Конспект уроку на тему: «Спадкове право. Спадкоємство за законом і за заповітом»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

Мета: ознайомити учнів з основними поняттями спадкового права, з порядком отримання спадщини за законом та заповітом; розвивати вміння дискутувати, висловлювати та відстоювати власну думку; виховувати повагу до старших поколінь, правову культуру учнів.

Основні поняття: спадщина, заповіт, спадкування, спадкоємець.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка завдань учнів на тему: «Форми ЦПВ», «Особливості ЦПВ неповнолітніх».

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему та мету уроку.

Учитель. Спадкоємство виникло разом з цивілізацією. У такий спосіб люди з давніх часів намагалися полегшити існування нащадкам після своєї смерті. (Див. «Понятійний апарат»)

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття спадщини

Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадщиною.

Запитання до учнів

- Що включає в себе спадщина?

Відповіді учні дають за допомогою «Мозкового штурму». Ці відповіді заносять до таблиці.

До складу спадщини входять

До складу спадщини не входять

- Право на земельну ділянку, особисте майно;

- Право на вклад у банку (фінансовій установі);

- Право на отримання страхових виплат;

- Право на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки;

- Обов’язок відшкодувати майнову та моральну шкоду, якої було завдано спадкодавцем.

- Особисті інемайнові права;

- Право на участь у товариствах;

- Право членства в об’єднаннях громадян;

- Право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- Права та обов’язки особи як кредитора або боржника

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а в разі оголошення його померлим – день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.

Порядок визнання громадянина безвісти відсутнім (безвісти відсутнім визнають у судовому порядку громадянина, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання відсутні відомості про місце його перебування) або оголошення його померлим (громадянин у судовому порядку може бути оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування впродовж трьох років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припускати його загибель внаслідок нещасного випадку, – упродовж шести місяців; військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше як через два роки від дня завершення цих воєнних дій) регламентовано гл. 35 Цивільно-процесуального кодексу України.

Місцем відкриття спадщини визнано останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, – місцезнаходження майна або його основної частини.

Підстави спадкування

2. Спадкування за заповітом

Учитель. Спадкоємство за заповітом виникло раніше від спадкоємства за законом.

Заповіт складається тоді, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю щодо того, кому і яка частка його майна має перейти після смерті. Звідси заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті.

Крім призначення спадкоємців і розподілу спадщини, між ними заповіт може містити й інші розпорядження (заповідальний відказ).

До заповіту з метою встановлення однозначності його змісту Цивільний кодекс України встановлює чіткі вимоги.

Заповіт – це не договір, а односторонній правочин, згідно з яким права і обов’язки інших осіб виникають за волевиявленням заповідача. Тому до заповіту встановлюються такі самі умови його дійсності, як і до будь-якого правочину.

Перша умова – заповіт може бути складений виключно дієздатною особою.

Друга умова – заповіт за законом повинен бути укладений у письмовій формі з обов’язковим зазначенням місця й часу його складання і особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 207 Цивільного кодексу України. Крім того, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами (ст. 1251, 1252 Цивільного кодексу України). Причому якщо заповідач через фізичні вади не може прочитати заповіт або коли заповіт посвідчує не нотаріус, а інші посадові, службові особи, то таке посвідчення має відбуватися при свідках. Хоча за бажанням заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Такими можуть бути лише особи з повного цивільною дієздатністю, за винятком:

- нотаріуса або іншої посадової, службової особи, яка посвідчує заповіт;

- спадкоємців за заповітом;

- членів сім’ї та близьких родичів спадкоємців за заповітом;

- осіб, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Коли особа складає секретний заповіт (заповіт, із змістом якого ніхто не ознайомлюється), його посвідчує виключно нотаріус. Такий заповіт подають нотаріусові в заклеєному конверті, на якому має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача вміщує його в інший конверт й опечатує.

Третя умова – відповідність змісту заповіту законодавству. Наприклад, заповідач має право призначити спадкоємцем будь-кого, але не може позбавити повністю спадщини неповнолітніх або непрацездатних дітей (у тому числі й усиновлених), непрацездатних дружину (чоловіка), батька, матір і утриманців. Якщо заповідач за заповітом позбавить зазначених осіб спадщини повністю, заповіт у цій частині буде визнаний недійсним, а зазначені особи успадкують незалежно від змісту заповіту не менш як дві третини частки майна, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов’язкова частка).

Заповідач має право в будь-який час змінити або скасувати складений ним заповіт чи скласти новий заповіт. Заповіт, що складений пізніше, автоматично відміняє раніше складений заповіт.

Понятійний апарат

Спадкоємство – це перехід майна померлого до інших осіб. Спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

Власник, після смерті якого залишилось майно, що має перейти до інших осіб, називається спадкодавцем.

Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи. Спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути лише фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Водночас за заповітом спадкоємцями можуть бути ще й юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Заповіт, що складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог до його форми і посвідчення, вважається неправочинним. Заповіт може бути визнаний недійсним у судовому порядку за позовом заінтересованих осіб, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відпо^ відало його волі.

Метод «Відкритого мікрофону»

- Як ви вважаєте, у яких випадках заповіт може бути визнаним недійсним?

3. Спадкування за законом

Учитель. Спадкоємство за законом відбувається в таких випадках:

- за відсутності заповіту:

- визнання заповіту недійсним;

- неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом;

- заповіт не охоплює усієї спадщини.

