12 березня 2025 р. у залі філологічної літератури і видань іноземними мовами відбулось засідання філологічної комісії Тернопільського обласного осередку НТШ.

«Відчути на дотик епоху»

(до 65 -річчя від дня народження Юрія Андруховича)

    Юрій Андрухович, мабуть, є одним із перших українських письменників, які просували нашу культуру й сприяли формуванню ідентичності ще з 90-х. Він є неспростовним доказом українськості, адже саме його "Рекреації", "Перверзії" та "Московіада" стали тими текстами, що описують болючі злами, які пережило наше суспільство.

   Творчість Юрія Андруховича – це  протест проти  сірості, одноманітності,  бездуховності  сучасного  життя. Якби він жив  в епоху  середньовіччя – то неодмінно  би загинув  у  лицарському поході. Якби він жив  у епоху давньоруську – то  неодмінно  би переконав  князя Ігоря  не йти  у  той   фатальний  похід, бо щастя треба шукати  на своїй  землі. Якби  він жив  у  епоху Руїни, то  став  би славним  лицарем,  який  би об'єднав   приспані сили і очолив    визвольний  похід проти  гнобителів.

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
                                                                   Моря перелетиш і не впадеш,
                                                                   Допоки буде в серці рідна мова.
                                                                                          Дмитро Павличко

«Український Гомер ХХ століття»
(120 років від дня народження Уласа Самчука (1905–1987),
письменника, публіциста, журналіста)

   Уласа Самчука називають українським Гомером ХХ століття. Його твори – це як трансляція нелегкої долі українського народу – від жахіття Голодомору до образу молодого українця 20–30-х років минулого століття. Він зумів стати яскравим письменником, журналістом, публіцистом, навіть членом уряду УНР у вигнанні. Його ім’я ще при житті було відоме в письменницьких колах Європи та Америки, дивуючи силою свого таланту, який був настільки потужним, що квітнув попри несприятливі обставини.

   13 лютого в науковій бібліотеці ТНПУ ім. В. Гнатюка відбулась дискусійно-творча імпреза "Книгодрукування та книгодарування як вид волонтерства" (до всесвітнього Дня дарування книг)

   Організатори заходу – працівники наукової бібліотеки та команда освітнього волонтерського проєкту "Патріотичні й небайдужі" за сприяння Надії Сеньовської – письменниці, доцентки кафедри педагогіки та менеджменту освіти ТНПУ ім. В. Гнатюка та Тетяни Скуратко – української літературознавиці, доцентки кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання, членкині НТШ.

   Працівники читального залу підготували виставки книг, подарованих бібліотеці: «Сучасні автори, яких варто прочитати», «Серцю властиво писати», де експоновано видання наших найактивніших дарувальників.

"Маруся Чурай – голос і душа пісенної України"

(до дня народження української поетеси, народної співачки)

(1625–1653)

"Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа"

/Ліна Костенко/

   Маруся Чурай – легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, які вона написала і які давно вже стали народними.

   Серед них найбільш відомі: «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки», у яких віддзеркалюються духовне багатство українського народу, неповторна краса рідного краю.