«Ти в моєму серці, Україно»

(90 років з дня народження Бориса Олійника,

поета перекладача, громадського та політичного діяча, народного депутата України першого–четвертого скликань, Героя України, академіка)

«В день ясний і в ночі горобині,
В рідній чи далекій стороні –
Ти в моєму серці, Україно,
Думою Шевченка гомониш.
До твого ясного неспокою,
До твоїх натомлених долонь.
Припаду дніпровою снагою,
Райдугами вистелю твій сон».

/Борис Олійник/

   Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один із найбільших поетів другої половини ХХ століття. Він не має аналогів у землях близьких і землях далеких. Стати великою особистістю, просто надумавшись на певному перегоні життя, неможливо. Усе закладається батьком-матір’ю у таїнах генетичного коду. Але, одержавши генетичні можливості, далеко не кожна людина реалізовує їх у короткому часовому проміжку, що іменується людським життям, де зваба зробити помилку чатує на кожному кроці. У Бориса Олійника генетичний код, закладений батьками і самим Богом, дивовижно узгоджений з його щоденним вибором дії і вчинку. І це допомогло вигранити таку постать видатного Українця й видатного Поета.

   Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 р. в селі Зачепилівка Харківської області (у наш час – Полтавської). 

   Першу свою школу – початкову – Борис Олійник закінчив в рідній Зачепилівці, середню – в райцентрі. Вчився легко, бо ще з дитинства тягнувся до книжок, до знання. 

   Починаючи з п’ятого класу, писав нариси і замітки у місцеву газету, тоді ж опублікував там свій перший вірш. Будучи у 8 класі, Олійник почувався рівноправним членом редакції і виконував посильну для нього творчу роботу. 

   Дорога до факультету журналістики Київського університету стала усвідомленим вибором, а вже у 1958 році він розпочав роботу в редакції газети «Молодь України».

   З 1958 року, після закінчення університету, Борис Олійник співпрацював із журналами «Ранок», «Вітчизна» та «Дніпро», працював також у редакції серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». 

   Рекомендацію для вступу у лави Спілки письменників України надав йому Володимир Сосюра. З 1959 по 1970 рік – очолював парторганізацію СП України і пишався тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав або посаджений за ґрати. 

   Невдовзі Борис Олійник став заступником голови правління Київської організації Спілки письменників України (СПУ), секретарем правління СПУ та Спілки письменників. Водночас він плідно займався поетичною, літературно-критичною та публіцистичною діяльністю.

   З 1980 по 1990 рік Б. Олійник – депутат Верховної Ради України, там він очолював профільний комітет парламенту з питань освіти і культури. Починаючи з 1987 року, визначив одну зі своїх станових програм – «Рідна мова». Колеги Бориса Олійника по парламенту, згадуючи ті часи, наголошують на його вагомий внесок в ухвалення закону про державну мову та інших актів, що утверджували державність України. 

   У травні-червні 1986 року одним з перших серед письменників і діячів культури побував у Чорнобилі та Прип’яті, звідки вів репортажі. 

   З 1989 по 1991 рік, будучи депутатом і заступником голови Ради національностей Верховної Ради,  Б. Олійник не боявся говорити з високих трибун у Москві на теми, що були закриті ЦК КПРС, зокрема, про Голодомор і Чорнобильську катастрофу. 

   У 1999-му поет очолив Національний комітет з державних премій імені Шевченка. Вдруге на цю посаду в 2010 році його призначив тодішній президент Віктор Янукович. Але у червні 2011 р. Борис Олійник заявив, що хоче піти у відставку. Відставка не була прийнята і він залишався на цій посаді до 2016 року.

   У 1987 році Олійник став одним із фундаторів Українського фонду культури і до 2017 року залишався його головою на громадських засадах. Серед досягнень цього фонду під його керівництвом і особисто самого поета – відродження Києво-Могилянської академії, освячення хреста на кургані скорботи в пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. на околиці Лубен, у 1987–1990 роки – створені перша в історії України Вища школа кобзарського мистецтва, Спілка кобзарів України та Спілка краєзнавців України, зародження «Малих академій мистецтв», проведення першого міжнародного фестивалю сучасної пісні «Червона рута», який відбувся 1989 року тощо. 

