Київський національний університет ім. Т. Шевченка
Опубліковано Редактор чт, 06/05/2014 - 09:51
О.А. Вигівська,
вчитель української мови
та літератури ЗОШ №2
(м. Коростень, Житомирська область)
1-й ведучий.
Є безсмертя зоря і слова є пророчі,
Їх вогонь не палить, не зігне бурелом,
Супроводять мене скрізь Шевченкові очі,
2-й ведучий.
І зневіра летить в чорне прізвисько ночі.
І живиться словом тяжіння земне.
Де б не був - відчуваю Шевченкові очі,
Що сіяють добром й надихають мене.
1-й ведучий.
Ми чуємо Тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос Твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля…
2-ведучий.
У росі вінки, заплетені суцвіттям,
До ніг Тобі, Кобзарю, кладемо.
Ми чуємо Тебе, Тарасе, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
1-й ведучий.
Болем огортається серце, коли згадуєш дитинство Тараса, дні журби на чужині. Про це його автобіографічні поезії.
Учні читають вірші «Мені тринадцятий минало», «І золотої й дорогої», «Якби ви знали ,паничі», «І виріс я на чужині» , (відеоролик)
2-й ведучий.
Коли Тарас був малим, він часто слухав розповіді діда Івана про гайдамаків, про боротьбу козаків за свободу України. Це глибоко вразило його душу. І не злидні найбільше тривожать поета, а те, що «Україна навіки, навіки заснула», люди стали рабами, забули про славне історичне минуле.
Учні читають поезії «За байраком байрак», «Хустина», «Мені однаково...»
1-й ведучий.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
Звучить пісня Т. Петренка «Україно»
2-й ведучий.
Читаємо у Василя Васильченка: « Україна… В одному лише слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна – країна смутку і краси, країні де найбільше люблять волю і найменше мають її…»
3-й ведучий.
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки. Україна – це марні, обшарпані, голодні люди, що йдуть на панщину, чорні та німі.
4-й ведучий.
Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі… Поема жалю і смутку… краси і недолі… Одна із сторінок у цій поемі належить невиданому у всі часи по всьому світу її огненному поетові.
1-й ведучий. І сьогодні, вшановуючи пам’ять, ми не будемо говорити про Шевченка, він сам своїми творами буде промовляти до нас.
2-й ведучий. Кожен вірш Шевченка – це радість і біль поета, його життя. Дивуєшся: «Невже, щоб заграла скрипка, неодмінно треба розрізати живе тіло явора? Невже, щоб заговорила душа, неодмінно треба доторкнутися до неї різцем болю?»
3-й ведучий. Доля справді не лукавила, не брехала Шевченку. Прийшла слава, воля. Та як важко вони далися!
4-й ведучий. В холодному Петербурзі, на чужині, в казематі, на засланні в казахських степах не раз згадував Шевченко рідну землю, першу образу і перше кохання
1-й ведучий. Мріяв на схилі віку Кобзар про повернення в Україну, про тихе й мирне життя на рідній землі. Але мрії не судилося здійснитися.
2-й ведучий. Все йде, все минає... Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини та правди. Здається, все знаємо про Тараса Шевченка, та все ж знову відкриваємо для себе щоразу іншого, нового поета.
3-й ведучий. Поета перші кроки були звернені до пошуку залізних стовпів, що підпирають небо. Такою мандрівкою було все його життя, тільки не до залізних стовпів, а до воріт волі, які він радий був відчинити перед собою, не шукаючи хитрих, крутих доріг, без облуди і лукавства, з серцем чистим, як серце дитини. А втомленого такою тяжкою мандрівкою на вічний сон, його приголубила слава, слава і безсмертя...
Ведучий. Тепер просто неможливо уявити, що сталося б з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом,якби не було в його житті 22 квітня 1838 року.
Ведучий. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову й знову збуджуватимуть його твори
Ведучий. Живими в пам’яті встають
Ярема, Гонта, Гамалія,
І Катерина, Ганна, Лілея
В людські серця проклали путь.
Лілея: (поезія „Лілея”).
Інсценізація творів Т.Г. Шевченка «Гайдамаки», «Катерина».
Катерина (проходить сценою з дитиною на руках і говорить сама до себе). Утік!., нема! Сина, сина батько одцурався! Боже ти мій!.. Дитя моє! Де дінуся з тобою? Москалики! Голубчики! Візьміть за собою... Візьміть його... бо покину. Як батько покинув...
Пісня «Тополя»
Наймичка (виходить). А я ледве додибала
До вашої хати,
Не хотілося на чужині
Одній умирати!
Коли б Марка діждатися...
Так щось тяжко стало!
(Заходить Марко, інсценізація поеми «Наймичка»)
Ведуча. Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на іржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду, а віру в Бога на зневіру і песимізм.
Ведуча. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Ось такий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. (І. Франко)
Пісня «Зоре моя вечірняя»
З’являється дівчина-Україна
Завірюха стугоніла, вила,
А мороз гострив свій білий ніж,
А Земля, од ляку задубіла,
На вітрах крутилася скоріш.
Щулились дороги, мерзли хмари,
В сіру безвість зносило міста,
А дуби стругалися на мури.
На труну, на віко, на хреста.
Петербурзьким шляхом по коліна,
Грузнувши в заметах, боса йшла
Зморена, полатана Вкраїна,
Муку притуливши до чола.
Хурделяє хуга хуртовина,
Засипає очі вщерть.
І біжить до сина Україна
Обганяти знавіснілу смерть.
Цілу ніч надворі виє хуга,
Плаче, деренчить в віконнім склі.
Ні дружини, ні дітей, ні друга –
Тільки гілка вишні на столі.
Ведучий. Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові, не було в поета навіть хатини - останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садок біля власної хати над Дніпром, та не судилось, не судилось.
Ведучий. На дорозі життя Шевченко зустрічав жінок, які могли б розділити його самотність, та не судилось. Не дозволила доля стати Тарасові під вінець у церкві з подругою на все життя.
Ведучий. (читає уривок вірша В. Коротича „Я – Шевченко”).
Ведучий. Шануйте коми кожної пір’їни
В розкриллях білих ста його томів,
Що зносили до сонця Україну,
Яку лиш він до слова розумів.
Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти, в засланні зла,
Була у нього надзвичайна доля,
То доля Українською була.
Вірш „Доля”
Ведучий. Іде Кобзар, нескорений, величний,
Дивуючи весь білий світ.
Нехай же в думах споконвічно
Звучить Тарасів „Заповіт”! Пісня про Україну.
До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.
Правила сайту:
Освітній портал "Академія": новини освіти, база даних ВНЗ, онлайн-курси для підготовки до ЗНО, база репетиторів, бібліотека підручників, зразки творів медалістів.
Theme Originally Created by Devsaran