19 березня 2012 р. в приміщенні читального залу природничо-філологічної літератури наукової бібліотеки ТНПУ імені Володимира Гнатюка відбулися літературні читання "Я вибрала Долю собі сама", присвячені творчості Ліни Костенко .

фоторепортаж заходу 

Міняються епохи, люди, плани.
Рікою час над вічністю пливе.
Народжуються генії, титани.
Чи їх талант держава береже?

На горизонті нашого письменства
Яскрава засвітилася Зоря.
В ряди вона влилася дисидентства
І заявила людям про права.

Звучало Слово віще та правдиве.
Будило мрії приспані в серцях.
Здригнулося суспільство хворобливе,
Відчувши небезпеку в Слові, страх.

Потрібно би це слово підкорити,
Очистити від «зайвої ваги».
Вона сказала: «Слово має жити!»…
Їй друкуватись далі не дали.

Мовчання було довгим, літ шістнадцять.
Над Словом збиткуватись не дала…
Їй Долею дарована ця праця –
Творити з допомогою пера!

У неї в кожнім вірші – суть глибинна.
В рядочку кожнім – паростки живі.
Клич до прозріння, пісня журавлинна
І біль душі – Поезія її.

Титаном Духу та Самопожертви
По праву називаємо митців,
Які не визнають творіння мертве,
Таке, що не дає своїх плодів.

Що служить лиш імперії в догоду.
За ширмою скриває свою суть…
Костенко Ліна – це слуга Народу,
Що вибрала сама для себе путь!

Дорога нелегкою є в поета,
Не здатного на підкупи, брехню…
Напевне досі ще жива планета,
Що маємо Людину ми таку!!!

Ірик Зіновія Йосипівна

 Твори Ліни Костенко читали студенти Інституту педагогіки і психології: Грищук Мар'яна, Городиловська Ірина, Бруч Тетяна, Скуба Галина, Касюта Оксана, Гурик Софія, Бакун Юля, Бобрик Наталія, Сапіжук Надія, Роган Оксана, Чебіряко Любов  Оверко Надя, Батовська Олена

Цей день мине, як все в житті збігає.
Зимі на зміну знов прийшла весна.
І кожен з нас душею відчуває:
Даремно ця година не пройшла.

Із вуст студентських мрії оживали.
Творився дум пречистих тихий плин.
Сонетом світлим задуми злітали.
Найтонших струн торкався клавесин.

Дівались десь затаєні образи.
З природою відбулося злиття.
Ще додавались до емоцій бази
Незвідані донині відчуття.

Бо те, що справжнє, щире, непідробне
Слід незабутній в серці залиша.
Поета творчість – надбання Народне!...
А враження сьогоднішнього дня

Знайти стезю до себе допоможуть…
В новітнім часі шоу, показух,
Де нехтують й пересторогу Божу, –
Рядочки щирі піднімають Дух!

І струни потаємні відшукати
Допомагають кожному в собі.
Поезію не просто слід читати, –
Слід бережно торкатися Її.

Ірик Зіновія Йосипівна