Можливі відмова від їжі, страхи і навіть селфхарм. Як студентам адаптуватись до офлайн-навчання: радить психологиня з Тернополя

• 10 вересня 2022 р. Юлія Іноземцева

• У студентів розпочався новий навчальний рік. Їм особливо складно, адже довго були на «дистанційці», а тепер змушені відвідувати університети. Навчання проходить у час війни, тому багато молоді стикнулись із різними психологічними ризиками й проблемами.
• Як їх побороти? Як юнакам та дівчатам звикнути до шаленого ритму життя? Чи лінь та апатія до пар в таких умовах – це нормально?
• З усім цим «20 хвилин» розібрались завдяки Ользі Логвись, практичному психологу відділу у справах молоді ТНПУ імені Володимира Гнатюка.

Ніхто з нас не очікував і тим паче не був готовим до російського вторгнення 24 лютого. Війна вплинула на внутрішній стан й емоційну стабільність українців. Попри непросту ситуацію в державі, наприкінці серпня студенти у Тернополі нарешті вийшли на офлайн-навчання та відвідують заняття у своїх навчальних закладах. Для них важливо адаптуватись до цього й усвідомити – семестр буде непростим. Як молоді потурбуватись про ментальне здоров’я?

Ми поцікавились в психолога Ольги Логвись. Інтерв’ю подаємо у формі «запитання-відповідь».

Найпоширеніший ризик – страх перед невідомістю

Яке Ваше ставлення, як кваліфікованого фахівця, до відновлення очного навчання в умовах російсько-української війни?

– Ми пережили чимало викликів в ході пандемії «ковіду». Це вкрай негативно відобразилось на якості освіти, міжособистісних відносинах у студентів. Тому як психолог і мама дітей, які пішли у школу, скажу, що очне навчання тепер – це хороший варіант і я ставлюсь до нього позитивно. Тим паче, Тернопільщина – відносно безпечна область завдячуючи Збройним Силам. Завдяки старанням університетів, там облаштували надійні укриття. Нехтувати безпекою ніхто не збирається. Звісно, буде складніше, ніж на «дистанційці», але ми маємо всі можливості для навчання «наживо» і використовуємо їх на максимум.

З якими психологічними ризиками можуть зіткнутись студенти?

– Найперше – це страх перед невідомістю. Також тривожність, депресивні стани. Є категорії студентів, які близько до серця сприймають навколишні події і не можуть контролювати емоційний стан. Це реально врегулювати певними навичками і вправами. Зверніться за допомогою до викладачів й психологів свого «вишу», адже влітку вони проходили антикризові семінари й тренінги. Ми завжди відкриті до співпраці. Ще однією проблемою є втрата мотивації до навчання. Над цим слід працювати. Психологи готові посприяти, аби молодь підняла свою працездатність і знайшла стимул вчитись навіть в умовах війни.

Навпаки – які плюси зараз дає студентам офлайн-навчання?

– Їх багато. Це і соціальні контакти, міжособистісне спілкування, що потрібно в юнацькому віці. Однолітки зустрічаються, обговорюють все, діляться переживаннями. Також коли людина довго перебуває в напрузі, в неї починає формуватись така життєво важлива навичка, як стресостійкість. Це дозволяє в подальшому легше долати перешкоди й не піддаватись дрібним проблемам.

Не варто будувати довготривалих планів

Як звикнути до нового ритму? Чи нормально, якщо студенти відчувають лінощі й апатію до занять і навчального матеріалу?

– Не обійтись без тайм-менеджменту. Студентам раджу скласти план дня: коли ви йдете на пари, коли спілкуєтесь з друзями, відпочиваєте тощо. Якщо чітко й рівноцінно розпланувати свій день, то не залишиться часу на лінощі. Ще ставте перед собою невеликі завдання. Відмічайте, що вдалося виконати. Пам’ятайте, що без хорошого відпочинку неможлива якісна праця. Це базове правило.

Деякі студенти за кордоном. Дехто через воєнні обмеження не може бути присутнім на заняттях: перебуває на окупованій території, не приїхав з дому, воює в лавах тероборони тощо. Що робити їм? Як здолати оцього «черв’ячка», що ось мої одногрупники там, а я – тут?

– Все залежить від ситуації. Щодо тих, хто за кордоном – мова йтиме про синдром провини вцілілого. Його симптоми: втрата сил, нав’язливі думки про те, що ви могли зробити, та не зробили, тривожний сон; відмова від їжі, сором, небажання спілкуватись, селфхарм, відчуття безпорадності й горя. Навіть якщо маєте виникає бажання «забитись у глухий кут», намагайтеся підтримувати хоч мінімальне спілкування з рідними, друзями, групою. Втеча від комунікації лише погіршить ваш стан. Говоріть про все, що всередині. Розповідайте про злочинні дії росії проти України своєму іноземному оточенню. Волонтерте, це допоможе заспокоїтись у цих складних обставинах. Крім того, турбуйтесь про себе: спіть, ходіть на прогулянки. Простіть себе за те, що вціліли. Пообіцяйте собі берегти себе, аби здоровим повернутися до України та відбудовувати її.