Цивільний кодекс України визначає коло спадкоємців за законом:

- діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця й народжені після його смерті, той із подружжя, який пережив іншого, і батьки (перша черга спадкоємців);

- рідні брати й сестри спадкодавця, його баба і дід як з боку батька, так і з боку матері (друга черга спадкоємців);*

- рідні дядько і тітка спадкодавця (третя черга спадкоємців);

- особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців);

- інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця) (п’ята черга спадкоємців). До останньої черги належать також утриманці спадкодавця. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування.

Спадкоємці за законом закликаються до спадкоємства не одночасно, а в порядку черги.

Цивільним кодексом України при спадкоємстві за законом передбачено також спадкування за правом представлення. Це стосується спадкування майна спадкодавців їхніми внуками, правнуками, прадідом, прабабою, племінниками, двоюрідними братами і сестрами.

Наприклад, внуки, правнуки спадкодавця спадкують частку спадщини, що належала б за законом їхнім матері, батьку, бабі, діду, якби вони були живі на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, діду спадкодавця), якби вони були живі на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують частку спадщини, що належала б за законом їхнім матері, батьку (сестрі, брату спадкодавця), якби вони були живі на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати і сестри спадкодавця спадкують частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батьку (тітці, дядьку спадкодавця), якби вони були живі на час відкриття спадщини.

Проблемне запитання

- Як ви вважаєте, що у житті зустрічається частіше: спадкування за законом або за заповітом?

Відповіді учнів за допомогою методу «Прес»

- Я вважаю, що...

- ...тому, що...

- ...наприклад

- ...тому...

Але існує обов'язкова частка у спадщині:

4. Порядок прийняття спадщини

Учитель. Для прийняття спадщини спадкоємець мас вчинити одну з двох дій:

- фактично вступити в управління або володіння спадковим майном;

- подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії спадкоємець має вчинити впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини. Можливі випадки настання права спадкоємця для деяких осіб лише в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями. Тоді зазначені особи можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину впродовж строку, який відводиться для прийняття спадщини. Якщо цей строк становить менш ніж три місяці, його подовжують до трьох місяців.

Цивільний кодекс України передбачає можливість подовження строку прийняття спадщини в разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними. Спадщина може бути прийнята і після закінчення строку для її прийняття без рішення суду, але за умови згоди на це всіх інших спадкоємців.

Можлива ситуація, коли спадкоємець за законом чи за заповітом помирає після відкриття спадщини, не встигнувши прийняти її у встановлений строк. У такому разі його право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути реалізоване його спадкоємцями на загальних підставах упродовж строку, що залишився після прийняття спадщини. Якщо цей строк становить менш ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, отримує у нотаріуса після завершення шести місяців від дня відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, тому що право власності у спадкоємця на таке майно виникає лише з моменту його державної реєстрації.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлого за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Цивільним кодексом України передбачена можливість укладення спадкового договору. За таким договором одна сторона (набувач) зобов’я зується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа, а набувачем – фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладають у письмовій формі, він підлягає нотаріальному посвідченню.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Робота в малих групах

Розв’язування юридичних задач за допомогою ЦКУ.

Задача 1

Чоловік помирає, залишивши заповіт, згідно з яким все своє майно на загальну суму 48 тис. грн померлий заповідає громадській організації, в якій він працював багато років. У померлого залишилися жінка, яка працює, син (11 років), батько-пенсіонер та мати-інвалід. Чи буде справедливим з точки зору моралі виконати повною мірою цей заповіт?

Задача 2

Після смерті громадянина П. у нього залишилося майно на ЗО тис. грн. Про своє бажання отримати це майно заявили 12-річна донька, 82-річна мати, два брати померлого (32 та 62 років). Прийміть рішення в цій ситуації.

Задача 3

Під час перебування в експедиції внаслідок нещасного випадку загинув юнак-геолог. Після його смерті було виявлено два заповіти. Один був складений перед виїздом в експедицію та завірений нотаріусом за місцем постійного перебування юнака. Другий був складений геологом уже в експедиції, коли він дістав важку травму. Цей заповіт було завірено начальником експедиції. Родичі померлого хочуть дізнатися, який з цих заповітів має виконуватися.

Задача 4

Після смерті самотньої жінки заповіту щодо її власного будинку та майна на суму 20 тис. грн не було виявлено. Родичів у неї також не було. Постало питання про подальшу долю майна жінки. Як ви розв’яжете цю ситуацію?

Обговорення відповідей.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Підбиваючи підсумки уроку, учитель наголошує на моральній стороні питання про спадкоємство, зазначає, що складання заповіту може запобігти подальшому багатьом проблемам.

VIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал теми.

Додаткове завдання для творчих учнів: зробити мультимедійну презентацію з теми «Спадкове право».

Додаток

Цивільний кодекс України

Стаття 1216. Поняття спадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217. Види спадкування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218. Склад спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1222. Спадкоємці

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Стаття 1223. Право на спадкування

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1241. Право на обов’язкову частку у спадщині

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Стаття 1245. Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті

Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.

Стаття 1247. Загальні вимоги до форми заповіту

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251–1252 цього Кодексу.

Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний за заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою службовою особою органу місцевого самоврядування.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Парастотова Н. В., гуманітарна гімназія № 33, м. Донецьк

Парастотова Н. В. Спадкове право. Спадкоємство за законом і за заповітом. Правознавство. 11 клас. [Текст] / Н. В. Парастотова // Історія та правознавство. – 2011– № 31 – С. 12-16.

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Буяк Богдан БогдановичРектор університету
доктор філософських наук,
професор Буяк Богдан Богданович