Конспект уроку на тему: «Поема «Сон» Т.Шевченка – «сміливий маніфест проти темного царства» (І.Франко)».

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

 

Л.А. Яндюк,
 учитель-методист
української мови та
літератури ЗОШ №7


 

Мета: ознайомити учнів із змістом та художніми особливостями поеми «Сон»; розвивати вміння логічно й послідовно обґрунтовувати своє твердження, робити висновки на підставі спостережень над текстом твору; ознайомити учнів з поняттям «іронія», «сарказм», «гротеск», «карикатура»; розвивати творче мислення та уяву за допомогою прийому подорожі; виховувати інтерес до творчості Т.Шевченка, почуття патріотизму,  співчутливе ставлення до скривджених;

Тип уроку: урок-подорож.

Обладнання: ілюстрації до твору, підручник, тексти, таблиця.

Хід уроку

I.      Організаційний момент.

1.    Чи любите ви подорожувати?

2.    Чим цікаві й корисні для вас подорожі?

3.    Чи є у творчому доробку Т.Шевченка твір, який розповідає про подорож ?

II.  Повідомлення  теми, мети й завдань уроку.

Учитель:

-         Щоб вирушити в подорож, нам потрібно об’єднатися в групи («екскурсоводи», «історики», «літературознавці», «психологи»)

«Мозковий штурм».

Назвіть особливості поеми «Сон»:

-        Літературний рід

-        Літературний стиль

-        Жанр

-        Як оцінила критика твір?

-        Історія написання

-        Епіграф

-        Тема

-        Ідея

-        Композиція

-        Який вибирає вид подорожі ліричний герой?

-        Куди і з ким летить і що шукає?

«Психологи»:

Подорож – це поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання.

Запишіть у зошит, що ви очікуєте від умовної подорожі, в яку ми вирушаємо на цьому уроці

Учитель:

- Щоб вирушити у подорож місцями, про які розповідається в поемі «Сон», потрібно ознайомитися із вступом твору.

III.           Вивчення нового матеріалу.

Аналіз вступу.

1.     Виразне читання напам’ять уривка.

2.     Створіть асоціативний ряд вступної частини.

Асоціативний ряд

                       «Той мурує, той руйнує»

                      « Той неситим оком за край світа зазирає «

                      «Той тузами обирає свата»

                       «А той нишком у куточку гострить ніж на брата»

                       «Запустить пазурі в печінки»

                       «Кров, як воду, точить»

Звіти творчих груп.

«Літературознавці»:

Вступ до поеми за своїм змістом є по суті висновком з неї. Автор вже  на самому початку дає  сконденсовану нищівну характеристику самодержавству, саркастично таврує найголовніші болячки кріпосницького суспільства і цим настроює читача на належне сприйняття змісту всієї поеми.

Перша подорож в Україну.

«Екскурсовод»:

Т.Шевченко обрав фантастичний спосіб пересування у просторі – політ за птахом , адже людина завжди мріяла злетіти у небо, як птах, щоб бути вільною.

Наша перша подорож в Україну.

Україна – це мальовничий куточок, що знаходиться в європейській частині світу.

Назва України в офіційних актах царської Росії – «Малоросія». Вона набула офіційного значення після возз’єднання України з Росією у

1654р. і виражала великодержавницьку політику російського царизму.

Учитель: У першій частині оповідач прощається з «безталанною вдовою» Україною, яку спочатку змальовано як земний рай, оповитий красою, а потім як пекло, у якому панують жорстокість і деспотизм. Створіть асоціативний ряд першої та другої картини подорожі над Україною.

