Конспект уроку на тему: "Япoнія"

Тип матеріалу: 
Предмет: 
Навчальний рівень: 

О. Я. Усатюк, Христинівська ЗШ №2, Черкаська обл.

Мета уроку:

поглиблювати та систематизувати знання учнів про атмосферні опади; формувати знання про особливості опадів та закономірності їх розподілу на землі; формувати вміння будувати стовпчикові діаграми; розвивати пам'ять, спостережливість, творчі здібності учнів.

Тип уроку: комбінований

Форма уроку: інтегрований урок-мандрівка (географія і світова література)

Обладнання: учнівський проект презентації «Японія», збірки творів Мацуо Басьо, виставка ікебани, орігамі, комп’ютер, екран.

Хід уроку

Японія засвоїла всі наші новітні винаходи, відкриття, випробувала всі системи, які вона знайшла в Європі. І застосувала їх у себе не в такому саме вигляді, ні, вона застосувала їх настільки, наскільки це потрібно було для зміцнення її сил. Вона скористалася Європою як сходами, сходинками яких піднялася на вершину Далекого Сходу.

Ернест фон Гессе-Ватерг

 

І. Організаційний момент

За 2 тижні до уроку вчитель об'єднує клас у групи й дає їм завдання для самостійної роботи з літературою, атласами, енциклопедіями тощо. Важливе значення має міжпредметний зв'язок з інформатикою, саме в цей час учні ознайомлюються з основними вимогами до складання презентації. Окреме завдання дають одному учневі - створити учнівський проект презентації Японії.

  Учитель. Шановні діти, гості! Сьогодні ми з вами проведемо нестандартний урок - урок-мандрівку до «країни Сонця, що сходить» - Японії.

ІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів

Учитель. Японію часто називають країною XXI століття. Вона за кілька десятиліть перетворилася на економічного гіганта, що зумів завоювати і втримати значні сегменти ринку в основних господарських комплексах світу - США і Західній Європі. Але Японія - це не тільки «економічне диво», це країна найдавнішої високорозвиненої цивілізації, традиції якої часто не зрозумілі європейцеві.

Англійка Еліза Скідмор у книзі «Дні рикші в Японії» писала: «Японія - загадка нашого століття, японці - це найнезбагненніший, найпарадоксаль- ніший із народів. Разом з їх зовнішнім оточенням вони такі мальовничі, теа­тральні і артистичні, що часто здаються нацією позерів; увесь їх світ - ніби сцена, на якій вони грають».

Відхилити завісу загадкового «японського дива», ознайомитись із незви­чайними для нас традиціями ми матимемо змогу на сьогоднішньому уроці.

А допоможе нам у цьому туристична агенція «Світ» та ведучі спеціалісти: географи, історики, демографи, економісти, транспортники, літератори, культурознавці та кухар. Роль гіда буду виконувати я - ваш учитель

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

«Коли боги Ідзанагі і Ідзанамі по веселці спускалися з небес, щоб відділити земну твердиню, Ідзанагі вдарив своїм списом і тоді із його списа скотилось мереживо крапель, утворивши зігнутий ланцюг островів». І дійсно, коли подивитись на Японію з літака, то згадуєш цю прадавню легенду про створення країни. Острівний ланцюг і справді схожий на скам'янілі краплини. Чи, можливо, це караван гір, що прокладає собі шлях через безкрайню пустелю океану.

«Шлях гір» - таким є одне із тлумачень давньої назви цієї країни. Назва Ямато нагадує, що утворення Японії ще не завершено. Краплини, що впали з божественного списа, ще недостатньо застигли. Усією схожою на Дугу низкою островів від краю до краю здіймаються вулкани. Уся ця молода суша надзвичайно жвава через землетруси. Але країна вогнедишних гір більше відома як «Країна Сонця, що сходить». Саме під цією назвою Японія дала про себе знати західному світові зі сторінок книги Марко Поло в розділі «Тут описано острів Чіпінгу». Це слово пишеться трьома ієрогліфами, кожен з яких означає «Сонце - корінь - країна». На діалектах Південного Китаю це звучить як «Я-пон». Саме така вимова перейшла в європейську мову, а японською це вимовлюють як «ніппон», саме це слово й утвердилось як офіційна назва японської держави, замість давньої Ямато.

