"Світе мій, вишиваний з тривог"
(90 років із дня народження Володимира Коломійця (1935–2017),
українського письменника)

У характері мислення цього поета багато лагоди і літепла, чистої акварельності, малюнка, на диво органічної доброти душі, що віє тичининським регістром і його м’якою оркестровкою.
/Іван Драч/
Володимир Коломієць – унікальна постать не лише в українській літературі, а й у вітчизняній культурі, політиці, філософії… Автор понад 40 книжок віршів, поем, есе, публіцистичних статей. Він створив неповторний поетичний світ чистих, високих почуттів та глибинної філософії, з чітко означеним ритмічним контуром, самобутньою ритмомелодикою і оригінальним словниковим ландшафтом. Віршам Коломійця притаманні лірична зосередженість, енергійність інтонацій, публіцистичність образів.
Поезія, народжена на фронті
28 жовтня 2025 р. у залі суспільної літератури наукової бібліотеки відбулося засідання однієї з секцій обласної учнівської науково-практичної конференції «Локальна історія Тернопілля. Відбиток часу через призму подій і людей», організованої на базі історичного факультету Тернопільський національний педагогічний університет ім.Володимира Гнатюка для слухачів Тернопільського обласного комунального відділення МАН України.Майстер сюжету – синоптик людських доль
(до 75-річчя від дня народження журналіста, прозаїка і драматурга
Володимира Савовича Лиса)
Література як покликання – це неможливість жити без свого бачення того, що відбувається в цьому грішному світі, – довкола тебе, на віддалі віків і років, на віддалі легенд і переказаних чиїмись далекими і близькими вустами історій твого роду і народу.
/Володимир Лис/
Володимира Лиса називають майстром художнього слова і метром української літератури. Він – професіонал, літератор зі стажем, чиє ім’я, поза сумнівом, закарбоване на скрижалях української літератури, йде на поклик правди, маючи щастя і талант втілювати в слові долю України.
22 жовтня 2025 року в залі суспільної літератури наукової бібліотеки відбулася пізнавальна та захоплива лекція з нумізматики, яку провів студент 4 курсу історичного факультету Роман Малишевський для студентів-істориків під керівництвом доктора історичних наук, професора Лесі Алексієвець.
«Ти в моєму серці, Україно»
(90 років з дня народження Бориса Олійника,
поета перекладача, громадського та політичного діяча, народного депутата України першого–четвертого скликань, Героя України, академіка)
«В день ясний і в ночі горобині,
В рідній чи далекій стороні –
Ти в моєму серці, Україно,
Думою Шевченка гомониш.
До твого ясного неспокою,
До твоїх натомлених долонь.
Припаду дніпровою снагою,
Райдугами вистелю твій сон».
/Борис Олійник/
Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один із найбільших поетів другої половини ХХ століття. Він не має аналогів у землях близьких і землях далеких. Стати великою особистістю, просто надумавшись на певному перегоні життя, неможливо. Усе закладається батьком-матір’ю у таїнах генетичного коду. Але, одержавши генетичні можливості, далеко не кожна людина реалізовує їх у короткому часовому проміжку, що іменується людським життям, де зваба зробити помилку чатує на кожному кроці. У Бориса Олійника генетичний код, закладений батьками і самим Богом, дивовижно узгоджений з його щоденним вибором дії і вчинку. І це допомогло вигранити таку постать видатного Українця й видатного Поета.