Асоціативний ряд
«Україна – земний рай»

«світає, край неба палає»

«соловейко сонце зустрічає»

«тихесенько вітер виє»

«степи, лани мріють»

«верби зеленіють»

«тополі… розмовляють з полем»

«країна повита красою»

Асоціативний ряд
«Україна – пекло»

 

    «Немає  там  власті»

«Немає  там  кари»

«Латану  свитину з каліки  знімають»

«Розпинають  вдову за  подушне»

«А сина кують, в військо оддають»

«Під тином опухла дитина, голоднеє мре»

«Покритка з байстрям шкандибає»

«Батько й мати одцурались»

«Історики»:

Податок за подушне, який платили селяни, був великим лихом. Подушне бралося з осіб чоловічої статі, які були занесені в списки, що складалися під час перепису кріпаків. Навіть тоді, коли чоловік помер, вдова змушена була платити за нього податок  аж до наступного перепису. Останній такий перепис перед написанням поеми був у 1833р.

 Отже, вдови платили податок за чоловіків, які померли навіть одинадцять років тому.

Великим лихом для селян була і служба в царській армії, яка тягнулася тоді цілих 25 років. Найбільше від неї терпіли бідняки, за яких не було кому вступитися. Шевченко пише, що у вдови

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію!  В військо оддають!

Бо його, бач, трохи!..

З їдкою іронією говорить поет про те, що війська у Миколи I «трохи». На той час російська армія була найбільшою в Європі і в цілому світі. Воно доходила до мільйона солдатів і офіцерів. Саме для фінансування війська Петра I запровадив подушний податок.

З болем у серці Шевченко розповідає, як помирає під тином голодна дитина, коли мати пшеницю на панщині жне, як покритка «попідтинню з байстрям шкандибає», бо «батько мати одцурались й чужі не приймають».

«Літературознавці»:

Пролітаючи над Україною, ліричний герой милується теплим пейзажем, який викликає в читача радість і естетичне задоволення, але ненадовго, адже чарівна природа різко контрастує з картинами життя простих людей:

Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,

Латану свитину з каліки знімають,

…бо нічим обуть

Княжат недорослих.

А найбільш трагічно й контрастно щодо багатої й розкішної картини української природи звучать такі рядки:

…під тином

Опухла дитина, голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

У поемі «Сон» Т.Шевченко використав прийом контрасту(різкого протиставлення рис характеру, властивостей предметів чи явищ): чарівний пейзаж і страхітливі картини злигоднів покріпаченого народу.

Друга подорож в Сибір.

«Екскурсовод»:

Сибір – частина азіатської території Росії, що обмежована Уральськими горами на Заході, хребтами тихоокеанського узбережжя на Сході, Північно - льодовитим океаном на Півночі, річкою Об, кордоном із Монголією та Китаєм на Півдні. Площа майже 10 млн. км2 . З кінця XVII ст. Сибір – місце політичного заслання, де відбували покарання і карні злочинці, і політичні діячі – борці за свободу і щастя.

Учитель: Створіть асоціативний ряд змісту другої частини

Асоціативний ряд

«Вітер віє…. сніг біліє»

«Туман і пустота»

«Людей не чуть»

 «Загули кайдани»

 «заворушилася пустиня»

 «мертвеці за правдою встають»

 «злодій штемпований кайдани волочить»

 «розбійник зубами скрегоче»

 «цар всесвітній, цар волі»

 «не плаче, не стогне»

Бесіда:

-        Якою у вашій уяві постає картина засніженого Сибіру у II частині?

-        Чому Сибір автор називає домовиною, а засланців – мерцями?

-        Кого поет назвав «царем волі»? Підберіть опорну лексику для характеристики узагальнюючого образу декабриста.

«Літературознавці»:

Другій картині теж передує пейзаж, але не літній, а зимовий. І тут він не контрастує з описом життя людей, а співзвучний жахливій долі каторжників. Пролітаючи над цією пустелею вічного холоду, поет відчув, як «загули кайдани під землею». За цією гіперболою поет показав сотні тисяч кинутих у тюрми, засланих у Сибір, цю тюрму народів, на каторжні роботи. Сибір – це тісна могила, каторжники в ній, як мерці, «в кайдани забиті».