Отже, «країною Сонця, що сходить» Японію назвали її сусіди. Але таке ім'я не прижилось би в японців, якби воно не збіглося із їхнім світо­сприйняттям.

Слово надають «географам».

Виступ групи «Географи»

Японія - держава в західній частині Тихого океану. Розташована на островах, що простягаються на схід від материкової частини Азії, від якої відділені Японським і Східнокитайським морями. На півночі омивається Охотським морем.

Близько 80 % території зайнято невисокими горами та височинами, є близько 150 вулканів, з них 15 - діючі, серед них найвищий - гордість японців - гора Фудзіяма (3776 м). На прибережних рівнинах розміщені майже всі міста країни. Щорічно в Японії відбувається 800-1000 землетрусів. Свідченням нестійкої земної кори в цьому регіоні є численні гарячі джерела і періодично виникаючі цунамі, які накривають східне узбережжя країни. Уся територія країни перебуває в зоні активної діяльності мусонів. Літній мусон супроводжують опади на східних схилах гір, а зимовий несе холодні повітряні маси з Сибіру і спричиняє сильні снігопади на Хоккайдо і на західному узбережжі Хонсю. Навесні і восени в Японію приходять тропічні циклони, які приносять теплі дощі. А з серпня по жовтень - тропічні урагани (тайфуни).

Рослинність Японії надзвичайно різноманітна і налічує понад 17 тисяч видів. Ліси, зокрема хвойні, покривають 60% суходолу, чимала частина Хонсю заросла листяними деревами.

У надрах Японських островів трапляються хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, але родовищ промислового значення вкрай мало. Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестачу природних ресурсів компенсують високим рівнем кваліфікації робочої сили і культури праці, активним і гнучким використанням капіталу та сучасних методів організації виробництва, високим рівнем розвитку науки і техніки. Японська промисловість активно пов'язана зі світовими ринками. З одного боку, для потреб довозиться 97% необхідного вугілля, 99% нафти і залізної руди, 60% лісу, 100% фосфатів, бокситів, бавовни, вовни тощо. З другого боку на експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90% годинників, 95% відеомагнітофонів, 75% копіювальних машин та іншого офісного устатку­вання, 75 % побутової електроніки (відеомагнітофони і відеокамери, плеєри, цифрові фотоапарати, телевізори, магнітофони тощо).

Японія - один з лідерів світової чорної металургії. Тут діють майже два десятки металургійних заводів повного циклу (Кавасакі, Тіба, Токай, Хіробата, Фукуяма, Кітакюсю). Всі вони працюють на привізній сировині, яку довозять сюди морським транспортом і зразу ж у портах переробляють.

У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10 %. Лідерство належить автомобіле- та суднобудуванню. За ви­робництвом легкових автомобілів посідає перше місце у світі. Найвідоміші марки - «Тойота», «Сузукі», «Міцубісі», «Хонда», «Мазда» тощо. Попереду країна й за виробництвом та оснащенням промисловості роботами. «Безлюдні заводи» давно стали реальністю на островах.

Хоча для землеробства придатні лише 13 % території країни, передове інтенсивне сільське господарство дає можливість повністю забезпечувати себе найважливішим продуктом харчування - рисом. Вирощують й інші культури, зокрема сою, картоплю, цукровий буряк, цибулю, огірки та мандарини. Риба і морепродукти є важливою складовою меню японців. Великих успіхів досягла тут марикультура - це штучне вирощування риби, молюсків і навіть перлин на морських плантаціях. Значну частину кормів завозять. Займаються свинарством, птахівництвом.

Учитель. Для того щоб пізнати країну ближче, надамо слово «історикам».

Виступ групи «Історики»

Найдавніші поселення людини на території Японії відносять до доби палеоліту. У другій половині III ст. виник племінний союз Ямато, на основі якого в VII ст. засновано ранньофеодальну централізовану японську державу на чолі з імператором. З 1192 року владу в країні здійснювали сьогуни. Спочатку з феодального дому Мінамото, потім Асакага. Згодом влада імператора стала формальною, а правив сьогунат, спираючись на самураїв (дрібне військове дворянство).

