Нехай поезія наповнює ваші серця безмежною любов’ю,

дарує натхнення і гарний настрій!

   Поезія – оголена душа поета. Кожен з нас, хоча б раз у житті, але написав кілька римованих рядків. Хтось просто придумав жартівливий віршик, а хтось пов’язав з цим літературним мистецтвом своє життя. Але видатними творцями слова стають одиниці. Не всі здатні у віршованій формі передати багатогранність моменту. Знайти його серед тисяч інших і торкнутися сердець мільйонів людей.

Історія свята. Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
   Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.
   У середині 30-х років, американська поетеса Тесу Уебб виступила з ініціативою установи свята. Спочатку вона запропонувала відзначати Всесвітній день поезії 15 жовтня, в день народження великого мислителя, філософа і поета Вергілія. США і країни Європи охоче підтримали цю ідею. Щорічно, до 1999 року, люди по всьому світу влаштовували маленькі неофіційні урочистості, оскільки 15 жовтня не було зафіксовано у календарі пам’ятних днів.
   Усе змінилося 15 листопада 1999 року. ЮНЕСКО на 30-й конференції вирішило прийняти резолюцію про заснування дати 21 березня як Міжнародного дня поезії. Його головною ідеєю було нагадувати людям про найбільшу місію і безцінний внесок літературної творчості у культурне життя людства.
   Вже у наступному році Всесвітній день поезії вперше, вже офіційно, святкували у Парижі. Сьогодні це свято відзначають в усіх куточках планети: поети об’єднуються, влаштовують літературні вечори, декламують вірші на вулицях міст і з гордістю заявляють про себе.
Цікаво. ♦ Вчені Ліверпульського університету провели дослід: вони спостерігали за тим, як змінюється активність мозку добровольців під час читання поезії Шекспіра, Еліота, Вордсворта та інших класиків британської літератури. Так вчені встановили, що мозок людини реагує на кожне слово чи словесну конструкцію. При цьому надлишкове збудження в мозку, яке викликає поезія, підтримується ще протягом певного часу, створюючи додатковий імпульс, що заохочує людину читати далі й ефективніше засвоювати та аналізувати прочитане. Водночас, під час аналогічного експерименту із тими ж віршами, в яких спростили всі складні конструкції, не було зафіксовано такого підвищення активності мозку.
♦ Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.
♦ Найбільше цитують поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.
♦ Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.