Він жив для добра та любові!
(90 років від дня народження Романа Андріяшика, видатного українського романіста, письменника)
Роман Андріяшик – самобутній, талановитий романіст української літератури другої половини ХХ століття. Будучи унікальною постаттю у новочасному українському письменстві, всього було на його довгій творчій ниві: і щедрі ужинки плідної праці, й колючі осоти огульної безпідставної критики, періоди замовчування і заборона друкуватися. Та він вистояв.
Його художня стилістика, зважаючи на величезне творче обдарування, тобто значні стартові можливості в літературі, не стільки розвивалася, скільки виживала, щоб залишатися художньою в умовах пресингу тоталітарної риторики.
Завдяки тій традиції в українській літературі, до якої належить Роман Андріяшик, Україна може й повинна бути помислена тереном, на якому вічно здійснюється творчість.
І вирішення одного питання означає не більше, ніж виникнення багатьох нових – інших
Творчий доробок Романа Васильовича Андріяшика тематично і художньо перегукується з творами прозаїків «втраченого покоління»: Е.-М. Ремарком, Е. Хемінгуеєм, Ф. С. Фіцджеральдом.
Роман Андріяшик народився 9 травня 1933 року в селі Королівка Борщівського району. Після закінчення школи навчався на фізико-математичному факультеті Чернівецького університету, з якого через три роки пішов, аби здобути вищу освіту на факультеті журналістики Львівського університету ім. І. Я. Франка, який закінчив у 1964 році.
Друкуватися почав 1957 року. Своє покликання до пера вдовольняв певний час працею у молодіжній пресі. У великій літературі дебютував романом «Люди зі страху» (1966), яким одразу ж утвердив себе в когорті найталановитіших представників вітчизняного шістдесятництва. У романі відтворено події Першої світової війни, трагічну долю українців, які у складі двох ворогуючих армій (австрійської і російської) змушені були воювати одні проти других.
Продовженням першого роману стали два наступні твори – «Додому нема вороття» (1976) та «Думна дорога» (1982, перший варіант опублікований у журналі «Прапор», 1989, № 8 під назвою «Полтва»). Символічною є сама назва твору. «Полтва» – це річка, що тече під Львовом. Її замуровано в бетон. Але люди пам’ятають, що «під чавунною декою клекочуться і б’ються об мури темні запінені потоки» колись чистої річки Полтави. Забруднена нечистотами, ця підневільна річка виростає в романі до символу поневоленого життя, підпорядкованого суспільному беззаконню.
Складністю психологічних образів, персонажів та драматичними колізіями позначені романи «Кровна справа» (1978), «Сад без листопаду» (1980), «Сторонець» (1989). У романі «Сторонець» автор створив художній образ Юрія Федковича. Він був офіцером цісарської армії і німецьким поетом. На рідній землі, куди після військової служби повернувся на спочинок, тут, у «безголінному запусті», у Сторонці, йому судилося стати українським письменником.
«Про нього ходили легенди. Називали витязем, князем Чорногорії, лицарем, легінем, що, гинучи, перемагав, генієм терпіння, апостолом протистояння, актором гордині, Спартаком і розгніваним фавном, який замкнув біг часу в горах. А в тих горах справді замкнулась ще Київська Русь. У віршуваннях, обрядах, войовничості, нескореності… Якоюсь мірою «Сторонець» обізвався на Федьковича як постать − людину й поета… Словом, я хотів повторити: Федькович сьогодні з нами, яким уже він мені уявлявся» (Р. Андріяшик).
Федькович у трактуванні Андріяшика – переконаний конформіст. Саме тонка позиція посилює самітництво цієї творчої постаті не лише у суспільстві, а й в особистому житті. Образ «до краю самотнього, безрідного, безрадного», непокірного, непристосованого чоловіка й митця особливо близький авторові, про що свідчать його попередні твори.
Роман Андріяшик постійно втілював в українську літературу так їй необхідний психологічний роман із усією складністю й драматичністю історичних колізій та доль персонажів, які уособлюють долю народу. Психоаналіз національної людини як людини зі страху та загалом людини ХХ століття, яка у своїй свідомості носить втому, насильство й страх смерті, чи не найсильніше в українській літературі виразив Роман Андріяшик усією своєю творчістю, а найперше романами.