Європейці дісталися до Японії лише в XVI ст. (портуґальці, іспанці). Але після об'єднання держави полководцем і державним діячем Тойотомі Хідейосі, після династії сьогунів з дому Токугава, феодальної роздробленості і низки селянських повстань Японія взяла курс на самоізоляцію. За будь які контакти з іноземцями суворо карали. Так тривало до середини XIX ст., коли Японія почала розвивати контакти з іншими країнами, навіть захоплювати інші території, брати участь у війнах та різних конфліктах. Після того, як СІЛА скинули атомні бомби і знищили Хіросіму і Наґасакі, було розгромлено Квантунську армію, підписано Акт про безумовну капітуляцію й засуджено головних японських військових злочинців. Японці записали у своїй конституції (ст. 9), що вони відмовляються від застосування збройних сил як засобу вирішення міжнародних конфліктів. Нині ця держава - конституційна монархія на чолі зі спадковим імператором.

Учитель. Про особливості транспорту розкажуть нам спеціалісти-«транспортники».

Виступ групи «Транспортники»

Транспорт Японії високо розвинений. Морський транспорт пов'язує країну з усіма регіонами світу, він посідає 2-е місце у світі за тоннажем. Найбільші морські порти: в Осацькій затоці - Кобе, Осака, Сакаї; в Токійській затоці - Йоко- ґама, Тіба, Кавасакі, Токіо.

Повітряний транспорт здійснює пасажирські перевезення. Найбільший аеропорт - Токіо.

На Японських островах є великі труднощі у будівництві транспортної мережі: дорого коштує земля, потрібно будувати велику кількість тунелів (довжина окремих тунелів перевищує 10 км), мостів, зокрема багатокілометрових мостів між островами, підводних тунелів (найбільший між Хонсю і Хоккайдо - 53 км) та ін. Але не зважаючи на труднощі, мережа залізниць із швидкістю руху 200-250 км/год та швидкісних шосейних доріг поступово зв'язала всі основні економічні центри країни.

Учитель. Слово надаємо «демографам».

Виступ групи «Демографи»

Одним із головних критеріїв економічного зростання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять разючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації

За кількістю населення - близько 127,6 млн осіб - Японія входить до першої десятки країн світу. У країні відсутній природний приріст населення. Великою проблемою став швидкий темп зростання кількості людей старшої вікової групи за найвищої середньої тривалості життя у світі (чоловіки - 77,5 років, жінки - 84,1 років). Низька народжуваність і рекордна тривалість життя можуть перетворити Японію на країну людей похилого віку.

Населення Японії відрізняється національною однорідністю: 99 % загальної кількості складають японці. Серед представників інших національ­ностей найбільша кількість корейців і китайців. Майже 4/5 японців - міські жителі, що живуть у перенаселених містах - мегаполісах. Міст «мільйонерів» - 12, найбільша міська агломерація - Кейхін (Токіо;Йокоґама), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн осіб.

У складі трудових ресурсів переважають кваліфіковані кадри: в Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати трудові навички з наймолодшого віку. Близько 70% японців працюють за наймом, що гарантує пенсійне забезпечення і захищає певним чином від безробіття.

Державною мовою є японська. Основні релігії - синтоїзм і буддизм. Синтоїзм - поклоніння предметам і явищам навколишнього світу. Буддизм був запозичений передусім японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймали як релігію простолюдинів.

Учитель. Отже, ми склали економіко-гео графічну характеристику «країні Сонця, що сходить», а тепер дізнаємось про особливості її культури та традицій.

Виступ групи «Літератори»

Як і практично кожна література світу, японська література бере початок з усної народної творчості та міфології. Це її давній період (до середини VII ст.). На VII-XII ст. припадають перші записи міфів, казок, легенд, пісень, історичних переказів, хронік.

Існує така чудова японська легенда, пов'язана з японським літочисленням, яке має 12-річні цикли (японці називають кожний такий цикл - «дванадцять земних гілок»). Починається цикл з року Миші, а далі йдуть роки Бика, Тигра, Зайця, Дракона, Змії, Коня, Барана, Мавпи, Півня, Собаки, Вепра. Назви цих років відповідають назвам сузір'їв японського (китайського) зодіаку.