Шевченко ставить друге(перше : «Чи довго ще…»?)кардинальне питання епохи: «А за що?», тобто за що страждають борці за народне щастя. З підтексту випливає думка про несправедливість тодішнього суспільства. Тут автор називає головного винуватця соціального зла – царя і влучно охрещує його неситим, у котрого не рот, а пелька. Краще і коротше не скажеш про жаднючого ненажеру, який був власником 1200 сіл, і все ще йому було мало.

На противагу неситому і кровожерливому цареві та покірним «ягнятам» височить  світлий образ «Царя волі», у якому автор узагальнив риси багатьох поколінь борців за волю: волелюбність, героїзм, відданість народу, нескоримість, почуття власної гідності. Непохитність «царя волі» в образі Ісуса Христа переконливо показана символічними дієсловами і повторенням частки не: «не просить, не плаче, не стогне».

Третя подорож у Петербург.

«Екскурсовод»: 

            У травні 1703 р. було закладено Петропавловську фортецю, під захистом якої розгорнулося будівництво міста Санкт-Петербурга за часів Петра I на болотистому березі Фінської затоки.

            Столицею Петербург став у 1712р. У поемі сказано: «на багнищі город мріє». Петропавловська фортеця з собором проти Зимового палацу на одному із островів Неви, яку споруджено для оборони м. Петербурга, за призначенням не використовувалась. З кінця XVIII ст. була в’язницею для політичних ворогів самодержавства «твердиня й дзвіниця». У кінці XVIII – IXст. Санкт-Петербург стає великим промисловим, національним і культурним центром.

Учитель: Щоб умовно подорожувати Петербургом, пропоную створити  ланцюжок подій III частини і дібрати цитати.

1.            Безкрає місто

2.            Зустріч із земляком перед царським палацом

3.            Опис царя і цариці

4.            Сцени «генерального мордобитія»

5.            Прогулянка містом

6.            Біля пам’ятника Петру I

7.            Пісня білої птахи

8.            Біля сенату

9.            Назад у палати. Цар після похмілля.

Бесіда:

-        Про яких «земляків з циновими ґудзиками» йдеться у творі?

-        Яке ставлення у поета до Петра I та Катерини II?

-        Розкрийте ідейний зміст рядків, у яких автор описує царя і царицю.

-        Якими методами цар керує державою?

«Літературознавці»:

Третя і остання (найбільша)картина поеми теж починається з пейзажу, але міського і дуже масштабного. Поет бачить зразу не одне місто, а міста з «стома церквами», а в містах муштруються солдати, «кайданами куті». Серед них і той єдиний син вдови з України. Звичайно, тут кайдани не зовнішні, як у каторжників, а внутрішні, це кайдани душі: солдати, хоч «нагодовані, обуті», але затуркані, щоб покірно воювали в загарбницьких, антинародних війнах.

Перед царським палацом герой поеми зустрічає «земляка» «з циновими ґудзиками», тобто  дрібного чиновника – хабарника, який відцурався рідної мови, але й російської добре не навчився, а вважає себе освіченою людиною і взагалі великою персоною. Він страшенно здивований, що новоприбулий у столицю вміє та не хоче говорити «по - здешньому». Він не може цього збагнути, бо такі поняття, як любов до рідної мови і національна гордість, для нього не існують. Це вже не людина, а «мерзенний каламар». Так Шевченко викриває психологію зрадника свого народу, вірнопідданого раба – перевертня і соціальної п’явки.

Пропхавшись у палац, наш герой вигукнув: «Так от де рай! » Ми виділили останнє слово, бо, як пригадує читач, образ «раю» є в поемі наскрізним: протягом усього сюжету твору герой – оповідач шукає раю для трудящої людини. Шукав в Україні – знайшов (природа), але він виявився пеклом. Полинув у Сибір, щоб знайти хоч «на краю світу рай», але побачив там ще більше пекло – «страшний суд», і , нарешті, тут, у Петербурзі, він таки знайшов рай, але не для трудівника, а для панів – «блюдолизів».

Образи панів подано автором узагальнено, жоден з них не індивідуалізований. Зовнішньо вони бридкі, бо страшенно товсті; порівняння з годованими кабанами та індиками сатиричні, емоційно-оціночні епітети – пикаті, пузаті і метафора золотом облиті вичерпно малюють їх портрети.

