Київський національний університет ім. Т. Шевченка
Опубліковано Редактор чт, 06/05/2014 - 09:51
Рекомендовано студентам. Матеріал також може бути використаний для навчання учнів 10 класу.
Тема заняття: «Новела «Камінний хрест» — художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян до Канади. Типовість обставин та характерів. Образ Івана Дідуха».
Мета заняття:
Методична – Методика застосування ТЗН, комп’ютерних технологій
Дидактична – Ознайомити з творчістю яскравого новеліста В. Стефаника, відтворити ставлення автора до еміграції
Виховна – Виховання співчуття до знедолених, співпереживання у зв’язку з драматичними. життєвими ситуаціями Виховувати патріотичні почуття, повагу до рідної землі, пошану до рідного народу. Розвивати творчі здібності, вміння висловлювати власні думки
Вид заняття: Практичне заняття
Форми та проведення заняття: Робота з текстом
Міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечуючі – Історія України, Культурологія,Філософія, Політологія
Забезпечувані – Українська література
Технічні засоби навчання: комп’ютер
Методичне забезпечення: опорні конспекти, тексти, відеофільм
Література
1. Енциклопедія українознавства
2. Вaccиян К. Твори, т. II. Творець, із землі зроджений. Торонто 1974;
3. Василь Стефаник у критиці та спогадах. Упорядкування Ф. Погребенника К. 1970;
4. Гнідан О. Василь Стефаник: Життя і творчість: (По¬сібник для вчителя). — К., 1991.
5. Грицай О. Василь Стефаник. Спроба критичної характеристики. В. 1921;
6. Євшан М. Під прапором мистецтва. К. 1910;
7. Кобзей Т. Великий різьбар укр. сел. душ. Торонто 1966;
8. Крижанівський С. Василь Стефаник. Критико-біографічний нарис. К. 1946;
9. Кущ О. Василь Стефаник. Бібліографічний покажчик. К. 1961;
10. Кучинський М. Стильові особливості новел В.Сте¬фаника антивоєнного циклу // Дивослово. — 1995. — N8 5— 6. - С 32-35.
11. Лепкий Б. Василь Стефаник. Літ. характеристика. Л. 1903;
12. Лепкий Б, Три портрети: Василь Стефаник // Бог¬дан Лепкий.. Твори: У 2 т. — К., 1991. — Т.2.
13. Лесин В. Василь Стефаник — майстер новели. К. 1970;
14. Лесин В. Василь Стефаник: Нарис життя і творчос¬ті. - К., 1981.
15. Лесин В. Пулинець О. Словник літературознав¬чих термінів. — К., 1971.
16. Луців Л. Василь Стефаник — співець укр. землі. Нью-Йорк — Джерсі-Ситі 1971;
17. Микитась В. Правда про Василя Стефаника. — К., 1975.
18. Музичка М. Штрихи до біографії Василя Стефани¬ка // Дивослово. — 1995. — № 5—6. — С.ЗО—32.
19. Погребенник Ф. З думою про суверенність наро¬ду // Дивослово. — 1996. — № 9. — С 6—7.
20. Погребенник Ф. Василь Cтeфaник у слов'янських літературах. К. 1976.
21. Проценко І. Вивчення творчості Василя Стефаника. - К„ 1979.
22. Процюк С. Смертію смерть подолав // Літ. Украї¬на. — 1996, — 16 травн.
23. Стефаник Ю. Трагедія і тріюмф Стефаників, ж. Сучасність, ч. 6, 1971;
24. Struk D. А Study of Vasyl' Stefanyk: The Pain at the Heart of Existence. Літтлетавн 1973;
25. Стефаник К. Галюк Б. Літературно-меморіаль¬ний музей В.С.Стефаника: Путівник. — Ужгород, 1981.
26. Українська новелістика кінця XIX — початку XX ст. — К„ 1989.
27. Шудря М. Бетховен українського слова // Дивос¬лово. - 1996. - № 9. - С 7-8.
