Наукова бібліотека ТНПУ — «Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова…» (90 років від дня народження Василя Симоненка (1935

«Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова…»
(90 років від дня народження Василя Симоненка
(1935–1963), письменника, журналіста)

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах:
Козацька кров пульсує і гуде!
/Симоненко В./

Василь Симоненко – український поет, учасник руху опору, був одним із числа шістдесятників. Його життя обірвалося досить рано, але своєю діяльністю та працями він залишив глибокий слід у серці кожного українця.
Сьогодні поезія Симоненка, у якій він возвеличував любов до рідної землі, трепетно відгукується всім нам як ніколи раніше.

Творчість Василя Симоненка є яскравою сторінкою українського літературного процесу 1960-х років. Вона сповнена поваги до людини праці, трепетного ставлення до рідної мови, любові до України, високості людського духу і сердечної щирості у коханні та усвідомленої відповідальності за дарунок Бога – Талант.
Народився Василь Андрійович Симоненко на другий день Різдвяних свят (8 січня) у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області.
Батька в Василя не було. Був чудовий дід, була мама, яка ніколи не сварилася за книжки, що їх хлопець читав зранку до вечора – при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. До мами приходили свататися. Та вона боялася вітчима для сина, боялася, що чужий прийде і зламає затишок його дитинства. От і не пішла ні за кого, тим більше, що живий був той, з ким одружена по закону, якого чекала з війни, з ким присягалася до смерті ділити і радість, і горе.
Спочатку Василь навчався у Біївській початковій школі. П’ять класів він закінчив у Біївцях, а решту – у сусідніх селах Єнківці і Тарандинці. А це …9 кілометрів лише в один бік. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях із золотою медаллю в 1952 році вступив на факультет журналістики Київського університету. Водночас із Симоненком навчалися Юрій Мушкетик, Микола Сом, Валерій Шевчук, Борис Олійник. Тут він багато пише віршів, стає членом літературної студії.
Симоненко почав писати вірші ще під час навчання в університеті, але жорстка цензура аж ніяк не сприяла їхній публікації. Як результат, за його життя вийшла лише одна збірка (не враховуючи самвидав) під назвою «Тиша і грім». Теми, яких торкався поет у своїй творчості, мали в собі і гостру сатиру на радянську владу, і возвеличення любові до рідної землі, і трепетної батьківської любові до власного сина. Найвідоміші його твори: вірш «Ти знаєш, що ти людина», книга «Лебеді материнства», казка «Подорож в країну Навпаки» тощо.
Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини» (очолив відділ пропаганди), пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Тут Василь Симоненко зустрів свою майбутню дружину Люсю.
У 22 роки «по вуха закоханий» Василь одружився з Людмилою Півторадня. Цікаво, що на момент весілля вони були знайомі всього лише півроку. Ось як згадує Микола Сніжко про те, як тому вдалося причарувати дівчину: “Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино – щоб закріпити успіх”. У своїх листах та віршах поет лагідно називав дружину Люся-малюся або Люсьєн. А у шлюбі у них народився син – Олесь Симоненко.
Відомо, що саме за участю Василя Симоненка були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук’янівському, Васильківському кладовищах, у Биківнянському лісі. Ці «речові докази», що послужили незаперечним аргументом геноциду, – хіба могли вони не сколихнути ніжну душу поета, спричинитися до справжнього вибуху звинувачень тій системі, яка не тільки вбивала в людині людське, а й планомірно винищувала цвіт українського суспільства?! Василеві почуття, що залишилися за конкретикою написаного ним із товаришами Меморандуму з вимогою оприлюднити ці місця й перетворити їх у національні Меморіали, який вони відправили на адресу Київської міськради, лягали у зболені поетичні рядки.
Хтозна, чи розумів тоді Василь, що чинить, по суті, громадянський подвиг, однак він не міг не розуміти, що підписує собі смертний вирок.