Усі вони  - добровільні лакеї царя і царедворців, і саме тому вони стократ жалюгідніші від лакеїв за професією. Плазування перед царем і царятами, чинопочитання, вислужування – їх провідні риси. Їх стільки багато (повторення – «панства, панства»), що це стає реальною загрозою добробутові і прогресові суспільства. Що це не фраза, а реальна загроза – доводить гротескна картина, яку      Іван Франко  назвав «генеральним мордобитієм». І влучно, бо в ній вирішальним є кулак -  символ деспотизму російського самодержавства, державно - бюрократичної машини тодішнього суспільства. Вся картина – свідчення дегенеративності, нечуваної сваволі панівних класів миколаївської імперії.

Учитель: За допомогою метода «Гронування» створіть образ царя.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Метод «Гронування».

Цар

 «Літературознавець»:

Образ Миколи в поемі – це  узагальнений, типовий образ самодержавця. Шевченко створює сатиричний образ сатрапа, починаючи портретом і закінчуючи його діями. Вже перша згадка про царя набуває пародійного звучання:

«…Сам изволит

Сегодни гуляти!»

Цар жорстокий. Це показано в гостро сатиричному плані. Створюючи образ царя, Шевченко вдається до гротеску, найвдаліших у цьому плані є, за висловом І,Франка, «картина генерального мордобитія». Шевченко переконливо показав, звідки починається гніт у країні. Ляпас, яким цар «нагородив» найстаршого, дійшов аж  до «недобитків православних». Причому поет тут використовує бурлескні образи («в пику  його як затопить», «облизався неборака», меншого в пузо»). Така лексика вживається для того, щоб принизити, показати в смішному плані царя і його дії.

Учитель: Хотілося б дізнатися,чому Т.Шевченко так нищівно критикує ПетраI та КатеринуII?

«Історики»:

На пам’ятнику Петру I, поставленому у 1782 р. за наказом Катерини II, написано двома мовами – російською і латинською:  «Петру Первому – Екатерина  Вторая». Шевченко вводить у поему сцену з пам’ятником Петрові I. Спочатку він описує сам пам’ятник у зниженому стилі спеціально для того, щоб підготувати читача до осуду цих двох катів-бузувірів, Петра I і Катерина II, з котрих  перший проводив колоніальну політику і «розпинав нашу Україну», а друга «доконала вдову сиротину», тобто вони зруйнували Запорозьку Січ, скасували залишки автономії на Лівобережній Україні, запровадили кріпацтво. За це Шевченко, як народний поет, національний демократ, люто ненавидить обох, називає їх катами і навіть людоїдами, бо вони знищили сотні тисяч трудящих України та інших народів Росії, мільйонам інших принесли жахливі страждання, а козацьку старшину щедро наділяла маєтками, кріпаками, чинами, посадами, бо саме вони найперші винуватці соціального і національного поневолення українського народу, загарбники його багатств («накралися!»), руйнівники його традицій, мови, культури.

Перед пам’ятником Петрові I Шевченко пригадав, як той зігнав сотні тисяч покріпачених селян і козаків, щоб на болотах будувати столицю, і як майже всі ті люди загинули від хвороб і виснаження («болота засипав благородними костями, поставив столицю на їх трупах катованих»). За цей злочин поет називає Петра Iпоганим, проклятим, лукавим, неситим.

Образ Катерини II: Підпис на пам’ятнику Петру I викликав і засудження діяльності Катерини II, яка царювала з 1762 до 1796 р. В час її панування зміцнювалася дворянська диктатура, посилювався кріпосницький гніт в Росії і на Україні, жорстоко придушувалися народні рухи. Під час повстання гайдамаків у  1768 р. Катерина II с особисто давала розпорядження про придушення Коліївщини. За її володарювання у 1775 р. ліквідована Запорозька Січ. Указом від 3 травня 1783 р. на Лівобережній та Слобідській Україні введено кріпацтво.

