Богдан Буяк: «У мене є чітке розуміння, в якому напрямку університет має рухатися далі»

 

Богдан Буяк: «У мене є чітке розуміння, в якому напрямку університет має рухатися далі»

Богдан Богданович Буяк, який вдруге став ректором цьогоріч, очолив Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка у 2017 році. Кандидатуру доктора філософських наук, кандидата історичних наук, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, а водночас і його програму, за якою розвиватиметься навчальний заклад, підтримала більшість із тих, хто взяв участь у виборах.

Перші п’ять років на посаді ректора збіглися з непростим періодом у житті країни: спочатку – пандемія, тепер – повномасштабна війна. Втім попри це, Богдан Буяк разом зі своєю командою впевнено впроваджує якісні зміни у життєдіяльності закладу і ділиться, як працює університет у воєнний час та яким бачить його розвиток на наступні п’ять років.

«У мене не було сумнівів балотуватися на посаду ректора знову чи ні. Коли ти дорожиш своєю справою, вболіваєш за неї і хочеш, щоб вона існувала далі, то жодних вагань немає, – каже очільник вишу. – П’ять років я працював пліч-о-пліч з колективом, разом з яким ми зробили безліч кроків для того, щоб зберегти та розвивати заклад. Спільно ми пережили карантинні обмеження, гідно прийняли виклики, які принесло повномасштабне вторгнення. Люди зрозуміли, що вибори в академічній установі відрізняються від виборів політичних, де ти не отримаєш голоси лише завдяки гаслам та обіцянкам, а коли потрібно зважати на стабільність, на розвиток і зроблене. Вочевидь,  мої справи на посаді керівника університету сприяли тому, що колектив підтримав мою кандидатуру на виборах. І я сподіваюся, що ми разом ще відсвяткуємо і Перемогу України ,і не одну перемогу в стінах університетах».

Ні кроку на місці

Богдан Буяк і сам є випускником історичного факультету закладу, який нині очолює. Розповідає, що не покидав стіни вишу з 1991 року.

«Вважаю себе щасливою людиною, адже пройшов шлях від слухача доуніверситетської підготовки до керівника, і все тут – у стінах рідної альма-матер, – зауважує Богдан Богданович. – Понад 30 років тому я став студентом, а з 2000-го працюю  в університеті, починаючи від посади начальника відділу виховної роботи до ректора університету. Тому, думаю, що колектив закладу спостерігав за моїм поступом впродовж цього періоду і цей поступ я намагався реалізовувати. Якби не люди, які мене направляли та мотивували, я би не був таким, яким є тепер».

Пандемія і війна внесли свої корективи у роботу закладу, поставили на паузу деякі ідеї, однак не стали на заваді розвитку закладу. Так, за ректорства Богдана Богдановича  ТНПУ стабільно потрапляє до переліку кращих ВНЗ країни.

«За останні роки ми навчилися виживати в будь-яких умовах. Нові виклики показали, що нас не зупинять ніякі випробування. Більше того, у нас народилося стільки креативних класних проєктів! – наголошує Богдан Буяк. – Якщо про платформу дистанційної освіти – систему Moodle – тепер всі знають, то у нас вона функціонувала з 2006 року. І коли почалася пандемія, це не стало для нас викликом. Наші викладачі спокійно перейшли на онлайн-навчання в дистанційному форматі.

У 2018 році нам вдалося розпочати проєкт «Біблійний ботанічний сад», в рамках якого наші студенти висаджують рослини, які згадуються на сторінках Святого Письма. На території закладу з’явився пам’ятник Біблії з капсулою часу для майбутніх поколінь студентів. Ще один проєкт – Алея мистецтв університету. Її поповнюють дипломні роботи  випускників факультету мистецтв. Так постали скульптури «Лісова пісня», «Мудрець», «Венера».  У 2019 році відкрили інтерактивно-розвивальну кімната «Смайлик-ТНПУ», яка має сучасну інтерактивну підлогу».

Серед інших проєктів, які вдалося реалізувати за час ректорства, Богдан Богданович називає відкриття медіастудії та українсько-польського культурно-освітнього хабу на факультеті філології та журналістики. А ще – центр анатомії і здоров’я людини.

«Нам вдалося придбати великий сенсорний анатомічний стіл, на якому, окрім наших студентів, вивчають організм людини і ті, хто здобувають освіту в медуніверситеті, – розповідає очільник вишу.  – Інший проєкт, який створили наші студенти і який будемо реалізовувати,  це – академічна телестудія «Перехрестя». У 2020 році ТНПУ виграв проєкт із реконструкції університетського стадіону на суму 36 млн. грн. А у 2021 році від китайського уряду отримали дозвіл на відкриття у Тернополі Інституту Конфуція. Це – система науково-навчальних закладів для популяризації китайської мови, культури та мистецтва. На жаль, через воєнний стан ці проєкти наразі призупинені».