Колись давно, коли ще звірі вміли говорити, небесний володар наказав їм з'явитися до нього якнайшвидше. Цей наказ почули всі. Лише одна Кішка полювала тоді на рибу й не чула. Бик, знаючи свою неповороткість, вирушив у дорогу раніше за всіх. А хитра Миша, дізнавшись про це, сіла Бикові на хвіст і так доїхала до небесної брами. А тоді швиденько пробігла по спині Бика і першою стрибнула в ті ворота. Так Миша стала переможницею в поході звірів і перший рік циклу назвали на її честь. Бик був другим, і це його дуже засмутило. Кішка, яка тоді приятелювала з Мишею, спитала у неї: «Що наказував небесний володар?» Та хитро відповіла: «Звірам шануватися і не чіпати риб!» Кішка злякалася, а потім собі подумала: «Буду ловити рибу тихенько, щоб ніхто не знав». А Миша подумала: «Так я тобі й сказала правду! Кішки такі спритні, що їх і не випередиш ніде!» Обманута Кішка так і не з'явилася до небесного володаря, через те і не потрапила до Зодіаку. З тих часів вона ненавидить мишей, ловить їх, навіть забувши про риб. Звідси японська приказка: «Радіє як кішка, що мишу спіймала».

У ІХ-ХІ ст. зароджується розповідна література письменниці Мурасакі Сікібу, щоденникова мемуарна література (ніякі), ессе (джуйхицу).

Наприкінці ХІІ - ХVІ ст. з'явилися збірки історично-релігійних та побутових оповідань, ліричні драми театру масок ноо; став розповсюджуватися жанр ренга («нанизані рядки»), а також імайо ута («пісні на сучасний лад») та коута («малі пісні»).

Японська література, розвиваючись за загальними законами, мала досить різноманітні жанри. Але поезія завжди була в Японії одним з найулю­бленіших видів літературної творчості. Найпопулярнішим були танка. Танка - це особлива форма японського короткого вірша з п'яти неримованих рядків; у трьох перших виражена головна думка, у двох останніх міститься висновок. Він має 31 склад, які розташовані в рядках певним чином. Наприклад: 5+7+5+7+7.

Вона своїх думок

Не розкриває,

А прислала мені

Незабудки.

І все стало ясно!

Розмовляли

Спочатку пошепки,

А потім гучніше, гучніше…

Пролунав пістолетний постріл –

Урвалося життя людини.

Ісакава Такубоку

У процесі розвитку від жанру танка відокремили тривірш хоку (XVI ст.) Це - початкові три рядки.

Уявіть собі невеличкий ставок, на березі хатинку, а перед нею - бананову пальму. У її затінку у зношеному вбранні сидить людина похилого віку і натхненно малює пензликом на білому папері ієрогліфи. Це поет Мацуо Басьо. У перекладі його псевдонім означає «бананова пальма». Його батько і брат викладали каліграфію. Замолоду хлопець служив державним службовцем і займався віршуванням. Згодом залишає службу і вирушає в мандри. Він стає вчителем поезії.

Один з учнів подарував учителеві хатинку біля ставка. Поряд з нею росла бананова пальма. Це убоге житло поет назвав банановою хижкою і почав підписувати свої вірші новим псевдонімом.

Мацуо Басьо часто повторював прислів'я: «Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці». Лишаючись наодинці з природою, він придивлявся, прислухався і намагався передати її голоси.

Грибок під сосною,

 А до шапки прилип

Якийсь невідомий листок.

Перед вродою квітів

Соромно стало місяцю –

Сховався за хмаркою.

Під час квітування сакур

Горам краси не додасть

Навіть ранкова зоря.

Більшу частину свого життя поет провів у мандрах. Цим він нагадує нашого українського поета і філософа Григорія Сковороду, котрий у сірій свиті, з палицею й улюбленими книжками в торбі за плечима шукав по світу істину. Мацуо Басьо вважав, що щастя - це пізнання себе і природи, чисте сумління. Багато його мініатюр наповнені глибоким філософським змістом.

І зимування - свято.

Якщо в твоєму серці

Квітуча слива.