28. Головацький І. Василь Стефаник і його приятелі //Ямгорів: Літературно-краєзнав. Альм..- Городенка, 1994.- С.101-111.
29. Гоян Я. Дорога: Життєва і творча доля В.Стефаника //Укр. л-ра в загальноосвіт. шк.- 2000.- 2.- С.2-9; 3.- С.2-10; 4.- С.5-15
30. Дем’янівська Л. Митець великого таланту //Стефаник В. Новели та оповідання. - К., 1991.- С. 5-16.
ЗМІСТ І ХІД ЗАНЯТТЯ
1 Організаційний момент
1.1 Привітання студентів
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів
2 Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття (план заняття).
Життєвий і творчий шлях письменника. Творча співдружність В. Стефаника з Л.Мартовичем і Марком Черемшиною. (“Покутська трійця”). Новелістика Стефаника – яскравого представника “нової школи” (І. Франко) в українській прозі. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”, “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини” та ін.).
3 Мотивація навчання:
Новела “Камінний хрест” – психологічне розкриття теми еміграції. Драматизм конфлікту. Образ Івана Дідуха.
4 Актуалізація опорних знань:
Емігpація. Скільки їх, укpаїнців, живе за коpдоном. Пpотягом 1890-1910 pоків тільки з Галичини виїхало за коpдон 300 тисяч укpаїнців. Цієї теми тоpкалися у своїй твоpчості багато письменників. Та й pозглядалося це питання по-pізному. Бо ж і покидали свою батьківщину люди з pізних пpичин.
У Стефаника в "Камінному хpесті" емігpація - один з виходів для селян з нестеpпного становища, пошуки кpащої долі. Безземелля, занепад селянських господаpств, загpоза смеpті - це штовхає селян до емігpації. Але й втpата батьківщини для багатьох була pівноцінною смеpті. Так і з'явився камінний хpест на "могилі" живих людей як символ тpагедії у житті укpаїнців.
Hовела "Камінний хpест" - єдиний твіp Василя Стефаника пpисвячений темі емігpації. В основу твоpу покладено спpавжній факт. Односелець письменника, емігpуючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хpест. Він і понині стоїть на найвищому пагоpбі в Русові.
Геpой новели Іван Дідух емігpує, піддавшись вимогам дpужини і синів: "Два pоки нічого в хаті не говоpилось, лише Канада та й Канада..."
Іван не тішив себе ніякими ілюзіями. Він пеpеконаний, що Канада - це могила для нього і дpужини.
Так, на гоpб "щонайвищий і щонайгіpший над усе сільське поле", що його отpимав Іван Дідух у спадщину від батьків, на нього витpатив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постаpів і став господаpем. Hе багачем, але свій шматок хліба був. А тепеp, на стаpість літ, господаpство, налагоджене такою катоpжною пpацею і неймовіpними зусиллями, Іван добpовільно залишає. "Ця земля не годна кілько наpода здеpжіти та й кільки біді витpимати", - звучить pозпач у словах селянина.
Для геpоя pозставання з pідною землею - тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів.
Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець - все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.
Василь Стефаник - великий знавець психології людини в її найкритичніші хвилини життя. Письменник часто подає свого геpоя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виpивається на зовні. Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному гоpбі, став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим тpудівникам, які виїздили до "Гамеpики" й Канади, котpі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом тpагізму життя селянина-бідняка, емігранта.
Чуєш, бpате мій,
Товаpишу мій,
Відлітають сіpим шнуpком
Жуpавлі в виpій.
Чути: кpу! кpу! кpу!
В чужині умpу,
Заки моpе пеpелечу,
Кpилонька Зітpу( Богдан Лепкий )
5 Формування професійних вмінь і навичок
Огляд епізодів кінофільму «Камінний хрест», аналіз, висловлювання власних думок усно та письмово.
6 Закріплення знань студентів:
Робота з текстом новели
Зміст твору можна розглянути поетапно, за частинами. Заголовки до розділів учні запишуть удома.