Ті, хто перебуває в теробороні або ЗСУ, самі вибрали свій шлях та виконують обов’язок перед державою. А студентів, котрі лишились на окупованих росією територіях, не маючи змоги виїхати, потрібно морально підтримувати. Якщо це ваші одногрупники, то обов’язково тримайте з ними зв’язок. Не нагнітайте, не запитуйте раз за разом: «Як ти?». Натомість робіть акцент на позитиві, дайте таким людям відшукати ресурс й цінність свого життя.

Як себе морально підготувати до змін: зараз ми навчаємось очно, але ніхто не дає гарантій, що так триватиме довго?

– Ми всі давно готові до непередбачуваності, враховуючи те, що триває 199 день повномасштабної війни. Будуйте короткотермінові позитивні плани, а не на рік наперед. Багато людей живуть одним днем і цілком вкладаються в нього. Звісно, шанс, що ми невдовзі знов перейдемо на «онлайн», є. Сподіватимемось, що цього не станеться, але треба налаштуватись заздалегідь. Дистанційне дає додаткові можливості для продуктивного самозростання. Це, наприклад, більше часу на читання літератури, власний розвиток, заняття улюбленою справою.

Вимикайте внутрішнього критика!

Як студентам адаптуватись до офлайн-навчання в умовах війни?

– Нові умови навчання – це виклик. Найбільше мене вражає те, наскільки сильне наше суспільство. Попри все, молодь нині захищає державу, чимало прийняли рішення залишитись тут попри небезпеку. Наша нація непереможна. Та іноді всім потрібна допомога. Ресурсів та літератури є безліч. Це безоплатні психологічні платформи, які дають навички емоційної стабілізації. Це групи взаємопідтримки, де працюють професійні психологи. Особисто я волонтерю в програмі «Я буду твоїм тилом» від НПА, а також на лінії підтримки для студентів від ГО «Асоціація психологів вищої школи України». Ми заснували її з перших днів вторгнення.

Дайте конкретні поради, як бути молоді, аби зберегти ментальне здоров’я.

– Подбайте про свої поточні потреби. Ви мусите зосередитися на тут і тепер: «Що я можу зробити, аби почуватися краще?», «Що я можу зробити, аби бути в безпеці?», «Що я можу зробити, щоб не відчувати голод і спрагу?» і так далі.

Пам’ятайте, що за екстремальних умов (як війна наразі) ви не можете докласти стандартних зусиль і отримати стандартні результати. Це можливо на початку, але не на постійній основі. Вам не вдасться регулярно продуктивно працювати. Але ви можете робити все, що у ваших силах за теперішніх умов. Вимикайте внутрішнього критика, якщо щось йде не так. Приймайте те, що ситуація склалась так, як склалася. Припиніть думати, що щось могло відбутись по-іншому. Ви точно не припустилися помилки навмисно.

Знайдіть 3 речі, за які Ви можете себе похвалити. Намагайтеся знайти спільну мову з одногрупниками. Беріть активну участь у заходах, які проводяться в університеті. Виконуйте рекомендації викладачів щодо навчання. Не бійтесь спробувати щось нове для себе. Радійте кожному дню, проведеному в ЗВО, бо період студентства — неповторний.

Як допомогти самому собі?

Також Ольга Логвись поділилася з нами безкоштовними онлайн-ресурсами, де студенти можуть знайти підтримку психологів чи інформацію про свій стан.

1. Навігатор першокурсника від психологічної служби ТНПУ ім. Володимира Гнатюка: https://spstnpu.blogspot.com/p/blog-page_11.html?m=1.

2. Інформаційна кампанія «Важливі питання»: https://cutt.ly/mCAwlMh.

З ініціативи першої леді Олени Зеленської почалась робота над національною системою піклування про психічне здоров’я, аби кожна людина могла отримати якісну та кваліфіковану психологічну допомогу. Тому курс «Психологічна підтримка себе та близьких для цивільних» (випущений спільно Програмою розвитку ООН та Міністерством цифрової трансформації) розрахований на широку аудиторію – від школярів до літніх людей з різними проблемами.

Курс складається з 14 серій тривалістю 4-8 хвилин. Ви дізнаєтесь, як пережити негативні емоції чи психологічну травму, звільнитися від стресу, працювати з негативними думками, вирішити непорозуміння з близькими тощо.

3. Чотирирічний проєкт MH4U (2019-2023 р.р.): https://www.mh4u.in.ua/about/.

Його метою є покращення якості та доступності допомоги і психосоціальної підтримки для людей із психічними розладами в Україні. Проєкт впроваджений за підтримки Швейцарії і націлений на: стимулювання лідерства та зміцнення національних і регіональних структур, які забезпечують роботу сфери охорони психічного здоров’я: покращення якості послуг у цій сфері, значне підвищення обізнаності населення з питань психічного здоров’я тощо.

4. Телеграм-спільнота від Асоціації психологів вищої школи України, де молодь вільно спілкується з іншими студентами та кваліфікованими психологами, може отримати безкоштовну та професійну допомогу фахівців: https://t.me/psycological_help_chat.

Опубліковано на сайті 20 хвилин