Образ самотньої людини, яку інстинкт життя веде крізь смертоносні обставини, знайшов свій вираз і в останньому творі письменника – п’єсі «В кінці престолу» (1994), звернений до кінця століття, до імперського апокаліпсису і в остаточному підсумку – до яничарської замінованості не тільки території України, а й людських душ.
2004 року за сприяння видавничої ради «Бібліотека Шевченківського комітету» було видано «Вибране» Р. Андріяшика куди увійшли такі романи як «Люди зі страху», «Додому нема вороття», «Полтва», та «Сторонець». Органічно доповнює їх лебедина пісня письменника – неперевершена епічна оповідь «Три хрести».
У своїх творах Роман Андріяшик упритул підійшов до проблеми насильства суспільства над людиною, здійснюваного у різних формах (війна, національне, соціальне рабство тощо), а також до проблеми страху, спричиненого цими негативними явищами. Він показав не лише підневільну людину, а й «мозаїку людського несприйняття» чужого світу.
Твори Романа Андріяшика зазнали іронічного осуду, внаслідок чого письменник на тривалий час був позбавлений можливості друку.
Роздуми над Андріяшиковими романами неодмінно приводять до міркувань над питанням нації та його похідними – людською гідністю, спільною кров'ю, землею, історією й майбутнім.
Роман Андріяшик лауреат літературної премії «Благовіст» (1998), у 1998 році стає лауреатом Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка за роман «Сторонець».
Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури
Андріяшик Р. В. Вибране : романи. – Люди зі страху : роман; Додому нема вороття : роман ; Полтва : роман; Сторонець : роман; Три хрести : незавершений роман / Р. В. Андріяшик ; упоряд. В. Медвідь ; передм. С. Квіта. – Київ : Укр. письменник, 2004. – 1077 с.
Цей однотомник унікальний: він уперше з’єднує воєдино найвизначніші твори видатного прозаїка XX століття Романа Андріяшика. Світ його неперебутної художньої та духовної спадщини загальнолюдський і воднораз глибинно український. Добро і зло, любов і ненависть, сутність і стихія народного буття – осердя високохудожніх, оригінальних романів “Люди зі страху”, “Додому нема вороття”, “Полтва” та “Сторонець”. Органічно доповнює їх лебедина пісня незабутнього письменника – незавершена епічна оповідь “Три хрести”. |
|
Андріяшик Р. В. Додому нема вороття : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Молодь, 1991. – 216 с.
Прозово-поетичний роман відображає найтрагічніший період у житті буковинських гуцулів – у першу світову війну та повоєнне лихоліття перед другою світовою війною. В романі вперше в світовій літературі розроблена концепція страху, страху перед соціальним і національним засиллям, пере привидом війни, перед власним безволлям і безпорадністю в стихії тотальних протиріч. |
|
Андріяшик Р. В. Думна дорога : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 263 с.
У романі зображено життя в окупованих буржуазно-поміщицькою Польщею західник областях України. Автор розвінчує політику соціального і національного гніту корінного населення імущими, показує їх моральне виродження. Водночас у творі проводиться лінія боротьби революційно настроєних представників народу за возз’єднання українських земель.
|
|
Андріяшик Р. В. Кровна справа : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Радянський письменник, 1978. – 208 с.
Внаслідок нещасного випадку загинула сім’я криворізького гірника Якова Покори, людини твердих принципів. Горе на деякий час здолало його фізично, лікарі борються за життя, а тим часом перед очима Якова проходять картини минулих літ. Це його чисті помисли, його любов, його вчинки…Міцна шахтарська дружба, колективізм допомагають йому вистояти в нелегку пору життєвих випробувань. |
|
Андріяшик Р. В. Люди із страху : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Молодь, 1966. – 384 с.