А ще вірші – сміливі, гучні, викличні, нефальшиві. Вірші, позбавлені езопівської конспірації, де все і всі названо своїми іменами, над якими не нависав інстинкт самозбереження, бо автор не здатний був плекати «цензора в собі».
Влітку 1962 р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції їм. Т. Шевченка (м. Сміла). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров’я поета.
З весни 1963 р. хвороба Василя Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню – обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз – рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно. Останні рядки написані поетом:
«Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже,
Що ти думок моїх не відцуравсь,
Що ти свої клітини тепло мружив,
Коли над римами я потом обливавсь.
Ти їх сприйняв без жодної огуди,
Єдиний мій читач і шанувальник мій.
Чи сприймуть їх колись і прочитають люди –
Побачимо. Прощай, товариш мій.»
Помер у ніч проти 14 грудня.
Поетичний доробок митця споріднений з поезією інших представників цього покоління не лише філософсько-світоглядними настановами і глибоким національним корінням, а й особливостями версифікаційних пошуків.

Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури

	Симоненко В. А. Вибрані твори / Василь Симоненко ; упоряд.: А. Ткаченко, Д. Ткаченко ; передм.: Р. Семківа, Є. Сверстюка, А. Ткаченка. – Київ : Смолоскип, 2010. – 850 с. – (Шістдесятники). До книжки «Вибраних творів» увійшли вже відомі, навіть, здавалося б, хрестоматійні тексти (попри це, упорядники простежують історію їх написання, авторських доопрацювань, редакторських і цензурних втручань, пропонують власні текстологічні вирішення спірних питань), і такі, що досі лишаються поза літературно-мистецьким контекстом, не поступаючись перед популярними, а іноді й переважаючи їх своїми художніми якостями (простежено їх текстологічну історію). Видання містить осяжну бібліографію та довідкову базу, а проблематика, порушена в передмові, додатках, примітках, розгортає нові обрії досліджень. Для учнів і студентів, викладачів середніх та вищих навчальних закладів, науковців, широкого кола читачів.
	Симоненко В. А. Берег чекань / Василь Симоненко ; вибір і комент. І. Кошелівця. – 2-ге вид., допов. – Київ : Сучасність, 1973. – 310 с. Книга є перевиданням збірки поезій Василя Симоненка, що була видана у Німеччині 1973 р. видавництвом “Сучасність”. У збірці вміщено поезії, рекомендовані для текстуального вивчення Програмою з української літератури для середніх шкіл.
	Симоненко В. Вино з троянд : вибрані твори / Василь Симоненко. – Київ : Знання, 2017. – 208 с. – (Скарби ; № 3). До збірки ввійшли його оповідання, казки і вибрані вірші. Провідними мотивами творчості Василя Симоненка є оспівування краси рідної землі, поетичні роздуми про долю свого народу, його минуле і майбутнє, сенс життя, призначення людини на землі, відповідальність кожного за все, що відбувається довкола. Значна частина його віршів перекладена багатьма мовами народів світу, окремі з них стали піснями. 1995 року В. Симоненку присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка.
	Симоненко В. Гранітні обеліски : порівняльні тексти = Granite obelisks : parallel text edition / В. Симоненко ; вибір, пер., пояснення М. Фр.-Чировський. – Jersey City : Svoboda, 1975. – 144 с. : іл. – Текст укр, англ. мовами. Видання, здійснене українською діаспорою в США, вміщує вірші, прозові твори та уривки з щоденника Василя Симоненка і їх переклад англійською.
	Симоненко В. А. Лебеді материнства : поезія, проза / В. А. Симоненко. – Дніпропетровськ : Промінь, 1989. – 224 с. – (Шкільна б-ка). До книги відомого українського поета увійшло краще із його літературної спадщини. Поет прагнув художньо осмислити явища життя, моральні цінності людства; його філософська лірика образно утверджує красу любові до людей. Вперше до книги увійшла «Казка про Дурила», яка раніше друкувалася лише в періодиці.
