«Керівник повстанського руху, військовий діяч, публіцист»
(До 125-ї річниці від дня народження Нестора Івановича Махна)

  Серед головних історичних осіб особливо виділяється яскрава і своєрідна постать легендарного Батька Махна, який очолював протягом 1918–1921 рр. значні селянські маси на півдні країни та воював практично з усіма владами та режимами, що існували в той складний і суворий час.
  Махно зробив істотний внесок у розгром об’єднаних сил зовнішньої та внутрішньої контрреволюції. Його в народі шанобливо називали «батьком». Він був справжнім селянським ватажком і послідовно боровся за інтереси народу.

 

 

 

 

     Махно Нестор Іванович – український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху в Україні. Народився 26 жовтня у селі Гуляй-Поле Запорізької області. Деякий час навчався у гуляй-польській початковій школі. У 1906році став членом анархістської організації “Спілка бідних хліборобів”, що діяла на Катеринославщині. В 1906-1908 роках Махна за участь у експроріаційних акціях кілька разів заарештовували. В березні 1910 року Одеський військовий суд засудив Махна до смертної кари, яка незабаром була змінена довічною каторгою. У 1911-17 роках був ув’язнений в Бутирській тюрмі у Москві.  Після Лютневої революції 1917 року в Росії у березні 17 року він повернувся на Катеринославщину, де розгорнув широку діяльність як політик і військовий діяч. Став одним із ініціаторів заснування Селянської Спілки, очолював місцеву раду робітничих і селянських депутатів та профспілку деревообробників та металістів. Створена Махном місцева адміністрація провела розподіл маєтностей великих землевласників серед селянства, примусила місцевих підприємців значно підняти заробітну плату робітникам. В кінці 1917 – початку 1918 років Нестор Іванович розпочав боротьбу проти козацьких частин з Південно-Західного і Румунського фронтів, які намагалися через територію України пробитися на Дон і приєднатися до військ генерала Каледіна.
   Наступ у березні 1917 року німецько-австрійських військ примусив Махна виїхати з України, деякий час він перебував у Таганрозі, Ростові-на-Дону, Царицині, Астрахані, Саратові і Москві. Влітку 1918 року Нестор Іванович знову повернувся на Україну, де організувавши невеликий повстанський загін, розпочав боротьбу проти влади П. Скоропацького. В середині грудня 1918 року він уклав угоду з керівництвом Директорії УНР, яка виявилась недовготривалою. В грудні 1918 року частина Армії УНР під командуванням Самокиша звільнили місто. З початку січня 1919 року Нестор розпочав боротьбу проти денікінців, військ Директорії і Антанти. Очолював бригаду у першій Задніпровській дивізії до якої входила частина отамана Григор”їва. Ідейне обгрунтування махновського руху 1918 –20 років здійснювала українська анархістська організація “Набат”, що висунула лозунг проведення “третьої соціальної революції”.
   Махно, перебуваючи під впливом анархізму виступив проти будь-якої форми влади, забезпечення життя трудівників на основі безпартійності та безладдя. Нестор Іванович в умовах протиборства двох сильних противників в Україні намагався стати “Третьою силою” поряд з Директорією і більшовиками. Спроба більшовицьких органів влади втілити “політику воєнного комунізму”, проводити продрозкладку, створити перші колективні господарства та комітети бідноти, викликала опір серед українського селянства ї привела до антибільшовицьких настроїв у махновських військах. У червні 1919 року об’єдновшись з армією Григор”їва відкрито виступив проти радянської влади. На початку вересня 1919 Махно завершив пореформування своїх загонів, які було переіменовано в “Революційну повстанську армію України”. З літа 1918 року Нестор вів переговори з Петлюрою про спільну боротьбу проти влади та денікінців в Україні, що завершилась укладенням 20 вересня 1919 року у Жмеренці договору між командуванням Армії УНР і махновцями. Протягом вересня-жовтня 1919 року війська Махна вели бої проти Денікіна, знищуючи окремі частини та руйнуючи тилові комунікації. Повстанські загони зайняли Катеринослав, Гуляй-Поле, Олександрівськ, Маріуполь, Нікополь, Мелітополь, Бердянськ. Проти Махна денікінське командування було вимушене кинути свої найкращі сили на чолі з Слащовим і отаманом Шкуром. В кінці 1919 початку 1920 року проти повстанців були стягнуті великі сили радянських військ під командуванням Якіра. Частина РСЧА вели бойові дії не тільки з загонами махновців, але проводили жорстокі каральні операції проти місцевого населення, що співчувало махновцям. Нестор Іванович відповідав знишенням окремих червоноармійських підрозділів, ліквідацією комнезамів і місцевих органів більшовицької влади.
   Його ім’я повертається із забуття. Споруджуються пам’ятники, відкриваються меморіальні дошки, проводяться фестивалі. Виникає інтерес до його постаті не тільки в Росії та Україні, але й в інших країнах.

