Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
                                                                   Моря перелетиш і не впадеш,
                                                                   Допоки буде в серці рідна мова.
                                                                                          Дмитро Павличко

«Український Гомер ХХ століття»
(120 років від дня народження Уласа Самчука (1905–1987),
письменника, публіциста, журналіста)

   Уласа Самчука називають українським Гомером ХХ століття. Його твори – це як трансляція нелегкої долі українського народу – від жахіття Голодомору до образу молодого українця 20–30-х років минулого століття. Він зумів стати яскравим письменником, журналістом, публіцистом, навіть членом уряду УНР у вигнанні. Його ім’я ще при житті було відоме в письменницьких колах Європи та Америки, дивуючи силою свого таланту, який був настільки потужним, що квітнув попри несприятливі обставини.

   13 лютого в науковій бібліотеці ТНПУ ім. В. Гнатюка відбулась дискусійно-творча імпреза "Книгодрукування та книгодарування як вид волонтерства" (до всесвітнього Дня дарування книг)

   Організатори заходу – працівники наукової бібліотеки та команда освітнього волонтерського проєкту "Патріотичні й небайдужі" за сприяння Надії Сеньовської – письменниці, доцентки кафедри педагогіки та менеджменту освіти ТНПУ ім. В. Гнатюка та Тетяни Скуратко – української літературознавиці, доцентки кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання, членкині НТШ.

   Працівники читального залу підготували виставки книг, подарованих бібліотеці: «Сучасні автори, яких варто прочитати», «Серцю властиво писати», де експоновано видання наших найактивніших дарувальників.

"Маруся Чурай – голос і душа пісенної України"

(до дня народження української поетеси, народної співачки)

(1625–1653)

"Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа"

/Ліна Костенко/

   Маруся Чурай – легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, які вона написала і які давно вже стали народними.

   Серед них найбільш відомі: «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки», у яких віддзеркалюються духовне багатство українського народу, неповторна краса рідного краю.

«Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова…»
(90 років від дня народження Василя Симоненка
(1935–1963), письменника, журналіста)

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах:
Козацька кров пульсує і гуде!
/Симоненко В./

   Василь Симоненко – український поет, учасник руху опору, був одним із числа шістдесятників. Його життя обірвалося досить рано, але своєю діяльністю та працями він залишив глибокий слід у серці кожного українця.
   Сьогодні поезія Симоненка, у якій він возвеличував любов до рідної землі, трепетно відгукується всім нам як ніколи раніше.

«Життя коротке, Нація – вічна, а я щаслива – отут і вже»

(до 65-річчя від дня народження Марії Василівни Матіос,

українського прозаїка, публіциста, поетеси)

Спроба батога для нації – ось чим є книги Марії Матіос.

Її книги… - це удар і виклик.

(«Голос України»)

   Марії Матіос властиве дивовижне сплетіння привабливості, літературного таланту, енергетики, самобутності, жіночої мудрості, самодостатності... досвіду гір. Їй притаманні глибинні знання родинного коріння, народних традицій і вірувань, історичних фактів і людської психології. В неї бездоганне відчуття слова. Її читають залпом, слухають відкритим серцем і розумом. Кажуть, по-іншому неможливо.