Пропонуємо свій варіант цитатних заголовків до частин новели і план роботи. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».
– Яким же був головний персонаж новели?
– Які художні деталі свідчать про те, що праця його була неймовірно важкою?
– Що ви знаєте про його попереднє життя?
– Чому не кидав того «тєжкого» горба, який забирав усі його сили?
– Як вам бачиться вдача Івана Дідуха, його людські якості?
«Спросив Іван ціле село».
– Чому ж усе село?
– З якої причини?
– Які почуття переповнюють селянина?
– Що спонукає чоловіка згадати все минуле, сповідуватися перед односельцями, гримати на дружину?
Прочитайте вголос уривок від: «Не договорював і не пив до нікого» до — «глядить із берега на воду, як на утрачене щастя».
– Які символічні образи проглядають у цьому місткому та образному уривку?
– Що робиться в душі Івана Дідуха?
«Ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати».
– Що стало причиною еміграції Івана Дідуха та його земляків?
– Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя?
– Чим для нього є розлука з рідною землею?
– Які слова передають увесь трагізм невеселих дум емігранта про завтрашній день?
«Аби-сте мені мого хреста ніколи не минали...»
– З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?
– Як у цьому розділі розкривається характер українського селянина, його працьовитість, побожність, любов до рідної землі?
– Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?
– За що люди шанують Івана Дідуха?
(Іван Дідух увібрав у себе характер і мораль свого народу-хлібороба, його мудрість і почуттєвість. Кожне його слово — як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі і нестерпного болю через необхідність розлуки з нею. У камінний хрест — символ його чесного трудного життя, він вкладає все найдорожче, що мав, а може, й власне серце. Чужина потребує робочих рук і здоров'я, а рідній землі потрібні ще й людська любов і сердечність.
Поетичною, образною мовою, напоєною глибоким стражданням, передає Василь Стефаник важкі переживання селянина-емігранта).
«Всякої бесіди було багато...»
– Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?
– Про що ведуться розмови?
– Прочитайте уривок від: «В шум, і гамір, і зойки» до — «дрожить подертими берегами, як перед смертю».
– Які образи вразили вас у цьому уривкові?
– Розкрийте психологічний стан Івана через призму двох останніх абзаців цієї частини.
«...Уже час відходити до колії».
– Чи легше стало Іванові після розлуки та гулянки з односельцями?
– Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?
Танець — це щось веселе, життєрадісне.
– Яке враження справляє танець Івана Дідуха на односельців?
– А на вас?
«Видиш, старо, наш хрестик?»
Цей розділ — найменший, він складається лише з трьох маленьких абзаців, але кожне речення, кожне слово містить в собі велику драму людського серця. (Варто прокоментувати кожне речення як окрему картину.)
7 Звіти студентів про виконану роботу.
8 Коментар виконання практичної роботи.
9 Підсумок заняття.
Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам'ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю; пам'ять про нього залишиться на рідній землі. Камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він — пам'ятник тисячам українських селян, які так і не повернулися додому, засіваючи своїми кістьми чужі землі.
Недаремно поміж емігрантами й досі так журно звучить пісня на слова Стефаникового побратима по перу Богдана Лепкого «Журавлі» («Видиш, брате мій...»). Бажано, щоб вона прозвучала на уроці. «Заки море перелечу, крилонька зітру», — співається в пісні. Справді, українських емігрантів чекала невідомість. І все ж знаємо, що багато з них досягли на землях Америки високого рівня добробуту, значного суспільного становища, серед них є бізнесмени-мільйонери і впливові політики... Прочитайте ще раз, як Стефаник змальовує становище на Галичині, що належала до Австро-Угорщини? («Ця земля не годна кілько народа здержіти...») То, можливо, еміграція була для них порятунком? Чому ж так багато болю і трагедії в рядках новели «Камінний хрест»?
