Про те, як виникла ідея почати плести сітки на передову, нам розповідає її ініціатор Володимир Кіцак – доцент кафедри історії України та археології.– Наприкінці 2014 року наш завкафедри Іван Зуляк пішов воювати на фронт кулеметником у 80 бригаду. Ми на історичному факультеті захотіли чимось допомогти і йому, і іншим військовим. Вирішили робити маскувальні сітки. До лютого 2022 року сплели їх загальною площею у понад гектар, – каже чоловік.

На факультеті охочі робити маскувальні сітки збираються фактично щодня – з 9:00 до 19:00.
Іноді доводиться працювати навіть у неділю.
В одній з аудиторій корпусу зустрічаємо Лізу й Марту. Дівчата є студентками першого курсу історичного факультету ТНПУ імені В. Гнатюка, навчаються в різних групах.

За час війни вони прийшли плести сітку вперше. Спеціально приїхали до Тернополя на два дні, аби хоч якось допомогти українській армії.

– У першому семестрі я дізналась, що таке маскувальна сітка і для чого вона призначена, а також познайомилася з технікою плетіння. Треба пронизувати тканину через клітинки і стежити, аби були великі «плями», щоб сітка була щільною. Якщо руки звикли, то плести просто, – усміхається Ліза.

Дівчина ділиться, що маскування треба створювати з тканини монокоричневих, темних і зелених відтінків. Останні ідеально підходять для літнього періоду. Ще плетуть сітку з урахуванням асиметрії, це основа природного вигляду.

– Прийшла сюди вперше, але до війни ми вже плели сітки. Освоїли техніку завдяки Володимиру Мироновичу. Вона легка, але є й складніші, приміром, «плями» квадратної форми. Маємо навики плетіння, тому з Лізою швидко впораємось хоча б з однією сіткою, – додає першокурсниця Марта.
Михайло також навчається на першому курсі цього факультету і мріє стати в майбутньому вчителем історії. Волонтерити сюди він приходить майже щодня.

– Можу і плести сітки, коли потрібно, але наразі ріжу тканину. Її для однієї сітки треба чимало. Чим більше – тим краще. Раніше ми робили ширші смужки, тепер тонші. Це залежить від ситуації і запитів військових, – розповідає юнак. За словами Володимира Кіцака, за цілий робочий день шість-вісім людей можуть сплести одну сітку, тобто це ремесло досить часо- й енергозатратне.Зараз приходять плести сітки здебільшого переселенці Маскувальними сітками, власноруч виготовленими колективом історичного факультету, вже користуються бійці десантно-штурмових бригад, угруповання сил спеціальних операцій ЗС України тощо. Поки на їхню якість не скаржились.– У мене за вісім років є багато зв’язків на фронті. Сітки захисникам передаємо або Новою Поштою, або волонтерами. Час від часу місцева військова частина формує бус і ми даємо своє маскування. Окремо сітки можуть забрати ті, хто самі прийшли їх сплести для рідних або знайомих, котрі воюють, – пояснює пан Володимир.Доцент додає, що якщо відкинути перші два воєнні тижні, коли долучались всі небайдужі, зараз плести сітки на факультет приходять майже виключно переселенці – харків’яни, чернігівці, одесити, мешканці Сіверськодонецька, Лисичанська, Маріуполя. Тернополяни малоактивні.За останні три місяці вторгнення тут сплели 387 сіток. Їхня загальна площа сягає 13 250 квадратних метрів. Якщо рахувати в цілому всі маскувальні сітки, зроблені колективом факультету від 2014 року – цифри справді вражаючі!