Конспект уроку на тему: «Історична правда і художній вимисел»

Тип матеріалу: 
Навчальний рівень: 

 

Рекомендовано студентам. Матеріал також може бути використаний для навчання учнів 11 класу.

 

Тема: «Історична правда і художній вимисел»

Мета заняття:

Методична: Втілення проблемно-пошукового методу навчання

Дидактична: Проаналізувати вивчені твори на історичну тематику, використовуючи знання з Історії України

Виховна: Виховувати патріотичні почуття

Вид заняття: практичне

Форми та методи проведення заняття:    бінарне заняття

Міждисциплінарні  зв’язки:

Забезпечуючі: Історія України

Забезпечувані: Світова література

Технічні засоби навчання: Комп’ютер

Методичне забезпечення: Опорні конспекти, хрестоматії

Література

1.Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

2. Загребельний П. Твори: У 6 т. —К., 1979 —1981.
3. Загребельний П. Неложними устами. — К.,   1981.

4.Дончак В. Істина — особистість: (Проза Павла Загребельного). — К., 1984.

5.Фащенко В. Павло Загребельний. — К., 1984.

6. Слабошпицький М. Історія сучасності й сучасність історії// Літературні профілі. — К., 1984.

7. Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф. Погребенник, В.Є.Панченко. Українська література 11 клас

ЗМІСТ І ХІД ЗАНЯТТЯ

1   Організаційний момент

1.1 Привітання студентів

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів

2 Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття.

Істори́чний рома́н  — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

Розуміти складні історичні умови розвитку жанру історичної романістики. Називати найвідоміші взірці української історичної прози.

Самостійно прочитати роман, знати його зміст. Характеризувати особливості його композиції, вміти відділити історичну достовірність і художній домисел. Шліфувати вміння аналізу образів-персонажів, розшифровувати їхній ідейний зміст. Вміти розглядати порушені проблеми крізь призму образів-персонажів. Вчитися обґрунтовувати власну думку прикладами з художнього тексту.

Виконувати творчу роботу проблемного характеру.

Розвиток уміння бачити крізь наскрізні проблеми твору власні. Формування інтересу до національної історичної романістики.

3 Мотивація навчання:

Історичний роман започаткували твори про Александра Македонського, Троянську війну з 1 ст. н. е., а також французькі псевдоісторичні романи 17 ст. У них історія була лише тлом для змалювання незвичайних пригод персонажів, а історичні факти нерідко підмінювалися фантастикою (звідси назва «псевдоісторичний роман»).

Перший справжній історичний роман створив Вальтер Скотт («Веверлі», «Роб Рой», «Айвенго», «Квентін Довард»), котрий зумів поєднати історичний факт з художнім вимислом, користуючись при цьому як романтичними, так і реалістичними способами зображення. Цей тип дістав назву «вальтерскоттівський», справив великий вплив на розвиток історичного роману в європейських літературах.

В епоху романтизму історичний роман став одним із найпоширеніших літературних жанрів, що було викликано глибоким зацікавленням історіософією. Для реалістичного історичного роману 19-20 ст. вірність історичній правді не виключає звернення до злободенних проблем сучасності. Через те історичний роман нерідко виконує певне ідеологічне призначення. Іноді історична епоха — лише тло для змалювання актуальних подій. Для сучасного історичного роману характерне зближення з іншими різновидами роману — пригодницьким, психологічним та ін. Його мова, як правило, певною мірою архаїзована.

В українській літературі зразками історичного роману вважаються «Чорна рада» П. Куліша, «Сагайдачний», «Корнієнко» А. Чайковського, «Упирі» Ю. Опільського, «Людолови» Зінаїди Тулуб, «Гомоніла Україна» Петра Панча, «Євпраксія», «Диво», «Роксолана», Павла Загребельного, «Святослав», «Володимир» Семена Скляренка, «Предтеча», «Під вічним небом» Василя Шевчука, «На полі смиренному» Валерія Шевчука, «Мальви», «Орда» Романа Іваничука, «Гнів Перуна», «Золоті стремена» Раїси Іванченко, «Яса» Юрія Мушкетика, «Меч Арея», «Похорон богів» Івана Білика та ін.

4 Актуалізація опорних знань:

Роман "Диво" Павла Загребельного: історична правда й художній вимисел

Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи «Диво», ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності — Київську Русь. Отже, твір — про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра — християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею, яка була колись, яка віками формувалася.

Один з головних героїв Ярослав Мудрий несе в собі якість внутрішній конфлікт, це підкреслює його неоднозначність натури. За часів цього князя не було передбачено смертної казні, бо людське життя цінувалося. Пройшли тисячі років, а змінилося мало що.

Реальною подією є і будівництво храму — Софії Київської.

Але у творі є і авторський домисел, що дозволяє йому полемізувати. Так Загребельний писав: «Письменникові іноді можливо потрапити до рук документ такої сили, що неминуче виникне бажання перенести його на сторінки роман чи повісті, побудувати цілий роман н цьому документі. Так коли не буде при цьому необхідного художнього переосмислення, коли письменник не виступить у ролі художника — творця, документ залишиться тим же, чим він був спочатку, і ніякого художнього твору ми не одержимо».

