«Стародавнє Трипілля: таємниці та скарби»
(130 років від дня відкриття Трипільської культури – однієї з стародавніх землеробських культур IV–III тисячоліть до нашої ери на території Південно-Східної Європи (1893)
Сім тисяч років тому були закладені основи хліборобської цивілізації на землі, яку нині називаємо Україною. Від того часу почали тут люди вирощувати хліб, розводити худобу, ткати, ліпити глечики, плавити метал, будувати хати з дерева, лози та глини, а поза тим – творити новий духовний світ.
Трипільська культура сьогодні є найбільшою таємницею європейської доісторії. Такою спадщиною могла б пишатися кожна держава!
Територія сучасної України була заселена з давніх давен. Про це свідчать численні стоянки людей доби раннього та середнього палеоліту, зокрема відома «Королевська стоянка» на Закарпатті, вік якої оцінюють в майже мільйон років. Землі України – одна з частин етнокультурного простору, на якому протягом тисячоліть відбувалися процеси становлення індоєвропейців, германо-балто-слов’ян, праслов’ян, слов’янських етнічних утворень.
Етнічну основу українців становило населення пізнього палеоліту (Мізинська культура), потім неоліту/енеоліту (Трипільська культура). Остання, яка датується III–IV тис. до н. е., є найбільш відомою з архаїчних культур України. Ця культура була загальноєвропейською: окрім України, трипільці існували на землях Східної Європи – на територіях сучасних Словаччини, Румунії, на Балканському півострові. В межах сучасної України вона розташовувалася між Карпатами і Дніпром на території 15 областей: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Нині виявлено понад дві тисячі пам’яток цієї давньої культури. Трипільська культура, як на свій час, була неймовірно розвинена. Найбільшого розквіту вона набула між 5500 та 2750 роками до н. е. Уже сам розмір трипільських поселень був значним – до тисячі будівель, які розташовувались по колу і мали 4–5 м завширшки і до 20 м у довжину. Були і будівлі дво- та триповерхові, в яких могло мешкати до 50 чоловік. Загалом же кількість мешканців деяких поселень могла перевищувала 15 тис. осіб. Основою економіки цієї культури було землеробство, причому застосовувалася сівозміна, та скотарство. Трипільці плавили мідь і виготовляли з неї знаряддя праці та прикраси, знали ткацтво, були умілими гончарями, посуд розмальовували складним орнаментом, застосовуючи яскраві фарби, через що трипільську культуру також називають культурою мальованої кераміки. Є думка, що трипільці навіть створили власну систему писемності.
Частина українських вчених саме трипільців вважає етнічними предками українців.
Так, на трипільській кераміці відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато визерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини». Як вважають археологи, більшість з них має землеробський зміст.
Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.
Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.
Ще однією унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км.
З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалася як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання. Трипільська культура займала відносно невелику частину території України, не виходячи на Лівобережжя Дніпра. А тим часом на схід від трипільців мешкали племена кочівників, представники так званої середньостогівської археологічної культури. Ці кочівники контролювали майже все степове лівобережжя.
Багато з археологів вважає, що саме вони, наші давні земляки, вперше в Європі змогли приручити коня для верхової їзди.
У середині ІІІ-го тисячоліття до н.е. трипільська цивілізація починає занепадати – зникають протоміста, все менше стає розмальованої кераміки, спрощуються технології. Археологи пов’язують цей занепад із кліматичними змінами, які спричинили зміну звичних умов господарювання.
Але трипільці не зникли фізично, вони перейшли до інших форм ведення господарства. Частина з пост-трипільського населення, як показують вчені, перейшла від землеробства до скотарства.
Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури
Бурдо Н. Б. Сакральний світ трипільської цивілізації / Н. Б. Бурдо. – Київ : Наш час, 2008. – 296 с.
|
|
Бурдо Н. Б. Трипільська культура : спогади про Золотий Вік / Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко. – Харків : Фоліо, 2007. – 416 с.
|
|
Буренко К. І. Трипілля в течії віків / Катерина Буренко. – Київ : Прес-КІТ, 2012. – 495 с. : іл., табл., портр., мапи. – (Київщина історична). |
|
Відейко М. Ю. Подорож до прадавньої країни / Михайло Відейко ; [ред. В. С. Зацарний]. – Київ : Вища школа, 2011. – 167 с. : іл., табл. |
|
Відейко М. Ю. Світ Трипілля : давні хлібороби між Карпатами і Дніпром / Михайло Відейко. – Київ : Laurus, 2014. – 63 с. : іл. – (Історія на власні очі). |
|
Відейко М. Ю. Трипільська археологічна культура в Україні / Михайло Відейко. – Київ : Обласний археологічний музей в с. Трипілля, 2005. – 31 с. : іл.
|
|
Відейко М. Ю. Трипільська цивілізація / М. Ю. Відейко. – Київ : Наш час, 2008. – 160 с. |
|
Відейко М. Ю. Україна: від Трипілля до Антів / Михайло Відейко ; [гол. ред. В. О. Зубанов]. – Київ : КВІЦ, 2008. – 280 с. |
|
Журавльов О. П. Тваринництво та мисливство у трипільських племен на території України / О. П. Журавльов ; [відп. ред. С. А. Скорий] ; НАН України, Ін-т археології. – Київ : Шлях, 2008. – 250 с. : іл., табл.
|
|
Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі / Іван Заєць ; [наук. ред. В. А. Косаківський]. – Вінниця : Тезис, 2001. – 184 с. : іл. – (Витоки). |
|
Пассек Т. С. Трипільська культура : науково-популярний нарис / Т. Пассек ; відп. ред. Л. М. Славін ; АН УРСР, Інститут Археології. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1941. – 84 с.
|
|
Ткачук Т. М. Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності : мальований посуд етапів ВІІ–СІІVII. Ч. 1 / Тарас Ткачук ; наук. ред. В. О. Круц. – Вінниця : Нова Книга, 2005. – 418 с. |
|
Ткачук Т. М. Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності : мальований посуд. Ч. 2. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем / Т. М. Ткачук, Я. Г. Мельник ; наук. ред. В. О. Круц. – Вінниця : Нова Книга, 2005. – 208 с.
|
|
Хитрук В. О. Золота Булава. Духовний код Трипілля, України і Європи : [онтологія розквіту Індо-Європейської цивілізації в Україні, Європі і Світі від Палеоліту до сьогоднішніх днів] / Василь Хитрук. – Київ : Сучасний письменник, 2012. – 432 с. |
|
Черняков І. Т. Вікентій Хвойка : 1850–1914 / Черняков Іван Тихонович. – Київ : [Архетип], 2006. – 199 с. |
Огляд підготувала І. В. Беновська
жовтень 2023 р., 15 джерел