   Серед особистих заслуг Бориса Олійника також те, що він, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, бо це загрожувало усипальниці Т. Г. Шевченка. Ще у Верховній Раді України він виступив проти зведення мосту через Хортицю, що змусило урядовців відкласти реалізацію свого наміру.

   У 1987 році Б. Олійник був обраний дійсним членом Міжнародної слов’янської академії. У 1990 р. – став дійсним членом Національної Академії Наук України, у 1992 – академіком Української Екологічної Академії наук. З 1995 по 2006 рік поет – Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи. З 1996 по 2006 рік – віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи.

   Сумлінно виконуючи свої громадські та посадові обов’язки, Олійник побував майже в усіх «гарячих точках» міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, а також – в Боснії-Герцеговині, в зоні Югославської трагедії. Неодноразово під час цих відряджень попадав під обстріли та бомбардування, двічі перебував у заручниках…

   Як поет він є передусім прикладом того, як багато значимого може встигнути зробити творча людина за своє життя. Він залишається поетом з великої літери та класиком сучасної української літератури.

Відділ комплектування фонду

та інформаційно-бібліографічної роботи

Бібліографічний огляд літератури

	Олійник Б. І. Вибрані твори : в 2 т. Т. 1. Лірика / Б. І. Олійник. – Київ : Дніпро, 1985. – 269 с.      До першого тому творів відомого українського поета, лауреата державної премії ім.. Т. Г. Шевченка, ввійшли ліричні поезії, які відзначаються пристрасною емоційною наповненістю, своєрідністю поетики.
	Олійник Б. І. Вибрані твори : в 2 т. Т. 2. Цикли та поеми / Б. І. Олійник. – Київ : Дніпро, 1985. – 245 с.      До другого тому творів відомого українського поета, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, ввійшли ліро-епічні цикли і поеми, які стали здобутком української літератури.
	Олійник Б. І.  Дума про місто : поема / Б. І. Олійник. – Київ : Молодь, 1982. – 45 с.      До 1500-ліття Києва поет написав поему «Дума про місто». Твір цей історичний, автор звертається до життя Київської Русі, тих нелегких часів, коли наші далекі предки заснували місто на придніпровських пагорбах. Та, вчитуючись у карбовані, афористично огранені рядки «Думи…», переконуємося: увесь «матеріал» історії охоплюється поглядом нашого сучасника-патріота, співця братерства народів.
	Олійник Б. І.  Істина : вибрані поезії ; поеми / Б. І. Олійник. – Київ : Дніпро, 1976. – 390 с.      Збірка поезій розкриває в Олійникові натуру надзвичайно цілісну, з щедрою, але ощадливою гамою життєвих вимірів і принципів, моральних критеріїв і пожадань, які не можуть не прихиляти до нього людей. Любов у Бориса Олійника – це передовсім вірність. Не банальна цнота-прапор моралістів, а вірність – почуттю, серцю, собі, коханій людині.
	Олійник Б. І.  Крило : поема / Б. І. Олійник. – Київ : Веселка, 1982. – 47 с.      Борис Олійник – поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв’язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині "крила". Мрія підносить людину, робить її здатною "літати", духовно розвиває її. Поема-казка "Крило" – це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі пораненого журавля, а той на знак вдячності навчає його мистецтва літати. Головна ідея твору – потреба гармонії між людиною і природою, бо без гармонії не буде життя.
	Олійник Б. І.  Міра : вірші, поема / Б. І. Олійник. – Київ : Радянський письменник, 1984. – 83 с.      Глибокі, емоційні вірші громадянського звучання, інтимна лірика і поема «Небо полеглого безвісти» складають нову збірку відомого українського поета, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.    Приваблює у цих творах соціальна гострота, заглибленість у проблеми сьогодення, свіжість барв образної системи. Поет продовжує розробляти теми любові до рідної землі, честі, совісті, непримиренності до наших ідейних супротивників.