Як гірко. Коли подумаєш:

Живе людина - і врешті-решт

Стає бамбуковим паростком.

Басьо-Сенсей (що в перекладі означає «вчитель») олюднював природу, відчував себе її частиною. Для нього рослини, птахи, тварини, гори, стихії природи були живими. Він міг розмовляти з ними, співчувати, радитись, сперечатись. Тому іноді здається, що природа висловлює свої думки і почуття вустами поета.

Гостював я у сакури

Від початку і до кінця

Цілісіньких дванадцять днів.

На всохлу гілку

Сів ночувати крук

Глибока осінь.

Ти теж усамітнився

Й не пошкодуєш квітів кожному,

Каштан за хатою.

Учитель. Про особливості одягу нам розкажуть «модельєри».

Виступ групи «Модельєри»

Національним одягом японців є кімоно - прямий халат із широченними рукавами без ґудзиків і кишень. їх замінює широкий пояс. Жіночий пояс має ширину до 35 см і складається з семи стрічок. Його зав'язують великим бантом на спині. Чоловічі пояси вужчі - 5-6 см. Вони зав'язуються нижче талії. У рукави та за пояс можна покласти віяло, гаманець, табакерку. Кімоно виникло понад 1000 років тому при дворі імператора. Спершу його одягала тільки знать. Масово почали носити кімоно у XIX ст. Традиційне взуття японців - гета, висока (до 10 см) дерев'яна колодка або лавочка на двох ніжках. Тому таке взуття без розмірів. До ноги гета кріпиться шнурками, тому потрібні спеціальні шкарпетки (табі), в яких великий палець відокремлений від інших. На довершення костюму має бути парасолька, ко­лись з рисового паперу на бамбукових жердинах, нині з шовку на синтетичних шпицях.

Учитель. Особливе мистецтво - складання квітів, або ікебана. Розповідь про нього ми почуємо від «квіткарок».

Виступ групи «Квіткарки»

Двоє дівчат демонструють свої композиції квітів.

На почесному місці стоїть ікебана. Це композиція квітів, яка є не букетом у нашому розумінні, а справжнім мистецтвом, наповненим глибоким філософським змістом. У перекладі з японської слово «ікебана» означає «квіти, що ожили». Мета ікебани - показати, висловити красу природи, створюючи композиції з квітів, допомагати квітам виявити свою красу.

Такими композиціями не торгують і їх не дарують. Кожен виготовляє ікебану для себе. Для своєї родини. У Японії існує багато шкіл, гуртків, де роками навчаються мистецтва створювати ікебану. Роблячи ікебану, майстер намагається передати єдність природи - неба, людини і землі. Тому основу ікебани становить композиція з 3-ох ліній, які називаються сін, соє, хікайє. Довжина найдовшої лінії дорівнює сумі діаметра вази та її висоти помноженій на 1,5. Ця лінія символізує небо, Соє символізує людину, хікайє - землю. Створюючи ікебану, використовують гілки, квіти, листя, траву. Але необхідно підкреслити красу кожного елемента. Квіти та гілки закріплюють

на спеціальній наколці, яка називається кендзан. Композиція в низькій вазі називається морібана, у високій - нагеіре.

Існує безліч варіантів ікебани, але в кожному з варіантів основні лінії ставлять під певним кутом. Так, наприклад, за школою Согецу, що означає «місяць і трава», у першому варіанті ікебани основної форми сін ставлять під кутом 15° вперед і вліво, соє на 45° вперед і вліво, а хікайє вперед і вправо на 75°.

Під час виготовлення ікебани японці віддають перевагу бамбуку, гілочкам вишні, хризантемам. При цьому враховують певну символіку. Так, сосна символізує довголіття, бамбук - життєрадісність, гілка сливи - надію, квіти ірисів - простоту. Сосна в поєднанні з трояндою - вічну молодість.

Неухильно дотримуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітами додають червоні квіти, а до червоних квітів - зелені або рослини зі світлим забарвленням.

Японці вважають, що перед тим, як поставити гілочку чи квітку в композицію, треба з нею подумки поговорити, спробувати відчути її, побачи­ти в неї найсуттєвіше. Потім безжалісно відкинути все зайве. Улюблене прислів'я японців стверджує: «Виразність скупа, зайве - потворне».