	Симоненко В. На схрещених мечах : вибрані твори / Василь Симоненко ; передм. О. Гончара ; упоряд., післямова, комент. В. Костюченка. – Київ : Пульсари, 2004. – 384 с. Василь Симоненко – постать, яка сколихнула суспільну думку України кінця 50-х ‑ початку 60-х років. Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ взяв у свою національну свідомість його чисту, правдиву поезію. Пропоноване видання ‑ найповніше з усіх досі виданих книг шістдесятника Василя Симоненка. Воно охоплює поетичні, прозові твори, статті, щоденник, листи поета. Видання розраховане на широке коло читачів.
	Симоненко В. А. Народ мій завжди буде : вірші та казки : для середнього та старшого шк. віку / Василь Симоненко. – Київ : Веселка, 1990. – 159 с. Витязем молодої української поезії назвав Олесь Гончар Василя Симоненка, людину короткої, але яскравої, як спалах, долі. Його твори, сповнені любові до народу, до його багатостраждальної історії, вчать добру і милосердю, нетерпимості до підлоти і дворушництва, захоплюють щирістю і мужністю, ліризмом і ніжністю. Книжку склали вірші, поеми, легенди та казки. До неї увійшли також ранні маловідомі твори, які друкувалися лише в періодичній пресі.
	Симоненко В. А. Півні на рушниках : оповідання, щоденник / Василь Симоненко. – Львів : Каменяр, 1992. – 91 с. До книги українського письменника (1935–1963) ввійшли його високі за суспільним звучанням оповідання та щоденник. Багато з цих творів друкується вперше. Вперше спроба впорядкувати прозові твори зроблена була видавництвом «Каменяр» у 1965 р., тоді побачила світ перша збірка його оповідань «Вино з троянд». Нині – маємо можливість ознайомитися із наступним виданням прози Симоненка, твори котрого вражають внутрішньою духовністю, що переважно протистоїть чи то духовній ницості, чи просто побутовій приземленості. В цьому виявляється романтичний підхід до життя, такий характерний для багатьох віршів Симоненка.
	Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина? / Василь Симоненко ; передм. та прим. Т. Ю. Блєдних ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2017. – 409 с. До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
	Симоненко В. А. У твоєму імені живу : збірник : для середнього та старшого шк. віку / Василь Симоненко ; упоряд. В. В. Яременка ; передм. О. Гончара. – Київ : Веселка, 1994. – 350 с. – (Шкільна бібліотека). Книга видатного українського поета-шістдесятника Василя Симоненка містить не тільки хрестоматійні твори, а й низку таких, що друкуються вперше. Здобутком широкого загалу читачів стануть поезії, оповідання, щоденникові записи, велика добірка листів до українських письменників, біографічні матеріали. Оригінальною є й заключна частина – спогади та віршові посмертні посвяти В. Симоненкові. Збірник доповнює альбом фотографій.
	Горнятко-Шумилович А. Феномен креативності Василя Симоненка: літературознавчий та лінгвістичний аспекти = Fenomen kreatywnosci Wasyla Symonenki: aspekt literaturoznawczy i lingwistyczny / Анна Горнятко-Шумилович, Тетяна Космеда ; ред. Т. Космеда. – Познань : Ун-т ім. А. Міцкевича, 2016. – 266 с. Ця монографія – ще одна спроба окреслення феномену українського шістдесятництва. Увага сфокусована на особистості Василя Симоненка, якого справедливо вважають одним з духовних лідерів зазначеного культурного явища. Авторки зробили спробу схарактеризувати деякі аспекти літературно-пошукової та лінгвокреативної діяльності письменника, що сприятиме більш глибокому розумінню творчої письменницької манери, своєрідності його світобачення, світорозуміння і світосприйняття. Монографія призначена для широкого кола філологів – науковців, учителів, студентів та людей, які цікавляться культурою України.