	Олійник Б. І.  Планета поезія : роздуми, статті, портрети / Б. І. Олійник. – Київ : Дніпро, 1983. – 190 с.      Книжка відомого українського поета Бориса Олійника – це роздуми про високе покликання письменника, його роль в літературному процесі. З написаного і виголошеного вичленувано найсуттєвіше, визначальне, те, що в творчих змаганнях осмислювалося новими поколіннями і звірялося з вершинними явищами вітчизняної і світової поезії.
	Олійник Б. І.  Поворотний круг : вірші та поеми / Б. І. Олійник. – Київ : Молодь, 1989. – 96 с.      Творчість Б. Олійника – яскраве і промовисте свідчення того, що поет завжди був «в епіцентрі доби». Він прагнув переконливо і просто сказати про найболючіші проблеми так, щоб читач вірив йому і тоді, коли він щиро у чомусь помилявся, і тоді, коли він твердо стояв на своїх позиція.    Поезія Б. Олійника здобула широке визнання.
	Олійник Б. І.  Поезії / Б. І. Олійник. – Київ : Дніпро, 1986. – 343 с.      До книжки відомого українського поета ввійшли кращі ліричні вірш і поеми, рекомендовані для обов’язкового і позакласного читання в середній школі.
	Олійник Б. І.  Поеми / Борис Олійник ; передм. М. Ільницького. – Київ : Дніпро, 1983. – 183 с.      Творчість Бориса Олійника добре відома читачам по збірках «На лінії тиші», «Стою на землі», «Істина» та інших. У книжці представлено кращі поеми автора «Дорога», «Доля», «Урок», «Дума про місто», «Крило».
	Олійник Б.  Сива ластівка / Борис Олійник. – Київ : Веселка, 1979. – 104 с.      Збірка поезій відомого українського поета пройнята тонким ліризмом, щирістю. Мати в нього – уособлення всього доброго й чесного в житті. Поет порівнює її з сонцем – символом життя й чистоти.
	Олійник Б. І.  Сім : поема / Б. І. Олійник. – Київ : Радянська школа, 1988. – 91 с.      Поема присвячена героям, які загинули під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
	Олійник Б. Таємна вечеря поезії 1989–2000 / Борис Олійник. – Київ, 2000. – 52 с.      Відомий поет і політик, автор близько чотирьох десятків книжок поезій, есеїв, публіцистики, лауреат Шевченківської та інших престижних вітчизняних і міжнародних премій пропонує читачам нову збірку поезій останніх десятиліть.    Основний лейтмотив творчості поета – вірність – вірність Правді, вірність Пам’яті, вірність Любові, вірність рідній Землі.
	Олійник Б. У замкненому колі : із окупаційного зошита : поезії / Б. Олійник. – Київ : Оріяни, 2007. – 127 c.      Книга видатного українського поета і відомого громадського діяча Бориса Олійника становить мудре і суворе звернення до кожного з нас, засторога від громадянської пасивності, заклик до рішучого спротиву темним внутрішнім силам, які грабують і руйнують Україну. Поетичні твори наснажені народним прагненням до соціальної справедливості, щоб справжніми господарями на рідній землі були мільйони трудівників, а не новітні окупанти з ватагами продажних прислужників.
	Ільницький М. М.  На спокій права не дано : поезія Бориса Олійника / М. М. Ільницький. – Київ : Молодь, 1980. – 112 с.      В літературно-критичному нарисі багато цікавих спостережень і роздумів про поезію відомого українського письменника Бориса Олійника.
	Клочек Г. Д.  Поетика Бориса Олійника : літературно-критичний нарис / Григорій Клочек. – Київ : Радянський письменник, 1989. – 332 с.      Нарис українського критика присвячений творчості відомого поета, лауреата Державної премії ім. Т. Г Шевченка Бориса Олійника. Його твори розглядаються тут в аспекті морально-етичних шукань сучасної літератури. Аналізується джерела художнього мислення поета, визначається його поетика як системно організована цілісність.
	Моренець В. П.  Борис Олійник : нарис творчості / В. П. Моренець. – Київ : Дніпро, 1987. – 187 с.      Нарис присвячується творчості відомого українського поета Бориса Олійника, автора збірок «Відлуння», «Коло», «Стою на землі». Висвітлюється тематичне, ідейне та образне багатство поезії митця, яка сповнена закликом до боротьби за мир, любові до своєї Батьківщини.

Підготувала Н. В. Галіцька

Жовтень 2025 р., 17 джерел