Тому робимо висновок, що Сивок — вигаданий герой, вся його історія мандрів — свідомо введений автором пригодницький елемент: «Вся ця історія вигадана. Пустивши Сизоока в мандри, я дав читачеві поживу, розширив «географію», залучив до сюжету деякі реальні історичні події. Скажімо, осмислення тисячі болгар — це факт, записаний у хроніках» (П. Загребельний)

Як бачимо, письменник дає ім'я невідомому самородок, майстру — генію і цьому образі показує велич творіння людських рук, бо іменам їхнім судилося забуття.

Так Іран «Диво» художник Сивок» гине, бо ц вічний конфлікт: володар і митець, у творі — Ярослав і Сивоок.

Отже митець зробив справу, яка на нього покладалася, — і вже він не потрібний... Така доля всіх, хто творить цінності...» (П. Загребельний).

5 Формування професійних вмінь і навичок

За зразком написати творчу роботу на тему «Історична правда і художній вимисел», використовуючи знання з Історії та знання творів українських письменників на історичну тематику.

«XVII століття, а саме цей час описує у своїй повісті «Роксолана» відомий український письменник О. Назарук, був дуже складним часом, сповнений багатьма трагічними подіями та крахом життя великої кількості українців. Мало того, що над народом знущалися власні пани, він був зовсім незахищений і від варварських набігів татар, а потім і турків. Результатами цих набігів були викрадення українських дівчат, після якого вони найчастіше потрапляли у гареми східних можновладців. Можливо комусь і вдавалося знайти щастя у такому житті, повністю віддатися материнським почуттям і безбідно жити до кінця своїх днів. Але усі вони були назавжди заховані від оточуючого світу під чадрою, а їх свобода не виходила за стіни гаремів. Світогляд полонянок зазнавав убивчої наруги, бо постійно знаходився під впливом чужої культури, чужих звичаїв і традицій, чужої релігії. А їхнє спілкування зводилося до розмов з чоловіком, прислугою та іншими дружинами господаря. Саме такими були закони мусульманства того часу.

Тим більше дивовижною здається нашим сучасникам історія життя звичайної української дівчини Анастасії Лісовської, яка була викрадена татарами напередодні свого одруження у рідному західноукраїнському містечку. Ставши полонянкою, а з часом потрапивши у гарем самого могутнього султана і володаря Османською імперії, не виділяючись привабливою зовнішністю, вона змогла стати дружиною Сулеймана Пишного. Роксолана мала на нього безмежний вплив, і, навіть, прийнявши мусульманство, відмовилася супроводжувати свого чоловіка у військових походах і не носила чадру. З часом вона стала настільки впливовою у імперії Сулеймана, що самостійно вирішувала важливі для Туреччини державні питання.

Образ Роксолани у творі О. Назарука поєднує у собі історичну правду і художній вимисел. Вигадка і історичні факти настільки тісно переплітаються у романі, що досить складно їх роз’єднати. Зрозуміло, що автора цікавила не стільки точність відображення історії, скільки неординарність цієї жінки, яка стала відомою у всьому світі під мусульманським ім’ям Роксолана або Роксолана. Ще привело до влади цю неоднозначну особистість? Прагнення вижити, розум, кохання чи підступність? Навіть не вдаючись у подробиці можна з впевненістю сказати, що всі ці фактори і стали результатом великих досягнень Лісовської. Цілком зрозуміло, що в романі багато вигадки, бо без цього не може обійтися не один художній твір, без вимислу він просто не був би таким цікавим. Саме такий підхід до викладення історії видатної українки, яка підкорила усю Османську імперію без єдиної години війни. Тим більше, що судячи з сухих історичних фактів, Роксолана була досить суперечлива натура і може бути як ославленою, так і засудженою за свої вчинки. Як би там не було, але ми не маємо права її засуджувати, бо відповіді на питання, чи змогла б вона побудувати своє життя в умовах полону у мусульманській країні, досить складні і неоднозначні. Саме художній вимисел допомагає читачам зрозуміти Роксолану не як видатну історичну особу, а як звичайну людину, звичайну жінку.

У будь-якому випадку Анастасія Лісовська, більше відома під ім’ям Роксолана, заслуговує на нашу пошану і пам’ять нащадків. Її життя стало яскравим прикладом того, що, потрапивши в умови чужої країни і чуже оточення, людина не тільки не втратила віру у життя, а ще й досягла певних висот. Напевно, хтось скаже, що це просто везіння або доля, та й багато вигаданих історій пов’язано з цією жінкою. Але ніхто не зможе заперечити, що вона доклала дуже багато неймовірних зусиль, щоб здобути необхідні знання, виявила неабияку кмітливість у найскладніших розмовах, показала багато сміливості перед підданими султана, прокладаючи шлях до його палат та виявила надзвичайний патріотизм, відстоюючи своє право на віру тощо.

 Тож пам’ятаймо історію й учімося з неї найкращого, будь вона розбавленою художнім вимислом чи відображеною у сухих наукових фактах, цифрах і датах. Це ж саме можна сказати і про історію Роксолани, яка учить нас бути цілеспрямованими, та при цьому зважати, що не завжди мета виправдовує засоби.»

6 Закріплення знань студентів.

Зачитування творчих робіт.

7 Звіти студентів про виконану роботу.

8 Коментар виконання практичної роботи.

9 Підсумок заняття.

Взаємоаналіз обраних тем і їх розкриття на основі власних знань.

10 Домашнє завдання: дописати творчу роботу.

 

Муравльова Оксана Володимирівна

 

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Популярний ВНЗ

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Ректор університету 
Губерський
Леонід Васильович -