Наукова бібліотека ТНПУ — ЗМІ. Хоче бути вчителем, але стріляє з «Джавеліна» Історія студента, який захищав бакалаврську в лікарні

ЗМІ. Хоче бути вчителем, але стріляє з «Джавеліна» Історія студента, який захищав бакалаврську в лікарні

Хоче бути вчителем,
але стріляє з «Джавеліна»

Історія студента,
який захищав бакалаврську в лікарні

Досягнувши повноліття, тернополянин Юрій підписав контракт зі Збройними Силами України і тепер носить звання молодшого сержанта.

Для юнака пам’ятним днем стало 21 червня – він успішно захистив бакалаврську роботу в університеті та закінчив четвертий курс.

Щоправда, робив це не в аудиторії пліч-о-пліч з одногрупниками, а з лікарняної палати, відновлюючись після отриманих на фронті контузій.

Юрій народився в Тернополі. Свого часу завершив навчання у школі-ліцеї №6 імені Назарія Яремчука. Опісля перед хлопцем постав нелегкий вибір: чи йти служити в армію одразу, чи наважитись здобувати вищу освіту. Оскільки не мав вісімнадцяти років, вступив на історичний факультет ТНПУ імені Володимира Гнатюка, на освітню програму «Середня освіта (Історія)».

– Він мріє стати вчителем історії, працювати з дітками. Юра очно провчився фактично один курс, а тоді підписав контакт із ЗСУ. Навіть коли він почав служити, паралельно продовжив навчання в університеті. І я можу впевнено сказати, що перебування у війську на його знаннях та успішності ніяк не відобразилось, – розповідає нам молодша сестра військового Христя.

Дівчина теж є студенткою історичного факультету, і ба більше – освоює ту ж спеціальність, що й Юрій. Вона ділиться спогадами: спершу було непросто вчитися з братом в одному закладі, адже всі їх завжди порівнювали.

– Я одразу сепарувалась від Юри. Між нами проводили паралелі, ставили його у приклад. Проте, я пишаюсь тим, що мене протиставляли брату, адже це чи не єдина людина в моєму житті, на яку дійсно готова рівнятись! – каже Христя.

Має авторитет і в університеті, і на передовій

Дівчина каже, що брат з дитинства посидючий, цілеспрямований і живе за принципом: тихіше їдеш – далі будеш. Юрій не любить нікому розповідати про свої плани на майбутнє, все робить спонтанно, але свідомо й обдумано.

Позитивно відгукується про військового й паралельно одного зі своїх найкращих студентів Володимир Кіцак – доцент кафедри історії України та археології у ТНПУ імені В. Гнатюка. Чоловік запевняє: таких обдарованих і відважних хлопців, як Юра, дійсно мало, їх ще треба пошукати…

– Він є інтелектуалом зі світлою головою! Юрій любить отримувати нові знання. На час сесій приїжджає на факультет, щоб скласти іспити. Відповідально ставиться до навчання. Наразі студент свій розум й таланти експлуатує на фронті. Захищає країну він вже три роки! – каже викладач.

Так відбувався захист бакалаврських робіт

Тернополянин Юрій в армії освоїв вже силу-силенну різних військових спеціальностей: від оператора автоматичного станкового гранатомета і закінчуючи тим, що вміє управляти ПТРК «Джавелін». На досягнутому юнак зупинятись не хоче.

Зараз носить звання молодшого сержанта в Десантно-штурмових військах Збройних Сил.

– Юра має певний авторитет і там, де служить, хоча є одним з наймолодших бійців серед побратимів, і за рік навчання в університеті здобув пошану як від викладацького складу, так і зі сторони інших студентів. Брат багато часу присвячує самоосвіті, вдосконаленню власних вмінь, – ділиться сестра Христя.

Один з наймолодших бійців серед побратимів

Любить писати і обожнює історію та культурологію

Юрій ось-ось закінчив четвертий курс навчання в університеті. 21 червня військовий якраз захистив свою бакалаврську роботу. Організувати його пряме включення через Zoom, за словами Володимира Кіцака, було складно.

– Тільки вчора Юра вийшов на зв’язок. Він отримав дві контузії в одній з «гарячих» точок і зараз проходить реабілітацію в медзакладі. Тому захищав виконану роботу прямісінько з лікарняної палати… – пояснює пан Володимир.

Христя додає: у них з братом змалечку хороші стосунки. Часто спілкуються, є справжніми друзями. Юра рідко розказує щось про свою військову діяльність, адже багато речей навіть з рідними обговорювати заборонено. Попри все це, дівчина абсолютно йому довіряє.

– На період вторгнення до мене брат телефонує вкрай рідко. Це тому, що хоче максимально відокремити мене від воєнних подій і розповідей з фронту. До батьків, коли дзвонить, то жартує: «Живий, здоровий, поїв і в шапці!», – усміхається Христя.

Юрій постійно на позитиві, всіх підбадьорює й надихає. Крім військової справи, хлопець обожнює історію, культурологію та суспільні науки. Є одночасно і математиком, і гуманітарієм.

Юрій захищав свою роботу з лікарняної палати

– Юра за що не візьметься – день-два і цю справу освоїть. З початку війни він захопився соцмережами. Публікує там патріотичні дописи, які пише власноруч. Я помітила, що його слова відгукуються в серцях багатьох. Брат любить писати про те, що відчуває, але подає це дуже делікатно, – додає дівчина.

Невдовзі тернополянин Юрій, скоріш за все, повертатиметься на передову.

– Сказав, що немає часу лікувати травму, бо треба захищати державу! Таких сміливців, як він, тепер небагато! – на завершення каже Володимир Кіцак.

20 хвилин