Учитель: У творі є згадка про ще одну історичну постать. Пригадайте епізод, коли ліричний герой почув спів білої птахи. Це алегоричний образ Павла Полуботка.

«Історики»:

Образ Павла Полуботка в поемі досить складний. Полуботок був чернігівським полковником (1706 – 1722), а після смерті І.Скоропадського – гетьманом Лівобережної України (1722 – 1723). Полуботок діяв в інтересах козацької старшини. Будучи чернігівським полковником, проявляв себе як звичайний магнат. Як наказний гетьман він видав універсал, спрямований проти повсталих народних мас, які не мирилися з гнобленням, з сваволею козацької старшини.

Полуботок домагався скасування Малоросійської колегії, яка з 1722р. фактично правила Україною, очолив виступ козацької верхівки проти Петра I, добивався обрання себе гетьманом. Ці дії суперечили намірам Петра I, який прагнув ліквідувати гетьманство, позбавити Україну автономії. Полуботка викликали до Петербурга і кинули до Петропавловської фортеці, де він і помер 1724 р.

IX. Засоби сатири у поемі.

Учитель:

-        Пропонуємо розглянути таблицю «Сатиричні засоби» і знайти приклади сатиричного зображення у творі.

«Літературознавці»:

Сатиричними називаємо твори викривального змісту, в яких різко осміяно і розвінчано потворні явища в суспільному житті людей. Сатиричний сміх – гостра зброя, засоби сатири – іронія, сарказм, гротеск, карикатура. Викриваючи  негативне, віджиле, сатира утверджує прогресивне. Сатира Шевченка в поемі «Сон» була спрямована на захист свободи українського народу.

Учитель:

-        Запишіть у зошит образи-символи, які зустрічаються у поемі.

Образи – символи:

сова– символ мудрості, істини.

Цар воліузагальнений образ борців, носіїв провідних ідей;

рожеві квіти – безсмертні ідеї декабристів;

білі птахи-душі померлих на будівництві, одна з пташок – Павло Полуботок;

V. Підбиття підсумків уроку.

«Психологи»:

-        Пропоную поділитися враженнями, які ви отримали на уроці.

-        Які емоції переповнюють Вас?

-        Що схвилювало Вас у поемі?

-        Порівняйте, чи схожі Ваші очікування на початку уроку і  в кінці?

Рефлексія:

-        Чи сподобався Вам урок-подорож?

-        Новим було на уроці…

-        Цікавим було на уроці…

VІ. Домашнє завдання:

1.    Вивчити напам’ять уривок із поеми «Сон»

2.    Виписати крилаті вислови із твору

3.    Написати твір-мініатюру на тему «Роль фантастичних елементів у поему Т.Шевченка «Сон»

Додаток №1

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: ліро-епічна сатирична поема; комедія (за визначенням автора)

Історія написання: 1844р.

Критика: Іван Франко: «Поема «Сон»-«сміливий маніфест слова проти темного царства»; є першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправоту кріпосництва»

Тема: Зображення російського тоталітарного імперського режиму, картин реального життя народу в умовах самодержавної Росії.

Ідея: розкриття світові, народові істини щодо становища людей у суспільстві;засудження само державності, кріпацтва.

Композиція: поділ поеми на частини за змістом.

Вступ.

«Україна », «Сибір», «Петербург»

Філософсько-ліричний заспів до всієї поеми

Який вид подорожування вибрав ліричний герой?

Політ

Куди і з ким летить, і що шукає?

Летить із совою, шукає раю  на світі.

Додаток №2

Сатиричні засоби

іронія

сарказм

гротеск

карикатура

тонка прихована насмішка, виражена словами, які вживаються у протилежному значенні.

гостра, їдка, викривальна, дошкульна насмішка,сповнена ненависті, виражається прямо

напівфантастичне, неймовірне перебільшення, засноване на спотворенні, поєднанню різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним

сатиричний малюнок загостреного, критично-викривального характеру, перекручування оригіналу

 

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -