13 лютого в науковій бібліотеці ТНПУ ім. В. Гнатюка відбулась дискусійно-творча імпреза "Книгодрукування та книгодарування як вид волонтерства" (до всесвітнього Дня дарування книг)

   Організатори заходу – працівники наукової бібліотеки та команда освітнього волонтерського проєкту "Патріотичні й небайдужі" за сприяння Надії Сеньовської – письменниці, доцентки кафедри педагогіки та менеджменту освіти ТНПУ ім. В. Гнатюка та Тетяни Скуратко – української літературознавиці, доцентки кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання, членкині НТШ.

   Працівники читального залу підготували виставки книг, подарованих бібліотеці: «Сучасні автори, яких варто прочитати», «Серцю властиво писати», де експоновано видання наших найактивніших дарувальників.

"Маруся Чурай – голос і душа пісенної України"

(до дня народження української поетеси, народної співачки)

(1625–1653)

"Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа"

/Ліна Костенко/

   Маруся Чурай – легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, які вона написала і які давно вже стали народними.

   Серед них найбільш відомі: «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки», у яких віддзеркалюються духовне багатство українського народу, неповторна краса рідного краю.

«Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова…»
(90 років від дня народження Василя Симоненка
(1935–1963), письменника, журналіста)

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах:
Козацька кров пульсує і гуде!
/Симоненко В./

   Василь Симоненко – український поет, учасник руху опору, був одним із числа шістдесятників. Його життя обірвалося досить рано, але своєю діяльністю та працями він залишив глибокий слід у серці кожного українця.
   Сьогодні поезія Симоненка, у якій він возвеличував любов до рідної землі, трепетно відгукується всім нам як ніколи раніше.

«Життя коротке, Нація – вічна, а я щаслива – отут і вже»

(до 65-річчя від дня народження Марії Василівни Матіос,

українського прозаїка, публіциста, поетеси)

Спроба батога для нації – ось чим є книги Марії Матіос.

Її книги… - це удар і виклик.

(«Голос України»)

   Марії Матіос властиве дивовижне сплетіння привабливості, літературного таланту, енергетики, самобутності, жіночої мудрості, самодостатності... досвіду гір. Їй притаманні глибинні знання родинного коріння, народних традицій і вірувань, історичних фактів і людської психології. В неї бездоганне відчуття слова. Її читають залпом, слухають відкритим серцем і розумом. Кажуть, по-іншому неможливо.

«Моцарт українського перекладу»

(105 років від дня народження Миколи Олексійовича Лукаша (1919–1988),

українського перекладача, мовознавця)

– Я не перебільшу, якщо скажу, що Микола Лукаш випередив свій час. Це був не лише поліглот, який знав близько 20 мов і блискуче перекладав світових класиків. Лукаш – це інтелектуал, це геній, якого не мала жодна нація

/Сергій Дзюба /

   Микола Лукаш – блискучий поет і лінгвіст, знавець 20 з гаком мов, геніальний митець, який подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури від 100 авторів.

   Завдяки перекладам Миколи Лукаша українська інтелігенція дізналася про багатство та красу рідної української мови. А світова спільнота визнала: переклади геніального українця кращими за оригінали.

20 листопада 2024 р. напередодні Дня Гідності та Свободи в науковій бібліотеці відбувся показ документального фільму "З 2014 року: жіночі історії Донеччини". Цей документальний фільм створено на основі  експедиції до Краматорська, де записані 27 інтерв’ю з жінками різного віку та професій, які пережили окупацію, деокупацію та життя в прифронтовому місті. 

Після перегляду відбулося обговорення, яке модерували Леся Берездецька та Олександра Папіна (одна із героїнь фільму). 

⇒ Патріотичні й небайдужі