Це був тільки пошук порятунку. Звичайно, працьовиті й мудрі українці, що «ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб», як Іван Дідух, і на чужих землях були не останніми людьми. Щоб глибше зрозуміти біль душі емігранта, послухайте рядки з листа Мирослава Ірчана до Стефаника, написаного в черені 1924 року: «Читаю оповідання «Камінний хрест», Якби був знав, може, й не читав би. Бо плач такий в хаті, такий плач, що — як каже Стефаник — надбіг, як вітер, що з-помежи острих мечів повіяв. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть?
Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя і нужди законів немає. Ні тут, ні там».
А хіба те, що Україна навіки втрачала сотні тисяч роботящих, розумних і талановитих дітей, не було трагедією? Стефаник це усвідомлював і добре знав, що повороту назад не буде, бо селяни до решти спродували свої господарства, повіривши вербувальникам-емісарам. Рідна земля перетворилася на мачуху, бо не були її працьовиті сини господарями на ній.
Богдан Лепкий, який разом із Стефаником бував на Краківському вокзалі, так передає судження старого галичанина: «Та їдемо, прошу пана, бо там, кажуть, землі є багато, а в нас трохи й будуть самі межі. Нарід множиться, а землі не прибуває».
Інший діалог розкриває повну безвихідь:
Діти зривалися зі сну, — згадує Б.Лепкий, — а мами їх зацитькували.
— Цить! Як приїдемо там, то булку тобі куплю таку білу й солодку, як цукор. І дримбу куплю зі щирого срібла, — обіцювала мама.
А батько тільки спльовував крізь зуби й цикав слова:
— Обіцяй, обіцяй, щоб те проклинало, єк віросте. Гадаєш, що втікнемо від нашої біди? Вона за нами, як пес, побіжить, як тінь, за чоловіком піде. Де хлоп, там і біда.
— А чого ж ми туди їдемо? — питалася жінка.
— Чого? Бо мус. Мус нас жене; тут вже довше витримати тяжко. Там, хоч не краще, то буде інакше.
— То на таке ти мене витягнув, чоловіче, з села, як тую вишню з землі, з корінням вирвав? Світоньку ти мій, матінко свята! — і жінка в плач.
А Стефаник до мене:
— Чуєш?..
Ось життєва основа новели «Камінний хрест». Вона й сьогодні звинувачує і кличе до роздумів. Знову емігранти-журавлі покидають Україну, тікаючи від безробіття, від безглуздя, яке твориться в новій державі, вже на своїй землі. Знову — людські трагедії, розлуки і зневіра.
Образ Івана Дідуха — це образ цілого народу, який хоче власним трудом заробити собі і своїй родині добробут, заквітчати врожаями рідну землю. Трагедія Івана Дідуха — це трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Але головний персонаж новели Стефаника знає: чужа земля — «далека могила», це — невідомість і нова біда. Немає іншої ради — треба творити щастя на своїй прабатьківській землі. Домашнє завдання. Підготуватись до монологічних відповідей: «Образ Івана Дідуха», «Символічні образи в новелі «Камінний хрест». Скласти план-конспект статті «Особливості стилю В.Стефаника».
Михайло Коцюбинський: «Людство вже давно шукає відповіді на питання: «Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квіти, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіття.
Як? Чи навіть тоді, коли квітки виростають з крові серця його, що зрошує землю, і навіть тоді, коли ті самоцвіти — лише стверділі сльози, що поливають дорогу життя.
І навіть тоді...
Хто ж той щасливий? Хто ж той бідний багач? Поет».
Стефаник і був саме тим бідним багачем, бо його зболене народним болем серце щедро дарувало дух бездухим, віру зневіреним, силу знесиленим. А його камінні слова зорями сяють на всю Україну. І ніколи не згаснуть.
10 Домашнє завдання
Написати короткий відгук на одну з тем: «Яким я бачу Василя Стефаника», «Моє ставлення до творчості В.Стефаника»
Муравльова Оксана Володимирівна.
До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.
Правила сайту:
Освітній портал "Академія": новини освіти, база даних ВНЗ, онлайн-курси для підготовки до ЗНО, база репетиторів, бібліотека підручників, зразки творів медалістів.
Theme Originally Created by Devsaran