 

Бібліографічний огляд літератури

	Нестор Махно (1888–1934 рр.) // 100 великих українців.— К. : Вид-во Арій, 2010. — (100 великих). – С. 370–377.   Короткий біографічний нарис про видатну історичну постать – Нестора Івановича Махна., чиїми зусиллями впродовж віків творилася українська культура, формувався світогляд української нації.   У пропонованому виданні всі факти максимально наближені до історичної правди.   Для широкого читацького загалу, передусім тих, хто цікавиться українською історією, учнівської та студентської молоді.
	НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ : меморіальний альманах :  у 2 т. Т. 2 : Л–Я. — К. : Євроімідж, 2002. — 896 с. : іл. – (Золоті імена України)   Меморіальний альманах «Народжені Україною» є продовженням серії видань «Золоті імена України».   До книги увійшло близько тисячі персоналій, зокрема про нашого видатного співвітчизника — Нестора Махна, який своєю діяльністю пов'язаний з Україною і став славою та гордістю українського народу.   Тексти подано трьома мовами — українською, російською та англійською. Видання розраховано на викладачів, студентів вищих навчальних закладів, школярів і всіх тих, хто цікавиться історією України.
	Махно Нестор Іванович : український політичний діяч // Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І. Ф. Кураса. — К. : Вища шк., 2003. — С. 66–68.   У історико-біографічній статті містяться не тільки енциклопедичні довідки про видатного представника українського народу Нестора Махна, а й розкрито його роль у духовному розквіті нації, подано неупереджену оцінку його внеску у становлення і розвиток Української держави.    Для широкого кола читачів.
	Волковинський, В.  Постать Нестора Махна в історичній і мемуарній літературі, публіцистиці та архівних документах / В. Волковинський // Україна соборна : з6. наук. статей : Вип. 1. – К., 2004. – С. 142–176.   Дана наукова стаття містить матеріали, присвячені доленосним подіям історії України і знаковій постаті Нестора Махна, який відіграв помітну роль у державотворчих процесах, політичній, економічній, соціокультурній, етноконфесійній сферах суспільного життя.
	Верстюк, В. Ф.  Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918—1921) / В. Ф. Верстюк. — К. : Наук. думка, 1992. —368 с.   У монографії розглядається соціальне явище, яке протягом десятиріч трактувалося радянською історіографією виключно негативно. Відкидаючи такий підхід, автор показує махновщину широким селянським повстанським рухом, спрямованим як проти «білих» режимів, так і ліворадикального «воєнно-комуністичного» експерименту. Розповідається, чому і як виникали, але виявилися нетривалими союзи махновців з Радянською владою.    Висвітлюється внесок повстанської армії у розгром Денікіна і Врангеля. В центрі уваги автора особи «батька» Махна та його найближчих соратників, долі яких тісно й химерно переплелися з діяльністю Л. Троцького, Л. Каменева, X. Раковського, В. Антонова-Овсієнка, П. Дибенка, М. Фрунзе, Р. Ейдмана.    Розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.
	Аршинов, П. А.  История махновского движения (1918-1921) / П. А. Аршинов. — Запорожье : Дикое Поле, 1995. — 248 с. — (Серия "ВЕСТНИКИ СВОБОДЫ").    "История махновского движения" П. Аршинова — первая попытка систематического исследования народного революционного движения — махновщины, изданная в Берлине в 1923 году. В Советском Союзе она была доступна только ограниченному кругу лиц.   Книга эта, созданная учителем Нестора Махна, участником и очевидцем описанных событий, ценна и как документ эпохи. Она дышит жаром полемики с главным врагом махновщины и анархизма — партократическим государством.   Для историков, преподавателей школ и вузов, студентов, учащихся, для всех, кому дорога идея свободы.
	Волковинський, В. М.  Батько Махно / В. М. Волковинський. — К. : Т-во «Знання» України, 1992. — 48 с.   У книзі висвітлено одну з суперечливих і неоднозначних особистостей історії громадянської війни на Україні – Н. І. Махно.    Показано як на хвилі антипоміщицьких рухів виник його повстанський загін, якої еволюції зазнала махновщина. Розповідається про перебування Н. Махна в еміграції, про останні роки його життя.    Розрахована на широке коло читачів.

Огляд підготувала
Тененьська С. Б.