У закладі також працюють над покращенням соціально- інклюзивної  інфраструктури. Зокрема, практично всі корпуси обладнані пандусами, є вбиральні для людей, які пересуваються на інвалідних візочках. Планували запустити роботу ліфтів у корпусах, однак розпочалася війна…

Надійний тил у стінах вишу

Від початку повномасштабного вторгнення педуніверситет активно включився у боротьбу і розбудував свій «фронт». При ТНПУ вже рік функціонує потужний Волонтерський центр.

«Ми шили балаклави, наколінники, налокітники, заготовки на розгрузки. Виготовляли пічки-бруржуйки, плели маскувальні сітки, – ділиться Богдан Богданович. –  Ми готували їжу: щодня видавали по 2000 порцій гарячих страв, до 3000 різних холодних закусок. У нас діяв великий логістичний склад товарів. Постійно працювали волонтери – студенти, викладачі, які сортували речі, перебирали, розкладали, допомагали людям. Наші колишні випускники надсилали допомогу з-за кордону десятитонними вантажівками.

Ми першими в західній Україні організували  безкоштовні курси вивчення української мови для переселенців. За два дні ми отримали 700 заявок і до сьогоднішні ці курси продовжують працювати. У структурі університету в рамках волонтерського руху з’явився новий підрозділ — Центр єврокомунікацій із перекладом сімома мовами офіційних новин та поширенням їх у всі куточки світу. На базі фізико-математичного, інженерного факультетів і журналістського відділення функціонував офіційно зареєстрований центр кібернаступу. Більше 300 осіб щоденно працювали, щоб воювати в інфопросторі. Ми надали гуртожитки для потреб переселенців. Наразі у нас досі проживають близько 300 ВПО. Також ми прийняли Українську академію лідерства – це  100 дітей з Маріуполя та Києва».

А ще педуніверситет відкрив усі сто сімдесят освітніх та освітньо-наукових програм для здобувачів закладів вищої освіти, які розміщені в зоні проведення бойових дій. Наразі близько сотні студентів з інших вишів нині навчаються на умовах академічної мобільності.

Від геймерів – до діджитал-фахівців

Нині в ТНПУ діє 130 освітніх програм. Як наголошує ректор, заклад постійно розвивається в плані розробки освітніх продуктів, затребуваних часом.

«Ми єдиний заклад освіти в Західній Україні, який акредитував 15 напрямків в аспірантурі. Навіть є унікальні, зокрема програма «Науки про землю» для підготовки фахівців, які зможуть працювати на землі і з землею, – ділиться Богдан Буяк. – Вперше в Україні відкрито програму «Game Study». Ми готуємо професійних геймерів, які отримують частку психолого-педагогічної підготовки, яка сприятиме унезалежненню дітей, підлітків від ігор.

Відкрили нову освітню програму, яка називається «Діджитал-аналітика», де навчаємо універсальних фахівців, які можуть знайти інформацію, опрацювати її, вести сайт, організувати Zoom-конференцію. Маємо і цікаві програми з екології, гідробіології, нутриціології. У поствоєнному суспільстві велике значення матимуть психологи, соціальні працівники. Ми і тут відійшли від класичного варіанту і вперше в Україні відкрили дуже унікальну освітню програму «Психологія конфлікту та практична медіація». Вперше на всю Україну ми акредитували на 5 років магістерську програму «Природничі науки». Після її закінчення можна викладати математику, фізику, хімію, біологію, географію і економіку. Шість в одному!»

Богдан Богданович радіє тому, що за п’ять років колективу вишу вдалося збільшити чисельність студентів, зберегти контингент викладачів. У планах – відкриття наукового парку, який буде займатися енергоощадними технологіями.

«Не зважаючи на обмеження і воєнний час, виш досить успішно працював. Тому мені не соромно за минулі п’ять років і я вірю, що наступні п’ять років  примножать славу університету, – каже Богдан Богданович. – На сьогоднішній день місія педагогічних університетів в умовах соціальних потрясінь і війни повинна зростати. У мене є чітке розуміння, в якому напрямку ТНПУ має рухатися далі. І я вірю, що спільно з командою ми зможемо втілити усі плани в життя. Бо успіх університету – це результат спільних зусиль адміністрації, викладачів та студентів. Віримо у нашу Перемогу,  у те, що мир та спокій знову прийдуть в Україні, а ТНПУ й надалі залишатиметься осередком патріотизму і розвитку громадських ініціатив».

Світлана ШЕВЧУК.

Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Всеукраїнські ресурси

Світові бази даних

Наукометрія

Бібліотеки України