензля дев’ять волосинок, для другого – дванадцять, для третього – тридцять шість. То й справді важливо, яким буде пензлик. Хоч і не вірила в жодні прикмети і забобони, знала з власного досвіту, навіть нестача однієї волосинки або її зайвина – і вже не вийде потрібний мазок.

Учень. «Катерина Білокур: виготовлення пензлика.»

Василь Голобородько.

Уловить кота і уловить кота,

Вистриже віхтик і вистриже віхтик.

По віхтику на всяку квіточку:

Віхтик на калачики.

Віхтик на королевий цвіт.

Віхтик на чорнобривці,

Бо ж розквітають у різні пори року:

Яка навесні,

Яка о Петрі.

Яка у бабине літо

Витеше з вишневої гілочки держальце.

Бляхою з консервної банки закріпить котячу шерсть-

Вже й готовий пензлик.

Буде чим малювати..

Учень. « Рідне поле» - одна з найвідоміших картин художниці - самоука.

Учитель. Що означає слово самоук? (вчилася без будь–чиєї допомоги). Давайте запишемо : художниця – самоук.

Учень. Написана картина « Рідне поле» в період творчої зрілості, вона сповнена любові до рідної землі. Ця любов спонукала її, майстриню з вираженим декоративним «квіткарським» почуттям, взятися за створення першого у її доробку  узагальненого пейзажу. Вона довірилася своїй інтуїції, бо ніколи і ніде не вчилася майстерності, не знала, що таке «ідея»,  «типізація». Цю селянку вів до філософського осмислення життя на землі внутрішній поклик.(слайд)

Учень. Всеньке літо малювала Катерина картину. А літечко 1949 року було рівне, тепле, у городчику перед вікнами буяли квіти. Не маючи сама міцного здоров’я, Катря особливо любила все здорове, прекрасне, досконале. Селянка з діда-прадіда, вона не переставала дивуватися незбагненній силі землі, скропленій дощем і зігрітій сонцем: з малюсінького зернятка, вкинутого у пухку ріллю,  виростає отака краса! Десь беруться з води, землі й світла найтонші переливи червоного, жовтого, вишневого,рожевого, блакитного.

Учень. Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем! Як же хотілося їй передати цю красу на папері!

     Учитель. Багато що було незвичним на її картинах:  скупчення квітів і плодів різних пір року, максимально натуралістичне відображення живої природи, підкреслене відчуття об’ємності.

 Як зрозуміти слово « натуралістичне»? (дуже схоже на те, що є в природі).

 Учень. Бджола виповзла з вулика, посиділа на його вологій приступці, вмилася холодною росою,що скотилася з дашка. ЇЇ  поманив запах дикого маку з того боку, де сходить сонце.

Через відчинені сінешні двері Катерина відчула – пахне цвітом дикого маку. Згадала, що дикий мак квітує на пригірку Гетьманського урочища. Крадькома винесла з кімнати дерев’яну триногу.  Мусила робити це потайки, бо її малювання й досі наводило маму на безпросвітний смуток. Та була переконана, що дочку наврочено цим чаклунським ремеслом.

Учень. Босими, потрісканими ногами йшла землею, яку орала й засівала, жала й сапала важкою щербатою сапою. Яку любила й проклинала, й знову любила, бо іншого вибору в неї не було.

Учень. На маленькому  стільчику сіла вона біля тоненької стеблини дикого маку. Катерина ще не знала, для чого знадобиться їй цей предикий мак, у якій картині він зацвіте, але передчувала, що знадобиться він неодмінно, і його треба намалювати, інакше приходитиме в її сни, пахнутиме їй з ранку до вечора.

Зараз мак говорив їй своїм запахом про щастя, про сонце і небо, про літній вітерець і про те, що при заході опаде. Коли Катерина намалювала пелюстки маку, над її головою загула бджола. Жінка ледь помітно водила пензликом, затамовувала подих при кожному русі - і тому не почула, як бджола сіла на руку, а потім повільно переповзла на полотно. Катерина завмерла. Звелася на затерплі ноги й перенесла бджолу на мак, постежила, як та ворушить крильцями. Знову сіла, розмішала цяточку фарби, а коли звела погляд – бджола знову сиділа на полотні. Тоді жінка  ще раз перенесла її і рішуче зняла рамку з полотном з дерев’яної триноги.

Учитель. Діти! Як ви думаєте, чому бджола повернулася на малюнок? (він був так майстерно зроблений, що бджола  сприйняла його за живу квітку).

То ж не дивно, що такі довершені картини надихали поетів до створення чудових віршів. Уривок  з вірша В. Голобородька ми вже чули .Є ще  така поетеса Катерина Квітчаста, яка писала вірші про картини К.Білокур. Послухайте її творіння. Перший  вірш за картиною  має однойменну назву: «Квіти за тином».(слайд)

Квіти за тином.

К. Квітчаста.

До квіток—на молитву на прощу йшла.
І від назв отих « мальва» чи «сон»
Вона мліла й снагою тривожною
Осипалась у світлу бездонь.