Роман Р. Андріяшика «Люди зі страху» вводить читача у складну, напружену атмосферу думок, турбот і діянь західних українців у 1916–1919 роках. Однак з героїв роману Прокіп Повсюда – людина, втомлена першою світовою війною. Повертаючись з італійського фронту, він бачив, що у багатьох країнах народ піднявся на боротьбу за свої права. Повсюда – людина зі страху. Зі страху за долю свого краю |
|
Андріяшик Р. В. Сад без листопаду : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Дніпро, 1984. – 253 с.
Дія роману розгортається в наші дні. Увільнений у запас офіцер Михайло Скидан повертається в рідні місця на Прикарпатті. Влаштовується на роботу, з головою поринає у складні щоденні клопоти, і ніхто не здогадується, що він тяжко хворий. Ця книга про героїзм і постійний оптимізм людей, про спромогу у найскладніших ситуаціях осягнути щастя, будь-якою ціною захистити мир. |
|
Андріяшик Р. В. Сторонець : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Радянський письменник, 1992. – 175 с.
Про видатного поета Буковини Юрія Федьковича в дослідницькій літературі було чимало розвідок. Подеколи вони переобтяжені несуттєвими біографічними фактами і деталями, навіть вигадками і легендами, що не відповідає дійсності. Правдиву оцінку діяльності і творчості поета дав Іван Франко, а також Михайло Драгоманов у передньому слові до впорядкованого ним видання Федьковичевих повістей. Велику монографію про невтомного буковинця, одначе з досить суперечливими тлумаченнями спадщини і особи поета, залишив Осип Маковей, хоч і вона нині – рідкісне видання. Роман «Сторонець» – нова спроба повернути нашій культурі Ю. Федьковича в його істинній мистецькій сутності на тлі того часу. |
|
Андріяшик Р. В. Полтва : роман / Р. В. Андріяшик. – Київ : Дніпро, 1989. – 250 с.
Це роман про унікальне явище в історії світової культури – Український підпільний університет, який існував у Львові впродовж 1920–1925 рр. в умовах окупації західноукраїнських земель панською Польщею. Автор змальовує також боротьбу трудівників краю за соціальне й національне визволення. «Полтва» завершує трилогію (перші книги «Люди зі страху», «Додому нема вороття») про історичну долю Західної України на початку двадцятого століття. |
|
Андрусишин Л. Особливості відбору мовних засобів у романістиці Романа Андріяшика / Леся Андрусишин // Vivat Academia : матеріали І Всеукраїнської наукової конференції молодих учених-філологів (25-26 квітня 2001 р.). – Львів, 2003. – С. 206–208. – Бібліогр. в кінці ст.
Дане видання містить матеріали та тези доповідей I-ї Всеукраїнської наукової конференції молодих учених-філологів, яка проходила у Львівському національному університеті ім. І. Франка. До збірника ввійшла стаття Л. Андрусишин «Особливості відбору мовних засобів у романістиці Романа Андріяшика». |
|
Дуда І. М. Тернопільщина літературна : 325 імен на карті області : путівник / І. М. Дуда. – Тернопіль : Ред.-вид. відділ облполіграфвидаву, 1990. – 76 с.
Путівник знайомить з пам’ятними літературними місцями Тернопільської області, розповідає про тих письменників, які тут народилися, вчилися, жили і працювали, а також приїжджали на певний час. Надруковані в ньому і короткі біографічні відомості про Романа Андріяшика. |
|
Кузьменко В. І. Роман Андріяшик / В. І. Кузьменко // Історія української літератури. ХХ – поч. ХХІ ст. : у 3 т. : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Кузьменко, О. О. Грачковська, М. В. Кузьменко, Л. О. Бондар ; за ред. В. І. Кузьменка. – Київ : Академвидав, 2014. – Т. 2. – С. 269–282.
Другий том навчального посібника розкриває ключові явища і тенденції української літератури 50–80 років ХХ ст., творчість найпомітніших письменників України та зарубіжжя, а також майстрів перекладацької та літературознавчої справи цього періоду. Сюди ж увійшли біографічні відомості про Романа Андріяшика та характеристика прозових творів письменника. |
Підготувала Н. В. Галіцька
травень 2023 р., 11 джерел