	Василь Симоненко: "Україно, ти моя молитва..." : бібліографічний нарис / бібліогр.-упоряд. Г. Гамалій ; наук. ред. В. Кононенко. – Київ : Національна парламентська бібліотека України, 2007. – 120 с. – (Шістдесятництво : профілі на тлі покоління ; вип. 11). – Режим доступу: https://nlu.org.ua/resourses/nashi_vydannya/b-symonenko.pdf Одинадцятий випуск серії біобібліографічних нарисів “Шістдесятництво: профілі на тлі покоління» присвячено видатному українському поету і журналісту Василю Симоненку. Посібник містить статтю Л. Тарнашинської, в якій розкривається творча біографія та аналізується творчість письменника, включає основні дати його життя і творчості, бібліографічний покажчик творів В. Симоненка та літератури про нього. Видання розраховано на літературознавців, мовознавців, спеціалістів, аспірантів та студентів гуманітарних вищих навчальних закладів, бібліотечних працівників, усіх, хто цікавиться українською літературою.
	Сом М. З матір'ю на самоті / Микола Сом. – Київ : Смолоскип, 2005. – 134 с. Розмова поета Миколи Сома із матір'ю незабутнього Василя Симоненка вперше надрукована 1985 року в журналі «Дніпро», але тоді вона була заредагована секретарями ленінського комсомолу. Пізніше (1990 р.) Сей діалог став основою видання книжки «З матір'ю на самоті», але теж порізаний радянською цензурою і пильно перечитаний у відділі пропаганди та агітації ЦК компартії України. І лише тепер у книзі повністю відновлено давні сторінки з життя і творчості «витязя молодої української поезії». З попереднього видання автор та упорядник цілком слушно вийняв ті вірші В. Симоненка, котрі нині стали вже хрестоматійними, а натомість тут уміщена прецікава «Стенограма» із газети «Літературна Україна», а також вперше оприлюднені листи від матері поета та короткі спогади, котрі доповнюють живий образ нашого народного поета. Сюди включені також ще не всім відомі фотодокументи з унікальної книжки І. Осадчого «Три роки поруч», із фоторобітні Д. Чередниченка та з домашнього архіву М. Сома. Видавці сподіваються, що в ювілейний Симоненків рік книга «З матір'ю на самоті» буде гарним подарунком вчителям та учням, бібліотекарям та студентам – усім, кого хвилює, надихає неповторна творчість українського славетного Поета.
	Ткаченко А. О. Василь Симоненко : нарис життя і творчості / А. О. Ткаченко. – Київ : Дніпро, 1990. – 312 с. – (Літературний портрет). Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя і запалив свою неповторну зорю на небосхилі нашої духовності. В нарисі, що е першою спробою цілісного літературного портрета В. Симоненка, розглянуто збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді материнства», книжку новел «Вино з троянд», розкрито своєрідне взаємопроникнення громадянської та інтимної лірики поета, актуальність його сатири, глибокі потенції належно не поцінованого прозового і літературно-критичного доробку.
	Шитова Л. Я воскрес, щоб із вами жити : філософія життя і творчості Василя Симоненка / Лідія Шитова. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2005. – 112 с. Серед численних матеріалів, що з’являлися друком, відколи Василь Симоненко перейшов за межі буття, спогад-есей Лілії Шитової – колишньої його колеги по «Молоді Черкащини» – є одним із найдетальніших і найпереконливіших, а це надає йому неперебутньої цінності і покладає надію на непроминущу увагу широкої громадськості до життя і творчості лицаря української поезії, котрий залишив у спадок прийдешнім поколінням свої невмирущі твори, що стали частіше видаватися, проте, невеликими тиражами. Тож кожне правдиве слово про нього тих, хто добре знав його і щиро шанував, допоможе уявити талановитого поета і журналіста, який поклав своє коротке полум’яне життя на олтар незалежної України, котру він самовіддано любив і невтомно служив рідному народові, славним сином якого він постав у знаному ряду світових велетів духу. Книга стане неоціненним посібником для педагогів, студентів, школярів у вивченні літературної спадщини Василя Симоненка.