Де ходила—захопленням множилась.
У крапчастих цвіла кольорах-
В гарну мрію себе переносила.
Де суцвіттями обрій загра…

Кожній квітці молилась по-своєму.
Кожній слала своє полотно…
Її доля—мій сум незагоєний:
В буйнім цвіті—недовгий тинок…

Не тинок—оту ніжність зворушливу—
Не обміряти й не осягти:
Не завіяти цвіт завірюхами –
Нам його до безсмертя нести!..

Учитель. Подивіться уважно на картину «Квіти за тином», які ж  квіти намальовані? (гарні, чарівні, яскраві.)

 Ще один вірш цієї ж поетеси називається « Квіти любові», він написаний за картиною «У Богданівці, на Загреблі» .(слайд0

Учень.

Квіти любові .

Мов крила гарячої крові,
Ти квіти ронила живі
На кожному кроці з любові.
Якою осяяний світ…

В довічних зітханнях Загреблі
Легкі пелюстинки дощів
Пливуть між землею і небом,
Немов журавлині ключі…

Учитель. На що схожі квіти з цього вірша? Якими їх бачить авторка? (на краплі гарячої крові). Давайте запишемо в зошитах : схожі на краплі гарячої крові, квіти як живі.

Довго ще можна говорити про її полотна. Була картина «Щастя»,(слайд) на якій дитя з голубими пророчими очима, з виткими кучериками лежить на трояндах і барвінку, а йому в очі зазирають соняшники і лелеки… І є в неї картина «Все йде, все минає..», (слайд)де  недомальований старий пень шкірить зуби, ніби підкреслюючи абсурдність мрій, а ще є «Буйна», (слайд) про яку сама авторка говорила: «Усі вважають,що на ній  зображені просто квіти, а насправді я малювала не фарбами – я малювала квітами нашу Марійку Добродійку. Ніхто не розгледів, що то – Маріїн  портрет із квітів, портрет її душі…»

Учень. У 1954 р. полотна К. Білокур були включені  до радянської експозиції на Міжнародній виставці в Парижі. Там їх побачив Пабло Пікассо, він вигукнув: «Якби у Франції була художниця такого рівня майстерності, ми б примусили заговорити про неї весь світ…»(слайд)

Учень. У 1951 р. К. Білокур нагородили орденом «Знак Пошани», а у 1956 р. вона була удостоєна звання народної художниці України.

Учитель. Слава про дивний талант розлетілася на весь світ, але це ніяк не   змінило її побуту: жила  вона у старій хаті, у якій взимку замерзала вода, обробляла город, доглядала  за козою, яку називала карою Господньою, вела господарство, дбала про хвору матір і, звичайно, малювала, бо її сусідка, Марійка Добродійка, сказала:

-- Вам треба малювати, бо  Ви вмрете…( слайд)

 

Тільки квіти в тихім Заповіті…

К. Квітчаста.

Зозуліє доля самотою,
Голос зозуліє твій в роках –
Чахне сивий явір над водою,
А вода під берегом пручка…
Б’ється пензлик гілочкою шибку,
Візерунки з ночі напина –
І гойда безсонням квіти жінка,
Кольором і ніжністю луна…
Кожній пелюстинці своя барва,
Кожній пелюстинці-- подих свій.
Ті душевні сплески – хто їх бачив
І себе до них на сповідь вів?..
І пішла до себе, як у небо…
І пішла в безсмертя від страждань…
Тільки квіти –діти біля неї…
Тільки доля з хмари вигляда…

Учитель. Діти, ми з вами пройшли стежкою народної художниці України К.Білокур. Зараз ви отримаєте маленькі аркушики-підказки. Там написане завдання: «Скласти твір-мініатюру на тему: «Незвичайний світ картин Катерини Білокур», використовуючи подані словосполучення та прослуханий матеріал:

Дивовижні квіти, багатство кольорів,  розмаїття барв, найфантастичніші поєднання, найрізноманітніші предмети, величний гімн природі і людині, талановита жінка, чарівний світ, великий талант.»( слайд)

Прочитайте завдання, давайте складемо кілька речень з наданими словосполученнями. Вам треба скласти зв’язний текст, які він має ознаки? (послідовність, логічний зв’язок речень).

3. Підсумок уроку. Дякую всім за роботу.

4. Домашнє завдання. Написати твір-мініатюру,використавши отримані знання та  словосполучення із аркуша-підказки.

 

Завантажити презентацію

Полтавський діамант» (Народна художниця з Полтавщини  Катерина Білокур.

 

Полтавський діамант» (Народна художниця з Полтавщини  Катерина Білокур.

 

Полтавський діамант» (Народна художниця з Полтавщини  Катерина Білокур.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Національний фармацевтичний університет у м.Харкові

ФАРМАЦІЯ СЬОГОДЕННЯ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД МАЙБУТНІМ
Ректор університету
Черних В. П. Черних
Валентин Петрович –