Учитель. «Культурологи» ознайомлять нас з іншими особливостями японської культури.

Виступ групи «Культурологи»

Традиційною формою японського живопису в ХІХ-ХХ ст. була гравюра. У процесі її творення брали участь художник, різьбяр та друкар. Художник малював контур майбутньої гравюри на тонкому прозорому папері; різьбяр наклеював малюнок на дошку з вишні, груші або самшиту і вирізав першу друкувальну форму. Потім треба було зробити кілька чорно-білих відтисків, на яких художник позначав задумані кольори. Різьбяр виготовляв необхідну кількість (інколи більше тридцяти) друкувальних форм, кожна з яких відповідала певному кольору або тону. Друкар, обумовивши з художником кольорову палітру, наносив фарбу і на вологому рисовому папері вручну друкував гравюру.

Вишуканою є і музика Японії.

Звучить традиційна японська музика.

Спеціальну музику готували для театру Кабукі. Цікаве і традиційне театральне мистецтво Японії - найдавніший театр Но, характерний зовсім простими декораціями в контрасті з фігурами акторів, одягнених у дивовижні традиційні костюми і лаковані маски. Театр Кабукі - багато в чому використовував ті прийоми, що і театр Но, але він більш драматично насичений, яскравіший.

Гейші - своєрідна часточка старого феодального ладу життя Японії. Гарно одіті, з високими зачісками, вони далекі від реальної дійсності і нагадують скоріше красунь із антикварних гравюр. Найвидатніші гейші Японії в Кіото. Там їх можна побачити на різних святах - вони проводять чайні церемонії і виконують своє основне призначення - вишукано розважають гостей на банкетах.

Також надзвичайно популярним у Японії є мистецтво бонсай. Воно виникло тисячу років назад. Це мистецтво вирощувати карликові дерева, які схожі на ті, що ростуть у горах, змагаючись за виживання. Слово Бон означає «дерево», сай - «тарілка». Мініатюрність досягається постійною обрізкою і прищипуванням. Таке дерево вирощують десятки, іноді сотні років. Мета цього мистецтва - створити в домі мініатюрний куточок природи.

Учитель. З вишуканою японською кухнею нас ознайомить «кухар».

Виступ «кухаря»

Японська кухня дуже своєрідна. Майже всі продукти їдять сирими, крім рису. їжу поділяють на основну і додаткову. Основну становить рис, який варять без солі та спецій. До смаку доводять додатковою їжею - різними гострими приправами та закусками. Японці їдять різноманітні овочі, деякі з яких вважають неїстівними в Європі, наприклад, кореневище лотосу, суцвіття свиріпи, корінь садового чортополоху, молоде листя та пагони бамбуку, квіти хризантем. Найбільше полюбляють редьку. Споживають багато морепродуктів. Крім риби, водоростей та кальмарів, споживають ікру морських їжаків і навіть сушених медуз. Із міцних напоїв надають перевагу рисовій горілці саке, яку п'ють підігрітою, маленькими чарочками; з тонізуючих напоїв – чай, їдять японці паличками, тримаючи їх обидві в одній руці («хасі» або «хаші»).

Велике значення має посуд, сервіровка столу і декоративне оформлення страв.

Розповідь учителя

Отже, ви бачите, що всі види мистецтва тісно пов'язані і мають за мету підкреслити гармонію єдності людини і природи. Культура Японії - це культура деталі, а не цілого. Не ліс, а листок, не листок, а прожилка на ньому - предмет замилування для японців. Звідси і такі не схожі свята: свято милування рожевими квітами сакури чи барвистим осіннім листям, ніжними лотосами в тихих ставках, буйністю хризантем у вересні тощо.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

·        Чому Японію називають країною «економічного дива»?

·        Яким чином Японія зберегла самобутню культуру та традиції, що є не зрозумілі європейцеві?

V. Підсумок уроку

Виставлення оцінок

VІ. Домашнє завдання

·  Опрацювати відповідний параграф.

·  Випереджальне завдання. Підготувати учнівський проект - презентацію країни Китай, повідомлення про Китай, його особливості згідно з типовим планом характеристики країни.

Географія.- 2012.- № 2.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -